Провадження №2/447/662/25
Справа №447/820/25
(заочне)
03.06.2025 Миколаївський районний суд Львівської області у складі:
головуючої судді Друзюк М.М.,
секретар судового засідання Іськів О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням(викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Стислий виклад позиції сторін.
Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія« Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») подав до суду позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивує тим, що 01.04.2024 ОСОБА_1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» кредитний договір №2287242, згідно з умовами якого отримала кредит у розмірі 9 950 грн строком на 10 днів. 14.06.2021 укладено договір факторингу №14/06/21 згідно з умовами якого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 19.08.2024 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 17 162,5 грн. з яких: 9 700 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 2 487,5 грн. - сума заборгованості за відсотками, 4 975 грн. - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою, у зв'язку з чим просив позов задовольнити.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді від 01.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено судове засідання у справі на 01.05.2025. Відповідачу надано строк для подання відзиву та заперечень.
На адресу суду 19.03.2025 надійшла заява від представника позивача, в якій вона просить надсилати процесуальні документи у електронному вигляд на електронну аресу.
У позовній заяві представник позивача просив розгляд справи проводити у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує, проти заочного рішення не заперечує.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у його відсутності, зважаючи на те, що такий повідомлявся про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду надано не було.
За таких обставин, суд проводить розгляд справи на підставі письмових доказів відповідно до ст.223 ЦПК України.
В силу приписів ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить наступного висновку.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що 01.04.2024 ОСОБА_1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» кредитний договір №2287242, згідно з умовами якого отримав кредит у розмірі 9 950 грн строком на 10 днів.
Строк дії договору починається з моменту його укладення відповідно до вимог Закону України "Про електронну комерцію" та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах передбачених договором.
Відповідач підписав вказані документи з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором .
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики №2287242 від 01.04.2024, за період з 19.08.2024-31.01.2025, прострочена заборгованість за кредитом становить в сумі 17 162,5 грн., з яких: 9 700 грн.- сума заборгованості за основною сумою боргу; 2 487,5 грн. - сума заборгованості за відсотками, 4 975 грн. - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою. (а.с.19).
Відповідно до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, згідно з умовами якого, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за плату, а ТОВ ««ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб боржників включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою, процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів»(а.с.11).
Відповідно до акту прийому передачі реєстру боржників за договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передав, а фактор ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняв реєстр боржників та права вимоги боргу від позичальників (а.с.17).
Згідно з витягом з реєстру боржників № 29 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ "ФК "ЄАПБ набула права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 17 162,5 грн., з яких: 9 700 грн.- сума заборгованості за основною сумою боргу; 2 487,5 грн. - сума заборгованості за відсотками, 4 975 грн. - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою. (а.с.18).
Норми права, які застосував суд
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Таким чином, у відповідачки виник обов'язок повернути позивачу грошові кошти отримані за кредитним договором у розмірі та на умовах встановлених договором.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти.
Відповідно до ч.1,3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з нормами ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності підстав для задоволення позову.
Судом встановлено, а сторонами не спростовано, що 01.04.2024 ОСОБА_1 уклав з ТОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» кредитний договір №2287242, згідно з умовами якого отримав кредит у розмірі 9 950 грн. строком на 10 днів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «ФК «ЄАПБ» посилається на те, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», перейшло до нового кредитора- позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ», на підставі договору факторингу, який був укладений у 14.06.2021, а сам кредитний договір №2287242 укладений 01.04.2024 .
За змістом статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно з статтею 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Тлумачення наведених норм свідчить, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов'язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов'язанні кредитор.
Тобто відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 909/1411/13, від 13.10.2021 у справі № 910/11177/20).
Законодавцем передбачено можливість відступлення первісним кредитором новому кредитору як повного обсягу прав та обов'язків, належних йому на момент відступлення (універсальне правонаступництво), так і можливість відступлення прав лише у певній частині, що обумовлюється сторонами в договорі відступлення права вимоги (сингулярне правонаступництво). Оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що "ніхто не може передати більше прав, ніж має сам".
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 16.10.2018 у справі №914/2567/17, від 04.12.2018 у справі №31/160(29/170(6/77-5/100), від 04.06.2020 у справі №910/1755/19.
При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора. Виходячи із загальних правил та положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора. Обсяг цих прав та умови їх переходу визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора. Тобто новий кредитор отримує право вимагати виконання зобов'язання в обсязі, що існував на момент підписання договору цесії (відступлення права вимоги).
При цьому, чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).
Умовами пункту 1.1 договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 передбачено, що за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (Позики), плату за Позикою ( плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку №1 та є невід'ємною частиною Договору..
Судом встановлено, що кредитний договір укладено між ТОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 01.04.2024, тобто після укладення між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021.
Відтак, вимога на момент укладення договору факторингу мала би бути визначеною, строк виконання зобов'язань за грошовою вимогою мав би настати, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» щодо ОСОБА_1 на момент укладення договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 не було, отже сторони не могли передбачити, що 01.04.2024 цим товариством буде укладено кредитний договір з відповідачем.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у ТОВ «ФК «ЄАПБ» відсутнє право на звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення на його користь заборгованості за кредитним договором №2287242 від 01.04.2024, який укладений після відступлення прав вимог за договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. 141, 246, 259, 264, 265 ЦПК України, суд,
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення..
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повні найменування та ім'я сторін
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", місцезнаходження: вул. Симона Петлюри 30, м. Київ, 01032, ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Друзюк М. М.