печерський районний суд міста києва
Справа № 757/25387/25-к
31 травня 2025 року м. Київ
Печерський районний суд міста Києва у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисників підозрюваного - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритомусудовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання заступника керівника першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 про застосування до підозрюваного
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. м. Донецьк, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , розлученого, адвоката (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 10473/10, видане Радою адвокатів Київської області від 07.02.2022)
запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62023000000000707 від 22.08.2023 за підозрою колишнього Президента України ОСОБА_9 , колишнього Прем'єр-міністра України ОСОБА_10 , колишнього Голови Київського апеляційного господарського суду ОСОБА_7 та судді господарського суду міста Києва ОСОБА_11 у державній зраді за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 в редакції Закону України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ КК України.
Вступ
31.05.2025на розгляд слідчому судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання заступника керівника першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 , погоджене прокурором першого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 (далі також - ОСОБА_7 , підозрюваний), ІНФОРМАЦІЯ_1 , без визначення розміру застави, у межах строку досудового розслідування, тобто до 18.07.2025.
Обґрунтування клопотання
Зі змісту клопотання слідує, що слідчими Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000707 від 22.08.2023 за підозрою колишнього Президента України ОСОБА_9 , колишнього Прем'єр-міністра України ОСОБА_10 , колишнього Голови Київського апеляційного господарського суду ОСОБА_7 та судді господарського суду міста Києва ОСОБА_11 у державній зраді за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 в редакції Закону України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ КК України.
30.05.2025 ОСОБА_7 затримано на підставі ст. 208, 615 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України.
На переконання слідчого, наразі у кримінальному провадженні існують передбачені п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які обумовлюють застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, зокрема:
(І) ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та / або суду.
Про наявність цього ризику свідчать у сукупності: тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, що передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років; наявність у підозрюваного паспорту для виїзду за кордон; систематичне перетинання підозрюваним державного кордону України під приводом здійснення волонтерської діяльності, закупівлі та доставки обладнання та товарів для ЗСУ, за відповідними відрядженням від благодійного фонду або окремих юридичних осіб, часті поїздки до м. Відень, перебування в інших країнах Європейського Союзу та в Республіці Туреччина, що не відповідало повною мірою задекларованим під час перетину кордону меті та місці відрядження ОСОБА_7 ; приховування підозрюваним свого дійсного місця перебування, інформація про яке відрізнялась від інформації, наданої органам досудового розслідування, що встановлено проведеними обшуками за відомими місцями перебування ОСОБА_7
(ІІ) ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Про існування такого ризику слідчий вказує те, що на цей час у кримінальному провадженні проведений не увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усіх обставин, що мають значення для досудового розслідування, місця зберігання документів і речових доказів, допитано не всіх свідків, що володіють інформацією з приводу кримінального правопорушення, та отримано не всі дані щодо місць проживання та перебування інших осіб, причетних до вчинення вищенаведених злочинів.
Підозрюваний ОСОБА_7 та інші особи під час вчинення кримінального правопорушення, з метою узгодження дій по уникненню відповідальності вживали заходи конспірації та приховування своєї діяльності. Зокрема, використовували мобільні термінали, інші електронні засоби, які за своїм функціоналом дозволяють спілкуватися шляхом направлення зображень і текстових повідомлень. Вказані засоби зв'язку, як знаряддя підготовки вчинення злочину, містять докази протиправної діяльності підозрюваного та інших співучасників, а тому, усвідомлюючи важливість доказового значення цих предметів для досудового розслідування, підозрюваний матиме можливість вжити заходів до їх приховання, знищення чи спотворення наявної у них інформації.
(ІІІ) ризик незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому ж кримінальному провадженні.
На думку слідчого, наявність зазначеного ризику обґрунтовується тим, що підозрюваний має тісні службові та соціальні зв'язки, в тому числі з працівниками органів державної влади, судових та правоохоронних органів, наявність яких встановлено під час досудового розслідування, з метою незаконного впливу, як особисто, так і через інших осіб, на вищевказаних свідків, потерпілих, які викрили неправомірні дій підозрюваного ОСОБА_7 , а також інших осіб, щодо яких в подальшому може виникнути необхідність проведення за їх участі слідчих та процесуальних дій, з метою надання останніми неправдивих показів, з метою зміни показань свідками, надання спеціалістами неправдивих консультацій та неефективної допомоги, надання експертами неправдивих висновків під час проведення низки призначених у кримінальному провадженні експертиз, також підозрюваний може вчиняти тиск на співучасників, інших невстановлених осіб, причетних до протиправної діяльності злочинної організації, як відомі, так й невідомі органу досудового розслідування обставини вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, та усвідомлюючи невідворотність покарання, намагатиметься вплинути на цих осіб, розробити стратегію ухилення від відповідальності. Крім того, у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підорюваний може незаконно впливати шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу на показання цих осіб.
(ІV) ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
На підтвердження існування даного ризику слідчий вказує на характер та значну суспільну небезпеку кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України, в якому підозрюється ОСОБА_7 , оскільки останній, перебуваючи на волі, під загрозою тяжкості покарання, з метою уникнення кримінальної відповідальності, маючи відповідні фінансові та організаційні можливості, ділові зв'язки, які він може використовувати, перебуваючи поза межами місця тримання під вартою, може перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим способом, зокрема, узгоджувати свої дії з невстановленими на даний час особами та намагатися не допустити викриття себе, а також встановлення обставин вчинення злочину. Крім того, органом досудового розслідування вживаються заходи щодо виявлення та пошуку активів ОСОБА_7 та інших причетних осіб, як в Україні, так і за кордоном, накладаються відповідні арешти, про які достеменно відомо підозрюваному, а тому останній, у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може вжити заходів до відчуження належного йому, його членам сім'ї, іншим близьким особам майна на користь інших осіб, приховування доходів від злочинної діяльності, майна, здобутого злочинним шляхом, аби уникнути його вилучення та спеціальної конфіскації.
