Справа №:755/9513/25
Провадження №: 2/755/8263/25
"02" червня 2025 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Гаврилова О.В., вивчивши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів, -
До Дніпровського районного суду міста Києва звернулась позивач ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів.
Вказану позовну заяву було передано в провадження судді Гаврилової О.В. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Як убачається зі змісту позовної заяви, предметом спору є визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів.
За змістом ч. 1 ст. 28 ЦПК України, позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначила свою адресу - АДРЕСА_1 та адресу для листування - АДРЕСА_2 ; адресу відповідача - АДРЕСА_3 .
На виконання вимог ч.6 ст.187 ЦПК України, суддею в порядку досудової підготовки справи здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру. Відповідно до отриманої інформації: місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; місце проживання ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 .
Звертаючись до Дніпровського районного суду міста Києва позивач в позовній заяві зазначила, що вона та її діти проживають та відвідують навчальні заклади у Дніпровському районі м. Києва, що підтверджується договором оренди та довідками.
На підтвердження зазначеного, до позовної заяви долучено копію договору оренди житлового приміщення від 21 червня 2024 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за яким в оренду передається квартира (без зазначення номеру), за адресою: АДРЕСА_4 , строком на 6 місяців.
Доказів пролонгації дії цього договору матеріали позовної заяви не містять.
При цьому слід зазначити, що договір оренди житлового приміщення не є документом, що офіційно підтверджує зареєстроване місце проживання чи перебування особи. Сама по собі наявність договору оренди не може свідчити, що вказана у договорі адреса є зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Позивачем не надано належних та допустимих доказів проходження передбаченої Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», а також Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 07.02.2022, процедури реєстрації місця перебування.
Долучені до позовної заяви декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу дітям не є доказом місця проживання чи перебування позивача. Крім того, ці декларації складені 04.10.2024, отже наведена в них інформація не є актуальною.
Довідки дошкільного навчально закладу та середньої загальноосвітньої школи, як і характеристики дітей не містять інформації про місце проживання чи перебування як позивача так і дітей.
Місцем проживання (перебування) позивача в даному випадку являється зареєстроване у встановленому законом порядку місце його проживання, що кореспондується з положеннями ст. 29 ЦК України та Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».
Отже, позивачем не надано достовірних доказів на підтвердження її проживання/перебування в Дніпровському районі міста Києва станом на час подання позовної заяви.
Враховуючи що позивачем не долучено належних та допустимих доказів, які б підтверджували проживання позивача в Дніпровському районі міста Києва, позовна заява як за правилами ч.1 ст.28 ЦПК України, так і за правилами ч.1 ст.27 ЦПК України територіально не підсудна Дніпровському районному суду міста Києва, що позбавляє Дніпровський районний суд міста Києва права прийняти дану справу до свого провадження не порушуючи правил підсудності.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (стаття 125 Конституції України).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів, у тому числі й територіальної.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (частина 1 ст.8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги відомості про зареєстроване місце проживання позивача та відповідача, суд приходить до висновку про передачу вказаної цивільної справи за підсудністю на розгляд до Обухівського районного суду Київської області.
На підставі викладеного та керуючись статями 4, 27, 28, 31, 260, 353, 354 ЦПК України, суддя -
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів - передати за підсудністю на розгляд до Обухівського районного суду Київської області (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 20).
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: