Справа №523/10754/25
Провадження №1-кс/523/3363/25
04 червня 2025 року Пересипський районний суд міста Одеси в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
секретаря - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
слідчого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
підозрюваного - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі клопотання слідчого СВ відділення №2 ОРУП №1 Головного управління національної поліції України в Одеській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42025163040000011 від 21.03.2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою у відношенні
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, з вищою освітою, маючого на утриманні двох малолітніх дітей 2015 та 2019 років народження, працюючого на посаді помічника судді Овідіопольського районного суду Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України,-
Слідчий СВ відділення поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025163040000011 від 21.03.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, звернувся до Пересипського районного суду міста Одеси з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою у відношенні ОСОБА_6 .
Відповідно до даного клопотання, 19 травня 2025 року, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6 , перебуваючи поблизу приміщення адміністративної будівлі, в якій розміщений Овідіопольський районний суд Одеської області за адресою: смт. Овідіополь Одеської області, вул. Берегова, 9, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного особистого збагачення, скориставшись наявністю в провадженні судді Овідіопольського районного суду Одеської області, справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_7 , та своїми повноваженнями щодо доступу до інформації про її рух та стадію розгляду, під час особистої зустрічі із ОСОБА_7 , висунув останньому вимогу щодо надання йому неправомірної вигоди в сумі 41 000 (сорок одна тисяча) гривень за здійснення ним впливу на суддю Овідіопольського районного суду Одеської області, щодо закриття провадження у справі стосовно ОСОБА_7 , у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
У подальшому, 02 червня 2025 року, приблизно о 13 годині 00 хвилин, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6 , знаходячись в приміщенні адміністративної будівлі Овідіопольського районного суду Одеської області, який розташований за адресою: смт. Овідіополь Одеської області, вул. Берегова, 9, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, під час особистої зустрічі з ОСОБА_7 , яку призначив останньому під час їх попередньої особистої зустрічі, одержав від нього раніше обумовлену ним суму неправомірної вигоди у розмірі 41 000 (сорок одну тисячу) гривень за здійснення ним впливу на суддю Овідіопольського районного суду Одеської області, у провадженні якого знаходиться адміністративна справа відносно ОСОБА_7 , про вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, щодо закриття провадження у справі за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Одразу після отримання раніше обумовленої суми неправомірної вигоди у розмірі 41 000 (сорок одна тисяча) гривень, ОСОБА_6 передав ОСОБА_7 постанову від імені судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 29.05.2025 у справі № 509/2290/25, згідно якої провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно останнього за ч. 5 ст. 126 КУпАП закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Отриманими від ОСОБА_7 в якості неправомірної вигоди грошовими коштами у розмірі 41 000 (сорок одна тисяча) гривень ОСОБА_6 мав намір розпорядитися на власний розсуд, однак був викритий та затриманий на місці вчинення злочину співробітниками правоохоронних органів.
ОСОБА_6 повідомлено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема:
- протоколами допиту свідка ОСОБА_7 ;
- протоколами допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ;
- протоколом обшуку кабінету помічника судді Овідіопольського районного суду Одеської області ОСОБА_6 ;
- вилученими речовими доказами у кримінальному провадженні;
- протоколом затримання ОСОБА_6 в порядку ст. 208 КПК України;
- результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_6 , a також іншими матеріалами кримінального провадження в своїй сукупності.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання, зазначивши при цьому, що ОСОБА_6 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, може переховуватися від органів досудового розслідування; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, у зв'язку з чим, просив задовольнити клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою.
Захисник та підозрюваний заперечували проти клопотання, вважали, що ризики прокурором не доведені, просили застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Крім того захисником надані письмові заперечення на клопотання прокурора, в якому останній зазначає на відсутність, на його думку, ризикив зазначених слідчим у клопотанні,а також долучає до матеріалів клопотання копії свідоцтва про шлюб, свідоцтв про народження дітей, характеристики та довідки про доходи підозрюванного.
Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню на підставі наступного.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує ризики передбачені ст.177 КПК України, обставини передбачені ст.178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання (за кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.369-2 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі), той факт, що підозрюваний раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Фокс Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 (п. 32 справи), а також рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011, Суд зазначив (п. 175 справи), що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Таким чином, підстави обрання виключного запобіжного заходу підозрюваному є цілком обґрунтованими, а застосування менш суворого запобіжного заходу не забезпечить належного виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків.
Підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, які вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації нею таких дій.
При цьому, КПК України, не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак належить з'ясувати реальну можливість здійснити їх в майбутньому.
Переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Зазначений ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до восьми років з конфіскацією майна, при цьому під час розгляду клопотання, захисником та підозрюваним не ставиться під сумнів кваліфікація вміненого злочину.
Так, ОСОБА_6 на даній стадії досудового розслідування інкриміновано кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369-2 КК України, що є корупційним кримінальним правопорушенням.
Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, що узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.06.2001 заява № 33977/96), де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25.04.2000 заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
У зв'язку з чим, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування, здійснити виїзд на непідконтрольну Україні території Херсонської, Запорозької, Луганської, Донецької областей чи АР Крим, або за наявності паспорту громадянина України для виїзду за кордон, взагалі виїхати до іншої країни.
