№ 755/7303/25
№ 1-кп/755/1086/25
про призначення судового розгляду
"07" травня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100040000943 від 17.03.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України,
З Дніпровської окружної прокуратури міста Києва до Дніпровського районного суду м. Києва надійшов для розгляду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100040000943 від 17.03.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України.
До початку підготовчого судового засідання представником потерпілого ПАТ «Банк Восток» - ОСОБА_7 подано цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_6 про відшкодування майнової шкоди.
У підготовчому судовому засіданні прокурор зазначив про можливість призначення обвинувального акту відносно обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України. до судового розгляду, оскільки дотримано норм кримінально-процесуального законодавства. Щодо долучення цивільного позову до матеріалів кримінального провадження не заперечував.
Учасники судового провадження щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду та долучення цивільного позову до матеріалів кримінального провадження не заперечували.
Зокрема, прокурор у підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що останній, будучи обізнаний з мірою покарання, яка йому загрожує у разі визнання його винним, може переховуватись від суду, може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки під час досудового розслідування було встановлено, що останній не працевлаштований, а тому, свої матеріальні потреби намагається задовольнити злочинним шляхом, зокрема, зареєстрований у м. Харкові, а щодо місця проживання у м. Києві відсутні офіційні підтвердження, у зв'язку з чим, більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку останнього.
Представник потерпілого ОСОБА_4 клопотання прокурора підтримала.
Захисник ОСОБА_5 заперечив щодо задоволення клопотання, зазначивши, що воно є необґрунтованим, а ризики не доведеними. Його підзахисний до затримання працював, є громадянином України, свою вину визнає, а тому, не буде переховуватися від суду, раніше не судимий, у зв'язку з чим, прохав обрати обвинуваченому ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід.
Обвинувачений ОСОБА_6 щодо задоволення клопотання прокурора про обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не заперечував.
Заслухавши думки учасників судового провадження, вивчивши клопотання та обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України, суд вважає, що є достатні підстави для призначення його до судового розгляду, оскільки, згідно з наданим до суду обвинувальним актом, складеним слідчим, відповідно до вимог КПК України, прокурором дотримані вимоги територіальної підсудності та підстав для його повернення прокурору не встановлено.
У підготовчому судовому засіданні будь-яких клопотань, які б перешкоджали призначенню судового розгляду, не заявлено.
Судовий розгляд необхідно здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.
Пред'явлений цивільний позов, у порядку ст. 128 КПК України, про відшкодування майнової шкоди до обвинуваченого ОСОБА_6 долучити до матеріалів кримінального провадження.
Кім того, згідно зі ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Так, відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Заслухавши учасників судового провадження, суд вважає, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України наявні, з огляду на специфіку кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненому кримінальному правопорушенні, а також на конкретні обставини кримінального провадження, його особу.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, що стосується питання доцільності обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то при вирішенні даного питання суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних інтересів та потребує від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства.
Питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, відповідно до п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини «Харченко проти України» (Заява № 40107/02) від 10 лютого 2011 року, набуло статус остаточного 10 травня 2011 року, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (серед інших джерел, рішення у справі «Лабіта проти Італії» (980_009) (Labita v. Itali), [GC], № 26772/95, п. 153, ЕСНR 2000-IV.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93).
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи наведене, суд на даному етапі розгляду обвинувального акту, приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки не зникли ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 128, 176-178, 181, 183, 194, 314-316, 376 КПК України, суд -
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100040000943 від 17.03.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України, призначити до судового розгляду на 15 травня 2025 року на 15 годину 00 хвилин у приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 5.
Судовий розгляд проводити суддею одноособово у відкритому судовому засіданні за участю прокурора, представника потерпілого, захисника та обвинуваченого.
Пред'явлений цивільний позов, у порядку ст. 128 КПК України, про відшкодування майнової шкоди до обвинуваченого ОСОБА_6 долучити до матеріалів кримінального провадження.
Клопотання прокурора про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Обрати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 днів, тобто до 05 липня 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_6 заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 121 120 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA128201720355259002001012089), у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинуваченого, у разі внесення застави, наступні обов'язки: не відлучатись за межі м. Києва без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Визначити 2-місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі порушення ним обов'язків, покладених на нього у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України для виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя