Справа № 161/8025/25
Провадження № 2/161/3210/25
04 червня 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Гриня О.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
22 квітня 2025 року, згідно відмітки на конверті, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 23 грудня 2023 року надав відповідачу позику у розмірі 271 500,00 грн. на строк 15 місяців, тобто, до 24 березня 2025 року, про що відповідач надав відповідну розписку.
Станом на день звернення до суду, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, позику не повернув.
Посилаючись на вищевикладене позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за позикою у розмірі 271 500,00 грн.
Відповідач письмового відзиву на позов не подав.
Оскільки належним чином повідомлений відповідач не подав відзиву на позов, на підставі ст.280 ЦПК України суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Дослідивщи письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідачем 23 грудня 2023 року було надано позивачу розписку такого змісту:
«Я, ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_1 від 06.10.2004, АДРЕСА_1 , позичальник, отримав від ОСОБА_1 зареєстрований АДРЕСА_2 271 500 грн. (двісті сімдесят одна тисяча п'ятсот), що на день позики становить 7 070 доларів США, безвідсотково терміном на 15 місяців до 24 березня 2024 року. Без врахування інфляції. Написано власноруч. ОСОБА_2 (підпис)» (а.с.7).
Матеріали справи не містять будь-яких доказів виконання відповідачем своїх зобов'язань з повернення позики.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
В першу чергу суд вважає за необхідним визначитися з правом, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів.
Така правова позиція відображена у постанові Верховного Суду України №6-1967цс15 від 11 листопада 2015 року.
Досліджуючи зміст наданої позивачем розписки відповідача суд зазначає, що у ній чітко підтверджується отримання відповідачем від позивача у позику коштів у розмірі 271 500,00 грн.
Частиною першою статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
У розглядуваному випадку, у наданій відповідачем розписці встановлений термін повернення позики, а саме до 15 березня 2025 року.
Доказів виконання основного зобов'язання у повному обсязі, відповідач суду не надав, а тому заборгованість за основною сумою позики у розмірі 271 500,00 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача, тобто, задовольнивши позов повністю.
У зв'язку із задоволенням позову, на підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір, сплачений при зверненні до суду у розмірі 2 815,00 грн. Крім того слід стягнути документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Керуючись ст.ст.141, 265, 280 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за позикою у розмірі 271 500,00 грн. (двісті сімдесят одна тисяча п'ятсот гривень).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 815,00 грн. (дві тисячі вісімсот п'ятнадцять гривень), а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивачем у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідачем у справі є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складено та підписано 04 червня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Олександр ГРИНЬ