Наразі, вже за наявності у ОСОБА_7 та членів його сім'ї інформації про здійснення досудового розслідування, у період з 12.01.2024 до 19.04.2024, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , за активних дій ОСОБА_7 як кінцевого розпорядника майна членів його сім'ї, вжито заходів, направлених на відчуження належного їм майна з метою недопущення його подальшого арешту та конфіскації, що фактично також може бути продовженням механізму легалізації незаконного набутих активів. Приміром, ОСОБА_14 від імені ОСОБА_13 12.01.2024 та 19.04.2024 продано наступні земельні ділянки:
- площею 0,0547 га, кадастровий номер 3222487001:01:002:2216, цільове призначення: для будiвництва i обслуговування житлового будинку, господарських будiвель i споруд (присадибна дiлянка), на території с. Ходосівка Обухівського району Київської області;
- площею 0,0353 га, кадастровий номер 3222487001:01:002:2217, цільове призначення: для будiвництва i обслуговування житлового будинку, господарських будiвель i споруд (присадибна дiлянка), на території с. Ходосівка Обухівського району Київської області;
- площею 0,0532 га, кадастровий номер 3222487001:01:002:2218, цільове призначення: для будiвництва i обслуговування житлового будинку, господарських будiвель i споруд (присадибна дiлянка), на території с. Ходосівка Обухівського району Київської області;
- площею 0,0534 га, кадастровий номер 3222487001:01:002:2220, цільове призначення: для будiвництва i обслуговування житлового будинку, господарських будiвель i споруд (присадибна дiлянка), на території с. Ходосівка Обухівського району Київської області;
- площею 0,0548 га, кадастровий номер 3222487001:01:002:2221, цільове призначення: для будівництва i обслуговування житлового будинку, господарських будiвель i споруд (присадибна дiлянка), на території с. Ходосівка Обухівського району Київської області;
- площею 0,05 га, кадастровий номер 3222487001:01:002:2222, цільове призначення: для будiвництва i обслуговування житлового будинку, господарських будiвель i споруд (присадибна дiлянка), на території с. Ходосівка Обухівського р-ну Київської область;
- площею 0,0547 га, кадастровий номер 3222487001:01:002:2219, цільове призначення: для будiвництва i обслуговування житлового будинку, господарських будiвель i споруд (присадибна дiлянка), на території с. Ходосівка Обухівського району Київської області.
З огляду на обставини, місце складання та зміст вищевказаних правочинів останні могли бути здійснені з метою умисного приховування від органу досудового розслідування, прокуратури та суду належного ОСОБА_12 та ОСОБА_13 майна, запобігання його подальшому арешту та конфіскації, та мають явні ознаки фіктивності.
(V) ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_7 .
З даного приводу слідчим указано, що підозрюваний ОСОБА_7 , будучи не ізольованим від суспільства, може продовжувати вчиняти тотожні або інші кримінальні правопорушення, користуючись налагодженими стійкими зв'язками у злочинних колах, судових та правоохоронних органах. Існують ризики введення в оману суду або іншого уповноваженого органу, перешкоджання з'явленню свідка, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку для уникнення покарання за злочини, у вчиненні яких підозрюється, підроблення офіційних документів або службового підроблення.
З урахуванням наведеного слідчий указав, що встановлені під час досудового розслідування обставини вчинення кримінальних правопорушень, ступінь їх тяжкості, обґрунтування та ступінь вираженості наведених ризиків, дають переконливі підстави вважати, що саме тримання під вартою є єдиним і достатнім запобіжним заходом, який зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного на час здійснення досудового розслідування кримінальному провадженні. Жодні інші, більш м'які, запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування до ОСОБА_7 .
Оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України, на підставі ч. 4 ст. 184 КПК України просив не визначати розмір застави.
Позиції сторін кримінального провадження
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання з підстав, викладених у ньому.
Підозрюваний ОСОБА_7 , його захисники, адвокати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , проти задоволення клопотання заперечували.
За змістом заперечень сторони захисту повідомлення про підозру ОСОБА_7 є необґрунтованим і сторона обвинувачення не довела наявність ризиків, якими арґументує необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Стосовно необґрунтованості повідомленої підозри захист указав на те, що вона не містить ознак складу інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України. Зокрема, стороною обвинувачення не додано жодних доказів на підтвердження наявності в ОСОБА_7 саме умислу на завдання шкоди Україні, дії підозрюваного не вірно кваліфіковані, а тому підозра є необґрунтованою. Крім того, підозра побудована на ймовірності вчинення дій, що інкримінуються підозрюваному.
Щодо заявлених ризиків у кримінальному провадженні захисники зауважили, що ОСОБА_7 є раніше не судимою особою, багато разів виїздив закордон та повертався, що свідчить про відсутність умислу переховуватись від слідства, має міцні соціальні зв'язки, займався волонтерською діяльністю, допомагав ЗСУ. Підстави для затримання були відсутні. Докази, додані до клопотання,
Сторона захисту вказувала на можливість взяття особи на особисту поруку, про що було заявлено відповідні клопотання ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 про взяття підозрюваного на особисту поруку.
Просили відмовити у задоволенні клопотання або застосувати інший запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Релевантні джерела права
У силу ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжні заходи є заходом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є:
1) особисте зобов'язання;
2) особиста порука;
3) застава;
4) домашній арешт;
5) тримання під вартою.
Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.
Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї (ст. 178 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 111 КК України в редакції від 05.04.2021 № 2341-ІІІ Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, - карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (ч. 3 ст. 183 КПК України).
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України (абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України).
Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Обставини справи
З матеріалів справи вбачається, що слідчими Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000707 від 22.08.2023 за підозрою колишнього Президента України ОСОБА_9 , колишнього Прем'єр-міністра України ОСОБА_10 , колишнього Голови Київського апеляційного господарського суду ОСОБА_7 та судді господарського суду міста Києва ОСОБА_11 у державній зраді за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 в редакції Закону України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ КК України.
30.05.2025 ОСОБА_7 затримано на підставі ст. 208, 615 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що суддя Господарського суду міста Києва та громадянин України ОСОБА_11 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 та іншими, невстановленими на даний час, співучасниками, на шкоду економічній безпеці України, всупереч вимогам Конституції та інших законів України, за результатами розгляду господарської справи № 5011-61/11340-2012 виніс незаконне рішення від 19.09.2012 про стягнення на користь Міністерства оборони Російської Федерації коштів Державного бюджету України з будь-якого рахунку, виявленого при виконанні судового рішення, в розмірі 3 113 115 369 грн. та судовий збір 61862,74 грн, та забезпечив фактичне стягнення з Державного бюджету України на користь Міністерства оборони Російської Федерації 148 977 894, 52 російських рублів, для придбання яких витрачено коштів Державного бюджету України на суму 38 676 069,12 грн, чим вчинив діяння на шкоду економічній безпеці України, поставивши під загрозу припинення фінансування будь-якої зі сфер суспільного життя у разі стягнення названої суми коштів у повному обсязі, чим надав іноземній державі - Російській Федерації та її представникам - Міністерству оборони РФ допомогу у проведенні підривної діяльності проти України.
У свою чергу ОСОБА_7 , обіймаючи на той час посаду Голови Київського апеляційного господарського суду, будучи громадянином України, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, на шкоду економічній безпеці України, всупереч вимогам Конституції та інших законів України, здійснив незаконне втручання в роботу автоматизованих систем документообігу Господарського суду м. Києва, Київського апеляційного господарського суду та незаконне втручання в діяльність суддів цих судів, забезпечив розподіл справи № 5011-61/11340-2012 на необхідних суддів, забезпечив ухвалення суддею ОСОБА_11 рішення від 19.09.2012 про стягнення на користь Міністерства оборони Російської Федерації коштів Державного бюджету України з будь-якого рахунку, виявленого при виконанні судового рішення в розмірі 3 113 115 369 грн та судового збору в сумі 61862,74 грн та із залученням інших співучасників забезпечив подальше залишення в силі цього судового рішення за наслідком його перегляду в апеляційному та касаційному порядках, а також не допустив можливість його перегляду Верховним Судом України, чим забезпечив фактичне стягнення з Державного бюджету України на користь Міністерства оборони Російської Федерації 148 977 894, 52 російських рублів, для придбання яких витрачено коштів Державного бюджету України на суму 38 676 069,12 грн, чим вчинив діяння на шкоду економічній безпеці України, поставивши під загрозу припинення фінансування будь-якої зі сфер суспільного життя у разі стягнення названої суми коштів у повному обсязі, чим надав іноземній державі - Російській Федерації та її представникам - Міністерству оборони РФ допомогу у проведенні підривної діяльності проти України.
Щодо обґрунтованості підозри
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення
У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Системний аналіз положень ст. 17, ч. 1 ст. 42, ч. 1 ст. 94 та ч. 1, 2 ст. 368 КПК України свідчить про те, що на даному етапі кримінального провадження слідчий суддя не уповноважений вирішувати питання стосовно доведеності / не доведеності винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, правильності правової кваліфікації її діяння відповідно до закону України про кримінальну відповідальність (КК України), позаяк вони підлягають вирішенню за результатами судового розгляду по суті обвинувального акта.
Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, має оцінити після завершення дослідження кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На цій стадії кримінального провадження слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів визначає, чи є вірогідною причетність особи до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення (за стандартом «обґрунтованої підозри»), щоб застосувати до неї запобіжний захід
Як свідчать матеріали провадження, повідомлення про підозру за своїм змістом відповідає вимогам ст. 277 КПК України.
Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:
1.Показаннями свідка ОСОБА_19 (у 2012 році обіймала посаду судді господарського суду міста Києва), яка повідомила про вплив голови Київського апеляційного господарського суду ОСОБА_7 на неї з метою написання заяви на відпустку, щоб не брати участі в авторозподілі (як надалі вона дізналася, позову Міністерства оборони РФ до Кабінету Міністрів України), а також про обставини впливу ОСОБА_7 та виклику ним до себе судді ОСОБА_11 для прийняття «необхідного» рішення у справі № 5011-61/11340-2012.
2.Показаннями свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ,
ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 (суддів господарського суду міста Києва), які повідомили про факти незаконного втручання ОСОБА_7 в роботу автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва, в діяльність суддів цього суду, вчинення на них тиску, надання незаконних вказівок у конкретних справах, заміни суддів для розгляду конкретних справ, створення системи з дублюючими спеціалізаціями суддів з метою їх визначення на власний розсуд для розгляду господарської справи у вибраній одній з декількох дублюючих спеціалізацій.
3.Показаннями свідка ОСОБА_31 (у 2012 році обіймав посаду радника Прем'єр-міністра України), який повідомив, що брав участь у судових засіданнях як представник Кабінету Міністрів України під час розгляду справи № 5011-61/11340-2012 та заперечував проти задоволення позову Міністерства оборони РФ, вказуючи суду, у тому числі судді ОСОБА_11 , на відсутність гарантій Кабінету Міністрів України за договорами між Міністерством оборони РФ та ЗАТ ПФК «ЄЕСУ», надавав письмові пояснення та відзиви, звертав увагу суддів на конкретні норми законів та міжнародних договорів, відповідно до яких у позові слід було відмовити, просив застосувати наслідки спливу позовної давності.
4.Показаннями свідка ОСОБА_32 (у 2012 році обіймала посаду головного спеціаліста-юрисконсульта відділу претензійно-позовної роботи Юридичного управління Державної казначейської служби України), яка повідомила, що брала участь у судових засіданнях як представник Держказначейства під час розгляду справи № 5011-61/11340-2012 та заперечувала проти задоволення позову Міністерства оборони РФ, вказуючи суду, у тому числі судді ОСОБА_11 , на відсутність гарантій Кабінету Міністрів України за договорами між Міністерством оборони РФ та ЗАТ «ПЗФК «ЄЕСУ», заборгованості Кабінету Міністрів України і про безпідставність заявлених позовних вимог.
5.Показаннями свідка ОСОБА_33 (у 2012 році представляв інтереси ЗАТ «ПФК «ЄЕСУ» в господарських судах у справі № 5011-61/11340-2012), який вказав на численні порушення суддями, у тому числі суддею ОСОБА_11 , норм законів України та міжнародних договорів при визнанні листів Прем'єр-міністра України ОСОБА_34 , адресованих Голові Уряду РФ ОСОБА_35 , гарантіями Кабінету Міністрів України, порушення норм щодо строків позовної давності. Звертав увагу суддів, у тому числі судді ОСОБА_11 , на порушення процесуальних норм при розгляді справи, однак усі його заяви, клопотання та звернення ігнорувалися, поведінка суддів свідчила про їх упередженість і необ'єктивність. Суддя ОСОБА_11 19.09.2012 перебував у нарадчій кімнаті всього 40 хв, після чого проголосив рішення суду на 26 арк, що свідчить про те, що він готував його завчасно, не досліджуючи доказів у судовому засіданні 19.09.2012.
Крім того, свідок ОСОБА_36 безпосередньо був очевидцем того як судді ОСОБА_11 та ОСОБА_37 спілкувались 07.03.2014 у приміщенні господарського суду міста Києва перед винесенням суддею ОСОБА_38 того самого дня ухвали про скасування за нововиявленими обставинами рішення судді ОСОБА_11 від 19.09.2012 про задоволення позову Міністерства оборони РФ у справі № 5011-61/11340-2012.
6.Показаннями свідків ОСОБА_39 (у 1992 - 1995 роках був членом правління Національного банку України, в 1995 - 2005 роках - головою правління АО «Укрексімбанк»), ОСОБА_40 (у 1995 - 1996 роках обіймав посаду віце-прем'єр-міністра України), ОСОБА_41 (у 1995 році обіймав посаду Міністра економіки України та був членом Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України), ОСОБА_42 (у 1999 - 2001 роках обіймав посаду Першого віце-прем'єр міністра України, у 2005 - 2006 роках - посаду Прем'єр-міністра України), які повідомили про процедуру надання Урядом України гарантій виконання договірних зобов'язань (гарантії Уряду України могли бути надані виключно за поданням Валютно-кредитної ради за наявності позитивного висновку Міністерства фінансів України і Міністерства економіки України та після прийняття Кабінетом Міністрів України в установленому порядку позитивного рішення з цього питання), а також про те, що листи ОСОБА_34 , адресовані Голові Уряду РФ ОСОБА_35 , такими гарантіями визнаватися не можуть. До Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України не надходили звернення та листи щодо гарантій Уряду України перед Міністерством оборони РФ чи Урядом РФ за зобов'язаннями ЗАТ «ПФК «ЄЕСУ». Уряд України не мав права брати та не брав на себе гарантій перед Міністерством оборони РФ чи Урядом РФ за зобов'язаннями ЗАТ «ПФК «ЄЕСУ».
7.Показаннями свідка ОСОБА_43 (у 2012 році обіймав посаду начальника слідчого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2, до цього працював слідчим ГСУ СБУ), який повідомив, що здійснював розслідування щодо ОСОБА_44 і ОСОБА_34 , у тому числі за фактом замаху на заволодіння бюджетними коштами шляхом перекладення боргу ЗАТ «ПФК «ЄЕСУ» перед Міністерством оборони РФ на державу. Повідомив, що оригіналів чи належно завірених копій цих листів ОСОБА_34 до ОСОБА_45 у СБУ ніколи не було. Рішення суду у справі № 5011-61/11340-2012 на користь Міністерства оборони РФ впливало на подальші рішення у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_44 , зокрема доводило її вину в розкраданні коштів державного бюджету.
8.Показаннями свідка ОСОБА_46 (із січня 2011 року по листопад 2013 року працював старшим слідчим в ОВС четвертого відділу першого управління ГСУ СБУ), який повідомив, що знайомий зі слідчим ОСОБА_47 , проте в жодну слідчу групу під керівництвом ОСОБА_43 включений не був. Не виключає, що в серпні 2012 року ОСОБА_48 міг звернутись до нього з проханням завірити копії листів від 26.08.1996 № 64-2298/8 та № 64-2297/8 за підписом Прем'єр-міністра України ОСОБА_34 на ім'я Голови Уряду РФ ОСОБА_45 для надання їх у відповідь на запит Секретаріату Кабінету Міністрів України.
9. Матеріалами господарської справи № 5011-61/11340-2012, з яких убачається, що суддям, у тому числі ОСОБА_11 , з пояснення та документів, наданих відповідачами і третьою особою, було достовірно відомо про відсутність гарантій Кабінету Міністрів України за договорами між Міністерством оборони РФ та ЗАТ «ПФК «ЄЕСУ», закінчення строку позовної давності, відсутність оригіналів листів ОСОБА_34 , адресованих ОСОБА_35 , тобто про відсутність підстав для задоволення позову та стягнення коштів в інтересах Міністерства оборони РФ з Державного бюджету України.
У позовній заяві Міністерство оборони РФ не просило стягнути кошти з Державного бюджету України з будь-якого рахунка, виявленого при виконанні судового рішення, а тому зазначення у рішенні суду від 19.09.2012 про стягнення коштів саме «з будь-якого рахунку» є ініціативою самого судді ОСОБА_11 .
9.Документами з особової справи судді ОСОБА_11 , з яких убачається, що він став суддею у 2010 році (був недосвідченим суддею) та 15.12.2012 (після прийняття ним 19.09.2012 судового рішення та залишення його 03.12.2012 без змін Київським апеляційним господарським судом) отримав подяку Голови Вищого господарського суду України.
10.Документами, отримані під час здійснення 04.08.2014 тимчасового доступу в Апеляційному суді Дніпропетровської області, а саме: копії рішень Арбітражного суду міста Москви від 09.01.2001 (справа № А40-44294/00-40-424), від 26.09.2001 (справа № А40-27196/01-56-259), від 20.08.2001 (справа № А40-26753/01-7-374) про стягнення із ЗАТ «ПФК «ЄЕСУ» на користь Міністерства оборони РФ заборгованості за контрактом від 25.07.1996 № 148/1697, а також копії ухвал апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.05.2003, якими за клопотаннями Міністерства оборони РФ, вказані рішення іноземного суду визнано і приведено до виконання на території України.
11.Листами Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України від 16.07.2014 № 186 та від 22.12.2014 № 478, відповідно до яких листів Прем'єр-міністра України ОСОБА_34 від 26.08.1996 № 64-2298/8 та № 64-2297/8 на адресу Голови Уряду РФ ОСОБА_45 у документах Кабінету Міністрів України (відділ міждержавних відносин з Російською Федерацією) не виявлено.
12.Листом Міністерства фінансів України від 16.06.2011 № 31-12110-3-8/4199 та листом Міністерства юстиції України від 24.06.2011 № 7483-0-4-11-82 на адресу Кабінету Міністрів України про відсутність державних гарантій за зобов'язаннями ЗАТ «ПФК «ЄЕСУ» перед Міністерством оборони РФ.
13.Лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.10.2014 № 3932-05/34844-05, відповідно до якого документів щодо гарантій Кабінетом Міністрів України за договорами ЗАТ «ПФК «ЄЕСУ» та Міністерством оборони РФ за номенклатурою справ відділу іноземних інвестицій і кредитів у 1996 році не виявлено.
14.Листами ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» від 22.08.2014 № 026-04/5451 та від 07.11.2014 № 010-01/7360, згідно з якими вказаний банк було визначено агентом Уряду України із залучення іноземних кредитів під гарантії Кабінету Міністрів України і Національного банку України. Відповідно до п. 4 Указу Президента України від 20.09.1995 № 852/95 гарантії або інші зобов'язання Уряду України, які надаються для забезпечення погашення заборгованості українських юридичних осіб за іноземними кредитами, підписують тільки Прем'єр-міністр України або голова Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України після прийняття Кабінетом Міністрів України в установленому порядку позитивного рішення з цього питання. Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.1996 № 1027 рішення про надання Кабінетом Міністрів України гарантій за іноземними кредитами оформлюються постановами Кабінету Міністрів України за поданням Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України.
Банк повідомив, що в межах виконання функцій фінансового агента Кабінету Міністрів України щодо кредитів, залучених державою або під державні гарантії, він не укладав кредитних угод із ЗАТ «ПФК «ЄЕСУ» щодо одержання іноземних кредитів під гарантійні зобов'язання Кабінету Міністрів України.
