Справа № 755/16848/24
"04" червня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарях судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дніпровського районного суду м. Києва кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100040002395 від 10 липня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з спеціальною технічною освітою, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 , ОСОБА_8
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_9 ,
потерпілої ОСОБА_10 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_11 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
09 липня 2024 року близько 11 години 30 хвилини ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Skoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вулиці Князя Романа Мстиславовича у місті Києві, зі сторони Дарницького бульвару в напрямку вулиці Андрія Малишка, в межах другої (крайньої лівої) смуги, наближався до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного інформаційно-вказівними дорожніми знаками 5.38.1, 5.38.2 «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.1 «Зебра» Правил дорожнього руху України, зі швидкістю 51,26-57,66 км/год, яка перевищувала максимально дозволену на даній ділянці швидкість 50 км/год.
У цей час, проїзну частину вулиці Князя Романа Мстиславича по вказаному нерегульованому пішохідному переходу перетинав пішохід ОСОБА_13 , який рухався зліва направо відносно напрямку руху вищезазначеного транспортного засобу.
Під час руху водій ОСОБА_4 допустив порушення вимог пунктів 1.3, 1.5, 2.3 «б», 12.9 (б), 18.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:
- п. 1.3: учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими;
- пункт 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
- п. 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
- підпункт (б): бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим транспортом у дорозі;
- пункт 12.9. Водієві забороняється:
б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил;
- пункт 18.1: водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_4 виявились у тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем марки «Skoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вулиці Князя Романа Мстиславича у місті Києві, усвідомлюючи, що на даній ділянці дороги максимально дозволена швидкість складає 50 км/год, маючи об'єктивну змогу спостерігати за показниками спідометра та обрати швидкість руху в межах дозволеної, свідомо порушуючи швидкісний режим, нехтуючи застосуванням безпечних прийомів керування, будучи заздалегідь поінформованим про наближення до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожніми знаками 5.38.1, 5.38.2 «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.1 «Зебра», маючи можливість завчасно виявити пішохода, який мав безперечну перевагу в русі на даній ділянці дороги, з моменту, коли вступив на перехід, а водій, в свою чергу, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитись, будучи зобов'язаним прийняті такі заходи по керуванню транспортним засобом, які б забезпечили безперешкодний та безпечний перетин проїзної частини пішоходом по пішохідному переходу, не зміг вірно оцінити дорожню обстановку та її зміни, не впевнився, що на пішохідному переході немає пішоходів, та створюючи небезпеку для руху, загрозу життю та здоров'ю громадян, навпроти будинку АДРЕСА_3 виїхав на пішохідний перехід, на якому перебував пішохід ОСОБА_13 , де винив наїзд на останнього.
У результаті даної дорожньо-транспортної події пішохід ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 помер в КНП « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». ОСОБА_13 були спричинені наступні тілесні ушкодження: забійна рана м'яких тканин лоба, садна на руках і ногах, закритий перелом кісток носа, гостра субдуральна гематома, вогнища забою головного мозку, рана та синці на обличчі, крововилив у м'які тканини голови зліва, перелом кісток склепіння та основи черепа, субарахноїдальні крововиливи, перелом правої великогомілкової кістки, крововилив у м'які тканини гомілки зліва, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті.
Причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди є невідповідність дій водія автомобіля «Skoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху України.
Порушення вимог пунктів 1.3, 1.5, 2.3 (б), 12.9 (б), 18.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_4 знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 показав, що він має 12 років водійського стажу, орендував автомобіль «Skoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_1 , та заробляв на ньому гроші. 09 липня 2024 року, перебуваючи у тверезому стані, керуючи автомобілем «Skoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_1 , він рухався у другій смузі руху по вул. Князя Романа Мстиславовича у напрямку готелю «Братислава», з допустимою швидкістю для руху. У попутному напрямку з ним у першій смузі руху попереду нього рухався автомобіль з літерою «У» та увімкнутим покажчиком повороту направо. Він розумів, що від водія цього автомобіля можна чекати несподіванок у русі, тому на якийсь час зосередив свою увагу на цьому автомобілі, не знижуючи швидкість автомобіля. Водночас, цей автомобіль не перешкоджав руху його автомобіля. Він не може пояснити, чому не пропустив цей автомобіль, або чому спокійно не рухався далі, слідкуючи за дорогою. Він припускає, що міг на декілька кілометрів перевищувати дозволену швидкість руху при випередженні автомобіля з літерою «У». Він був обізнаний у тому, що за клумбою знаходиться пішохідний перехід, але не вживав заходів для зменшення швидкості руху, оскільки він не бачив пішохода на острівці безпеки, тому що світило яскраве сонце, той був одягнутий у світлий одяг. На острівці були кущі приблизно 50 см, які закривали оглядовість. Саме тому поява пішохода на пішохідному переході безпосередньо перед його автомобілем стала несподіванкою. Він фактично його побачив у момент зіткнення, тому не зміг уникнути цього зіткнення. Він був шокований тим, що сталося, залишився на місці події, викликав швидку, поліцію, поклав потерпілому під голову на щось м'яке та чекав поліцію. Після оформлення події він поїхав до лікарні, цікавився станом потерпілого, йому повідомили, що він у тяжкому стані та що у них наявні ліки. Він залишив лікарю номер свого мобільного телефону. Потім він спілкувався із сестрою загиблого та повідомляв, що у нього немає коштів, але він може допомоги машиною для поїздок, остання відмовилася. Потім він хотів узгодити суму відшкодування та виплати за його можливостями, вона також відмовилася. Він визнає цивільний позов, погоджується із сумою, однак вона дуже завелика. На цей час він не розпочав відшкодовувати потерпілій кошти. Він визнає свою вину, щиро кається. У нього проблеми зі здоров'ям, зараз він буде оформлювати інвалідність. Тому він просить суд застосувати до нього ст. 75 КК України та не позбавляти його права керування, щоб він міг працювати, заробляти кошти для існування та почати виплачувати, визначену судом суму цивільного позову.
