Справа №:755/869/25
Провадження №: 1-кс/755/1832/25
"04" червня 2025 р. Слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі за участі слідчого ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_4 , в режимі відеоконференцзв'язку, клопотання слідчого в ОВС - криміналіста 3 відділу слідчого управління (з дислокацією у м. Київ) Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_3 подане в межах кримінального провадження №42024010000000059, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.09.2024 р., про арешт майна, -
встановив:
26.05.2025 року в провадження слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого в ОВС-криміналіст 3 відділу слідчого управління Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42024010000000059, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.09.2024 р за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України
Свої вимоги слідчий обґрунтовує тим, що у період лютого - березня 2014 року, представниками РФ, в порушення міжнародно-правових норм, із застосуванням кадрових військових підрозділів своїх збройних сил, а також підконтрольних уряду РФ проросійських політичних та інших організацій та об'єднань, було організовано і проведено незаконний «референдум щодо самовизначення Криму» на території АР Крим, із заздалегідь відомим та підконтрольним РФ результатом, який в подальшому став формальною підставою для прийняття незаконного рішення про включення до складу РФ території АР Крим і міста Севастополя на правах суб'єктів федерації. Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014, зокрема ст. ст. 1-3 визначено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є тимчасово окупованою внаслідок збройної агресії РФ з 20 лютого 2014 року.
Вказані обставини підтверджуються також Звітом офісу прокурора міжнародного кримінального суду від 04.12.2017, згідно якого на тимчасово окупованій території України розпочався та триває збройний конфлікт між Україною та РФ, Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН про територіальну цілісність України № 62/262, згідно якої територія України є цілісною та недоторканою, Резолюцією Парламентської асамблеї ради Європи № 2168, згідно якої Російська Федерація визнається державою-агресором.
Не зважаючи на це, у громадянки України ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 01.07.2014 року, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин виник стійкий, злочинний умисел, направлений на вчинення дій на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, обороноздатності, державній та економічній безпеці України, шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту.
Так, ОСОБА_5 , з липня 2001 року до моменту окупації РФ АР Крим, працювала у різних державних освітніх закладах, установах, організаціях, які в свою чергу в ходять в систему Міністерства освіти і науки України. Так, 28.11.2012 на підставі рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим № 1020-6/12 громадянку України ОСОБА_5 призначено на посаду міністра освіти і науки, молоді і спорту Автономної Республіки Крим, після чого, 17.12.2012 ОСОБА_5 власноручно подала заяву про внесення змін до відомостей про юридичну особу «Міністерство освіти і науки, молоді і спорту Автономної Республіки Крим», які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у якій визначає себе керівником міністерства.
Відповідності до ст. 17 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, громадяни, які зараховувалися для проходження на державну службу, складали відповідну присягу державного службовця, а також, згідно зі ст. 10 вказаного Закону, зобов'язувалися додержуватись Конституції України та інших актів законодавства України.
Після цього, 27.02.2014 на підставі рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим № 1643-6/14 ОСОБА_5 , звільнено з посади міністра освіти і науки, молоді і спорту Автономної Республіки Крим та припинено її повноваження.
Проте, під час окупації Російської Федерації Автономної Республіки Крим, у липні 2014 року громадянка України ОСОБА_5 , усвідомлюючи факт наявності збройного конфлікту, перебуваючи у м. Сімферополь, АР Крим, будучи проросійськи налаштованою та маючи негативне ставлення до діючої на той час влади України, маючи достатній рівень знань та професійних навичок, умисно здійснила перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, працевлаштувавшись на роботу у незаконні органи влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Так, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення державної зради, ОСОБА_5 , діючи умисно в інтересах РФ на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній та економічній безпеці України, перебуваючи у м. Сімферополь АР Крим, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, на підставі Указу так званого «виконуючого обов'язки голови Республіки Крим ОСОБА_6 » № 108-У від 01.07.2014 року, за погодженням з представниками держави-агресора окупанта - РФ, призначена на посаду міністра освіти, науки та молоді Республіки Крим (мовою оригіналу - министр образования, науки и молодежи Республики Крым), перейшовши у такий спосіб на бік ворога в період збройного конфлікту, після чого розпочала виконання функцій представника окупаційних органів влади, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
В подальшому, громадянка України ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправність своєї діяльності та не відмовляючись від її здійснення, керуючись незаконними нормативно-правовими актами окупаційної влади, міжнародними договорами, Конституцією РФ, Законами РФ, актами президента РФ та уряду, на підставі власного волевиявлення, забезпечивши при цьому стале функціонування, впровадження освітніх та наукових програм РФ, так званого «Министерство образования, науки и молодежи Республики Крым» та його безперервну роботу, впродовж до 27.11.2019 року, де на підставі Указу так званого «голови Республіки Крим ОСОБА_6 » № 441-У від 27.11.2019 прийнято відставку ОСОБА_5 за власним бажанням ті звільнено її від державної посади міністра освіти, науки та молоді Республіки Крим.
23.09.2024 громадянці України ОСОБА_5 складено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
15.11.2024 в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр» № 232 (7892) від 15.11.2024 та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, було опубліковано повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України та повістку про виклик останньої до СУ ГУ СБУ в АР Крим на 19.11.2024, 20.11.2024 та 21.11.2024 в період часу з 09 год. 00 хв. по 18 год. 00 хв. для вручення письмового повідомлення про підозру та проведення інших слідчих (процесуальних) дій.
Разом з цим, повідомлення про підозру ОСОБА_5 та повістка про її виклик направлені на встановлений в ході досудового розслідування мобільний номер телефону НОМЕР_1 у застосунку «Телеграм».
В свою чергу, санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, в якому обґрунтовано підозрюється громадянка України ОСОБА_5 , передбачає можливість конфіскації майна, як виду покарання.
Документами, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, є відомості одержані з Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно витягу № 399810461, у громадянки України ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_2 , на праві власності належить земельна ділянка (кадастровий номер 0125684800:05:001:0223), площа 0.1 Га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 , частка власності 1/1.
Застосування зазначених обмежень надасть змогу зберегти майно, унеможливить його подальше приховання, відчуження, та забезпечить можливість здійснити конфіскацію майна як виду покарання.
Таким чином, з метою запобігання можливості відчуження цього майна та недопущення виведення його з-під арешту, необхідно накласти арешт із забороною вчиняти будь-які дії щодо його відчуження.
В судовому засіданні слідчий подане клопотання підтримав в повному обсязі, просив задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Захисник - адвокат ОСОБА_4 заперечував щодо задоволення клопотання, посилаючись на його необґрунтованість.
Вивчивши зміст клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
З матеріалів клопотання вбачається, що слідчим управління Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим перебуває кримінальне провадження № 42024010000000059, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.09.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України. Процесуальне керівництво здійснює Прокуратура АР Крим та м. Севастополя. Кримінальне провадження зареєстроване за фактом переходу на бік ворога міністра освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, підтримку окупації Криму та сприяння окупаційним органам.
23.09.2024 громадянці України ОСОБА_5 складено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
15.11.2024 в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр» № 232 (7892) від 15.11.2024 та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, було опубліковано повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України та повістку про виклик останньої до СУ ГУ СБУ в АР Крим на 19.11.2024, 20.11.2024 та 21.11.2024 в період часу з 09 год. 00 хв. по 18 год. 00 хв. для вручення письмового повідомлення про підозру та проведення інших слідчих (процесуальних) дій.
Разом з цим, повідомлення про підозру ОСОБА_5 та повістка про її виклик направлені на встановлений в ході досудового розслідування мобільний номер телефону НОМЕР_1 у застосунку «Телеграм».
Частиною 1 статті 131 КПК України визначено, що захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Також, відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Частиною 2 статті 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3 - 1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Санкція ч. 1 ст. 111 КК України, передбачає конфіскацію майна, як вид додаткового покарання.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п.п. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
При цьому, слідчим суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становитиме особистий і надмірний тягар для володільця майна.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за № 399810461 від 18.10.2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , належить на праві власності земельна ділянка (кадастровий номер 0125684800:05:001:0223), площа 0.1 Га, за адресою: АДРЕСА_1 , частка власності 1/1.
За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно підлягає задоволенню з метою конфіскації майна, задля забезпечення дієвості та об'єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні, оскільки незастосування арешту може призвести до відчуження майна.
Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
З урахуванням наведеного та керуючись ст. 170-173, 175, 208, 309, 372, 392, 532 КПК України, -
ухвалив:
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт у кримінальному провадженні № 42024010000000059, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.09.2024 року за підозрою ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, на об'єкти нерухомого майна, власником якого є громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка Житомирської області, РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом заборони розпорядження, а саме: на земельну ділянку (кадастровий номер 0125684800:05:001:0223), площа 0.1 Га, за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, Чорноморський район, с. Сніжне, вул. Садова, земельна ділянка № 28, частка власності 1/1.
Заборонити державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, вчиняти реєстраційні дії стосовно земельної ділянки (кадастровий номер 0125684800:05:001:0223), площею 0.1 Га, за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Зобов'язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої, накладено арешт.
Підозрювана, її захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1