04.06.2025 Справа № 756/9944/24
Провадження № 2/756/592/25
Унікальний № 756/9944/24
16 травня 2025 року Оболонський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Майбоженко А.М.
секретаря Любін А.Ю.
за участю:
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки ОСОБА_2 ,
відповідачки ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Володарської селищної ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
08.08.2024 року позивачка неповнолітня ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів, які є її батьками про позбавлення їх батьківських прав та стягнення аліментів.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 29.03.2008 року по 17.07.2015 перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася вона - ОСОБА_1 .
З 06.08.2011 року позивачка була зареєстрована за місцем реєстрації свого батька: АДРЕСА_1 .
Через нетривалий час, ОСОБА_4 самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків щодо неї і фактично не надає кошти.
25.04.2018 року ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 , змінивши дошлюбне прізвище на « ОСОБА_8 ». Позивачка стала проживати разом з матір'ю і вітчимом за місцем місце реєстрації останнього: АДРЕСА_2 .
В лютому 2023 року вітчима позивачки призвали до лав Збройних Сил України.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 07.03.2023 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, а саме невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей.
ОСОБА_3 тривалий час зловживає спиртними напоями, в тому числі і в присутності неповнолітньої дочки - позивачки у справі, а тому не в змозі виконувати свої батьківські обов'язки щодо неї.
На початку березня 2024 року, в зв'язку із зловживанням ОСОБА_3 спиртними напоями, вона була вимушена залишити вказане місце проживання з матір'ю і стала проживати у своєї бабусі ОСОБА_9 разом з своєю тіткою ОСОБА_10 і чоловіком останньої ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_3 .
Відтоді, перебуває на їх утриманні, тітка фактично виконує обов'язки матері щодо неї.
Відповідачів не цікавить стан її здоров'я, подальшого навчання і отримання трудової спеціальності, не дбають про її фізичний та духовний розвиток, не займаються її вихованням, чим не сприяють засвоєнню загальновизнаних норм моралі, доступу до культурних та духовних цінностей.
У зв'язку з вищезазначеним, просить суд позбавити відповідачів батьківських прав щодо неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути з відповідачів на користь позивачки аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частки з усіх видів їх заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з кожного.
04.12.2024 року на адресу суду від Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування надійшов висновок, в якому служба рекомендує суду позбавити батьківських прав ОСОБА_4 та ОСОБА_3 щодо неповнолітньої доньки, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивачка та її представник в судовому засіданні просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідачка ОСОБА_3 заперечувала щодо позбавлення її батьківських прав. Пояснила, що з першим чоловіком, який є батьком ОСОБА_12 , розійшлася коли дівчинці було 1,5 роки. З того часу вона постійно працювала, дитина перебувала на повному її утриманні. ОСОБА_4 матеріально не допомагав, участь у вихованні доньки не брав. Мати дитину повела до першого класу, постійно водила гуртки, займалася з нею, доки та сама не відмовилася. Відповідачка приблизно два роки тому звільнилася із роботи, однак має підробіток. Вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 у 2018 році, у якому народилася друга донька. Вони всі разом у чотирьох проживали по АДРЕСА_4 у квартирі другого чоловіка. У лютому 2023 чоловіка призвали до лав Збройних Сил України.
З початком підліткового віку донька почала сперечатися із матір'ю, відмовлялася ходити до школи, навчатися, прибирати за собою, вигулювати свою собаку, у зв'язку з чим у квартирі було брудно.
У березні 2024 дитина переїхала жити до бабусі та тітки. Однак вони спілкування продовжили, літом 2024 року святкували разом день народження і випускний дитини. Саша спілкується з нею потайки від тітки та бабусі, , які заперечують щодо їх спілкування.
Вважає, що позовна заява про позбавлення її батьківських прав подана донькою за порадою бабусі та тітки, оскільки відповідачка відмовилася підписати дозвіл на виїзд дитини за межі України більш чим на три місяці. Цього факту вона не оспорює, зазначає, що відмовила у наданні згоди на прохання самої ОСОБА_12 , яка її про це попросила, оскільки не хотіла виїжджати з України.
Представник Служби у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації просила проводити розгляд справи за її відсутності, прийняти законне рішення в інтересах дитини.
Заслухавши учасників справи, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_1 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (а.с. 9).
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17.07.2015 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 розірвано.
25.04.2018 року ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище на ОСОБА_8 .
Позивачка ОСОБА_1 разом з матір'ю та вітчимом проживала за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до характеристики наданої директором ліцею №8 м. Києва ОСОБА_13 та класним керівником ОСОБА_14 , ОСОБА_15 навчалася у Ліцеї № 8 з першого класу. Зі слів класного керівника вихованням дитини займалася її мати. ОСОБА_3 інколи повідомляла про відсутність дитини на уроках за допомогою вайбер-повідомлень, але найчастіше учениця пропускала уроки без поважних причин. Мати не цікавилась навчанням та поведінкою дитини, не відвідувала батьківських зборів.
ОСОБА_4 з приводу питань, які стосуються навчання і поведінки доньки, не цікавився. Без уваги батьків, полишена сама на себе, дитина не вчилася, не виконувала домашніх завдань, пропускала уроки, була пригнічена.
Ситуація кардинально змінилася з квітня 2024 року, коли дитину під свою опіку взяла ОСОБА_10 : у ОСОБА_12 з'явилася мотивація до навчання, вона почала відвідувати уроки, виконувати домашні завдання, дівчинка стала комфортніше почуватися психологічно. І на кінець навчального року не мала жодної оцінки початкового рівня і пропусків без поважних причин.
Згідно пояснень наданих начальником служби у справах дітей та сім'ї Володарськогої селищної ради Швидун Галини з метою обстеження умов проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 було встановлено, що ОСОБА_4 за даною адресою не проживає, місце проживання його не відоме. Дана квартира здається в оренду.
Згідно висновку Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації від 28.11.2024 року, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 щодо неповнолітньої доньки, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно показань свідка ОСОБА_10 наданих в судовому засіданні, яка є рідною сестрою відповідачки ОСОБА_3 та тіткою позивачки, з березня 2024 року ОСОБА_12 проживає разом з нею та бабусею. До цього часу дівчинка проживала разом з матір'ю. Рідний батько участі у вихованні та утриманні дитини не брав. Зазначила, що після мобілізації ОСОБА_7 у лютому 2023 року відповідачка почала вести аморальний спосіб життя, вживати алкогольні напої, перестала займатися вихованням доньки. Були випадки, коли вона лишала ОСОБА_12 разом з молодшою донькою на кілька днів. Вона дозволяла ОСОБА_12 в її присутності вживати слабоалкогольні напої, курити VAPE, проводити час з її хлопцем, що свідок вважає неприпустимим. Також відповідачка відмовилася надати згоду на виїзд дитини за межі України для оздоровлення та відпочинку.
Свідок ОСОБА_9 суду показала, що є матір'ю відповідачки і бабусею позивачки. Вважає, що відповідачка має бути позбавлена батьківських прав, оскільки вона вживає алкогольні напої з дитинства ОСОБА_12 . На її прохання відмовляється лікуватись від алкоголізму.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною 7 статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами 1-4 статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини 1 статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною 1 статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Виходячи з тлумачення пункту 2 частини 1 статті 164 СК України суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).
У частині 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (пункти 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав») (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 23.11.2020 року, справа № 227/2272/18).
Суд, заслухавши думку неповнолітньої позивачки ОСОБА_1 , а також врахувавши пояснення відповідачки ОСОБА_3 , відповідно до яких, батько жодної участі у вихованні дитини не приймає вже багато років, дійшов висновку про те, що за встановлених обставин є підстави для позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_4 щодо дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з підстав, передбачених п.п. 2 та 3 ч. 1 ст.164 СК України.
Водночас, як зазначалось вище, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківські обов'язки та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо.
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 до березня 2024 проживала разом з матір'ю, тобто майже 15 років. Відомостей про систематичне невиконання матір'ю протягом цього часу своїх обов'язків відносно дитини матеріалами справи не підтверджується. Безлад у квартирі, за що її було притягнуто до відповідальності, вона пояснює зокрема і небажанням ОСОБА_12 допомагати їй по квартирі, проти чого остання не заперечувала. Відповідачка посилалась у судовому засіданні на те, що ОСОБА_12 дійсно пропускала школу, однак це відбувалось саме через її небажання відвідувати її, що підтверджено позивачкою суду, яка зазначила, що зараз вона змінила відношення до навчання і їй стало цікаво. Матеріали справи не містять будь-яких доказів вчинення насильства матір'ю відносно дитини, доказів притягнення її до адміністративної відповідальності крім єдиного випадку, про який описано вище.
Крім того, під час розгляду справи ОСОБА_3 заперечувала проти позбавлення її батьківських прав відносно доньки і наголошувала на тому, що вважає несправедливим задоволення позову, оскільки бажає бути матір'ю, не заперечує проти бажання ОСОБА_16 проживати з бабусею і тіткою, не вживає будь-яких заходів щодо повернення ОСОБА_16 до неї всупереч волі доньки.
Відповідно до ч.4-6 ст.19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Зважаючи на викладене, враховуючи те, що відповідачка ОСОБА_3 не втратила інтересу до участі у вихованні дочки, суд вважає, що позбавлення її батьківських прав суперечитиме інтересам дитини, не погоджується з висновком органу опіки та піклування, а тому вважає правильним у цій частині позовних вимог відмовити.
За приписами ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Згідно з ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, при цьому батьки несуть спільний обов'язок по утриманню дитини.
Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Конвенцією про права дитини (стаття 3) передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
За приписами ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Суд враховуючи матеріальне становище платників аліментів, вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивачки аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 08.08.2024 року і до досягнення повноліття дитини.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
На підставі ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивачки судовий збір у розмірі 1211,20 грн., а також судовий збір на користь держави у розмірі 1 211,20 грн..
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Володарської селищної ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково.
Позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно його неповнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 08 серпня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 08 серпня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_5 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 04.06.2025
Суддя А.М. Майбоженко
Провадження № 2/756/592/25
Унікальний № 756/9944/24