15.Листом Державної казначейської служби України від 07.08.2014
№ 14-08/2673-18259 з долученими копіями платіжних доручень, відповідно до яких Державною казначейською службою України на підставі рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012 у справі № 5011-61/11340-2012 та наказу господарського суду міста Києва від 04.12.2012 у справі № 5011-61/11340-2012 на рахунки Міністерства оборони РФ фактично перераховано:
- 28.12.2012 в сумі 58 815 270,83 рос. руб. (гривневий еквівалент 15 423 128,47 грн);
- 28.10.2013 в сумі 90 162 623,69 рос. руб. (гривневий еквівалент 23 252 940, 65 грн);
16.Листом Секретаріату Кабінету Міністрів України від 13.07.2014
№ 10150/0/2-14, відповідно до якого державних гарантій за заборгованістю
ЗАТ ПФК «ЄЕСУ» перед Міністерства оборони РФ не надавалося.
17.Протоколом огляду автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва від 26.12.2017, яким установлено маніпуляції технічними можливостями системи, з метою призначення для розгляду справи № 5011-61/11340-2012 суддю ОСОБА_11 . За даними автоматизованої системи документообігу суду на момент надходження зазначеного позову Міністерства оборони РФ, а саме 20.08.2012, суддя господарського суду міста Києва ОСОБА_11 перебував у черговій щорічній відпустці до 23.08.2012, тому згідно з вимогами п. 3.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням від 26.11.2010 № 30 Ради суддів України, автоматичний розподіл вказаного позову на суддю ОСОБА_11 не міг здійснюватися. 20.08.2012 о 17 год 25 хв начальник відділу управління персоналом господарського суду міста Києва ОСОБА_49 , за усною вказівкою ОСОБА_7 та ОСОБА_50 , змінила в автоматизованій системі документообігу цього суду дані про відпустку судді ОСОБА_11 на 14 календарних днів і більше із зазначенням періоду з «06.08.2012 до 19.08.2012».
18.Протоколом огляду відомостей від 15.11.2021, наданих на підставі ухвали слідчого судді про телефонні з'єднання ОСОБА_11 , відповідно до якого голова Київського апеляційного господарського суду ОСОБА_7 телефонував ОСОБА_11 під час розгляду останнім позову Міністерства оборони РФ, зокрема зафіксовано дзвінок ОСОБА_7 ОСОБА_11 23.08.2012 (перед постановленням ухвали від 27.08.2012, якою ОСОБА_11 витребував у відповідача та третіх осіб докази на підтвердження позову).
19.Наказом господарського суду міста Києва від 28.03.2011 № 4, відповідно до якого суддя ОСОБА_11 не був включений до спеціалізації і не мав права слухати справу щодо господарських спорів із заборгованості з постачання нафтопродуктів і природного газу, а тому йому не була підсудна справа за позовом Міністерства оборони РФ. У зв'язку з цим указану справу було розподілено в іншій категорії спорів - «Спори, що виникають з договорів купівлі-продажу», що не стосувалась цієї категорії спорів.
20.Висновком судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи писемного мовлення від 26.06.2019 № 26920, відповідно до якого інформація про гарантування (поручительство) Україною як державою, її органами влади або посадовими особами, виконання зобов'язань ЗАТ «ПФК «ЄЕСУ» перед Міністерством оборони РФ у копії листа від 26.08.1996 № 64-2297/8 відсутня. У копії листа від 26.08.1996 № 64-2298/8 вислів «Уряд України надає гарантії виконання Уповноваженою організацією зобов'язань по контрактам на постачання матеріально-технічних ресурсів» до зазначеної в тексті копії листа № 64-2297/8 уповноваженої Урядом України організації -ЗАТ «ПФК «ЄЕСУ» не стосується.
21.Науково-консультативним висновком Інституту держави і права імені ОСОБА_51 , відповідно до якого строк виконання ЗАТ «ПФК «ЄЕСУ» своїх зобов'язань перед Міністерством оборони РФ закінчився у 2004 році. Водночас максимальний строк давності (навіть з урахуванням переривання та зупинення строків) становить10 років (ст. 23 Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року), а отже строк позовної давності у будь-якому випадку закінчився у 2010 році.
22.Рішенням господарського суду міста Києва від 07.03.2014 у справі
№ 5011-61/11340-2012 (суддя ОСОБА_37 ), яким ухвалено: заяву Кабінету Міністрів України про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012 у справі № 5011-61/11340-2012 за нововиявленими обставинами задовольнити; рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012 у справі № 5011-61/11340-2012 скасувати; прийняти нове рішення; у задоволенні позову Міністерства оборони Російської Федерації до Кабінету Міністрів України та Держказначейства України про стягнення 3 239 652 269,73 грн відмовити повністю; стягнути з Міністерства оборони РФ в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 36 540 грн; здійснити поворот виконання рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012 у справі № 5011-61/11340-2012 в частині стягнення заборгованості у розмірі 38 676 069,12 грн; стягнути з Міністерства оборони РФ в дохід Державного бюджету України 38 676 069,12 грн.
23. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2014, якими рішення господарського суду міста Києва від 07.03.2014 у справі № 5011-61/11340-2012 залишено без змін.
24. Висновком комісійної судово-економічної експертизи від 10.08.2023 №3855, яким установлено, що висновок акта ревізії:
- стосовно наявності бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань для виконання рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012 про стягнення коштів з державного бюджету впродовж 2012 - 2013 років документально підтверджується в частині невнесення протягом 2012 та 2013 років за КПКВК 3504030 змін до кошторисів щодо загального фонду державного бюджету;
- документально підтверджується в частині визначення сум перерахувань як зменшення активів (втрати активів - безповоротного зменшення активів через перерахування (сплату) коштів, що за текстом кваліфіковане перевіряючими як матеріальна шкода (збитки), заподіяна Державному бюджету України: у 2012 році на суму 58 815, 27 тис. рос. руб., гривневий еквівалент яких становить 15 423, 13 тис грн; у 2013 році на суму 90 162, 62 тис. рос. руб., гривневий еквівалент яких становить 23 749, 83 тис гривень (з урахуванням витрат ДКСУ на придбання російських рублів).
25. Висновком додаткової судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи від 12.04.2023 № 2845/23-39/11492/23-39, відповідно до якого з об'єктивного змісту рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012 у справі № 5011-61/11340-2012 убачається, що суд дійшов висновку про наявність гарантії Уряду України за борговими зобов'язаннями ЗАТ «ПФК «ЄЕСУ» перед Міністерством оборони РФ та обґрунтовує такий висновок посиланням на листи Прем'єр-міністра України ОСОБА_34 від 1996 року.
