печерський районний суд міста києва
Справа № 757/12107/25-к
пр. 1-кс-12438/25
27 березня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 62024100120000102, -
На розгляд слідчого судді надійшло вказане клопотання.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий зазначає, що Другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024100120000102 від 09.02.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 190 КК України, за фактом таємного викрадення грошових коштів ОСОБА_4 , під час проведення працівниками Печерського УП ГУ НП у м. Києві огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 .
В ході досудового розслідування встановлено, що 26.12.2023 о 08-00 год. на добове чергування до слідчо-оперативної групи № 1 Печерського УП заступили поліцейські Печерського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
26.12.2023 о 15-03 год. на спецлінію «102» Національної поліції України надійшло повідомлення від медичного працівника бригади швидкої медичної допомоги № 51 з інформацією про те, що за адресою: АДРЕСА_1 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зловживав алкоголем, у лікаря не спостерігався та медична декларація у останнього відсутня.
З метою реагування на зазначене повідомлення диспетчером відділу диспетчерської служби УОАЗОР ГУНП у м. Києві, за погодженням зі старшим інспектором чергової частини відділу моніторингу Печерського УП капітаном поліції ОСОБА_9 , на місце події направлено СОГ № 1 у складі поліцейських Печерського УП ГУ НП у м. Києві слідчого ОСОБА_5 , оперуповноваженого ОСОБА_6 , спеціаліста-криміналіста ОСОБА_7 , поліцейського-водія ОСОБА_8 .
Прибувши за вказаною адресою поліцейськими СОГ виявлено тіло померлого громадянина ОСОБА_4 без явних ознак насильницької смерті. Також у зазначеній квартирі перебували ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та її неповнолітня донька ОСОБА_12 , які повідомили поліцейським, що вони є близькими особами померлого ОСОБА_4 .
Труп померлого виявила неповнолітня ОСОБА_12 , яка пояснила, що тривалий час проживала з ОСОБА_4 та 26.12.2023 приблизно о 13-30 год. йому стало зле та він попросив її викликати йому швидку медичну допомогу, по прибуттю якої останній помер. Після проведення реанімаційних заходив о 15-09 год. медичні працівники констатували смерть останнього та зробили повідомлення про зазначену подію на спецлінію «102» Національної поліції України.
В подальшому, поліцейськими СОГ № 1 проведено огляд місця події, допитано свідків та направлено тіло померлого ОСОБА_13 на судово-медичну експертизу. Згідно даних протоколу огляду місця події, складеного слідчим ОСОБА_14 , в кватирі № 25 виявлено та вилучено документи ОСОБА_13 , що підтверджують його особу, а також документи щодо права власності на квартиру за вказаною адресою. Будь-які грошові кошти або прикраси чи ювелірні вироби поліцейськими не вилучалися.
За даним фактом 27.12.2023 о 08-54 год. слідчим відділом Печерського УП НП у м. Києві розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023100060002608 за ч. 1 ст. 115 КК України.
Того ж дня, о 20-25 год. на спецлінію «102» Національної поліції України надійшло повідомлення від громадянки ОСОБА_15 з інформацією про те, що 26.12.2023 хтось з працівників поліції, які прибули за адресою: АДРЕСА_1 для констатації смерті ОСОБА_4 , в ході проведення огляду місця події таємно заволоділи прикрасами та грошовими коштами, а саме: золотою каблучкою з діамантом, золотими сережками, золотими каблучками без діамантів та грошовими коштами в сумі 10 000 доларів США.
В ході досудового розслідування оглядом відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, а також згідно показань свідків, до вчинення вказаного кримінального правопорушення може бути причетний спеціаліст-криміналіст сектору криміналістичного забезпечення слідчого відділу Печерського УП лейтенант поліції ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після прибуття до зазначеної квартири ОСОБА_7 тривалий час знаходився один в окремій кімнаті разом з померлим та здійснював фото - відеофіксацію місця події, де зберігалися грошові кошти та інше цінне майно, яке зникло, а саме: грошові кошти та ювелірні вироби.
27.07.2024 в ході допиту як свідка слідчого у кримінальному провадженні № 12023100060002608 - слідчого Печерського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_16 стало відомо, що у травні - червні поточного року до Печерського УП ГУ НП у м. Києві звернувся чоловік, який представився ОСОБА_17 , та повідомив, що він є родичем померлого ОСОБА_4 , має від нього заповіт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , та просив надати йому оригінали вилученої документації на вказану квартиру та документи, які посвідчують особу померлого.
04.06.2024 слідчий Печерського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_16 передав під розписку ОСОБА_18 (який діяв за довіреністю від ОСОБА_17 ) вилучені в ході огляду місці події документи, а саме: паспорт громадянина України НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; закордонний паспорт громадянина України № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; закордонний паспорт громадянина України № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; закордонний паспорт громадянина України № НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; свідоцтво про народження № НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; свідоцтво про смерть № НОМЕР_6 на ім'я ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; свідоцтво про смерть № НОМЕР_7 на ім'я ОСОБА_21 , довіреність № HAT 613930; договір купівлі продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 від 01.08.2016; копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 1997 року; свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 1997 року; свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 1997 року; копію свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 1997 року; інформаційну довідку; копію заповіту від 16.03.2019 № ВМВ 861550; витяг зі спадкового реєстру; копія свідоцтва про смерть на ім'я ОСОБА_21 ; копія паспорта ОСОБА_20 ; свідоцтво про смерть № НОМЕР_8 на ім'я ОСОБА_22 ; довідка про причину смерті АДРЕСА_3 ; пенсійне посвідчення № НОМЕР_9 на ім'я ОСОБА_22 .
Вказані документи передані ОСОБА_18 під розписку, яка ним підписана, останнім також надано завірені копії документів, зокрема: копію заповіту від 16.03.2009 з підписом від імені ОСОБА_4 на ОСОБА_17 , який завірено приватним нотаріусом ОСОБА_23 (зареєстроване в реєстрі за №426), копію витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі (спадкова справа №77091505 від 24.05.2024), виданий приватним нотаріусом ОСОБА_24 .
При цьому ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які не є родичами померлого ОСОБА_4 та не мали жодного відношення до померлого, використали заповіт від імені ОСОБА_4 , на право спадщини ОСОБА_17 , який був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_23 .
Згідно з реєстром актів цивільного стану у померлого ОСОБА_4 відсутні близькі родичі, окрім доньки, ОСОБА_25 .
В ході проведення досудового розслідування працівниками Печерського УП ГУНП у м. Києві не здійснювалося жодних заходів щодо встановлення близьких родичів померлого, у тому числі рідної доньки ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що проживає у м. Харків.
30.07.2024 до ТУ ДБР у м. Києві звернулась ОСОБА_25 із заявою щодо притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які намагаються шахрайським шляхом заволодіти квартирою, яка належала її батькові. Відповідні відомості внесені до ЄРДР.
Встановлено, що вказаний заповіт посвідчений (підроблений) приватним нотаріусом ОСОБА_23 з метою отримання прибутку від подальшого продажу квартири та внесені відомості щодо вказаного заповіту до нотаріальних реєстрів України.
Також встановлено, що ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є обвинуваченим у кримінальному провадженні № 12023100060000270 від 08.02.2023, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 5 ст. 186, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 353, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146 КК України, досудове розслідування якого здійснювалось в тому числі ОСОБА_26 , а ОСОБА_18 являвся у даному кримінальному провадженні свідком.
Прокурор зазначає, що ОСОБА_26 , який на даний час займає посаду начальника відділення розслідування з злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві, ОСОБА_7 , який на момент вчинення кримінального правопорушення займав посаду спеціаліста - криміналіста сектору кримінального забезпечення СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві, ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_23 (приватний нотаріус діяльність якого призупинена) та інші невстановлені особи, перебуваючи у злочинній змові, організували злочину схему з використанням своїх службових повноважень, спрямовану на заволодіння майном померлих на території міста Києва.
З метою виявлення та вилучення речей та документів, що мають значення для досудового розслідування, на підставі ухвал слідчих суддів Печерського районного суду міста Києва 04.03.2025 проведено ряд обшуків за місцем проживання ОСОБА_7 , ОСОБА_23 , ОСОБА_18 , ОСОБА_26 , ОСОБА_17 , в ході яких вилучено речі та документи, які постановою слідчого від 05.03.2025 визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Так, зокрема, в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_26 за адресою: АДРЕСА_4 , виявлено та вилучено: мобільний телефон iPhone 13 Pro графітовий, IMEI: НОМЕР_10 , у чохлі темно-синього кольору.
Метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів.
