Справа № 463/4366/25
Провадження № 1-в/463/101/25
04 червня 2025 р. Личаківський районний суд м.Львова в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові подання начальника Личаківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області ОСОБА_4 про звільнення від відбування покарання у зв'язку із усуненням законом караності діяння відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Облазниця Жидачівського району Львівської області, українця, громадянина України, засудженого вироком Галицького районного суду м.Львова від 31.01.2024 року за ч.4 ст.185 КК України та призначено покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
вироком Галицького районного суду м.Львова від 31.01.2024 року, яким затвердженого угоду про визнання винуватості від 30.01.2024 року між прокурором та обвинуваченим, ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
12 травня 2025 року начальник Личаківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області ОСОБА_4 звернувся до суду з поданням про звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_5 у зв'язку із усуненням законом караності діяння.
Подання мотивує тим, що засуджений ОСОБА_5 з 08.05.2024 року перебуває на обліку Личаківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області. Вказує, що 09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року, яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість вкраденого становить до 3028,0 гривень. Вартість викраденого майна ОСОБА_5 за кожним окремим епізодом на момент вчинення кримінальних правопорушень у 2023 році не перевищувала 2684,0 гривень. Відтак, враховуючи вищевикладене та на підставі ч.ч.1, 3 ст.5, ч.2 ст.74 КК України, п.13 ч.1 ст.537, п.2 ч.2 ст.539 КПК України, просить вирішити питання про звільнення засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання, призначеного вироком Галицького районного суду м.Львова від 31.01.2024 року у зв'язку із втратою чинності Закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні подання підтримала, вважає таке підставним та таким, що підлягає задоволенню.
Представник органу пробації ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Разом з тим, 04.06.2025 року подав суду заяву про розгляд подання у його відсутності, подання підтримує та просить задовольнити.
Засуджений ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з ч.5 ст.539 КПК України у судове засідання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Про час та місце розгляду клопотання (подання) повідомляються орган або установа виконання покарань, що відає виконанням покарання або здійснює контроль за поведінкою засудженого. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливим проводити розгляд подання за відсутності учасників процесу, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Вироком Галицького районного суду м.Львова від 31.01.2024 року у справі № 461/361/24, яким затвердженого угоду про визнання винуватості від 30.01.2024 року між прокурором та обвинуваченим, ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. Відповідно до ст.76 КК України зобов'язано засудженого ОСОБА_5 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання/роботи.
Як вбачається із змісту зазначеного вироку, ОСОБА_5 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), в умовах воєнного стану та таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, в умовах воєнного стану, чим спричинив матеріальної шкоди потерпілим на загальну суму 315,60 гривень по епізоду від 21.10.2023 року; на загальну суму 315,60 гривень по епізоду від 23.10.2023 року; на загальну суму 360,0 гривень по епізоду від 28.10.2023 року; на загальну суму 431,32 гривень по епізоду від 29.10.2023 року; на загальну суму 583,0 гривень по епізоду від 29.10.2023 року; на загальну суму 462,22 гривень по епізоду від 31.10.2023 року; на загальну суму 570,40 гривень по епізоду від 31.10.2023 року.
Частиною 4 статті 185 КК України передбачено кримінальну відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчиненого зокрема в умовах воєнного стану.
При цьому, Законом України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року, який набрав чинності 09 серпня 2024 року, статтю 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення викладено в новій редакції, відповідно до якої дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, є адміністративним правопорушенням.
З врахуванням положень підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV, пункту 5 підрозділу 1 розділу XX ПК України та ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» два неоподатковувані мінімуми доходів громадян на даний час становлять 3028,0 гривень.
Частинами 1, 3 ст.5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
При цьому, відповідно до п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч.2 ст.539 цього Кодексу (у даному випадку місцевий суд, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок), має право вирішувати питання в тому числі про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Так, згідно з ч.2 ст.74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Об'єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 7 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21 викладено правову позицію про те, що ч.6 ст.3 КК передбачає, що зміни до КК України можуть вноситися, у тому числі, законами про внесення змін до законодавства України про адміністративні правопорушення. У пояснювальній записці до запропонованих змін до ст.51 КУпАП законодавець їх метою визначив саме зміну кримінального законодавства щоби досягнути домірності при застосуванні кримінальної відповідальності за правопорушення незначної тяжкості. Тому, зміну в ст.51 КУпАП розміру коефіцієнта неоподатковуваних мінімумів до 2, який розмежовує адміністративну та кримінальну відповідальності за відповідні діяння, Об'єднана палата розглядає як зміну до кримінального закону, оскільки мета законодавця полягала саме у зміні диспозиції відповідних кримінальних правопорушень.
Таким чином, Об'єднана палата зробила висновок, що зміна до ст.51 КУпАП, яка стосується збільшення розміру коефіцієнта неоподатковуваних мінімумів для кваліфікації відповідних діянь як адміністративного правопорушення, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягання яких було майно на суму, що не перевищує 2 неоподатковуваних мінімуми. При цьому суд наголосив, що визначення суми, яка дорівнює 2 неоподатковуваним мінімумам, здійснюється виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму, що діяв на час вчинення відповідного діяння.
Враховуючи вищенаведене, та той факт, що ОСОБА_5 був засуджений за таємне викрадення чужого майна (крадіжку) вчинене в умовах воєнного стану та таємне викрадення чужого майна (крадіжку) вчинене повторно, в умовах воєнного стану на загальну суму за кожним окремим кримінальним правопорушенням, яка станом на 2023 рік не перевищувала 2684,0 гривень за яку настає кримінальна відповідальність, відтак останній підлягає звільненню від призначеного покарання у зв'язку з усуненням законом караності діяння, за які він був засуджений.
Керуючись ч.2 ст.74 КК України, ст.ст.537, 539 КПК України, суд, -
подання начальника Личаківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області ОСОБА_4 про звільнення від відбування покарання у зв'язку із усуненням законом караності діяння відносно засудженого ОСОБА_5 - задовольнити.
ОСОБА_5 звільнити від призначеного покарання за вироком Галицького районного суду м.Львова від 31.01.2024 року за ч.4 ст.185 КК України у зв'язку із усуненням законом караності діяння за які він був засуджений.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м.Львова протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1