26. Протоколом десятого засідання Змішаної Російсько-Української комісії по співробітництву від 02.07.2004 за підписом Прем'єр-міністра ОСОБА_9 та голови Уряду РФ ОСОБА_52 , відповідно до пункту 3.2.5 якого українська сторона зобов'язалася сприяти процедурі виконання судових рішень щодо стягнення заборгованості українських оптових покупців, за раніше отриманий, але не оплачений природний газ. Беручи участь у роботі цієї Комісії та очолюючи на той час Уряд України, ОСОБА_9 достовірно знав про відсутність зобов'язань України, її органів влади та установ перед Міністерством оборони РФ або безпосередньо перед РФ за заборгованістю ЗАТ «ПФК «ЄЕСУ».
Якби гарантії України існували, то у протоколі засідання вказаної Комісії було б зазначено, що українська сторона зобов'язалася повернути кошти за раніше отриманий, але не оплачений природний газ.
27. Протоколом огляду відеозапису « ОСОБА_53 понять, что он не может выпустить ОСОБА_54 », у якому ОСОБА_9 у випуску новин «Факти» на каналі «ICTV» говорить таке: «Сьогодні партнери ОСОБА_54 сидять по різним тюрмам у різних країнах світу. Сьогодні Україна платить за ОСОБА_55 борги за газ, який вона реалізувала на території України, а кошти перевела в офшорні зони. На ці питання треба щоб відповіді дав суд, якого вона уникає і блокує правосуддя… Я повинен був сказати, що моїх повноважень тут недостатньо і, з моєї точки зору, тут повинен дати відповідь на це питання суд. І ОСОБА_54 в цьому також зацікавлена повинна бути. Якщо вона дійсно не скоювала злочин, суд дасть відповідь. Скоювала, заплати кошти і тоді проси чи вимагай звільнення. До речі, закони України зараз це дозволяють, якщо людина заплатила».
28. Протоколом огляду відеозапису під назвою «Videoplayback (2)», у якому на запитання журналіста телеканалу Євроньюз: «Тобто, на Вашу думку, ЄС помиляється, коли критикує Україну за цю справу, але складається враження, що є інші причини, приміром той факт, що ОСОБА_56 закрила компанію, яка була близька до інтересів ОСОБА_57 партії?», ОСОБА_9 відповідає таке: «В цій справі неможливо не враховувати суди, які відбулись вже в інших країнах світу, і у США - це справа ОСОБА_58 , і в Росії - це справа генерала ОСОБА_59 , щоб вона довела свою невинність».
29. Протоколом огляду виступу ОСОБА_10 від 14.10.2011 у випуску новин «Наголос дня», де він говорить: «За эти 405 миллионов долларов, которые с нас сейчас требует Министерство обороны, ну кто-то должен ответить. Да, наверное, кто должен ответить - те, кто принимал эти решения, взвалил этот долг на страну, на государство. Поэтому, если соответствующие органы такое дело возбудили, значит у них были основания возбудить».
30. Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 05.04.1999 «Про деякі питання щодо погашення заборгованості за спожитий російський природний газ», прийнята за ініціативою Голови Державної податкової адміністрації України ОСОБА_10 (його віза стоїть на оригіналі проєкту постанови і відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи цей підпис виконано ним), відповідно до якої прийнято рішення про сприяння Міністерством промислової політики України підприємствам, що належать до сфери його управління у проведенні розрахунків з погашення їх кредиторської заборгованості перед корпорацією «Єдині енергетичні системи України» та заборгованості корпорації перед Міністерством оборони Російської Федерації за спожитий природний газ. Пунктом 7 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України передбачено, що Міністерство закордонних справ України має повідомити в установленому порядку Уряд Російської Федерації про прийняття даної постанови, а також про те, що вона не може тлумачитися як взяття Кабінетом Міністрів України на себе відповідальності за виконання корпорацією «Єдині Енергетичні системи України» зобов'язань перед Міністерством оборони Російської Федерації.
31. Листом Міністра оборони РФ від 10.06.2011 на адресу Прем'єр-міністра України про сприяння в погашенні заборгованості за борги «ЄЕСУ» в сумі 405, 5 млн дол США. Лист надійшов до Кабінету Міністрів України без додатків дипломатичними каналами, зокрема супровідним листом МЗС України від 13.06.2011 № 610/11-123/1-2028. На виконання цієї резолюції Прем'єр-міністра України ОСОБА_10 від 22.06.2011 № 29979/15/1-11, він доручив Міністру закордонних справ України ОСОБА_60 повідомити в установленому порядку російську сторону, що питання, порушене у вищевказаному листі вивчається зацікавленими центральними органами виконавчої влади та суб'єктами господарювання. У відповідності до цією резолюції, МЗС України листом № 610/6111-250-2184 доручило Послу України в РФ ОСОБА_61 повідомити російську сторону. Листом від 30.06.2011 № 6111/22-200-2595 Посольство України в Російській Федерації повідомило МЗС РФ, що питання, порушене в листі Міністра оборони РФ від 13.06.2011, щодо погашення заборгованості ЗАТ «ПФК «ЄЕСУ» перед Міністерством оборони РФ передано за призначенням та перебуває на розгляді заінтересованих міністерств та відомств України, а також відповідних суб'єктів господарювання України. Про жодні гарантії та визнання зазначеного боргу за державою у вказаних документах не йдеться.
32. Листом Прем'єр-міністра України ОСОБА_10 від 23.06.2011 №6533/0/2-11 на адресу Голови СБУ з інформацією про надходження названого листа Міністра оборони РФ щодо погашення заборгованості в сумі 405,5 млн дол. США за природний газ, а також про те, що ОСОБА_44 як керівник «ЄЕСУ» здійснила спробу заволодіти державними коштами шляхом переведення заборгованості цієї корпорації на Державний бюджет України, з проханням дати кримінально-правову оцінку її діям. Указаний лист направлено у зв'язку з надходженням листа Міністра оборони РФ від 10.06.2011 (п. 39), однак до нього уже долучено додатки на 166 аркушах.
33. Листом за підписом Першого віце-прем'єр-міністра України ОСОБА_62 до Генеральної прокуратури України про вступ прокурора у господарську справу за позовом прокурора та показання свідка ОСОБА_63 - співробітниці Секретаріату Кабінету Міністрів України, якій радник ОСОБА_10 надав вказівку не надсилати цей лист до Генеральної прокуратури України.
34. Ініціативним запитом Секретаріату Кабінету Міністрів України від 30.08.2012 № 10924/0/2-12 до Служби безпеки України про надання документів і відомостей щодо взаємовідносин Міністерства оборони РФ та ЗАТ «ПФК «ЄЕСУ», а також наявного листування між уповноваженими органами України та РФ щодо укладання та виконання зовнішньоекономічних контрактів, пов'язаних з постачання матеріально-технічних ресурсів та продукції виробничо-технічного призначення для потреб Міністерства оборони РФ упродовж 1996 - 2000 років (отримані на цей запит документи надані до господарського суду міста Києва представником Кабінетом Міністрів України за довіреністю ОСОБА_10 та лягли в основу судового рішення про задоволення позову).