Потерпіла ОСОБА_10 у судовому засіданні показала, що у дорожньо-транспортній пригоді загинув її рідний брат та хрещений батько її сина ОСОБА_13 .. Вони з братом проживали вдвох у батьківській квартирі. Брат їй дуже допомагав по господарству, вони разом сплачували за квартиру. Коли почалася війна, брата на роботі скоротили і він був вдома, багато сидів за комп'ютером, тому лікарі йому порадили більше гуляти. Кожного дня близько 11 години він ходив на прогулянку до парку. 09 липня 2024 року вони разом поснідали і брат пішов на прогулянку. Брат вживав алкоголь іноді, по святах, у той день він алкогольні напої не вживав. Напередодні брат розбив свій мобільний телефон, тому залишив його вдома. Коли у той день брат не повернувся додому, то вона вирішила, що він поїхав у гості до своїх друзів на «Русанівські сади». Вже бували такі випадки, що брат на декілька днів від'їжджав, не попередивши її. На наступний день вона попросила сина з'їздити до друзів брата та перевірити чи там він. Син, коли зміг, з'їздив та повідомив, що брат до них не приходив. 12 липня 2024 року вона почала телефонувати до поліції та лікарень і дізналася, що її брат в лікарні ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вона одразу поїхала до медичного закладу, де лікар повідомив, що брат без свідомості і мабуть, вже не прийде до тями, оскільки у нього немає ніяких реакцій, мозок помер, а серце ще працює, підключене до апарату. Лікар надав телефон чоловіка, який приходив та купував ліки. У той день від слідчого вона дізналася, що сталося з її братом. До лікарні приходив ОСОБА_4 та купував ліки. 14 липня 025 року їй зателефонував лікар та повідомив, що її брат помер. ОСОБА_4 їй телефонував, повідомляв, що у нього матеріальні проблеми, пропонував зустрітися, щось обговорити. Вона з ним зустрілася вже після похорон брата. Він просив вибачення та хотів домовитися про суму відшкодування та просив сплачувати щомісячно. Вона його не знає, тому відмовилася домовлятися. На цей час їй нічого не відшкодовано. Після смерті брата у неї відбулися зміни в побуті, тепер на ній уся робота. Брат постійно з нею спілкувався, підтримував її. З метою визначення суми моральної шкоди, вона зверталася до експертів. Він її опитував, вивчав матеріали провадження. Вона у повному обсязі підтримує заявлений цивільний позов та позицію прокурора щодо призначення ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі на п'яти років, з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні показала, що вона проживає за адресою АДРЕСА_4 , на 16 поверсі. У їхньому будинку повністю скляний фасад, тому в неї гарний огляд на місцевість. Її вікна виходять на парк, зокрема видно клумбу та пішохідний перехід. 09 липня 2024 року вона на кухні пила каву, розмовляла по мобільному телефону і дивилася на вулицю. Був світлий день, гарна видимість. Вона побачила, як вздовж клумби рухається навчальний автомобіль, а за ним автомобіль «Шкода», як вона тепер знає, - під керуванням водія ОСОБА_4 .. Цей автомобіль пришвидшив швидкість та почав обганяти учбовий автомобіль. У цей час, автомобіль «Шкода», не збавляючи швидкості, наїхав на пішохода, який рухався по пішохідному переходу. Вона чула скрегіт шин - екстрене гальмування, яке водій почав застосовувати лише в момент наїзду на пішохода. У той же час, вона бачила, як пішохід вийшов з острівця безпеки та продовжив рух по пішохідному переходу, він направлявся в напрямку парку, йшов у звичайному темпі, не біг, не поспішав, темп руху не змінював. На час наїзду пішохід вже пройшов частину пішохідного переходу і збив його автомобіль на пішохідному переході. Побачивши це, вона негайно припинила розмову та зателефонувала до поліції і викликала швидку медичну допомогу. Вона вийшла на вулицю, де працівникам поліції розповіла про всі обставини, свідком яких вона була, та повідомила, що у них на будинку є відеокамери, де може бути зафіксована подія. Вона бачила, що потерпілий лежав на дорозі, обвинувачений був на місці і спілкувався з поліцією.
Як вбачається з даних, що містяться:
- у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 09 липня 2024 року, схемі пригоди та ілюстрованій таблиці до нього: огляд проводився за участі понятих, у присутності водія ОСОБА_4 за наступних погодних умов: ясно та сонячно, без опадів температура +35 °C. Напрямок проведення огляду: зі сторони вулиці А.Нової в напрямку Броварського проспекту. Вид події: наїзд на пішохода. Місце дорожньо-транспортної пригоди розташоване: м. Київ, вул. К. Мстиславовича. Елементи вулиці, дороги: нерегульований пішохідний перехід. Проїзна частина: горизонтальна ділянка, пряма у плані. Вид та стан покриття: асфальтоване, сухе, чисте. Наявність нерівностей та пошкоджень дорожнього покриття: відсутні. Число смуг для руху: 4, в напрямку проведення огляду: 2 смуги, зустрічного напрямку: 2 смуги. Дорожня розмітка: наявна та зафіксована у схемі до протоколу ОМ ДТП. До проїзної частини примикають: бордюрний камінь, тротуар шириною 2 м, праворуч - парк «Перемоги», ліворуч - будівлі міського типу. Спосіб регулювання руху на цій ділянці: не регулюється. Дорожні знаки наявні та зафіксовані в схемі до протоколу ОМ ДТП. Умови освітленості на даній ділянці шляху (вулиці, дороги): світлі. Наявність приладів відеоспостереження на місці ДТП та за напрямками руху: наявна камера зовнішнього спостереження на буд. АДРЕСА_5 . Загальна видимість та конкретна видимість з робочого місця водія: при денному освітленні понад 400 м. Об'єкти, що обмежують оглядовість з робочого місця водія у напрямку руху, праворуч та ліворуч (номер на схемі та характеристика): на розділювальному газоні наявні посадження кущів висотою 0,80 м. Наявність слідів, що свідчать про переміщення об'єктів (транспортних засобів, трупів, уламків) на місці пригоди після ДТП до початку огляду - не виявлено. Огляд транспортних засобів: водій транспортного засобу ОСОБА_4 не заперечував проти проникнення до транспортного засобу «Skoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_1 . Основні пошкодження сконцентровані у передній частині транспортного засобу у вигляді відсутності переднього номерного знаку, тріщини над номерним знаком на передньому бампері, на лобовому склі в районі центру, внизу виявлено потріскування