Справа № 463/7795/23
Провадження № 2/463/321/25
03 червня 2025 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді - Жовніра Г.Б.,
з участю секретаря судового засідання - Косопуд М.В.,
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові об'єднану в одне провадження цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про застосування наслідків недійсності правочину та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі продажу безоплатним та відшкодування збитків, -
встановив:
позивач за первісним позовом звернувся в суд з позовом до відповідача, у якому просить застосувати наслідки недійсності правочину - договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 10 травня 2017 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та посвідченого державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Ярошенко Ж.С. і зареєстрованого в реєстрі за №2-491, шляхом стягнення з відповідача коштів в сумі 2 348 940 гривень.
Позивач за зустрічним позовом просить суд визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 10 травня 2017 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та посвідченого державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Ярошенко Ж.С. - безоплатним внаслідок вчинення цього правочину під впливом обману з боку ОСОБА_3 ; зобов'язати відповідача за зустрічним позовом відшкодувати ОСОБА_4 усі понесені збитки у подвійному розмірі, стягнувши грошові кошти в загальній сумі 3 063 380,80 грн, а також моральну шкоду за вчинення правочину від 10.05.2017 під впливом обману з боку ОСОБА_3 в розмірі 10000 грн.
Позовні вимоги первісний позивач мотивує тим що 10 травня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Постановою Львівського апеляційного суду від 14.07.2022 у справі №463/964/18 визнано недійсним вказаний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Постановою Верховного суду від 18.10.2022 постанову Львівського апеляційного суду від 14.07.2022 залишено без змін. ОСОБА_4 02.06.2023 отримала Свідоцтво про право на спадщину на дану квартиру як спадкоємець правонаступника. Таким чином відповідач ОСОБА_4 не лише успадкувала спадкове майно - квартиру після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а й обов'язки, які виникли після визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним. Отже відповідач зобов'язана у відповідності до вимог передбачених ст.216 ЦК України, повернути позивачу, як покупцію, вартість успадкованої квартири, яку позивач визначає, виходячи із актуальної вартості квартири на момент звернення із позовом, що становить 2 348 940 гривень.
Ухвалою судді від 11 вересня 2023 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Також ухвалою суду від 11 вересня 2023 року в порядку забезпечення позову було накладено арешт на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1242285746101, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , шляхом заборони в тому числі укладення договору купівлі-продажу, міни, дарування, укладення договору довічного утримання та інших дій пов'язаних із відчуженням квартири.
9 січня 2024 року було подано зустрічну позовну заяву. Таку ОСОБА_4 мотивує тим, що фактично відповідачем не було сплачено жодних коштів ОСОБА_7 при укладені договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Крім того, зазначає, що сторона позивача за цим зустрічним позовом має право вимагати від ОСОБА_3 усі понесені нею збитки, починаючи з дня смерті спадкодавця ОСОБА_5 і по дату припинення права власності ОСОБА_3 на спірну квартиру. Тобто з 17.09.2017 року по 12.01.2023, оскільки весь цей період часу сторона позивача за цим позовом була позбавлена можливості здати спірну квартиру в довгострокову оренду. Таким чином враховуючи середню ціну оренди спірної квартири яка складає 24000 грн. на місяць, сума збитків становить 1531690,40 грн і враховуючи положення ч. ст.230 ЦК України просить стягнути з ОСОБА_3 3063380,80 грн.
Також було подано відзив на первісний позов. Відповідач звертає увагу на те, що у разі реституції набувач за договором, який визнаний судом недійсним, може вимагати повернення йому тільки такої грошової суми, яка була ним передана відчужувачу майна за правочином, а саме 498033 грн., але сторона відповідача за зустрічним позовом вважає, що ОСОБА_5 не отримувала за спірним правочином жодних коштів, просить відмовити в задоволенні первісних вимог та задоволити зустрічний позов.
19 січня 2024 року ОСОБА_3 подав відповідь на відзив, у якому зазначає що при розгляді справи №463/964/18 було допитано нотаріуса, яка підтвердила, що ОСОБА_5 на момент підписання договору купівлі-продажу повідомила, що отримала кошти від ОСОБА_3 .
Сторона відповідача ОСОБА_4 19.01.2024 подала заперечення, де аргументує підстави для відмови у позові з аналогічних мотивів викладених у відзиві.
Ухвалою суду від 21 березня 2024 року було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, зустрічний позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі продажу безоплатним та відшкодування збитків.
9 квітня 2024 року надійшов відзив на зустрічний позов, згідно з яким відповідач вважає, що зазначені в зустрічному позові збитки є лише припущенням неотриманої вигоди і жодним доказом не підтверджуються. А вимога про визнання договору купівлі-продажу квартири безоплатним, відповідно до ст.230 ЦК України, заявлена лише з однією метою - уникнення відповідальності передбаченої ст.216 ЦК України.
Ухвалою суду від 20 червня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено таку до судового розгляду.
В судовому засіданні було допитано в якості свідка позивача ОСОБА_3 , який повідомив, що він з ОСОБА_5 двоюрідні брат та сестра, у неї не було дітей та проживала вона сама. На початку 2017 року вона запропонувала йому залишити квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в замін догляду та допомоги. Він з дружиною вирішив погодитись придбати квартиру та надати можливість ОСОБА_5 залишитись там проживати. В квітні 2017 року він з дружиною приїхав до Львова, нотаріус запропонував провести оцінку квартири, саме суму оцінки і вказали у договорі купівлі-продажу квартири, також із цією сумою погодилась продавець, але забажала отримати кошти у доларах США, що становило 20 тис. дол. США. В день укладення договору, в приміщенні спірної квартири, він особисто передав кошти ОСОБА_5 в сумі 20 тис. доларів США, яка їх перерахувала. Ще до моменту підписання угоди на час передачі кошті, вони домовились, що ОСОБА_5 залишається проживати у квартирі до смерті, а комунальні послуги оплачувати має він. Нотаріус запитувала ОСОБА_5 чи отримала вона кошти, остання підтвердила. Договір було підписано. Він з дружиною мали напір залишитись на певний час у м.Львові. Через двадцять днів після угоди ОСОБА_5 стало погано, викликали швидку. Допомагали їй в лікарні, купляли ліки. В лікарні ОСОБА_5 знаходилась близько 10 днів. Він з дружиною продовжував жити з ОСОБА_5 , щоб допомогти їй повністю одужати. Приблизно в другій половині червня до ОСОБА_5 зателефонувала ОСОБА_8 (це дружина племінника ОСОБА_9 та мати відповідачки ОСОБА_4 ) такі дзвінки були періодичними. З поведінки ОСОБА_5 зрозумів, що ОСОБА_10 намовляє її проти нього. В один день, в кінці липня, ОСОБА_5 повідомила, щоб він повертався в Дніпро, оскільки вона хоче проживати самостійно. В цей же день він купив квитки на поїзд та поїхав через декілька днів. Однак, оскільки ОСОБА_5 була категорично проти, щоб він залишався в квартирі, він два дні проживав у сусідки поверхом вище - ОСОБА_11 , з якою познайомився раніше. Також перебуваючи у п. ОСОБА_12 чув як їй телефонувала ОСОБА_5 та негативно говорила про нього. Також уточнив, що увесь цей час, з дозволу ОСОБА_5 , в підвалі квартири жив її племінник ОСОБА_13 , жодних умов для проживання там не було, але оскільки у нього не було іншого житла, він мешкав у підвалі ОСОБА_5 .
