Справа № 766/6657/24
н/п 2/766/1577/25
(ЗАОЧНЕ)
24.04.2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючої судді Шестакової Я.В.,
за участі секретаря Сивкович О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Херсон в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У червні 2024 року АТ «Сенс Банк» звернулось до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 232044,51 грн, та судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.11.2022 року ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа- Банк» угоду про надання споживчого кредиту № 500729284. Відповідно до умов кредитного договору позивач зобов'язався надати відповідачу кредит, а відповідач зобов'язався здійснювати своєчасне погашення кредиту та сплачувати усі інші передбачені договором платежі. 12.08.2022 року змінено найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, у зв'язку з чим за нею утворилась заборгованість, яку позивач і просить стягнути з урахуванням нарахованих відсотків.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 06.06.2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 18.10.2024 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача, в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься його клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явилась повторно, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідно до відомостей з єдиного державного демографічного реєстру, отриманих судом відповідно до вимог ч.6 ст.187 ЦПК України.
Процесуальним правом надати відзив на позов або письмові пояснення по суті предмету спору не скористалася. Документів, що підтверджують поважність причин її відсутності суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.
У зв'язку з цим, суд, згідно вимогам ч.4 ст. 223 та ст. ст.280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.
Як встановлено судом, 04.11.2022 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 була підписана оферта на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, анкета-заява про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа Банк», паспорт споживчого кредиту та графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, які в сукупності становлять кредитний договір, згідно умов якого ОСОБА_1 отримала кредитну картку та відкриття відновлювальної кредитної лінії, з сумою кредиту 312486,60 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом 12,99% річних.
Відповідно до оферти ОСОБА_1 запропонувала АТ «Альфа-Банк» укласти з ним угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Підставою для укладення цієї угоди є договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».
Оферта містить умови споживчого кредиту: тип кредиту «кредит готівкою», сума кредиту 212486,60 грн., процентна ставка 12,99 % річних, тип ставки - фіксована, строк кредиту 108 місяців.
Всі відносини, що не врегульовані угодою, ОСОБА_1 запропонувала врегулювати договором, який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, є невід'ємною частиною угоди та діюча редакція якого розміщена на сайті Банку www.alfabank.ua.
Крім того, сторони своїми підписами узгодили в письмовій формі графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг.
Також з наданого позивачем паспорта споживчого кредиту вбачається, що сторонами за вказаним кредитним договором узгоджено максимальну суму кредиту 212486,60 грн., процентну ставку 12,99 %.
У постанові КЦС ВС від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18 зазначено, що виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. ВС підкреслив, що пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Згідно постанови КЦС ВС від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18, банківська виписка з особового рахунку клієнта банку може слугувати документом, який підтверджує проведення банком касових операцій, за умови зазначення в ній інформації про проведення банком таких операцій, сум і дат операцій та заповнення обов'язкових реквізитів.
Згідно копії виписки по картці за період з 2022 року по 2023 рік, АТ «СЕНС БАНК» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами у розмірі та на умовах, передбачених кредитним договором. Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого заборгованість за кредитним договором складає 232044,51 грн.
Так, відповідно до протоколу позачергових загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк» №2/2022 від 12.08.2022 року, вирішено змінити найменування Банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».
Частиною 1ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі.
Відповідач, в свою чергу, не здійснює платежі в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, чим порушує прийняті на себе договірні зобов'язання. Доказів протилежного суду не надано.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а відповідно до ст.611цього Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1ст.549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. А згідно з ч. 3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем та перевіреного судом загальна заборгованість згідно договору від 04.11.2022 року станом на 28.07.2023 року становить 232044,51 грн., яка складається з заборгованості за кредитом: 211440,56 грн., по відсотках: 18904,03 грн. та 1699,92 грн. заборгованості по комісії.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за комісією за період 04.11.2022 року по 28.07.2023 року.
За умовами заяви відповідачу було надано споживний кредит, шляхом переказу коштів на рахунок у сумі 212486,60 гривень, строк дії кредиту 108 місяці, процентна ставка 12,99%, тип ставки - фіксована, разом комісія при видачі кредиту: 0,00 % від суми наданого кредиту.
Згідно практики Верховного Суд, а саме постанови Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 20.07.2022 року у справі № 343/557/15-ц вбачається наступне: продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Отже, за висновками ВС несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема і щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Колегія суддів ВП ВС у п. 25 постанови по справі № 363/1834/17 зауважила, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов'язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням(див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19 (пункти 7.6-7.10)).
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п. 29 постанови у справі № 363/1834/17).
З огляду на вище вказане, нарахування заборгованості по комісії у сумі 1699,92 грн. позивачем за кредитним договором № 500729284 від 04.11.2022 є неправомірними та таким, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Сенс Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 230344,59 грн, тобто позовні вимоги підлягають частковому задоволенню задоволенню.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною першоюст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які в даному випадку складають (230344,59/ 232044,51*100)= 99,2 %.
Зокрема, згідно меморіального ордеру №62296653 від 17.04.2024 року позивачем сплачено 2784,54 грн судового збору, з урахуванням задоволеної частини позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення в рахунок відшкодування судового збору 2762,26 грн.
На підставі ст. ст.207,526,530,626,628,633,638,1048,1054,1055 ЦК України, керуючись ст.ст.12,19,43,49,81,133,141,247,259,263-265,274-284,354-355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 500729284 від 04.11.2022 року, яка виникла станом на 28.07.2023 року у розмірі 230344 (двісті тридцять тисяч триста сорок чотири) гривні 59 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір в розмірі 2762 (дві тисячі сімсот шістдесят дві) гривні 26 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача , поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Сторони по справі:
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Сенс Банк», юридична адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ 23494714.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено 24.04.2025 року.
Суддя Я.В. Шестакова