скла розміром 0,10м х 0,15м. Наявність характерних для даного ДТП слідів і інших речових доказів на транспортному засобі - відсутні. Завантаження транспортного засобу на момент огляду: без вантажу. Гальмові системи (в тому числі стоянкової гальмівної системи): при натисканні на педаль гальм відповідно блокуються передні колеса. Рульове керування: при повертанні керма ліворуч та праворуч відповідно повертаються передні колеса. Колеса і шини (модель, розмір, висота протектора, тиск повітря шин усіх коліс ТЗ): /85/60 R14 MATADOR (передні колеса), /85/60 R14 Continental (задні колеса), усі 4 колеса - літня гума. Сліди шин: - виявлений слід гальмування під № 3 на схемі довжиною 11,10 м, шириною протектора 0,15м, який бере початок на відстані 6, 10 м від правого бордюру по напрямку огляду, а закінчується на відстані 6,10 м від правого бордюру. Інші сліди на дорожньому покритті - відсутні. Ознаки напрямку руху транспортного засобу: транспортний засіб на місці ДТП. Наявність відокремлених від транспортного засобу частин, деталей і інших об'єктів: позаду автомобіля «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_1 , на дорожньому покритті виявлений номерний знак НОМЕР_1 з передньої частини транспортного засобу, який на схемі позначений (2) і розташований на відстані 6,00м від правого бордюру та 1,40 м від центру заднього правого колеса транспортного засобу. Наявність на місці ДТП слідів контактної взаємодії транспортних засобів з навколишніми об'єктами, предметами - відсутні. Наявність слідів контактної взаємодії особи з навколишніми об'єктами, предметами (сліди волочіння, біологічного походження, уривки одягу тощо), їх форма, напрямок та характер - не виявлено. Відомості про труп: ДТП без трупу. Вилучені речі і документи (спосіб їх ідентифікації): транспортний засіб «Skoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_1 . Додатки до протоколу: рапорт, схема, пояснення. Застосування науково-технічних засобів: фотоапарат, засоби вимірювання, масштабні номерки. Спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу: Заяв та зауважень не надходили. Огляд закінчено 09 липня 2024 року о 13 годині 45 хвилин (т.п. 1 а. 149- 161);
- у акті огляду та направлення транспортного засобу на майданчик тимчасового утримання транспортного засобу від 09 липня 2024 року про те, що транспортний засіб «Skoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_1 , який після ДТП був оглянутий та направлений на майданчик тимчасового утримання транспорту, розташований за адресою: АДРЕСА_6 (т.п. 1 а. 162);
- у постанові про залучення до кримінального провадження речових доказів від 10 липня 2024 року, про те, що транспортний засіб «Skoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_1 , визнано речовим доказом у цьому кримінальному провадженні та визначено місцем зберігання речового доказу майданчик для тимчасово затриманих транспортних засобів в АДРЕСА_6 (т.п. 1 а. 163);
- в ухвалі слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 15 липня 2025 року про те, що на транспортний засіб «Skoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_1 , накладено арешт із забороною відчужувати, розпоряджатися та користуватися зазначеним транспортний засобом (т.п. 1 а. 164-165);
- у протоколі зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 15 липня 2024 року, на підставі постанови слідчого від 12 липня 2024 року, з яких вбачається, що у приміщенні диспетчерської ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » за адресою: АДРЕСА_5 , вилучено відеофайл з обставинами дорожньо-транспортної пригоди під назвою «ch11_20240709112800», який записано на CD-R диск. (т.п. 1 а. 166-168);
-у висновку судово-медичної експертизи за № 022-132-1610-2024 від 04 вересня 2024 року, про те, що згідно з даними медичної документації: «При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_6 , виявлено: А) за даними медичної документації: забійна рана м'яких тканин лоба.; садна на руках і ногах; закритий перелом правої велико-гомілкової кістки, кісток носа;- перелом кісток склепіння черепа; гостра субдуральною гематомою; субарахноїдальний крововилив; вогнища забою головного мозку. Б) під час дослідження трупа: а) на голові: рана та синці на обличчі; крововилив у м'які тканини голови зліва; перелом кісток носа; перелом кісток склепіння та основи черепа; субарахноїдальні крововиливи на обох півкулях; сліди оперативного втручання( у вигляді трепанації черепа). в) на руках та ногах: синці та садна; перелом правої великогомілкової кістки; крововилив у м'які тканини гомілки зліва. Враховуючи характер виявлених ушкоджень, їх об'єм, розташування а також обставини справи (факт ДТП), виявлені ушкодження виникли за 5 діб до настання смерті (за даними судово- гістологічного дослідження та даних медичної документації), від дії тупих предметів по механізму удару та тертя при автомобільній травмі - зіткнення рухомого транспортного засобу(легкового автомобіля) з пішоходом. При цьому потерпілий знаходився в вертикальному чи наближеному до нього положенні, і був звернутий правою бічною поверхнею тіла до автомобіля та з подальшим відкиданням тіла на дорожнє покриття. Ушкодження виявлені під час дослідження трупа об'єднані одним механізмом травми, виникли майже одномоментно, тому оцінювати їх окремо не має сенсу. Ушкодження згадані у п.1Б) а) мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті. Смерть ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_6 настала від відкритої черепно-мозкової травми з крововиливами під оболонки головного мозку з розвитком набряку-набухання головного мозку на що вказує: ушкодження згадані у п. 1Б) а); вогнищеві субарахноїдальні крововиливи з клітинною реакцією; набряк- набухання головного мозку з діапедезними крововиливами в стовбурному відділі мозку та підкоркових структурах; фокуси некротичного нефрозу; вогнища деліпідізації спонгіоцитів кори наднирника; серйозний альвеолярний набряк легень; дані наданої медичної документації.2(3- питання постанови). Судово-медичних даних, щоб свідчили про переїзд ОСОБА_13 немає. Збір матеріалів для визначення наявності алкоголю чи наркотичних речовин не проводився через тривалий термін перебування ОСОБА_13 у стаціонарі лікарні» (т.п. 1 а. 173-179);
