печерський районний суд міста києва
Справа № 757/20935/25-к
пр. 1-кс-19317/25
20 травня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі адвоката ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 на бездіяльність старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 , яка полягає у нездійсненні процесуальних дій щодо ознайомлення з матеріалами досудового розслідування в межах кримінального провадження № 42023140000000089 від 24.03.2023,
02.05.2025 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 , яка цього ж дня передана слідчому судді ОСОБА_1 , на бездіяльність старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 , яка полягає у нездійсненні процесуальних дій щодо ознайомлення з матеріалами досудового розслідування в межах кримінального провадження № 42023140000000089 від 24.03.2023 та зобов'язання вчинити процесуальні дії.
Адвокат ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 в судовому засіданні скаргу підтримала та просила задовольнити з підстав зазначених у ній.
Слідчий ГСУ Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, оскільки зафіксовані у вказаних матеріалах відомості становлять таємницю досудового розслідування, доступ до яких може бути обмежено слідчим або прокурором, і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим, тому скарга є необґрунтованою та такою, яка не відповідає фактичним обставинам справи.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Вивчивши скаргу, заслухавши позиції учасників судового розгляду, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Вказана норма знайшла своє втілення і в національному законодавстві, як на конституційному рівні, а саме в ст. 55 Конституції України, так і на рівні кримінального процесуального Закону, в статті в 24 КПК України, якою законодавцем кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Так, порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 КПК України.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною 1 ст. 303 КПК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Таким чином, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійснені інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк, зокрема такий строк визначений ст.ст. 220, 221 КПК України.
Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 №266/1617/19 (провадження №14-594цс19) судовий контроль законності дій і рішень органів досудового розслідування належить до виключної компетенції слідчого судді за встановленою КПК процедурою. Така процедура включає сукупність гарантій, необхідних для дотримання справедливого балансу між захистом прав особи й інтересів держави та суспільства.
Державним бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора розслідується кримінальне провадження № 42023140000000089 від 24.03.2023 за підозрою ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.
15.11.2024 органом досудового розслідування було складено повідомлення ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.
У зв'язку з тим, що місцезнаходження ОСОБА_5 не було встановлено, останнього 22.11.2024 постановою старшого слідчого ГСУ ДБР ОСОБА_4 було оголошено у міжнародний розшук.
10.12.2024 постановою старшого слідчого ГСУ ДБР ОСОБА_4 досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні зупинено.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06.03.2025 скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва 29.01.2025. Постановлено нову ухвалу, якою задоволено клопотання старшого слідчого ГСУ ДБР ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні № 42023140000000089 від 24.03.2023, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 та обрано щодо останнього запобіжний захід у виді тримання під вартою.
31.03.2025 адвокатом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 засобами поштового зв'язку подано старшому слідчому ГСУ ДБР ОСОБА_4 клопотання від 31.03.2025, в порядку ст. ст. 220, 221 КПК України про надання для ознайомлення матеріалів кримінального провадження № 42023140000000089 від 24.03.2023, які були долучені до проведення комісійної судової економічної експертизи та за результатами якої складено Висновок № 552/1/24 від 10.09.2024.
Листом від 07.04.2025 № 12063-25/10-2-02-01-4667/25, за підписом старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 , заявника повідомлено, що подане клопотання підлягає задоволенню.
Однак в подальшому, всупереч задоволеного клопотання від 31.03.2025, запитувані адвокатом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 документи старшим слідчим ГСУ ДБР ОСОБА_4 стороні захисту надано не було та вимоги клопотання не виконано.
З матеріалів скарги, вбачається, що 09.04.2025 до Державного науково-дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України надійшов запит від 08.04.2025 б/н від адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 про проведення судової економічної експертизи у кримінальному провадженні № 42023140000000089 від 24.03.2023.
Листом від 21.04.2025 за № 19/29-20055-2025, за підписом заступника директора ДНДЕКЦ МВС України ОСОБА_7 , адвокату ОСОБА_3 направлено клопотання експерта від 17.04.2025 за № СЕ-19-25/22603-ЕК про надання необхідних документів для проведення судової економічної експертизи у межах кримінального провадження № 42023140000000089 від 24.03.2023.
Відповідно до ч. 1 ст. 221 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається.
У п. 1.3 Узагальнень про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, які містяться у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 9-49/0/4-17 від 12.01.2017 вказано, що ст. 221 КПК регламентує обов'язок слідчого, прокурора надати матеріали кримінального провадження стороні захисту та потерпілому за їх клопотанням. Водночас порядок і строки розгляду клопотань у кримінальному провадженні, у тому числі щодо здійснення такої процесуальної дії, як надання матеріалів кримінального провадження для ознайомлення, регламентовані ст. 220 КПК.
Так, ч. 1 ст. 25 КПК України визначено, що прокурор, слідчий зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Відповідно до ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, держава зобов'язана гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції, що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним.
Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини … або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (рішення у справах «Олександр Ніконенко проти України» від 14.11.2013, «Мута проти України» від 31.07.2012, «Карабет та інші проти України» від 17.01.2013, «Михалкова та інші проти України» від 13.01.2011).
Органи влади зобов'язані провести ефективне розслідування. Це зобов'язання не є обов'язком досягнення результатів, а обов'язком вжиття заходів. ЄСПЛ зазначає, що не кожне розслідування обов'язково має бути успішним або дійти висновку, який співпадає із викладом подій скаржника. Проте воно, в принципі, має бути здатним призвести до встановлення фактів справи, а якщо твердження виявляться правдивими - до встановлення та покарання винних осіб (рішення у справах «Джуліані та Гаджіо проти Італії» від 25.08.2009, «Армані да Сілва проти Сполученого Королівства» від 30.03.2016, «Каплатий проти України» від 04.02.2021).
При цьому, в період усього часу здійснення кримінального провадження його зміст та форма мають відповідати засадам, визначеним ч. 1 ст. 7 КПК України, серед іншого принципу законності, який, відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України, покладає на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого за наявності такого кримінального провадження всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Щодо належної правової процедури, як одного із завдань кримінального провадження, Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 24.05.2021 у справі №640/5023/19 (провадження №51- 2917кмо20) зазначає, що у теоретичному аспекті - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя. До гарантій, які у своїй сукупності формують належну правову процедуру, відноситься, серед іншого, і право на ефективне розслідування. При оцінці ефективності досудового розслідування слід виходити з того, що ефективність досудового розслідування є співвідношенням процесуальних дій, процесуальних рішень, реалізованих учасниками кримінального провадження, а також їх результатів із положеннями КПК, що визначають підстави, умови і порядок їх проведення чи прийняття, з урахуванням оптимальних затрат часу та зусиль на це.
Слідчий суддя звертає увагу, що бездіяльність слідчого може бути зумовлена не лише невчиненням процесуальної дії в межах встановлених КПК України строків, а й неналежним розглядом клопотання сторони захисту, зокрема залишенням його без процесуального реагування або ж неналежним реагуванням.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. У свою чергу, статтями 220, 221 КПК України наділяє слідчого повноваженнями як задовольнити клопотання сторони захисту, так і відмовити у ньому (повністю або частково) з винесенням постанови, в якій мають бути викладені мотиви такої відмови.
Отже, з урахуванням нормативних приписів, належними формами реагування на клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в порядку ст. 221 КПК України, є або його задоволення або винесення мотивованої постанови про відмову або часткову відмову у його задоволенні.
Проте, із матеріалів, долучених сторонами, можливо встановити, що листом від 07.04.2025 старший слідчий Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 надав відповідь адвокату ОСОБА_3 про задоволення її клопотання від 31.03.2025, зокрема постанови про часткову відмову у її клопотанні винесено не було, що свідчить про задоволення в повному обсязі вимог зазначених у клопотанні, проте в подальшому слідчий не надав для ознайомлення матеріали, які були надані експерту для проведення комісійної судової економічної експертизи та за результатами якої складено Висновок № 552/1/24 від 10.09.2024.
Більш того, на момент судового розгляду та в судовому засіданні слідчий, бездіяльність якого оскаржується, не надав слідчому судді доказів виконання зазначеного обов'язку щодо надання на ознайомлення матеріалів кримінального провадження № 42023140000000089, які були надані до Науково-дослідницького центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції Україні та на підставі яких експертами складено Висновок № 552/1/24 від 10.09.2024 року за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи у кримінальному провадженні № 42023140000000089, що не може вважатись належним процесуальним реагуванням на клопотання сторони захисту.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Разом з тим, виходячи з положень ст. 307 КПК України, слідчий суддя не наділений повноваженнями за результатами розгляду скарг визнавати протиправною бездіяльність уповноважених осіб певних органів. Судовий контроль в цьому випадку здійснюється шляхом зобов'язання уповноважених осіб вчинити певну дію.
За таких обставин, скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 на бездіяльність старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 , яка полягає у нездійсненні процесуальних дій щодо ознайомлення з матеріалами досудового розслідування в межах кримінального провадження № 42023140000000089 від 24.03.2023, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню шляхом зобов'язання вчинити дії зазначені у вказаному клопотанні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 22, 24, 25, 42, 36, 40, 46, 220, 221, 303, 306, 307, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,
Скаргу задовольнити.
Зобов'язати старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 або іншу уповноважену посадову особу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, надати на ознайомлення захиснику ОСОБА_3 матеріали кримінального провадження № 42023140000000089, які були ним надані до Науково-дослідницького центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції Україні та на підставі яких експертами складено Висновок № 552/1/24 від 10.09.2024 року за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи у кримінальному провадженні № 42023140000000089, з метою надання можливості стороні захисту скористатись своїм правом самостійного залучення експерта на договірних умовах.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1