Справа № 574/301/25
Провадження № 1-кп/574/130/2025
04 червня 2025 року м. Буринь
Буринський районний суд Сумської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду Сумської області кримінальне провадження №62025170040003703 від 28.02.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, військової частини НОМЕР_1 , раніше судимого вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08.02.2023 року за ч.1 ст. 111-1 КК України до 10 (десяти) років позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.402 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
Відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
24.02.2022 Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затверджений Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв'язку з чим на території України запроваджено правовий режим воєнного стану.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.09.2024 за № 356 солдата ОСОБА_3 призначено на посаду заступника командира бойової машини - навідника - оператора 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 5 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 та враховано таким, що з 27.09.2024 справи і посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.08.2024 № 289 капітана ОСОБА_6 призначено на посаду заступника командира 5 механізованої роти з морально - психологічного забезпечення 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 та враховано таким, що з 08.08.2024 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків.
Згідно положень ст. ст. 29 - 33 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, заступник командира 5 механізованої роти з морально - психологічного забезпечення 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_6 за своїм службовим становищем та військовим званням є безпосереднім начальником для солдата ОСОБА_3 .
Під час проходження військової служби за мобілізацією солдат ОСОБА_3 відповідно положень Військової присяги та вимог ст. ст. 11, 16, 125, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, беззастережно виконувати накази командирів (начальників).
Єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази, забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь», і далі виконує його. Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Однак, солдат ОСОБА_3 , являючись військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, проходячи її в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, п. п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 125, 126, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Військової присяги, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправність своїх дій, близько 09 год. 28.02.2025, перебуваючи в місці тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , у присутності військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , відкрито відмовився виконати наказ у формі бойового розпорядження командира 5 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 від 23.02.2025 № 150/дск, молодшого лейтенанта ОСОБА_10 , про продовження ведення оборонного бою на СП «Омаха» та нарощування фортифікаційного обладнання позицій.
Відкрита відмова солдата ОСОБА_3 , виконати письмовий наказ - бойове розпорядження командира 5 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 від 23.02.2025 № 150/дск, потягла за собою підрив дисципліни підрозділу, зниження рівня бойової готовності, невиконання завдань за призначенням.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин викладених в обвинувальному акті визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному та пояснив, що він є військовослужбовцем та проходить військову службу за мобілізацією на посаді заступника командира бойової машини - навідника - оператора 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 . 28.02.2025 року близько 09 год. він, перебуваючи у АДРЕСА_2 , в присутності інших військовослужбовців відмовився виконати бойове розпорядження командира 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_10 , про продовження ведення оборонного бою на СП «Омаха» та облаштування оборонних позицій. Також, обвинувачений вказав, що бажає продовжувати військову службу.
Показання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідають фактичним обставинам справи, які сторонами кримінального провадження не оспорюються.
Заслухавши думку учасників судового провадження про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження, приймаючи до уваги те, що обвинувачений повністю визнав свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, погодився з усіма обставинами та кваліфікацією вчиненого злочину, викладених в обвинувальному акті, суд відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням даних, які характеризують обвинуваченого.
При цьому судом було з'ясовано правильність розуміння учасниками провадження змісту цих обставин, не встановлено сумнівів у добровільності їх позиції та роз'яснено їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Показання обвинуваченого ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо доведеності його вини у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених в описовій частині вироку, та кваліфікує його дії за ч.4 ст.402 КК України, як відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання для обвинуваченого суд, у відповідності до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, його особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також положення ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Вчинене ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.402 КК України, у відповідності до ст. 12 КК України, є тяжким злочином.
ОСОБА_3 раніше судимий, неодружений неповнолітніх та малолітніх дітей на утриманні не має, за місцем проходження військової служби характеризується негативно, однак за місцем попереднього ув'язнення позитивно характеризується.
Суд критично оцінює негативну характеристику обвинуваченого за місцем проходження служби, оскільки вона складена командиром 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_10 , наказ якого відмовився виконувати ОСОБА_11 .
В якості обставин, що пом'якшують покарання суд враховує щире каяття обвинуваченого, оскільки він критично оцінив вчинений ним злочин та висловив жаль з приводу скоєного, та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, так як він правдиво повідомив про обставини його вчинення.
Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено.
Ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а й від спроможності правоохоронних органів не допустити безкарності злочинних діянь та спроможності виконати його обвинуваченим.
З урахуванням особи обвинуваченого, який є діючим військовослужбовцем, декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, що визначена санкцією ч. 4 ст. 402 КК України, на підставі ст. 69 КК України.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 58 КК України покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк.
Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в дохід держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.
З урахуванням особи обвинуваченого, обставин кримінального провадження та обставин, які пом'якшують його покарання, суд вважає за можливе ОСОБА_3 замість призначеного покарання у виді позбавлення волі строком два роки призначити покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців на строк 2 роки.
На підставі ч. 2 ст.58 КК України із суми грошового забезпечення ОСОБА_3 слід провадити відрахування в доход держави у розмірі 20 відсотків.
На переконання суду саме таке покарання відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
28.02.2025 о 14 год. 50 хв. ОСОБА_3 було затримано в порядку статті 208 КПК України та в подальшому останньому було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого продовжений до 20.06.2025 року включно.
Згідно з ч. 1 ст. 377 КПК України, якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання; звільнення від відбування покарання; засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі; ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання.
З огляду на викладене суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_3 з-під варти негайно.
На підставі ст. 72 КК України ОСОБА_3 слід зарахувати строк попереднього ув'язнення з 28.02.2025 року по 04.06.2025 року включно у строк відбуття покарання із розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідають три дні службового обмеження для військовослужбовців.
Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08.02.2023 року ОСОБА_3 було засуджено за ч.1 ст. 111-1 КК України і призначено покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на 10 років.
На підставі ч. 3 ст. 72 КК України вказане покарання слід виконувати самостійно.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
Речові докази та процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.366-371, 373-376 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, і призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 58 КК України покарання, що призначене ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, у вигляді позбавлення волі строком 2 (два) роки замінити на службове обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки з відрахуванням 20 (двадцяти) відсотків із суми грошового забезпечення в дохід держави.
Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.
На підставі ст. 72 КК України у строк виконання покарання зарахувати час попереднього ув'язнення ОСОБА_3 , а саме з 28.02.2025 року по 04.06.2025 року включно, із розрахунку, що три дні службового обмеження для військовослужбовців відповідають одному дню попереднього ув'язнення.
На підставі ст. 377 КПК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 з-під варти негайно у зв'язку з призначеним покаранням у виді службового обмеження.
У відповідності до ч 3 ст. 72 КК України вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08.02.2023 року за яким ОСОБА_3 засуджено за ч.1 ст. 111-1 КК України до 10 (десяти) років позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю виконувати самостійно.
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1