-у висновку судово-медичної експертизи за № 021-1610-2024 від 16 липня 2024 року, про те, що: « При судово - медичній експертизі трупа ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_6 , виявлено А) за даними медичної документації: забійна рана м'яких тканин лоба.; садна на руках і ногах; закритий перелом правої велико-гомілкової кістки, кісток носа; перелом кісток склепіння черепа; гостроа субдуральною гематомою; субархноїдальний крововилив; вогнища забою головного мозку. Б) під час дослідження трупа: а) на голові: рана та синці на обличчі; крововилив у м'які тканини голови зліва; перелом кісток носа; перелом кісток склепіння та основи черепа; субарахноїдальні крововиливи на обох півкулях; сліди отеративного втручання( у вигляді трепанації черепа). в) на руках та ногах: синці та садна; перелом правої великогомілкової кістки; крововилив у м'які тканини гомілки зліва. Враховуючи характер виявлених ушкоджень, їх об'єм, розташування а також обставини справи (факт ДТП), виявлені ушкодження виникли за 5 діб до настання смерті (за даними судово- гістологічного дослідження та даних медичної документації), від дії тупих предметів по механізму удару та тертя при автомобільній травмі - зіткнення рухомого транспортного засобу(легкового автомобілю) з пішоходом. При цьому потерпілий знаходився в вертикальному чи наближеному до нього положенні, і був звернутий правою бічною поверхнею тіла до автомобіля та з подальшим відкиданням тіла на дорожнє покриття. Ушкодження виявлені під час дослідження трупа об'єднані одним механізмом травми, виникли майже одномоментно, тому оцінювати їх окремо не має сенсу. Ушкодження згадані у п.1Б) а) мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті. 2(1). Смерть ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_6 настала від відкритої черепно-мозкової травми з крововиливами під оболонки головного мозку з розвитком набряку-набухання головного мозку на що вказує: ушкодження згадані у п. 1Б)а); вогнищеві субарахноїдальні крововиливи з клітинною реакцією; набряк- набухання головного мозку з діапедезними крововиливами в стовбурному відділі мозку та підкоркових структурах; фокуси некротичного нефрозу; вогнища деліпідізації спонгіоцитів кори наднирника; серозний альвеолярний набряк легень; дані наданої медичної документації.» (т.п. 1 а. 180-186);
-у висновку судово-медичної експертизи шматочків внутрішніх органів № 061-1245-2024 від 27 липня 2024 року про те, що «Вогнищеві субарахноїдальні крововиливи в скроневих частках зліва і справа з клітинною реакцією. Набряк-набухання головного мозку з діапедезними крововиливами в стовбурному відділі мозку та підкоркових структурах справа. Виражене недокрів'я судин внутрішніх органів. Фокуси некротичного нефрозу. Вогнища деліпідізації спонгіоцитів кори наднирника. Вогнищева серозно-гнійна бронхопневмонія. Стромогенний кардіосклероз з гіпоксичною дистрофією міокарду. Серозний альвеолярний набряк легень. Вогнищеві крововиливи в м'яких тканинах голови зліва з місця удару, правого стегна з верх, третини, правого стегна, лівої гомілки та лівого ліктя з вогнищевою періфокальною клітинною реакцією» (т.п. 1 а. 187-188);
-у висновку автотехнічної та криміналістичної експертизи № СЕ-19/111-24/40899-ІТ від 27 серпня 2024 року та ілюстративних таблицях до неї, на момент огляду автомобіля марки «Skoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_1 , гальмівна система, рульове управління та ходова частина знаходяться в працездатному стані (т.п. 1 а. 194-198);
- у протоколі огляду цифрового носія інформації від 31 липня 2024 року та фототаблиці до нього про те, що слідчий ОСОБА_15 провів огляд цифрового носія інформації - диску для лазерних систем зчитування «VS» CD-R, на якому міститься відеозапис дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 09 липня 2024 року близько11 годині 30 хвилини в місті Києві на вулиці Князя Романа Мстиславича. Огляд та перегляд проводився за допомогою робочого ПЕОМ, стандартних засобів «Windows», медіа програвача "VLC media plyaer". Предметом огляду є диск для лазерних систем зчитування «VS» CD-R. Зазначений диск за допомогою зовнішнього оптичного приводу було підключено до ПЕОМ для дослідження його інформаційного вмісту. В результаті дослідження інформаційного вмісту диска встановлено, що на ньому мається файл під назвою «ch11_20240709112800». В ході перегляду відеофайлу встановлено, що камерою комплексної системи відеоспостереження встановленої на будівлі фіксується Дарницький бульвар та вулиця Князя Романа Мстиславича у м. Києві, а саме парковка для автомобілів та дорога де організовано круговий рух. Відеозапис виконується в кольоровому форматі. В лівому верхньому куті відеозапису мається позначення дати та часу: «07-09-2024 Тuе 11:28:00. В нижньому правому куті мається напис «ctoianka охrаnа». Відеозапис починається на позначці часу «11:28:00». Світла пора доби. Погода сонячна, без опадів. Проїжджою частиною вулиці Князя Романа Мстиславича рухаються транспортні засоби. За дорогою, де організовано круговий рух, на позначці часу 11:28:31, на проїжджу частину вулиці Князя Романа Мстиславича виходить пішохід, який перетинає дорогу в бік парку Перемоги. Пішохід йде в темпі спокійного кроку. Перетнувши один напрямок руху, пішохід вступає на розділювальну смугу, на якій знаходяться кущі, за висотою нижче ніж висота тіла пішохода. Пішохід перетинає розділювальну смугу за кущами (за напрямком руху з боку дороги де організовано круговий рух). На позначці часу 11:28:37 в кадрах відеозапису з'являється легковий автомобіль в кузові світлого кольору, який рухається дорогою по вулиці Князя Романа Мстиславича м. Києва, виїжджає на дорогу де організовано круговий рух, яку долає прямо. Перед вказаним автомобілем в правій смузі від нього рухається інший легковий автомобіль в кузові темного кольору. Швидкість руху автомобіля світлого кольору вище ніж швидкість руху автомобіля темного кольору. Автомобіль світлого кольору наздоганяє автомобіль темного кольору та випереджає його. Автомобіль світлого кольору рухається в бік вищевказаного пішохода, який перетнувши розділювальну смугу, з колишнім темпом виходить на проїжджу частину, якою рухається автомобіль. На позначці часу 11:28:42 пішохід зупиняється і зміщується дещо назад від напрямку первинного руху. В наступну мить, на позначці часу 11:28:43, автомобіль світлого кольору скоює наїзд на пішохода. Після наїзду автомобіль зупиняється на дорозі. На позначці часу 11:31:00 відеозапис закінчується. Після огляду диск для лазерних систем зчитування поміщено до спеціального сейфпакету WAR0106319, клапан якого опечатано. На пакет нанесено пояснювальний напис рукописним текстом. В ході огляду цифрового носія інформації та перегляду відеозапису складена фототаблиця, яка є додатком до протоколу. (т.п. 1 а. 206-210);
-у висновку судово-фототехнічної експертизи № СЕ-19/111-24/44457-ФП від 10 вересня 2024 року про те, що «Виходячи з даних відеофайлу « ch11_20240709112800.mp4 » та вихідних даних, наданих для проведення експертизи, швидкість руху автомобіля «Skoda Fabia» реєстраційний номер НОМЕР_2 перед дорожньо-транспортною пригодою становить 54,46 км/год ± 3,2 км/год. 2. Вирішити питання «Скільки проходить часу з моменту виходу пішохода на проїзну частину до моменту наїзду на нього автомобілем марки Skoda Fabia реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно наданого для дослідження відеозапису?» не виявляється можливим через значну відстань та якість зображення у відеозаписі» (т.п. 1 а. 214-219);
-у протоколі огляду місця події від 01 серпня 2024 року та фототаблиці до нього про те, що місцем огляду є ділянка дороги по АДРЕСА_3 . На вказаній дорозі організовано кільцевий рух транспортних засобів. На дорозі перед кільцевим рухом з боку вул. Андрія Малишка м. Києва розташовано пішохідний перехід, який позначено дорожньою розміткою 1.14.1 «зебра», та дорожні знаки 5.38.1, 5.38.2 «Пішохідний перехід». Дорожня розмітка добре видна на дорозі. Оглядовість дорожніх знаків не обмежена. Дорожні знаки встановлені на краях дороги праворуч та ліворуч. Пішохідний перехід проходить через розділювальну смугу, яка конструктивно виділена на проїзній частині, та яка розділяє суміжні проїзні частини. На розділювальній смузі дорожнього знаку «Пішохідний перехід» немає. Видимість пішоходів, які переходять дорогу по пішохідному переходу з боку дороги, де організовано круговий рух не обмежена. Дорога перед пішохідним переходом рівна, ям та вибоїн немає. В ході огляду проводилась фотозйомка фотоапаратом мобільного телефону Айфон 7. Нічого не вилучалось. (т.п. 1 а.221-231);
- у висновку судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/111-24/44473-ІТ від 09 серпня 2024 року, про те, що: «1. В ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо- транспортною пригодою, водій автомобіля Skoda Fabia (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) ОСОБА_4 повинен був керуватися вимогами пунктів: 18.1; 12.9.(б) Правил дорожнього руху України. 2. В даній дорожній ситуації водій автомобіля Skoda Fabia (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) ОСОБА_4 , з моменту виходу пішохода на пішохідний перехід, мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_13 , шляхом застосування екстреного гальмування, тобто мав технічну можливість виконати вимоги пункту 18.1 Правил дорожнього руху України. 3. В даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля Skoda Fabia (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) ОСОБА_4 експертом, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пункту 18.1 Правил дорожнього руху України, які перебувають в причинному зв'язку з виникненням досліджуваної дорожньо-транспортної пригоди, а якщо швидкість руху автомобіля Skoda Fabia (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) була більшою, ніж 50,0, км/год, то в діях водія ОСОБА_4 експертом, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пункту 12.9.(б) Правил дорожнього руху України, які не знаходяться в причинному зв'язку з виникненням досліджуваної дорожньо-транспортної пригоди.» (т.п. 1 а. 239-242).
Відповідно до вимог ч.1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до вимог ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до вимог ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.
Крім того, відповідно до вимог ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків
Відповідно до вимог ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.
У судовому засіданні обвинувачений та адвокат ставили під сумнів стан, у якому перебував потерпілий, що на їх думку могло вплинути на поведінку потерпілого під час переходу дороги. Тому адвокат просив надати можливість ознайомитися з медичною документацією хворого для дослідження даних, чи перебував останній на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди у стані алкогольного сп'яніння, оскільки такі дані в експертному дослідженні відсутні.
За клопотанням адвоката, було відкладено судове засідання для підготовки адвокатом клопотання про тимчасовий доступ до медичної документації потерпілого.
Однак, у наступному судовому засіданні адвокат повідомив, що не буде заявляти це клопотання, а просить викликати у суд експерта для того, щоб він надав відповідь на це питання.
Як вбачається з даних, що містяться у висновку судово-медичної експертизи за № 022-132-1610-2024 від 04 вересня 2024 року, дослідження було проведено, в тому числі, і з урахуванням даних, які містяться у медичній документації, яка була надана експертам та зроблено висновок, що «При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_13 Збір матеріалів для визначення наявності алкогольних чи наркотичних речовин не проводився через тривалий термін перебування ОСОБА_13 у стаціонарі лікарні».
Відповідно до вимог ст. 356 КПК України, за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого або за власною ініціативою суд має право викликати експерта для допиту для роз'яснення висновку. Експерту можуть бути поставлені запитання щодо наявності в експерта спеціальних знань та кваліфікації з досліджуваних питань (освіти, стажу роботи, наукового ступеня тощо), дотичних до предмета його експертизи; використаних методик та теоретичних розробок; достатності відомостей, на підставі яких готувався висновок; наукового обґрунтування та методів, за допомогою яких експерт дійшов висновку; застосовності та правильності застосування принципів та методів до фактів кримінального провадження; інші запитання, що стосуються достовірності висновку.
