Справа № 947/19719/25
Провадження № 1-в/947/183/25
04.06.2025 року
Київський районний суд міста Одеси у складі:
судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
представник пробації ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання начальника Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого:
08.02.2023 року Татарбунарським районним судом Одеської області за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень,
Як вбачається з подання, вирок набрав законної сили 13.03.2023 року. На виконання до Київського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області надійшов 27.03.2023 року.
Відповідно до частини першої статті 26 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджений зобов?язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред?явлення документа про сплату штрафу.
27.03.2023 року за вих.№2619/28/12-23 на адресу місця проживання засудженого ОСОБА_5 направлено виклик. За викликом засуджений до Київського РВ філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області не прибув документа про сплату штрафу не надав.
10.04.2023 року співробітниками Київського РВ філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області засуджений перевірений за адресою вказаною у вироці суду: АДРЕСА_2 . Під час перевірки вказаної адреси, встановити факт проживання засудженого не можливо.
Згідно інформації з ІНФОРМАЦІЯ_2 , засуджений ОСОБА_5 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 з 08.12.2004 року, як рядовий запасу.
Відповідно до інформації Одеського РУП №1 ГУНП України в Одеській області, стало відомо, що Бахмутським ГУВС Донецької області заведена кримінальна справа №120230521000031 від 07.03.2023 р. за ст.115-1 ч.2 КК України та розшукова справа №29-699 від 10.03.2023 р. категорія - зниклий безвісти (населений пункт Бахмут).
Для встановлення місцезнаходження громадянина ОСОБА_5 були проведені заходи. Вжитими заходами місцезнаходження засудженого не встановлено.
Згідно повідомлення з відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Одесі відсутній актовий запит про державну реєстрацію смерті відносно ОСОБА_5 .
Згідно повідомлення з відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відсутній актовий запит про державну реєстрацію смерті відносно ОСОБА_5
03.04.2024 року співробітниками Київського РВ філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області засуджений перевірений за місцем проживання. В ході перевірки двері квартири відчинила жінка, яка повідомила що являється матір'ю громадянина ОСОБА_5 . Громадянка пояснила, що її син перебував на військовій службі в військовій частині НОМЕР_1 . Більше року тому він безвісти зник піл м. Бахмут. На теперішній час місцезнаходження його не відомо.
17.02.2025 року до Татарбунарського районного суду Одеської області на підставі ст. 12, ч. 5 ст. 26 КВК України, ч.3 ст. 353 КПК України та ч.4 ст. 15 Закону України « Про виконавче провадження» направлена заява про видачу виконавчого листа.
26.03.2025 року виконавчий лист надійшов на адресу Київського районного відділу та того ж дня був скерований до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) та 27.03.2025 року відкрито виконавче провадження.
20.05.2025 року до Київського РВ філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області надійшла постанова про повернення виконавчого документа стягувачу у зв?язку неможливості встановити особу боржника, з?ясувати місце проживання або місцезнаходження боржника та майно, належне боржнику (на праві власності) на яке можливо звернути стягнення - не виявлено.
21.05.2025 року співробітниками Київського РВ філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області засуджений повторно перевірений за місцем проживання. В ході перевірки двері квартири відчинила жінка, яка повідомила що являється матір?ю громадянина ОСОБА_5 . Громадянка пояснила, що ї син перебував на військовій службі в військовій частині НОМЕР_1 . Більше двох років тому він безвісти зник під м. Бахмут. На теперішній час місцезнаходження його не відомо.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 80 Кримінального кодексу України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в строк два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 був засуджений до покарання менш суворого, ніж обмеження волі за вироком Татарбунарського районного суду Одеської області від 08.02.2023 року - до покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, та з дня набрання законної сили вироку пройшло два роки, виконання обвинувального вироку недоцільне, оскільки виконання не може мати належного карального і превентивного впливу.
Представник Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області в судовому засіданні просила подання задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення подання.
Засуджений до судового засідання не з'явився, повідомлявся про дату та час розгляду подання.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, вислухавши думку учасників, суд приходить до висновку, що подання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 було засуджено за вироком Татарбунарського районного суду Одеської області від 08.02.2023 року - до покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Вирок набрав законної сили 13.03.2023 року.
Згідно вимог п.1 ч.1 ст.80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано впродовж двох років - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.
Відповідно до ч.3 ст.80 КК України перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого від відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені п.п. 1-3 ч. 1 цієї статті, подвоюються.
За змістом ч.4 ст.80 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у ч.1 та ч.3 цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.
Отже, ст.80 КК України застосовується у разі, якщо у встановлений законом строк вирок суду не був виконаний за умови, що засуджений не ухилявся від відбування покарання, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності, та до закінчення строку виконання вироку не вчинив нового злочину, що є підставою для переривання строку давності.
Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
Положення ст.80 КК України свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.
За таких обставин застосування ст.80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі №5-324кс15 (постанова від 24 грудня 2015 року) ухилення від відбування покарання, як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку, є особливим юридичним фактом, який може бути підтверджений лише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.
Редакція ч.3 ст.80 КК України певним чином співвідноситься зі статтями 389 та 390 цього Кодексу, оскільки ухилення від відбування покарання, про яке йдеться у ч.3 ст.80 Загальної частини КК України, у своєму конкретному прояві відповідає складу одного із злочинів, передбачених зазначеними статтями Особливої частини КК України. Отже, роблячи висновок про ухилення особи від відбування покарання при застосуванні ч.3 ст.80 КК України, суд тим самим фактично визнає його винним у вчиненні нового злочину. Таке правозастосування суперечить ч.1 ст.62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки його вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду. Таким чином, вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.
Відповідно до приписів ст.152 КВК України закінчення строків давності виконання обвинувального вироку є підставою для звільнення від відбування покарання.
Підстава для звільнення від відбування покарання у відповідності до положень ст.80 КК України складається з трьох обов'язкових елементів: закінчення (сплив) строків давності виконання обвинувального вироку; не ухилення особи від відбування призначеного їй покарання; не вчинення нею нового злочину.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що на даний час закінчився визначений у п.1 ч.1 ст.80 КК України дворічний строк давності виконання обвинувального вироку Татарбунарського районного суду Одеської області від 08.02.2023 року за ч.1 ст.309 КК України відносно ОСОБА_5 ,факт ухилення ОСОБА_5 від відбування покарання не встановлений вироком суду, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки наявні підстави для звільнення засудженого від відбування покарання на підставі п.1 ч.1 ст.80 КК України.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.537, 539 КПК України, ст.80 КК України, ст.152 КВК України, суд,
Подання начальника Київського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області про звільнення від відбування покарання із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від подальшого відбування покарання призначеного 08.02.2023 року Татарбунарським районним судом Одеської області за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м.Одеси протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1