Прокурор, якою подане клопотання, ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, надала на адресу суду заяву, згідно якої розгляд справи просила здійснювати за відсутності прокурора, вимоги клопотання підтримала.
Власник майна та його представник - адвокат ОСОБА_27 , повідомлені про місце дату та час розгляду справи, в судове засідання не з'явились. Поряд з цим, представником власника майна на адресу суду надано заперечення, згідно яких 04.03.2025 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_26 останнім повідомлено слідчому, що його мобільний телефон знаходиться в автомобілі, який і було добровільно надано в розблокованому стані. Представник зазначає, що будь - яких даних, що вилучене майно є знаряддям кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту або обставин, що встановлюються в кримінальному провадженні, клопотання прокурора та його матеріали не містять. Експертне дослідження не призначено. В задоволенні клопотання просила відмовити.
Вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя надходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Як вбачається з матеріалів клопотання, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18.02.2025 по справі № 757/7716/24-к надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_26 за адресою: АДРЕСА_4 , зокрема надано дозвіл на виявлення та вилучення документів, цифрових носіїв інформації (комп'ютери, ноутбуки, планшети, жорсткі диски, флеш-накопичувачі, карти пам'яті, мобільні телефони), які можуть містити сліди кримінального правопорушення.
На підставі вказаної ухвали слідчого судді 04.03.2025 в період часу з 07-13 год. по 08-04 год. проведено обшук за адресою: АДРЕСА_4 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон iPhone 13 Pro графітовий, IMEI: НОМЕР_10 , у чохлі темно-синього кольору.
В протоколі обшуку від 04.03.2025 вказано, що мобільний телефон ОСОБА_26 надано добровільно в розблокованому стані, при його огляді встановлено, що у ньому містяться відомості, що мають значення для досудового розслідування (без розкриття змісту відповідного твердження).
Поряд з тим, прокурором не надано жодних підтверджень, яка саме інформація на вилученому мобільному телефоні має значення доказів у кримінальному провадженні (про зміст такої інформації в протоколі не вказано, скріншотів відповідних даних в протоколі та додатках до нього не міститься, в постанові про визнання мобільного телефону речовим доказам також не вказано, яка інформація на ньому міститься та яке доказове значення вилучені телефони мають значення для досудового розслідування). Крім того, з моменту вилучення майна, 04.03.2025 по день розгляду даного клопотання 27.03.2025 огляд телефону не проведено (відповідного протоколу прокурором не надано), як і не надано постанови про призначення експертного дослідження. На призначення експертного дослідження чи-то необхідність його призначення прокурор не посилався і в обґрунтування клопотання про арешт майна.
Внаслідок ненадання прокурором вищевказаних відомостей, враховуючи заявлену мету накладення арешту, яка полягає у забезпеченні збереження речових доказів, слідчий суддя вважає недоведеним на даній стадії провадження можливість використання вилученого телефона як доказу у кримінальному провадженні.
Постановою старшого слідчого Другого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у місті Києві, ОСОБА_28 від 05.03.2025 вилучений телефон, поряд із іншими речами та документами, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Постанова слідчого про визнання вилучених речей речовими доказами в частині визнання таким доказом мобліьного телефону, всупереч вимог ст. 110 КПК України не є мотивованою, оскільки не містить посилань на те, яка інформація відшукана на телефонах, яке значення така інформація має значення для досудового розслідування. Сама по собі така постанова не є достатньою підставою для арешту. Для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження прокурором має бути доведено не тільки наявність постанови про визнання речей речовими доказами, а і наявність підстав об'єктивно вважати, що речі, щодо арешту яких подано клопотання (інформація на них), відповідають критеріям ст. 98 КПК України.
Згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series A N 296-A, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягнути (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Отже, прокурором на даний час не доведено, що існують підстави для накладення арешту на майно ОСОБА_26 , тобто що вилучене майно може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, містить інформацію щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи вказане, слідчий суддя надходить до висновку, що підстави для задоволення клопотання відсутні.
З огляду на те, що ухвалою слідчого судді від 12.03.2025 клопотання прокурора повернуто для усунення недоліків, а з відповідним клопотанням про накладення арешту прокурор звернувся 14.03.2025, слідчий суддя вважає в даному випадку дотриманими прокурором процесуальні строки.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372,. 392, 532 КПК України, -
Клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 62024100120000102 - залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1