У той же час, адвокат бажав отримати від експерта відповідь на питання, на яке експерт надав відповідь при дослідженні з обґрунтуванням свого висновку. При цьому експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384, ст. 385 КК України.
Інших переконливих доводів неповноти, неясності чи необґрунтованості цього висновку клопотання адвоката не містило. Тому, з мотивів зазначених клопотанні адвоката, були відсутні підстави для виклику експерта у судове засідання.
Висновок судової медичної експертизи за своїм змістом відповідає вимогам ст.ст.101-102 КПК України, є обґрунтованим, чітким та зрозумілим, не потребує роз'яснень, та визнаний судом належним та допустимим доказом.
Щодо тверджень обвинуваченого та адвоката про те, що потерпілий міг перебувати у стані алкогольного сп'яніння і це могло вплинути на його поведінку при перетині дороги, а тим самим може бути враховано при призначенні обвинуваченому покарання, то згідно Правил дорожнього руху України, на пішохідному переході автомобіль створює небезпеку для руху пішоходу, а не пішохід водію автомобіля. Пішохід, який рухається пішохідним переходом, має перевагу в русі перед автомобілем, який наближається до пішохідного переходу. Згідно до Правил дорожнього руху України, при наближенні до пішохідних переходів дії водіїв транспортних засобів регламентуються вимогами пункту 18.1 Правил дорожнього руху України, які передбачають обов'язок дати дорогу пішоходам, які перебувають на нерегульованому пішохідному переході, при необхідності зменшити швидкість, або зупинитись.
Крім того, сторона захисту обґрунтовуючи свою позицію не зазначила, які у цьому випадку пункти Правил дорожнього руху порушив потерпілий, оскільки відповідальність особи за вчинення дорожньо-транспортної пригоди починається з того моменту, коли його рух перестає відповідати вимогам Правил дорожнього руху України, які саме дії пішохода ОСОБА_13 , який перетинав дорогу по пішохідному переходу, не відповідали вимогам Правил дорожнього руху України, у який момент пішохід почав порушувати ці правила (в момент коли вступив на пішохідний перехід, або коли по ньому йшов).
Відповідно даних зібраних стороною обвинувачення, пішохід спокійним кроком пройшов дві смуги руху по пішохідному переходу, пройшов острівець безпеки, який має гарну оглядовість, та у спокійному темпі продовжив рухатися по пішохідному переходу на наступних смугах руху, тому його поведінку жодним чином неможливо розглядати як непередбачену або небезпечну для водія автомобіля, оскільки водій мав об'єктивну можливість визначити факт наближення до пішохідного переходу та він мав гарантовану об'єктивну можливість належним чином виконати вимоги пункту 18.1 ПДР, та уникнути наїзду.
Аналізуючи вищенаведене, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує: ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення (а саме, його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху), дані про особу обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, не одружений, не працює, не перебував під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом та на обліку у лікаря психіатра, на час дорожньо-транспортної пригоди перебував у тверезому стані, залишився на місці вчинення події, його відношення до вчиненого, те, що на даний час він не відшкодував за власною ініціативою жодної суми, заявленого цивільного позову, потерпілі та її представник наполягали на призначення покарання у виді позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами.
Крім того, суд враховує рішенні по справі «О'Голлоран та Франціс проти Сполученого королівства» від 29 червня 2007 року, де Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілем та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
При встановленні обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд враховує сталу практику Верховного Суду, у тому числі постанову колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03 жовтня 2024 року (справа № 701/1202/23 провадження № 51-2868 км) якою визначено про те, що визнання своєї провини ще не означає, що особа стала на шлях виправлення і, що її зізнання свідчать про рішучість стати на такий шлях, самоосуд свого вчинку.
Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте визнання своєї провини у вчиненому, осуд своєї поведінки, намагання особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажання виправити наслідки вчиненого.
Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження. Однак, в матеріалах провадження відсутні дані, які б підтверджували дійсне, відверте щире каяття ОСОБА_4 з приводу вчиненого та осуд своєї протиправної поведінки, а також те, що він виявляв готовність нести покарання. Не встановлені вони і під час судового слідства.
Щире каяття слід відрізняти від визнання провини з метою створити формальні підстави для пом'якшення кримінальної відповідальності. Не заперечення і визнання ОСОБА_4 об'єктивного розвитку подій автоматично не свідчить про його щире каяття, про відвертий осуд своєї поведінки і відповідне суб'єктивне ставлення до вчиненого.
Навпаки, позиція ОСОБА_4 про те: що потерпілий міг перебувати у стані алкогольного сп'яніння та вийти несподівано на смугу руху; що потерпілий перебував у світлому одязі і тому його не було видно, оскільки сонце світило в обличчя; що кущі на острівку безпеки перешкоджали побачити потерпілого; що просить цю поведінку потерпілого врахувати при визначенні йому покарання; що протягом року з часу події навіть не розпочав сплачувати потерпілій суму моральної шкоди, при цьому стверджує, що не оспорює позов та його суму, - свідчить про відсутність у нього щирого жалю з приводу вчиненого та осуду своїх протиправних дій, тобто про відсутність ознак щирого каяття.
А тому суд приходить до висновку про відсутність у обвинуваченого ОСОБА_4 щирого каяття як обставини, що пом'якшує покарання.
Обставин, які, відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом'якшують покарання ОСОБА_4 , - органом досудового розслідування та судом не встановлено.
Обставин, які, відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_4 , - органом досудового розслідування не встановлено.
Крім того, при призначенні ОСОБА_4 покарання, суд враховує вимоги ст. 50 КК України про те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що з метою виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно призначити покарання у межах санкції ч.2 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення волі.
У той же час, суд враховує положення ч. 1 ст. 69 КК України, які надають повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Ці обставини у своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим. (ВС/ККС у справі № 629/2739/18 від 03.02.2021).»
Однак, органом досудового слідства та судом не було встановлено обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 , тим більше не було встановлено обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а тому відсутні підстави для призначення ОСОБА_4 покарання із застосування ст. 69 КК України.