35. Довіреністю від 27.08.2012 № 10750/0/2-12, якою ОСОБА_10 уповноважив свого радника представляти Кабінет Міністрів України в судах, що суперечило ч. 2 ст. 37 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», адже його інтереси в судах представляє Міністерство юстиції України. Видача такої довіреності є унікальною, оскільки в жодних інших судових справах такі довіреності не видавались. Довіреність датована 27.08.2012 - у дату, коли суддя ОСОБА_11 постановив ухвалу про витребування в Кабінеті Міністрів України документів на підтвердження позову Міністерства оборони РФ.
36. Листом Секретаріату Кабінету Міністрів України № 32-472-дск від 10.10.2018, відповідно до якого 28.11.2012 (перед винесенням колегією суддів КАГС постанови від 03.12.2012 про залишення в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову) ОСОБА_7 приходив до Кабінету Міністрів України за замовленням представника Кабміну у цій справі - радника ОСОБА_10 .
37. Листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.11.2012 № 70/6/3671нт щодо направлення додаткових доказів про наявність нібито гарантійних зобов'язань держави України перед Міноборони РФ за боргами ЗАТ «ПФК «ЄЕСУ», які лягли в основу постанови Київського апеляційного суду від 03.12.2012 про залишення без змін рішення суду першої інстанції. Лист адресований Голові Київського апеляційного суду ОСОБА_7 на ньому виконано ним резолюцію « ОСОБА_64 долучити до справи 15.11.12р.» і містить підпис ОСОБА_7 .
З урахуванням того, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не було учасником господарської справи, воно не могло подавати до суду докази, а тому ні ОСОБА_7 , ні колегія суддів КАГС не мали права долучати ці документи до господарської справи і використовувати їх в доказуванні.
ОСОБА_7 не мав права втручатися у професійну діяльність судді ОСОБА_65 та давати вказівки про те, які документи останній має долучити до господарської справи.
38. Висновком за результатами судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи № 249/25-36 від 20.05.2025, відповідно до якої текст виконаної ОСОБА_7 резолюції « ОСОБА_64 долучити до справи 15.11.12р.» за своїм об'єктивним змістом відображає обов'язкову для виконання вказівку до виконання певної дії - долучення наданих копій окремих документів кримінальної справи № 2312 до господарської справи № 5011-61/11340-2012 та не містить будь-яких альтернативних способів виконання вказівки, окрім як долучення документів до справи.
39. Висновком економічного дослідження від 10.02.2025, відповідно до якого рішення господарського суду м. Києва у справі № 5011-61/11340-2012 від 10.09.2012 щодо стягнення з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання рішення суду , на користь Міністерства оборони РФ грошових коштів в сумі 3113053506,26 грн впливає на всі ключові показники економічної безпеки України та створює загрози економічній безпеці України.
40. Протоколом огляду автоматизованої системи документообігу Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2017, відповідно до якого встановлено маніпуляції технічними можливостями системи з метою призначення для розгляду справи № 5011-61/11340-2012 колегію суддів у складі ОСОБА_65 , ОСОБА_66 та ОСОБА_67 .
41. Листом Державної казначейської служби України від 08.02.2013 № 5-03/778-3208, з якого вбачається, що виконання рішення судді ОСОБА_11 від 19.09.2012 завдасть непоправної шкоди державним інтересам.
Дослідивши відомості, які містяться в перелічених доказах, слідчий суддя вважає їх у сукупності достатніми для того, щоб у межах судового контролю дійти висновку про можливу причетність ОСОБА_7 до інкримінованого злочину за тих обставин, що відображені у повідомленій йому підозрі, та про обґрунтованість останньої.
Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. У межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, вдаватися до оцінки наявності в її діях складу кримінального правопорушення чи конкретних кваліфікуючих ознак, на що вказувала сторона захисту.
Перелічені матеріали досудового розслідування підтверджують відображені у повідомленні про підозру обставини щодо вчинення ОСОБА_7 умисних дій, а саме вчинення діяння на шкоду економічній безпеці України, чим надав іноземній державі - Російській Федерації та її представникам - Міністерству оборони РФ допомогу у проведенні підривної діяльності проти України, шляхом незаконного втручання в роботу автоматизованих систем документообігу Господарського суду м. Києва, Київського апеляційного господарського суду та незаконного втручання в діяльність суддів цих судів, вчинених за попередньою змовою групою осіб.
Також слідчий суддя враховує, що відомості, які містяться в долучених слідчим матеріалах, загалом узгоджуються між собою та відповідають обставинам, викладеним в підозрі ОСОБА_7 .
Слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту щодо відсутності складу злочину, передбаченого ст. 111 КК України, оскількина стадії досудового розслідування слідчий суддя не вдається до оцінки доказів, доведеності вини та правильності кваліфікації дій ОСОБА_7 , а виходить лише з фактичних даних, що можуть свідчити про наявність обґрунтованої підозри про причетність останнього до вчинення кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.
Щодо заявлених ризиків для кримінального провадження
У своєму клопотанні слідчий вказав про існування передбачених п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків: переховуватися від органів досудового розслідування та / або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, - які обумовлюють необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
(І) ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та / або суду.
Надаючи оцінку тому, чи існує ризик переховування ОСОБА_7 від органу досудового розслідування, суду, слідчий суддя виходить з сукупності встановлених відомостей, що може доводити або спростовувати вірогідність вчинення підозрюваним дій, спрямованих на порушення відповідних обов'язків.
Так, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України, віднесено до особливо тяжкого злочину. Зазначене унеможливлює застосування інституту звільнення від кримінальної відповідальності чи від відбування покарання з випробуванням.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (рішення у справі «W v. Switzerland»).
Ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти (рішення у справі «Бессієв проти Молдови»).
У судовому засіданні підозрюваним ОСОБА_7 було підтверджено, що він часто подорожує закордон, до м. Відень, де проживають його члени сім'ї та близькі особи, а також до інших країна Європейського Союзу та до Республіки Туреччина.
До того ж, ОСОБА_7 після 24.02.2022 систематично перетинав державний кордон України під приводом здійснення волонтерської діяльності, закупівлі та доставки обладнання та товарів для ЗСУ, за відповідними відрядженням від благодійного фонду або окремих юридичних осіб.
Також, стороною обвинувачення указувалось на отримання ОСОБА_7 доходів від продажу майна, довіреностей на управління майном закордоном, документів на тимчасове проживання в Грецькій республіці. У сукупності наведене свідчить про достатню фінансову спроможність підозрюваного забезпечити собі умови проживання за кордоном.
З урахуванням наведеного слідчий суддя вважає, що співставлення у взаємозв'язку можливих негативних наслідків у результаті вирішення кримінального провадження із наявною у підозрюваного можливістю легально покинути територію України, не виключає існування на даний час ризику переховування ОСОБА_7 від органу досудового розслідування та суду.
Отже, сторона обвинувачення довела те, що на даний час існує передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик переховування ОСОБА_7 від органу досудового розслідування та / або суду.
Аргументи захисників означеного висновку не спростовують.
(ІІ) ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення
Оцінюючи наявність цього ризику слідчий суддя виходить у сукупності із того, що на цей час у кримінальному провадженні не проведений увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, не встановлені усі місця зберігання предметів та документів, що можуть бути використані як речові докази, не встановлені усі особи причетні до його вчинення.
Підозрюваний ОСОБА_7 та інші особи під час вчинення кримінального правопорушення, з метою узгодження дій по уникненню відповідальності вживали заходи конспірації та приховування своєї діяльності. Зокрема, використовували мобільні термінали, інші електронні засоби, які за своїм функціоналом дозволяють спілкуватися шляхом направлення зображень і текстових повідомлень. Вказані засоби зв'язку, як знаряддя підготовки вчинення злочину, містять докази протиправної діяльності підозрюваного та інших співучасників, а тому, усвідомлюючи важливість доказового значення цих предметів для досудового розслідування, підозрюваний матиме можливість вжити заходів до їх приховання, знищення чи спотворення наявної у них інформації.
На переконання слідчого судді, наведене вказує про те, що на даний час ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, що підозрюваний може вдатися до знищення, переховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які не віднайдені органом досудового розслідування та які мають істотне значення для встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, є реально доведеним.
(ІІІ) ризик незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому ж кримінальному провадженні.
У ході досудового розслідування допитано як свідка ОСОБА_68 , отримано заяви про вчинення низки кримінальних правопорушень, які вказують на можливість впливу ОСОБА_7 на свідків, у тому числі окремих суддів системи господарських суддів України, яких необхідно допитати як під час досудового розслідування, так і в подальшому під час судового розгляду.
Вказане підтверджує наявність ризику впливу на цих свідків, підозрюваним, з метою зміни показань свідками, надання спеціалістами неправдивих консультацій та неефективної допомоги, надання експертами неправдивих висновків під час проведення низки призначених у кримінальному провадженні експертиз, також підозрюваний може вчиняти тиск на співучасників, інших невстановлених осіб, причетних до протиправної діяльності злочинної організації, як відомі, так й невідомі органу досудового розслідування обставини вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, та усвідомлюючи невідворотність покарання, намагатиметься вплинути на цих осіб, розробити стратегію ухилення від відповідальності. Крім того, у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підорюваний може незаконно впливати шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу на показання цих осіб.
Водночас, у силу ч. 2 ст. 84 КПК України, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні.
До того ж, у силу засади безпосередності дослідження судом показань, яка передбачена ст. 23 КПК України, та відповідно до визначених у ст. 224 КПК України правил проведення допиту в суді, під час судового розгляду суд отримує показання усно шляхом допиту особи у судовому засіданні. Порушення зазначених імперативних вимог, як правило, має наслідком недопустимість як доказу відомостей, що містяться у відповідних показаннях.
За таких обставин ризик впливу на учасників у цьому кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Отже, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик учинення підозрюваним незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні вочевидь є високим.
(ІV) ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Аналізуючи доводи слідчого та прокурора в цій частині, суд ураховує специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , оскільки останній є адвокатом та раніше обіймав посади в.о та заступника голови Вищого господарського суду України, судді, голови Київського апеляційного господарського суду та Господарського суду м. Києва, що свідчить про його сталі зв'язки у правоохоронних органах, обізнаність з методикою та засобами їх діяльності.
Крім того, органом досудового розслідування вживаються заходи щодо виявлення та пошуку активів ОСОБА_7 та інших причетних осіб, як в Україні, так і за кордоном, накладаються відповідні арешти, про які достеменно відомо підозрюваному, а тому останній у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може вжити заходів до відчуження належного йому, його членам сім'ї, іншим близьким особам майна на користь інших осіб, приховування доходів від злочинної діяльності, майна, здобутого злочинним шляхом, аби уникнути його вилучення та спеціальної конфіскації.
Так, на підтвердження цього ризику необхідно зазначити, що вже за наявності у ОСОБА_7 та членів його сім'ї інформації про здійснення досудового розслідування у період з 12.01.2024 до 19.04.2024 ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , за активних дій ОСОБА_7 як кінцевого розпорядника майна членів його сім'ї, вжито заходів, направлених на відчуження належного їм майна з метою недопущення його подальшого арешту та конфіскації, що фактично також може бути продовженням механізму легалізації незаконного набутих активів.
Тому, на думку слідчого судді, вказаний ризик є реальним та доведеним.
(V) ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_7 .
Слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення про наявність цього ризику, оскільки, з урахування майнового стану та налагодженими стійкими зв'язками у злочинних колах, судових та правоохоронних органах ОСОБА_7 , доведеністю фактів попередження підозрюваного про вчинення органом досудового розслідування слідчих дій, ризик підкупу службових осіб та свідків є надзвичайно високим.
Щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу
З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою досягнення його дієвості та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
За змістом ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено виключний перелік осіб, до яких може бути застосований цей запобіжний захід. ОСОБА_7 належить до цього переліку як особа, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років. (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов'язання. Втім, на переконання слідчого судді, жоден з цих запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам.
Слідчий суддя враховує обставини, які свідчать про високу інтенсивність ризиків переховування підозрюваного від органу досудового розслідування, впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, доведеність ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його зв'язки з представниками-країни агресора Російської Федерації та матеріальні статки.
Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, слідчий суддя враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення; вік, стан здоров'я підозрюваного, його майновий стан, можливість виїхати закордон в умовах воєнного стану.
Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним запобіганню встановленим ризикам. Водночас, застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Крім того, слідчий судді враховує положення абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, відповідно до якої під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Виходячи з наведеного та з огляду на встановлені ризики для кримінального провадження, слідчий суддя вважає неспроможними доводи сторони захисту про необхідність застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, а саме - взяття особи на особисту поруку.
Клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного у кримінальному провадженні № 62023000000000707 від 22.08.2023 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 18.07.2025.
Заяви ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 про взяття особи на особисту поруку - залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складений 04.06.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1