Коли він перебував у м. Дніпро йому зателефонувала п. ОСОБА_12 та повідомила, що у ОСОБА_5 проживає якась блондинка, він подумав, що це мабуть ОСОБА_8 . На початку вересня телефонувала ОСОБА_5 повідомила, що у неї все нормально, він може залишатись в м. Дніпро. Приблизно ІНФОРМАЦІЯ_1 він дізнався, що ОСОБА_5 померла, тож наступного дня він вирушив до ОСОБА_14 для організації похорону. Поруч з будинком він зустрів ОСОБА_15 із невідомою жінкою. В цей же день в під'їзді, поруч з дверима квартири, ще раз зустрів ОСОБА_15 з якоюсь жінкою, які не змогли відкрити квартиру бо він змінив серцевину замка. Разом зайшли в квартиру, з'ясував що жінка це перша дружина ОСОБА_9 - ОСОБА_16 . Саме ОСОБА_17 йому повідомила, що ОСОБА_5 перед смертю подала на нього у суд та запропонувала поділити квартиру, щоб не судитись. Після похорону він вже звернувся до адвоката. Вважає, що саме ОСОБА_10 організувала подання позову. ОСОБА_9 став позивачем, а після його смерті, його донька ОСОБА_18 . Повідомив, що в квартирі жодних коштів він не знаходив. Хто їх забрав йому не відомо. Після похорону періодично приїжджав у квартиру. Ні до кого з вимогою повернути йому кошти не звертався. Даний позов він подав тоді коли було оформлено спадкові права на спірну квартиру. Передача коштів підтверджується договором та його показом, розписка продавцем не складалась.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом підтримала. Повідомила, що оскільки договір купівлі-продажу квартири в судовому порядку було визнано недійсним, заявлений позов полягає у застосуванні наслідків недійсності правочину та поверненні сплачених позивачем, як покупцем коштів. Оскільки продавець на даний момент померла, позов заявлено до її спадкоємця, яка являється власником квартири. Уточнила, що вказана в позові сума це вартість квартири на момент подачі позову, при цьому в договорі вказана інша сума у гривнях, доларовий еквівалент якої сплатив позивач.
Вимоги за зустрічним позовом заперечила, вважає, що в судовому засіданні не підтверджено факт безоплатності договору, це також спростовується матеріалами справи та рішеннями суду у справі про визнання договору недійсним. Відповідно заперечує зустрічні вимоги про стягнення втраченої вигоди. Вважає, що оскільки підстави для визнання договору недійсним визначені рішенням суду, а саме в зв'язку із тим, що ОСОБА_5 не усвідомлювала свої дії та не могла керувати ними і була недієздатною, а тому вимоги за зустрічним позовом про визнання договору таким, що вчинено під впливом обману є безпідставним.
Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні проти позову заперечив, вважає, що позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 10.05.2017 р. будо завалено в зв'язку з наявністю декількох підстав. Суд виніс рішення на підставі ст. 225 ЦК лише тому, що така підстава має преюдиціальне значення, тобто перевагу на іншими підставами, хоча не спростовував наявність інших підстав, а саме безоплатність договору.
Вважає, що усі допитані в судовому засіданні свідки підтвердили, що ОСОБА_5 не отримувала жодних коштів за належну їй квартиру. На його думку, в судовому засіданні доведено, що договір укладено під впливом обману, а саме обману продавця, яка враховуючи її хворобливий стан не усвідомлювала своїх дій.
Також звертає увагу, що у своєму позові про визнання договору недійсним ОСОБА_5 особисто стверджує, що кошти за квартиру не отримувала.
Також в ході розгляду справи було допитано свідка ОСОБА_19 , яка на даний момент проживає у на АДРЕСА_2 , була знайома з ОСОБА_5 мала намір купити у неї квартиру, тоді ж познайомилась з ОСОБА_3 . В березні-квітня 2017 року, дізнались від знайомих, що ОСОБА_5 продає квартиру. Коли прийшла до ОСОБА_5 вона повідомила, що хотіла б поміняти свою 3-х кімнатну квартиру на одно кімнатну на цій же вулиці. Запропонувала, що вона знайде їй таку заміну, можливо домовляться. Вона здійснювала пошук такої квартири, але не знайшла. В подальшому вона запропонувала ОСОБА_20 купити квартиру, але надати їй можливість проживати в одній кімнаті, але тоді ОСОБА_20 повідомила, що продала квартиру своєму двоюрідному брату ОСОБА_21 . На цей момент в квартирі була дружина ОСОБА_21 , яка підтвердила дані обставини. Уточнила, що ОСОБА_20 сказала, що квартиру продала брату, взяла гроші, суму не уточнювала. В подальшому вона також спілкувалась з ОСОБА_22 , який повідомив, що на даний момент не має наміру продати квартиру. Також уточнила, що ОСОБА_20 їй повідомила, що після продажу квартиру буде продовжувати проживати в квартирі разом з ОСОБА_23 , зауважила, що такий з дружиною до неї дуже добре ставиться.
Свідок ОСОБА_24 , яка проживає в АДРЕСА_3 , була сусідкою з ОСОБА_20 та підтримувала з нею дружні відносини. Повідомила суду, що останній рік така проживала в скрутних матеріальних умовах, їй не вистарчало пенсії, продавала речі з квартири. Відомо, що шукала людину, яка б могла за нею доглядати, а в подальшому отримати її квартири. Знає, що їй допомагав племінник - ОСОБА_15 , він в неї проживав. Приблизно літом 2017 р. її три місяці не було у Львові, коли вона повернулась ОСОБА_5 попросила запитати чи її квартиру не переоформлену на іншу особу, а саме сказала, що її брат оформив на себе її квартиру, а вона вважала, що підписує доручення на квартиру. Вона уточнила у паспортистки та з'ясувала, що дійсно квартиру продано ОСОБА_22 , з яким вона (свідок) ніколи не спілкувалась. Також ОСОБА_25 їй повідомила, що підписувала доручення на ім'я ОСОБА_26 , але грошей не отримувала. Також уточнила, що в період оформлення квартири, з травня по серпень 2017 р. перебувала за межами України. Також повідомила, що дійсно ОСОБА_9 певний час жив в підвалі їхнього будинку.
Свідок ОСОБА_27 , пояснила, що проживає на АДРЕСА_4 , була знайома з ОСОБА_5 з 1996 р., проживала поверхом вище від неї. Повідомила, що ще з 90-х років ОСОБА_15 завжди допомагав своїй тітці, періодично проживав з нею. З 2017 р. ОСОБА_25 їй розповідала, що має намір комусь віддати квартиру, щоб за нею доглядали. Казала, що має намір залишити квартиру Кості, або його доньці чи дружині, також повідомила, що ОСОБА_25 казала, що телефоном спілкувалась із братом ОСОБА_26 , який прийде та буде дбати про неї. Не пам'ятає точно від кого першого дізналась, ймовірно, що від ОСОБА_26 , що він переоформив на себе квартиру. Потім ОСОБА_25 повідомила їй, що потрібно виправляти цю помилку. А саме сказала, що в договорі не має пункту про її постійне проживання, сподівалась, що ОСОБА_26 буде про неї дбати, але він цього не робить, і вигнав ОСОБА_15 з квартиру, не дозволяє йому жити в підвалі. Бажала переоформити квартиру на ОСОБА_28 , чому цього не зробила ОСОБА_20 раніше не знає. Зі слів ОСОБА_25 , кошти за квартиру вона не отримувала.
Заслухавши пояснення, дослідивши подані докази, заслухавши свідків, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає до часткового задоволення, а зустрічні позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10.05.2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу, який посвідчений державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Ярошенко Ж.С.
Предметом договору є квартира за адресою АДРЕСА_1 .
Вказаний договір є оплатний, відповідно до п. 5 Договору, відповідно до вказаного пункту зазначено, що за домовленістю сторін продаж здійснено за 498033 гривень, які продавець одержала повністю до підписання цього Договору.
Відповідно до п.4 Договору купівлі-продажу від 10.05.2017 року оціночна вартість нерухомого майна становить 498033 гривень.
Із матеріалів цивільної справи вбачається, що Постановою Львівського апеляційного суду від 14.07.2022 р. було визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_1 , який укладений 10 травня 2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , який посвідчений державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Ярошенко Ж.С.
Постановою Верховного Суду від 18.10.2022 року постанову Львівського апеляційного суду від 14.07.2022 р. залишено без змін.
Згідно ч. 4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається із постанови Львівського апеляційного суду від 14.07.2022 року ОСОБА_5 23 серпня 2017 року звернулась з позовом до ОСОБА_3 про визнавання недійсним правочину, а саме договору купівлі продажу квартири укладеного 10 травня 2017 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 - померла. А тому 26.08.2017 року ОСОБА_6 в якості правонаступника вступив у справу.
Після смерті ОСОБА_6 19 грудня 2018 року у справу вступила його донька ОСОБА_4 , як правонаступник по спадкуванні.
Відповідно до постанови Львівського апеляційного суду від 14.07.2022 року та постанови Верховного Суду від 18.10.2022 року, апеляційний суд встанови, що згідно з висновком судово-психіатричної експертизи від 13 червня 2020 року №16/К на час укладення договору купівлі-продажу квартири від 10 травня 2017 року ОСОБА_5 за своїм психічним станом не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Згідно ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій сторони у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Згідно п.п. 5,7,10 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 р. відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
За змістом статті 216 ЦК України та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК. Судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК). Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.
Правові наслідки, передбачені частиною першою та другою статті 216 ЦК України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
За змістом частин першої та другої статті 216 ЦК України правовими наслідками недійсності правочину є реституція (основний наслідок) та відшкодування збитків (додатковий наслідок).
Отже, наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином, яке може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у його сторони.
Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.
Метою проведення реституції є відновлення між сторонами такого собі «status quo» у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом, так би мовити, абсолютного знищення юридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб'єктами - учасниками недійсного правочину.
Відповідач ОСОБА_4 02.06.2023 року отримала свідоцтво про право на спадщину, видане приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ткачук Г.І. та успадкувала квартиру за адресою АДРЕСА_1 . Право власності зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67860843 від 02.06.2023 року згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.06.2023 року за №335380097.
У відповідності до ч.1 ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ч.1 ст.1218 ЦК України).
Таким чином ОСОБА_4 є належним відповідачем у справі.
Як встановлено судом, позивачем на виконання умов Договору купівлі-продажу квартири, який рішенням суду в подальшому визнано недійсним, було сплачено продавцю грошові кошти в сумі 498033 грн.
Судом не приймаються до уваги заперечення сторони відповідача, про те, що ОСОБА_5 не отримувала вказаних коштів, оскільки дані обставини ґрунтуються виключно на припущеннях, є безпідставними, необґрунтованими та непідтвердженими жодними доказами.
Частина 2 ст. 218 ЦПК України передбачає, що заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Таким чином покази свідків, які є суперечливими, не можуть, ані спростовувати, ані підтверджувати факт оплатності договору.
Реституція в частині повернення квартири за адресою АДРЕСА_1 , від позивача до відповідача вже проведена, оскільки державним реєстратором 12.06.2023 було зареєстроване право власності відповідача на вказану квартиру.
Отже, на даний час стороною відповідача не повернуто позивачу грошові кошти у розмірі 498033 грн. за договором купівлі-продажу квартири від 10 травня 2017 року, який постановою Львівського апеляційного суду від 14.07.2022, було визнано недійсним.
В той же час, суд задовольняє первісні позовні вимоги частково, а саме в розмірі 498033 гривень, оскільки така сума вказана в договорі купівлі-продажу квартири, який визнаний судом недійсним.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009. про те що судам слід враховувати, що в разі застосування реституції за недійсним договором, у якому не встановлена вартість майна і вона не може бути визначена виходячи з його умов, вартість майна визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на момент укладення договору (частина четверта статті 632 ЦК ( 435-15 ), оскільки в договорі купівлі - продажу квартири чітко вказана вартість такої.
Що стосується зустрічного позову ОСОБА_4 , такий не підлягає до задоволення в повному обсязі з наступних мотивів.
Відповідно до ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
В той же час, жодних належних та допустимих доказів того, що договір купівлі-продажу від 10 травня 2017 року був безоплатним та вчинений під впливом обману стороною позивача за зустрічним позовом не надано. Також дані обставини не встановлені і у постанові Львівського апеляційного суду від 14.07.2022 року.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Надаючи оцінку кожному окремому доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Отже, враховуючи вище викладене в зустрічних позовних вимогах слід відмовити повністю за безпідставністю.
Задовольняючи частково первісний позов, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім і документально підтверджені судові витрати, що становлять 13420 грн пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2845,36 грн, (498033грн* 13420грн/2348940 грн).
Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 76-82, 223, 229, 258, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
ухвалив:
первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про застосування наслідків недійсності правочину - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 498033 грн (чотириста дев'яносто вісім тисяч тридцять три гривні).
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 2845,36 грн(дві тисчі вісімсот сорок п'ять гривень тридцять шість копійок) сплаченого судового збору.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі продажу безоплатним та відшкодування збитків відмовити.
Дата складання повного рішення - 3 червня 2025 року.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.Б. Жовнір