Судом не встановлено і підстав для застосування до ОСОБА_4 положень ст. 75 КК України.
Враховуючи встановлені під час судового розгляду допущені ОСОБА_4 порушення Правил дорожнього руху та наслідки до яких вони призвели, суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
На думку суду, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним обставинам, встановленим під час розгляду кримінального провадження, даним про особу обвинуваченого, буде достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , сприятиме попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципу індивідуалізації покарання.
Запобіжний захід у ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні відсутній, клопотань про обрання запобіжного заходу прокурор не заявляв.
Строк відбуття покарання рахувати з дня затримання ОСОБА_4 для відбування покарання, після набрання цим вироком законної сили.
Крім того, представником потерпілої - адвокатом ОСОБА_9 , в інтересах потерпілої ОСОБА_10 , було заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_10 : моральну шкоду, завдану вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, у розмірі 672000 гривень; витрати на проведення комплексної психолого-соціальної експертизи моральної шкоди потерпілого №03-10-24 від 03.10.2024 року у розмірі 8000 гривень; витрати на професійну правничу допомогу. При обґрунтуванні своїх позовних вимог представник потерпілої посилається на ст.ст. 61, 62, 127- 129 КПК України, ст.ст.15-16, 22-23, 133, 141, 137, 175, 177, 11671 ЦК України, правові позиції Верховного Суду та зазначає, що ОСОБА_10 була завдана моральна шкода, яку вкрай важко оцінити, адже повною мірою визначити рівень моральних страждань, пов'язаних зі смертю рідної людини, а тим більше визначити грошову компенсацію за завданий душевний біль, страждання, за втрату брата, який був опорою та дорогою людиною, з яким тривалий час проживали однією сім'єю, якого вже не повернути, дуже складно. У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження і був доставлений до КНП « ІНФОРМАЦІЯ_3 », де помер ІНФОРМАЦІЯ_8 . Протягом шести діб, лікарі та постраждалий ОСОБА_13 боролися за життя, що завдало непоправної моральної шкоди рідній сестрі - Цивільному позивачу. Усвідомлення фізичних страждань найближчої людини, її смерть 14.07.2024 року стали для Цивільного позивача невиправною психотравмуючою подією на все життя. Загиблий ОСОБА_13 не мав власної дружини та дітей і багато років проживав однією сім'єю, в одній квартирі зі своєю рідною сестрою, що була для нього найближчою людиною, вони вели спільне господарство. Внаслідок загибелі брата, у ОСОБА_16 виникли та продовжувались соматичні та психосоматичні розлади, погіршення зору, постійні головні болі, нудота, порушення сну, погіршення пам'яті, неуважність. Психотравмуюча подія призвела до повної зміни та значного погіршення звичної життєдіяльності та звичного стилю існування. Значний період погіршив її стан здоров'я, що потягло за собою подальші матеріальні негаразди та економічні складнощі для родини і сприяло виникненню пов'язаних з цим емоційно-деструктивних переживань. Виникли почуття власної залежності від зовнішніх несприятливих життєвих факторів, образа на несправедливість оточення, в якому особа існує. Обурило ОСОБА_10 те, що ОСОБА_4 , який вчинив дорожньо-транспортну пригоду, не вчиняє належних дій, які б свідчили про щире каяття за вчинене, що суперечить моральним засадам суспільства і правовій позиції Верховного Суду, викладеній в Постанові ВС №759/7784/15-к, згідно якої «розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини, … намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого». З моменту вчинення кримінального правопорушення минуло вже багато часу, проте моральної шкоди потерпілій не відшкодовано, що дає підстави для сумніву у тому, що обвинувачений розкаявся. Відсутність каяття і добровільне відшкодування моральної шкоди, що змусило ОСОБА_10 звертатись до суду по захист порушених прав, нести додаткові витрати на проведення комплексної психолого-соціальної експертизи в якості доказу для суду. Також слід зазначити, що вона понесла фінансові витрати на залучення адвоката, яка представляє її інтереси в рамках даного кримінального провадження, вимушеними поїздками під час досудового розслідування, вирішення питань з правоохоронними органами, вирішення питань зі страховою компанією, підготовки до судового розгляду, тощо. Конституцією та Законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди. В пункті 9 Постанови № 4 Верховний Суд України, звертає увагу судів на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України, «моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала». З метою захисту цивільного права щодо відшкодування моральної шкоди, яка завдана ОСОБА_4 , ОСОБА_10 звернулася до громадської організації « ІНФОРМАЦІЯ_9 » для підтвердження дійсного існування та ступеня тяжкості її страждань. Відповідно до Висновку комплексної психолого-соціальної експертизи №03-10-24 від 03.10.2024 року, моральна шкода завдана Цивільному позивачу у розмірі 672 000 грн. Витрати, що пов'язані з проведенням комплексної психолого-соціальної експертизи моральної шкоди, ОСОБА_10 понесла у сумі 8000 гривень( даний факт підтверджує: ДОГОВІР/РАХУНОК-фактура №24/09 від 24.09.2024 року та квитанція АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » №0.0.3905111536.2 на суму 8000 гривень. Що стосується стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то адвокатом буде подано окремо заяву разом із доказами, які будуть підтверджувати про понесені ОСОБА_10 витрати.
У судовому засіданні потерпіла та її представник повністю підтримали свої позовні вимоги, доповнень, уточнень, додаткових доказів не надавали.
Прокурор підтримав позов потерпілої.
Обвинувачений ОСОБА_4 визнав цивільний позов, визнав суму цивільного позову, але зазначив, що вона для нього є надто великою, однак, ствердив, що виплатить потерпілій суму, визначену судом. Захисник обвинуваченого повідомив, що він, як адвокат, підтримує позицію, яку обрав його підзахисний.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (ч.5 ст. 128 КПК України).
Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (ч.1 ст. 129 КПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч.1, ч.2 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до вимог ч.1, ч.5, ч.6, ч.7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Крім того, відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, у тому числі, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
У п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Як наголосив Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 645/4359/18, що згідно з ч. 2 ст. 1167 ЦК, фізична особа, яка зазнала душевних страждань у зв'язку зі смертю членів її сім'ї чи близьких родичів, має право на відшкодування моральної шкоди. За правилами ч. 2 ст. 1168 ЦК моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Крім того, як зазначається у Рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі «Перна проти Італії», від 09 лютого 2007 року у справі «Білуха проти України», в окремих випадках визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану особі.
Більше того, згідно позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19), викладеної у постанові від 15 грудня 2020 року, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Крім обґрунтування позивних вимог, на підтвердження визначення суми завданої потерпілій моральної шкоди, представник надала «висновок комплексної психолого-соціальної експертизи №03-10-24 від 03.10.2024 року, громадської організації « ІНФОРМАЦІЯ_9 », проведений ОСОБА_17 .
Відповідно до положень ч.1 ст. 242 КПК України, експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права.
Відповідно до положень ст. 243 КПК України, експерт залучається у разі наявності підстав для проведення експертизи за дорученням сторони кримінального провадження. Сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов'язкової.
Положеннями ст. 69 КПК України визначено, експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України "Про судову експертизу" на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об'єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань.
Положеннями ст. 71 КПК України визначено, що спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками і може надавати консультації, пояснення, довідки, висновки та інші документи під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.
При дослідженні наданого висновку було встановлено, що ОСОБА_18 має стаж роботи психодіагноста, після закінчення інтернатури отримав спеціалізацію «соціологія та психологія», співавтор та розробник ряду методологій, у тому числі, пов'язаних з моральною шкодою, її визначенням та доказуванням, має право проведення «досліджень й розробок у сфері суспільних і гуманітарних наук» та проводити «соціологічні та психологічні дослідження, експертизи, діагностику наявних моральних страждань, визначення їх розміру».
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що наданий ОСОБА_18 висновок, необхідно оцінювати, як висновок спеціаліста, та надавати йому оцінку у сукупності з іншими доказами, які надані на обґрунтування цивільного позову.
Крім того, під час допиту потерпілої у судовому засіданні було встановлено, що вона 10 липня 2025 року почала переживати за відсутність брата вдома; 12 липня 2025 року вона дізналася, що він у лікарні; лікарі повідомили, що брат у важкому стані, необхідності допомагати чи купувати ліки немає; 14 липня 2025 року їй зателефонував лікар та повідомив, що брат помер.
Таким чином спростовуються твердження, викладені у цивільному позову про те, що ОСОБА_10 шість днів перебувала біля ліжка брат, що завдало їй сильних душевних та психологічних страждань.
З урахуванням вищенаведеного, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди у сумі 600 000 гривень.
Саме таке вирішення позову у даному випадку на думку суду відповідає засадам розумності й справедливості.
Також підлягає задоволенню цивільний позов в частині стягнення витрат за проведення експертизи, оскільки відповідно до положень ч.1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Крім того, відповідно до п.1 ч.1 ст. 118 КПК України, до процесуальних витрат відносяться витрати на правову допомогу.
Відповідно до вимог ст. 363 КПК України, після з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами головуючий у судовому засіданні з'ясовує в учасників судового провадження, чи бажають вони доповнити судовий розгляд і чим саме. За відсутності клопотань або після вирішення клопотань, якщо вони були подані, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.
Під час судового розгляду представник потерпілої не надавала докази на підтвердження суми витрат, понесених потерпілою на професійну правничу допомогу, та під час з'ясування в учасників судового провадження, чи бажають вони доповнити судовий розгляд і чим саме, усі часники, у тому числі і представник потерпілої, повідомили, що не мають доповнень та клопотань та погоджуються перейти до судових дебатів.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про залишення цивільного позову у цій частині без задоволення, з наданням можливості звернутися до ОСОБА_4 з цивільним позовом на відшкодування витрати на правову допомогу у порядку цивільного судочинства.
Скасувати арешт на автомобіль марки «Skoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 15 липня 2024 року.
Долю речових доказів у цьому кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Питання судових витрат у цьому кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст. 124 КПК України.
На підставі наведеного та, керуючись вимогами ст.ст.368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 (три) роки.
Запобіжний захід у ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні відсутній, клопотань про обрання запобіжного заходу прокурор не заявляв.
Строк відбуття покарання рахувати з дня затримання ОСОБА_4 для відбування покарання, після набрання цим вироком законної сили.
Цивільний позов представника потерпілої адвоката ОСОБА_9 , в інтересах потерпілої ОСОБА_10 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 : моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, витрат на проведення комплексної психолого-соціальної експертизи моральної шкоди; витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_10 :
на відшкодування моральної шкоди - суму 600 000 (шістсот тисяч) гривень;
на відшкодування процесуальних витрат ( витрат за дослідження) - суму 8000 гривень.
Цивільний позов в частині стягнення процесуальних витрат - витрат на правничу допомогу, залишити без розгляду, для надання права звернутися з ним в порядку цивільного судочинства.
Стягнути зі ОСОБА_4 витрати за проведення: судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/111-24/40899-ІТ від 27 липня 2024 року в сумі 3029 гривень 19 копійки (т.п. 1 а. 193); судової фототехнічної експертизи за № СЕ19/11-22/44457-ФП від 10 вересня 2024 року в сумі 4543 гривень 68 копійки (т.п.1 а. 213); судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/111-24/44473-ІТ від 09 серпня 2024 року в сумі 3029 гривень 19 копійки (т.п. 1 а. 238).
Скасувати арешт на автомобіль марки «Skoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 15 липня 2024 року.
Речові докази по справі:
автомобіль марки «Skoda Fabia» державний номерний знак НОМЕР_1 , який зберігається на майданчику для тимчасового затримання транспортних засобів при ІНФОРМАЦІЯ_11 , за адресою АДРЕСА_6 , - повернути власнику ОСОБА_19 (т.п.1 а.163);
CD-R диск, на якому міститься файл «ch11_20240709112800», який зберігається в матеріалах судового провадження, - залишити зберігатися в матеріалах судового провадження (т.п.1 а. 220).
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Суддя ОСОБА_1