Одночасно з цим, з огляду на військову агресію російської федерації проти України в уповноважених органів ускладнене здійснення належного контролю за перетином особами державного кордону України. Зазначена обставина свідчить про можливість його перетину, у тому числі поза офіційними пунктами пропуску, а тому існуючі законодавчі обмеження для виїзду громадян України за кордон, не виключають такої можливості.
Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження.
Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Зазначений ризик передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України та обґрунтовується тим, що характер інкримінованого підозрюваному злочину має корисливу спрямованість.
Застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, може надати можливість підозрюваному вчинити зазначені дії з такими речами у кримінальному провадженні, з огляду на викладені обставини.
Ризик незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що відповідно до передбаченої КПК процедури показання свідків отримуються спочатку на стадії досудового розслідування шляхом їх допиту слідчим чи прокурором, а згодом після направлення обвинувального акта до суду такі показання отримуються та перевіряються на стадії судового розгляду шляхом безпосереднього допиту особи в судовому засіданні (статті 23, 224, 352 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Тобто ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього надання під час судового розгляду показань свідками, й тому заборона спілкуватися з певними особами як наслідок можливості ймовірного впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення показань учасників кримінального провадження, які мають доказову силу.
Враховуючи викладені обставини вчинення кримінального правопорушення, з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_6 може здійснювати вплив на свідків у даному кримінальному провадженні, з метою зміни чи відмови від наданих ними показань, тобто є наявним ризик незаконного впливу підозрюваним на таких осіб.
Таким чином, не будучи обмеженим у спілкуванні із свідками, ознайомившись зі змістом їх показань, протоколи допиту яких є у додатках до клопотання про застосування запобіжного заходу, ОСОБА_6 матиме можливість з метою уникнення кримінальної відповідальності сам або за допомогою третіх осіб впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Стосовно вказаного ризику (як підстави застосування запобіжного заходу, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК), слід зауважити, що застосування запобіжного заходу, який оптимально відповідає конкретним обставинам кримінального провадження, багато у чому визначається характером (властивостями вчиненого злочину), одним з важливіших серед яких є тяжкість пред'явленого обвинувачення. Необхідність врахування даного фактору зумовлена тим, що залежно від неї (тяжкості) залежить покарання, яке обвинувачений зобов'язаний буде понести (у разі визнання його винним). Зокрема, у п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України прямо вказано, що при оцінці відповідних ризиків (перелічених у ч. 1 ст. 177 КПК) слід враховувати й, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною в інкримінованому правопорушенні.
Вказане свідчить про наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В даному кримінальному проваджені наявні свідки, які на даний момент не допитані в судовому засіданні. Враховуючи обставини, за яких було вчинено дане кримінальне правопорушення, ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків у вказаному провадженні, тобто перешкоджати їх з'явленню до органів досудового слідства, суду, примушування їх до відмови від давання показань, а також давання завідомо неправдивих показань, a тому, у разі обрання відносно ОСОБА_6 , менш суворого запобіжного заходу, останній матиме змогу незаконно впливати на свідків у вказаному провадженні, тобто перешкоджати встановленню істини, з'явленню їх до органів досудового слідства, суду, примушування їх до відмови від давання показань.
Взявши до уваги вище викладене, можна дійти висновку, що у разі обрання відносно ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, це не забезпечить виконання ним як підозрюваним, а в майбутньому, вірогідно, й обвинуваченим, покладених на нього ст. 42 Кримінального процесуального кодексу процесуальних обов'язків.
ОСОБА_6 може перешкоджати досудовому слідству своїми зв'язками перебуваючи на волі, тому є необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою обмеження зв'язків останнього.
Вказане свідчить про наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слід врахувати такі обставини:
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Кожен з вищезазначених ризиків, знаходить своє підтвердження у зібраних матеріалах, які додані до клопотання та обґрунтовують доводи органів досудового розслідування та прокуратури.
Наявність же ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити одну чи кілька із наведених дій як другу складову підстави обрання запобіжного заходу, означає наявність даних, які свідчать про обґрунтовану ймовірність вчинення ним таких дій.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Вказані дані, у своїй сукупності, свідчать про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Таким чином, на підставі наданих слідчому судді матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, слідчий суддя вважає, що на даний час більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 .
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального злочину, має міцні соціальні зв'язки (одружений, утримує 2-х неповнолітніх дітей), позитивно характеризується за місцем мешкання, а також той факт, що загальна сума доходу підозрюваного за січень-травень 2025 року склала 105760,80 гривень, слідчий суддя приходить до висновку, що застава в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_6 обов'язків передбачених КПК.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 132, 176, 177, 178, 181, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ відділення поліції №2 ОРУП №1 Головного управління національної поліції України в Одеській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою у відношенні ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати у відношенні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком до 31.07.2025 року включно.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі - 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто станом на 01.01.2025 року - 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу. Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- прибувати до слідчого з визначеною періодичністю, а саме кожної середи;
-утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;
-здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну до ГУ ДМС в Одеській області.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ст.182 ч.8, 10, 11 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 31.07.2025 року.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя