441/3106/24 2/441/331/2025
04.06.2025 Городоцький районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді - Ференц О.І.,
за участі секретаря судового засідання - Пеленської Х.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городок Львівської області за участю прокурора Поліщука С.О., представника позивача Педько М.Б. та представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Шачіної Н.М., за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Пустомитівської окружної прокуратури Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Городоцької міської ради Львівської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, розірвання договору оренди землі, розірвання договору оренди водного об»єкту, зобов»язання повернути земельну ділянку в комплексі із водним об'єктом
І. Стислий виклад обставин справи:
30.12.2024 в.о. керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області Ваврик В.Б. в інтересах держави в особі Городоцької міської ради Львівського району Львівської області звернувся з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в позовній заяві просить визнати недійсним договір суборенди частини водного об'єкта загальнодержавного значення від 27.04.2024, який укладено на частину земельної ділянки площею 5.4450 га з кадастровим номером 4620988000:22:000:0004 у комплексі з розташованим на ній водним об»єктом, що розташована за межами с. Угри Львівського району Львівської області, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірвати договір оренди від 12.02.2009 земельної ділянки водного фонду (кадастровий номер 4620988000:22:000:0004) площею 5.4450 га, укладений між Угрівською сільською радою Городоцького району Львівської області та ОСОБА_1 , зареєстрований 31.03.2009 у Городоцькому районному відділі Львівської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» за № 04.09.450.0003, розірвати договір оренди № 3 від 08.02.2013 водного об'єкта площею водного дзеркала 2.2938 га, укладений між Городоцькою районною державною адміністрацією Львівської області та ОСОБА_1 , зобов»язати ОСОБА_2 повернути Городоцькій міській раді частину земельної ділянки площею 5.4450 га з кадастровим номером 4620988000:22:000:0004 у комплексі з розташованим на ній водним об»єктом, зобов»язати ОСОБА_1 повернути Городоцькій міській раді земельну ділянку площею 5.4450 га з кадастровим номером 4620988000:22:000:0004 у комплексі з розташованим на ній водним об'єктом, стягнути з відповідачів на користь Львівської обласної прокуратури понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням сесії Угрівської сільської ради Городоцького району Львівської області № 638 від 23.12.2008 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 6.645 га в оренду ОСОБА_1 для ведення товарного рибного господарства в с. Угри. Пунктом 2 цього рішення вирішено передати цю земельну ділянку в довгострокову оренду терміном на 49 років. На підставі цього рішення між ОСОБА_1 та Угрівською сільською радою укладено договір оренди земельної ділянки, який 31.03.2009 зареєстровано в Городоцькому районному відділі Львівської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за № 04.09.450.00003 (далі - Договір). Відповідно до цього договору ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку площею 5.4450 га на території Угрівської сільської ради Городоцького району Львівської області терміном на 49 років для ведення товарного рибного господарства. Згідно п.5.2 Договору цільове призначення земель - землі водного фонду. Відповідно до п.9.1 Договору орендодавець має право вимагати використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з цим договором. Пунктом 12.3 Договору передбачено, що дія такого припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін унаслідок невиконання другою стороною обов»язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
В подальшому між Городоцькою РДА та ОСОБА_1 укладено договір оренди водного об»єкту загальнодержавного значення № 3 від 08.02.2013 (далі - Договір № 2), згідно п.1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування строком на 30 років водний об»єкт площею водного дзеркала 2.2983 га з метою риборозведення на території Угрівської сільської ради Городоцького району Львівської області. В оренду переданий водний об»єкт, який знаходиться на земельній ділянці площею 5.4450 га. Згідно п.7.2 Договору № 2 орендодавець має право вимагати від орендаря використання водного об»єкта відповідно до мети оренди. В свою чергу орендар зобов»язується використовувати орендований водний об'єкт відповідно до його призначення та умов цього договору, не передавати орендований водний об'єкт в суборенду. Підставами розірвання цього договору згідно п.10.2 такого є рішення суду у зв'язку із невиконанням сторонами їх обов'язків, порушення однієї зі сторін умов договору оренди, нецільове використання водного об»єкта, інші випадки, передбачені законом.
27.05.2021 набув чинності Закон України № 1423-ІХ від 28.04.2021 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», згідно з яким землі державної власності за межами населених пунктів передані до комунальної власності сільських, селищних, міських рад. Відповідно до п.24 Перехідних положень Земельного кодексу України (далі- ЗК України) з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім чітко визначеного переліку земель, під які спірна земельна ділянка не підпадає. Відповідно до вимог ЗК України та Водного кодексу України водний об»єкт та земельна ділянка під ним є невід»ємними частинами разом із відповідними гідротехнічними спорудами, прибережними захисними смугами.
Так, розпорядженням КМУ від 12.06.2020 № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Львівської області згідно з Додатком. Відповідно до додатку до складу Городоцької об»єднаної територіальної громади (м. Городок) серед інших увійшла Угрівська територіальна громада. Відтак, згідно п.24 ЗК України, Городоцька міська рада Львівської області як власник земель комунальної власності територіальної громади є правонаступником прав та обов»язків орендодавця (Угрівської сільської ради) у Договорі та Договорі № 2 - Городоцької районної державної адміністрації Львівської області. Право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстр. № 2926027846209).
27.04.2024 між орендарем ОСОБА_1 та суборендарем ОСОБА_2 укладено договір суборенди частини водного об»єкта загальнодержавного значення, який посвідчено нотаріально і зареєстровано в реєстрі за № 415. Відповідно до умов цього договору орендар передав в суборенду, а суборендар прийняв в строкове платне користування частину земельної ділянки загальною площею 5.4450 га в комплексі з розташованим на ній водним об»єктом для рибогосподарських потреб в с. Угри Городоцького (на сьогодні Львівського) району Львівської області, площа водного дзеркала 2.2983 га при нормальному підпірному рівні. Згідно п.7.2 Договору суборенди умови використання земельної ділянки обмежуються умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечать йому. 27.04.2024 реєстратором внесено в реєстр відомості про Договір суборенди (індексний номер рішення 72849147, номер запису про інше речове право 54778357).
Вважає, що договір суборенди прямо суперечить вимогам законодавства, а тому його слід визнати недійсним, а Договір та Договір 2 мають бути розірвані через порушення істотних умов. Відповідно до ст.51 Водного кодексу України передача орендарем права на оренду водного об»єкта іншим суб»єктам господарювання забороняється. Аналогічна норма передбачена і у ст.8 Закону України «Про оренду землі», а також в п.8.2 Договору № 2. Городоцькою міською радою Львівської області як власником водного об»єкту та земельної ділянки не надавалася згода на передачу в суборенду вказаного об»єкта. Частиною 3 ст.8 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що плата за суборенду земельних ділянок державної та комунальної власності не може перевищувати орендної плати. Згідно інформації ГУ ДПС України у Львівській області орендарю даного водного об»єкту ОСОБА_1 нараховано суму орендної плати за 2024 рік в сумі 9380 грн. 93 коп., в той час як ОСОБА_1 за договором суборенди водного об»єкта отримує орендну плату в розмірі 500 грн. в місяць, тобто 6000 грн. в рік. Враховуючи, що в суборенду передано половину водного об'єкту, суборендна плата за весь об»єкт становила б 12000 грн., що перевищує орендну плату за договором.
Орендарем ОСОБА_1 порушуються умови Договору та Договору № 2 щодо цільового використання земельної ділянки та водного об'єкту, щодо заборони передачі таких в суборенду. Згідно Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорони водних біоресурсів» рибогосподарська діяльність - це діяльність юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, пов'язана із вивченням водних біоресурсів, їх охороною, відтворенням, спеціальним використанням, переробкою, реалізацією тощо. Ведення товарного рибного господарства є господарською діяльністю, яка здійснюється юридичними особами або ФОП, натомість всупереч вимогам законодавства орендарю спірна земельна ділянка та водний об»єкт були передані як фізичній особі і розпоряджався він ними як фізична особа. У Державному реєстрі рибогосподарських водних об»єктів (їх частин), в якому зазначаються суб'єкти рибного господарства і відповідні водні об»єкти, на яких здійснюється рибогосподарська діяльність, відсутня інформація про провадження рибогосподарської діяльності ОСОБА_1 на водному об'єкті на земельній ділянці з кадастровим номером 4620988000:22:000:0004. Згідно інформації Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Львівській області від 22.11.2024 Управлінням не видавався спеціальний дозвіл, не укладалися договори на право спеціального використання водних біоресурсів на водному об»єкті біля с. Угри Городоцької ОТГ із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , науково-біологічне обґрунтування щодо ведення рибогосподарської діяльності на цьому водному об'єкті ніким не розроблялося, управління не погоджувало режиму рибогосподарської діяльності на вказаному об'єкті, будь яких звітів про видобування, вселення водних біоресурсів чи провадження іншої господарської діяльності за 2020-2024 роками орендарі не подавали. Вказане підтверджує, що жоден з орендарів не мав дійсного наміру використовувати спірну земельну ділянку та водний об'єкт за цільовим призначенням. Також згідно з інформацією Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну від 21.11.2024 орендарем не розроблявся та відповідно не затверджувався паспорт водного об'єкту на земельній ділянці з кадастровим номером 4620988000:22:000:0004, договір оренди водного об'єкту управлінням не погоджувався. Факт відсутності зазначених дозвільних документів свідчить про відсутність наміру у орендаря використовувати надану в оренду земельну ділянку за цільовим призначенням - для риборозведення, що є підставою для розірвання Договору та підтверджується висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 08.03.2023 у справі № 925/14/22. Договором № 2 було передбачено ряд обов»язкових умов договору: предмет договору - водний об'єкт, який надається саме з метою риборозведення (п.1.1), заборона передачі водного об'єкта в суборенду (п.8.2), погодження договору із Львівським обласним управлінням водних ресурсів - правонаступник БУВР річок Західного Бугу та Сяну (п.8.13). Всі ці істотні умови Договору № 2 орендарем були порушені, відтак цей договір підлягає розірванню.
Крім того, прокурор зазначає обґрунтування підстав для звернення до суду та порушення інтересів держави. Згідно ч.3 ст. 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Згідно ч.4 ст.56 ЦПК прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Згідно ч.3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки. Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб'єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.
Враховуючи те, що Городоцька міська рада Львівської області як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у цих спірних правовідносинах, будучи обізнаною про те, що відповідач упродовж тривалого часу не виконує умови договору щодо умов використання земельної ділянки та незаконно передає водний об'єкт у суборенду, заходів позовного характеру з метою розірвання договору оренди з недобросовісним орендарем не вжила. Пустомитівською окружною прокуратурою 15.11.2023 направлявся лист до Городоцької міської ради, в якому вказувалося на порушення закону, проте дієвих заходів до їх усунення уповноваженим органом не вжито. Також окружною прокуратурою скеровано на адресу Городоцької міської ради повідомлення про представництво інтересів, яке в судовому порядку не оскаржувалося. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 вказала, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Відсутність належного реагування уповноваженого органу держави на порушення інтересів відповідно до ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та ст.56 ЦПК України є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред'явлення цього позову.
ІІ. Процесуальні дії у справі:
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану цивільну справу передано для розгляду судді Ференц О.І..
03.01.2025 ухвалою суду відкрито провадження у справі та визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
ІІІ. Позиція учасників справи
06.02.2025 відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позов, у якому позовні вимоги прокуратури заперечує, вважає, що прокуратура не вправі звертатися до суду в інтересах держави в особі Городоцької міської ради Львівської області, оскільки рада не наділена жодними функціями щодо захисту інтересів держави. Саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі прокурор повинен належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону. У позовній заяві прокурор лише вказує, що Пустомитівською окружною прокуратурою встановлено достатні підстави для здійснення представництва держави в особі Городоцької міської ради Львівської області шляхом подання позову до нього та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору, розірвання договору оренди землі, розірвання договору оренди водного об»єкта та зобов'язання повернути земельну ділянку у комплексі із водним об»єктом, однак які саме правові підстави для звернення до суду з цим позовом, які порушення або загрози порушення інтересів держави, а також що захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює Городоцька міська рада Львівської області прокуратурою не визначаються та не вказуються. Доказів бездіяльності юридичного департаменту Городоцької міської ради Львівської області прокурором не надано. З приводу вимог до ОСОБА_2 вказує, що 29.01.2025 він розірвав з ним договір суборенди частини водного об»єкта загальнодержавного значення, який був укладений 27.04.2024, тому такий припинив свою дію. Відповідно до Акту прийому-передачі до Договору від 29.01.2025 про розірвання договору суборенди ОСОБА_2 повернув із суборенди 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 4620988000:22:000:0004 загальною площею 5.4450 га, а орендар прийняв таку. Як на підставу для розірвання договорів оренди земельної ділянки від 12.02.2009 та водного об»єкта загальнодержавного значення від 08.02.2013 прокурор вказує порушення істотних умов таких, зокрема, щодо цільового використання земельної ділянки. В той же час у позові прокурор не вказує будь-яких пунктів Договору оренди земельної ділянки, які б були порушені ним. Щорічно йому проводиться нарахування сум орендної плати за землю, заборгованість з оплати такої станом на 21.11.2024 відсутня. При цьому орендар сам не визначає спосіб внесення орендної плати, а тим більше код бюджетної класифікації, за яким вона обліковується. Це відбувається на основі договору оренди земельної ділянки, додаткових угод до неї, реквізитів, визначених в ній, податкових повідомлень-рішень, які надсилаються орендодавцем. Тому посилання прокурора про ніби то неправильне внесення орендної плати чи її бюджетної класифікації, обліку, суб»єктності не може визначатися істотним порушенням умов договору оренди земельної ділянки від 12.02.2009 в частині внесення орендної плати орендарем. Таким чином жодна з істотних умов договору оренди земельної ділянки від 12.02.2009 орендарем не порушується. Що стосується договору оренди водного об»єкта загальнодержавного значення № 3 від 08.02.2013, то згідно Листа-відповіді Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну за № 18/1598 від 21.11.2024 на земельній ділянці з кадастровим номером 4620988000:22:000:0004 обліковується водний об'єкт (ставок) орієнтовною площею водного дзеркала 2.2983 га, який перебуває в оренді у ОСОБА_1 , до листа-відповіді додано копію Анкети водного об'єкта № 3/16/119/2021 4606007119 на 2 арк. та копія Паспорта водного об»єкту, складеного за матеріалами інвентаризації 2007 на 4 арк. Однак, на думку прокурора, відсутність дозвільних документів, в тому числі дозволу на спеціальне водокористування, свідчить про відсутність наміру в орендаря використовувати надану в оренду земельну ділянку за цільовим призначенням - для риборозведення, що є підставою для розірвання як договору оренди земельної ділянки, так і договору оренди водного об»єкта. Між тим прокурором не взято до уваги, що він орендує цю земельну ділянку з 2009 року, її цільове призначення - для рибогосподарських потреб, вид використання - для ведення товарного рибного господарства. Тобто більше 15 років він належно виконує обов'язки орендаря, займається риборозведенням, підтримує водний об'єкт в належному стані, проводить днопоглиблювальні роботи та роботи з видалення донних відкладень, видалення зайвої водної рослинності, вселення об»єктів аквакультури, створює штучні донні ландшафти з метою поліпшення екологічного стану водного об»єкта і т.п., вкладає багато зусиль та коштів, належно сплачує орендну плату за земельну ділянку. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення умов договору, слід встановити не лише наявність істотного порушення як такого, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи дійсно є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Задоволення позову прокурора буде мати негативні наслідки для Городоцької міської ради Львівської області, оскільки цей позов спрямований виключно на позбавлення територіальної громади надходжень до місцевого бюджету з оренди спірних земельних ділянок, крім цього Городоцька міська рада буде змушена займатися пошуком нового орендаря та оформленням правовідносин з ним, що призведе до суттєвих втрат (відсутність коштів за оренду земельних ділянок). А тому задоволення цього позову і повернення земельної ділянки за відсутності потреби у відновленні загальносуспільного інтересу та відсутності іншої легітимної мети призведе до порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Таке порушення буде виражатися у покладенні на відповідача та позивача надмірного тягаря та необґрунтованому і непропорційному співвідношенні між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагне досягти прокурор. У зв'язку з наведеним просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
10.02.2025 від представника позивача - Городоцької міської ради Львівської області, надійшли письмові пояснення у справі, згідно з якими ОСОБА_1 порушив вимоги договору і Закону України «Про оренду землі», оскільки передача в суборенду земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об»єктом забороняється. Згідно з ч.2 ст.25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов»язаний виконувати встановлені щодо об»єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; у разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об»єктом використовувати водний об'єкт відповідно до вимог водного законодавства України. 30.11.2020 Президент України підписав Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення порядку передачі в оренду водних об'єктів у комплексі з земельними ділянками». Цим Законом внесено зміни до Водного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та деяких інших, для нових користувачів водних об'єктів передбачено укладення єдиного договору оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом та затверджено типову форму такого договору. Також змінами передбачено заборону передачі в суборенду земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом. ОСОБА_1 27.04.2024 всупереч нормам чинного законодавства та п.8.2 Договору № 2 уклав договір суборенди частини водного об'єкта загальнодержавного значення, що розташований в с. Угри Львівського району Львівської області. Невиконання стороною передбачених у договорі обов'язків є підставою для ініціювання припинення дії договору оренди водних об»єктів шляхом його розірвання в судовому порядку. З огляду на наведене підтримують позовні вимоги прокуратури та просять позов задоволити.
24.02.2025 позивач подав відповідь на відзив відповідача ОСОБА_1 , згідно з якою остання і на сьогодні незмінна правова позиція Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020 говорить про те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Така бездіяльність означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. У поданому позові прокурором обґрунтовується саме нездійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом місцевого самоврядування протягом розумного строку. У цьому випадку Городоцька міська рада як власник спірної земельної ділянки та сторона договору, не зважаючи на очевидний характер порушень з боку ОСОБА_1 , володіючи інформацією про незаконні дії щодо передачі земель у суборенду з 27.04.2024, не вживала жодних заходів щодо усунення цих порушень. Також з 27.05.2021, коли внаслідок реформи децентралізації спірна земельна ділянка стала комунальною, уповноваженим органом не вживалося жодних заходів щодо усунення порушень договорів оренди, які описуються як підстава позову. Про такі факти Пустомитівська окружна прокуратура повідомляла Городоцьку міську раду. Проте вказані порушення закону залишені поза увагою Городоцької міської ради, яка не зверталася до орендаря з будь-якими претензіями чи до суду з позовом. При цьому прокурору не потрібно з'ясовувати причини чи мотиви бездіяльності компетентного органу. Після отримання позову та відкриття провадження у справі відповідачі розірвали договір суборенди, який є предметом позову, чим фактично визнали факт порушення закону в цій частині. Разом із тим судом має бути надано оцінку вказаним діям орендаря, які вказують на те, що він не бажає використовувати об'єкти оренди для тієї мети, з якою вони були йому надані, а планує лише передати їх в суборенду і отримати грошовий зиск. З приводу істотного порушення умов договору оренди землі вказує, що ним чітко у позові зазначено, що вже більше 15 років ОСОБА_1 порушуються п.5.1 та 9.1 Договору оренди землі від 20.02.2009 року в частині зобов'язання цільового використання земельної ділянки. З 01.07.2013 діє нова реакція ст.51 Водного кодексу України, якою встановлено поняття єдності водного об'єкту (води), земельної ділянки під водним об'єктом, гідротехнічних споруд та берегових смуг, все це розглядається як єдиний неподільний об'єкт. Оскільки в обидвох договорах, укладених з ОСОБА_1 , зазначено мету використання об'єкту оренди - ведення товарного рибного господарства та риборозведення, то ця умова договору стає істотною. Для ведення товарного рибного господарства та відповідно цільового використання спірної земельної ділянки необхідно створення рибогосподарського водного об'єкта, який не було створено та, відповідно, не внесено до Державного реєстру рибогосподарських водних об'єктів (їх частин). Також прокурором як доказ надано платіжні документи про сплату орендної плати не тільки для того, щоб довести, що орендар отримував за суборенду плату вищу, ніж сплачував орендних платежів, а також для того, щоб показати, що вказані платежі сплачувалися саме фізичною особою, а така особа в принципі не може здійснювати рибогосподарську діяльність, оскільки така відноситься до господарської (підприємницької). Також з листів БУВР Західного Бугу та Сяну і Держагентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Львівській області вбачається, що ОСОБА_1 за 15 років оренди не отримав жодних дозвільних документів, які необхідні для рибогосподарської діяльності. Вказане вище засвідчує, що ОСОБА_1 не мав дійсного наміру використовувати дану земельну ділянку та водний об'єкт за цільовим призначенням. Щодо твердження орендаря, що у разі розірвання договорів оренди Городоцька міська рада понесе додаткові витрати, зазначив, що наразі відповідач сплачує до бюджету близько 700 грн. в місяць, що є мізерною ціною на противагу тим умовам, які власник землі може отримати, якщо право оренди даного водного об'єкту буде продано на прилюдних торгах. Щодо можливого втручання у мирне володіння майном вказує, що таке право не є абсолютним, у даному випадку держава в особі орендодавця, передаючи вказані землі в оренду та встановлюючи невелику плату за це, мала намір надати можливість орендарю на існуючому водному об'єкті створити рибне господарство із відповідними робочими місцями, який би виробляв національний продукт. Разом з тим орендар протягом тривалого часу не виконує умов договорів, для яких вони укладалися, а тому можна констатувати, що власник не досяг мети, з якою укладалися ці договори.
Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали. Додатково прокурор пояснив, що спірна земельна ділянка і водний об'єкт передавалися ОСОБА_1 за нормами старого законодавства як два відокремлені об'єкти. Станом на сьогодні за чинним законодавством земельна ділянка є невіддільною від розташованого на ній водного об'єкту, а відтак з 2013 року не можна було передавати в суборенду таку земельну ділянку, вони розцінюються як один об'єкт. ОСОБА_1 систематично не виконувалася істотна умова договору щодо цільового використання земельної ділянки і водного об'єкта, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження здійснення ним такої підприємницької діяльності. До 2019 року законодавством було передбачено наявність дозволу на спеціальне використання біоресурсів, однак такого у ОСОБА_1 з 2009 року до 2019 року не було. Окрім цього ще мало бути багато інших документів для здійснення рибогосподарської діяльності, які також були відсутні у відповідача, кінцевим оформленням рибогосподарської діяльності було передбачено включення водного об'єкта в Державний реєстр рибогосподарських водних об'єктів (їх частин), однак переданий ОСОБА_1 в оренду водний об'єкт не включений в такий реєстр. Також цей об'єкт не має статусу рибогосподарської водної аквакультури, що свідчить про те, що орендар не розводить там жодної аквакультури. Факт реєстрації ОСОБА_1 фізичною особою не доводить факту здійснення ним рибогосподарської діяльності, адже спірні договори укладалися з ним як з фізичною особою, аналогічним чином він сплачує орендну плату як фізична особа. Укладення ним всупереч вимог чинного законодавства та укладеного договору оренди водного об'єкта договору суборенди земельної ділянки і водного об'єкта додаткового підтверджує відсутність у ОСОБА_1 наміру використовувати передані в оренду об'єкти за їх цільовим використанням, доказів здійснення ним господарської діяльності на цих об'єктах немає.
Представник Городоцької міської ради Львівської області - Педько М.Б., в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги, просить їх задоволити, оскільки ОСОБА_1 грубо порушив умови договору оренди, передавши частину земельної ділянки з розташованим на ній водним об'єктом в суборенду, що фактично визнав, розірвавши такий договір після відкриття провадження у цій справі. На сьогодні дійсно земельна ділянка з розташованим на ній водним об'єктом розглядається як одне ціле, відтак слід розірвати обидва договори, оскільки в інший спосіб Городоцька міська рада не зможе передати в оренду водний об'єкт. Дійсно Городоцька міська рада Львівської області не вживала заходів для усунення порушень зі сторони орендаря, оскільки не знала про передачу останнім переданих в оренду об'єктів в суборенду.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Шачіна Н.М., в судовому засіданні висловилася проти задоволення позову, оскільки ОСОБА_1 на сьогодні усунув допущене ним порушення, добровільно розірвав договір суборенди, укладений із ОСОБА_2 , інших істотних порушень умов договорів немає. ОСОБА_1 зареєстрований ФОП, серед основних видів його діяльності є риборозведення, він мав дозвільні документи, зокрема, режим роботи водного об'єкта на 2020-2021 року, аналіз води, дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів на сьогодні уже не потрібен, а податки сплачував згідно податкової декларації, відтак був позбавлений можливості самостійно змінювати реквізити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, клопотань про відкладення судового засідання від нього не надходило.
ІV. Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин, що виникли між сторонами, із посиланням на докази, у тому числі й ті, що відхилені судом, а так само і оцінка аргументів сторін
Судом встановлено, що Рішенням Угрівської сільської ради Городоцького району Львівської області № 638 від 23.12.2008 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 » вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 6.645 га в оренду гр. ОСОБА_1 для ведення товарного рибного господарства в с. Угри, передати гр. ОСОБА_1 у довгострокову оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 6.645 га в с. Угри для ведення товарного рибного господарства, встановити розмір орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі терміном на 2 роки, після спливу вказаного терміну розмір орендної плати підлягає перегляду на сесії сільської ради, гр. ОСОБА_1 приступити до використання земельної ділянки після укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації.
12.02.2009 між Угрівською сільською радою Городоцького району Львівської області з однієї сторони (Орендодавець) та ОСОБА_1 з другої (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку на підставі рішення ХХ сесії V скликання Угрівської сільської ради від 23.12.2008 № 638, яка знаходиться на території Угрівської сільської ради Городоцького району Львівської області, площа земельної ділянки - 5.4450 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 15975 грн. 30 коп. Згідно п. 3.1 Договору такий укладено на 49 років, п. 4.1 встановлено розмір орендної плати на два наступні роки в сумі 479 грн. 26 коп. Згідно п. 5.1 Договору земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного рибного господарства, цільове призначення земель - землі водного фонду. У розділі 9 Договору передбачені права та обов»язки сторін договору, зокрема, орендодавець має право серед іншого вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з цим договором, орендар має право серед іншого самостійно господарювати на земельній ділянці відповідно до умов цього договору, одержувати продукцію і доходи, передавати орендовану земельну ділянку в суборенду. Пунктом 12.3 Договору передбачені випадки припинення його дії, в тому числі шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою із сторін обов»язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
08.02.2013 між Городоцькою районною державною адміністрацією Львівської області з однієї сторони (Орендодавець) та ОСОБА_1 з другої (Орендар) укладено договір оренди водного об'єкта загальнодержавного значення, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування водний об'єкт площею водного дзеркала 2.2983 га з метою риборозведення, який знаходиться на території Угрівської сільської ради Городоцького району, в оренду передається водний об'єкт, розташований на земельній ділянці загальною площею 5.4450 га. Згідно п. 4.1 Договору такий укладено на 30 років, п. 5.1 встановлено розмір річної орендної плати в сумі 360 грн. 52 коп. з обов'язковим переглядом такої не менше ніж один раз в три роки. Згідно п. 7.2 Договору орендодавець має право вимагати від орендаря використання водного об'єкта відповідно до мети оренди, забезпечення екологічної та санітарно-епідемічної безпеки користування шляхом дотримання вимог природоохоронного та санітарного законодавства України, державних стандартів, норм і правил щодо використання водних об'єктів, правил безпечного відпочинку на водних об'єктах, своєчасного внесення орендної плати. Орендар, в свою чергу, згідно Розділу 8 Договору зобов'язується серед іншого приступити до використання водного об'єкту після підписання договору оренди та погодження його в установленому порядку, використовувати орендований водний об'єкт відповідно до його призначення та умовами цього Договору, не передавати орендований водний об'єкт в суборенду, при користуванні водним об'єктом дотримуватись вимог природоохоронного та санітарного законодавства, Водного кодексу України, Земельного кодексу України, державних стандартів, норм і правил щодо користування водним об'єктом. Пунктом 10.2 Договору передбачені підстави для розірвання договору, зокрема, серед іншого, передбачено можливість розірвання договору за рішенням суду у зв'язку з невиконанням сторонами їх обов'язків, порушення однією із сторін умов договору оренди, нецільового використання водного об'єкта. Зі змісту договору вбачається, що такий не погоджено у встановленому законом порядку Львівським обласним управлінням водних ресурсів та Державним управлінням навколишнього природного середовища у Львівській області.
Даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується, що ОСОБА_1 з 03.09.2010 року зареєстрований ФОП, серед видів економічної діяльності значиться рибальство, надання послуг у рибальстві, рибництво, надання послуг у рибництві (Реєстраційний номер справи 241504599825).
Накладними від 21.03.2022 року, 05.04.2023 року, 10.04.2024 року та 29.03.2025 року підтверджується купівля ОСОБА_1 у ФГ «Теремок» коропа (а.с.135-138).
27.04.2024 між ОСОБА_1 з однієї сторони (орендар) та ОСОБА_2 з другої сторони (орендодавець) укладено договір суборенди частини водного об'єкта загальнодержавного значення, за умовами якого орендар передав в суборенду, а орендодавець прийняв в строкове платне користування частину земельної ділянки в комплексі із розміщеним на ній водним об'єктом, для рибогосподарських потреб. В суборенду згідно п. 2.1 Договору передається частина земельної ділянки площею 5.4450 га (землі водного фонду, враховуючи прибережну смугу і під гідротехнічними спорудами), з кадастровим номером 4620988000:22:000:0004, цільове призначення земельної ділянки: 10.07 для рибогосподарських потреб, яка розташована за адресою: Львівська область Львівський (Городоцький) район с. Угри, в тому числі площа водного дзеркала 2.2983 га при нормальному підпірному рівні. В пункті 3.1 Договору встановлено, що земельна ділянка в комплексі із розташованим на ній водним об'єктом передається в суборенду терміном до 08.02.2062 року. Суборендар згідно п.4.1 Договору суборенди сплачує орендну плату в розмірі 500 грн. щомісяця на рахунок орендаря. Пунктом 7.1 договору передбачено цільове призначення об'єкту суборенди - для рибогосподарських потреб. Договір суборенди посвідчено приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Тимофеєвим О.В. і зареєстровано в реєстрі за № 415.
У листопаді 2024 керівник Пустомитівської окружної прокуратури Львівської обласної прокуратури Кулинич Ю.М. звернулася до Городоцької міської ради Львівської області із запитом про надання матеріалів, у якому просила надати всі наявні договори оренди земельної ділянки к.н. 4620988000:22:000:0004, водного об'єкту на ній та всіх додаткових угод; технічну документацію на земельну ділянку к.н. 4620989100:06:000:0001 (проект землеустрою, проект відведення, поділу та ін.); копії рішень міської ради, що стосуються оренди даного водного об'єкту та земельної ділянки та документів, що стали підставою для їх прийняття; зазначити чи належним чином орендарі виконують (виконували) умови договору оренди щодо цільового використання в т.ч. в частині сплати орендної плати, законності використання прибережної смуги (перевірити наявність будівель), іншого природоохоронного законодавства; надати інші документи чи інформацію щодо використання даного водного об'єкту (чи проводиться на ньому господарська діяльність, яка і ким саме, надходження скарг щодо обмеження загального водокористування та ін.).
Листом від 20.11.2024 Городоцька міська рада Львівської області надала Пустомитівській окружній прокуратурі Львівської обласної прокуратури витребувані документи, а також повідомила, що Городоцька міська рада не надавала дозволу на передачу земельної ділянки площею 5,4449 га з кадастровим номером 4620988000:22:000:0004 чи її частини в суборенду.
Згідно листа-відповіді Головного управління ДПС України у Львівській області № 13206/5/13-01-24-14 від 21.11.2024 на запит прокуратури № 14.55/04-32-6468ВИХ-24 від 15.11.2024 між орендарем ОСОБА_1 та орендодавцем Угрівською сільською радою Городоцького району Львівської області укладено Договір оренди земельної ділянки від 12.02.2009 року на довгостроковий термін - 49 років, в оренді знаходиться ділянка площею 5,4449 га, кадастровий номер 4620988000:22:000:0004. Щорічно платникові проводиться нарахування сум орендної плати за землю, код бюджетної класифікації 18010900 з урахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель, зокрема: 2019 рік - податкові повідомлення-рішення від 17.05.2019 року № 154019-5513-1316 на суму 479,26 грн.; № 154022-5513-1316 на суму 479,26 гри.; № 154024-5513-1316 на суму 479,26 грн.; 2020 рік - податкове повідомлення-рішення від 27.08.2020 року № 189397-5206-1316 на суму 7 055,90 грн.; 2021 рік - податкове повідомлення-рішення від 31.05.2021 року № 321743-2410-1316 на суму 7 055,90 грн.; 2022 рік - податкове повідомлення-рішення від 15.03.2022 року № 10984-2410-1316 на суму 7 761,49 грн.; 2023 рік - податкове повідомлення-рішення від 17.03.2023 року № 54765-2414-1316 на суму 8 925,71 грн.; 2024 рік - податкове повідомлення-рішення від 25.03.2024 року № 1685485-2414-1316 на суму 9 380,93 грн. Заборгованість по орендній платі з фізичних осіб за ділянку площею 5,4449 га, кадастровий номер 4620988000:22:000:0004, станом на 21 листопада 2024 року відсутня. Податок з орендної плати з фізичних осіб по фізичній особі ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по земельній ділянці площею 5,4449 га, кадастровий номер 4620988000:22:000:0004, яка розташована біля села Угри Городоцької ОТГ, де знаходиться водний об'єкт, не нараховувався та сплата по даній земельній ділянці не проводилась.
Згідно листа-відповіді Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Львівській області (Львівський рибоохоронний патруль) № 5408-24 від 04.12.2024 на запит прокуратури № 14.55/04-32-6466ВИХ-24 від 15.11.2024 управлінням не видавався спеціальний дозвіл, не укладались договори на право спеціального використання водних біоресурсів на водному об'єкті біля села Угри Городоцької ОТГ ні з ОСОБА_1 , ні з ОСОБА_2 , науково-біологічне обґрунтування щодо ведення рибогосподарської діяльності на цьому водному об'єкті не розроблялось, управління не погоджувало Режиму рибогосподарської діяльності на вказаному водному об'єкті, звіти про видобування, вселення водних біоресурсів чи провадження іншої господарської діяльності за 2020-2024 роки цими орендарями не подавалися, заходи контролю на вказаній водоймі не проводились у зв'язку з мораторієм на проведення перевірок суб'єктів господарювання на час дії правового режиму воєнного стану.
Згідно листа відповіді Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну Державного агентства водних ресурсів України № 18/1598 від 21.11.2024 на запит прокуратури № 112-К/З-24 від 18.11.2024 відповідно до матеріалів інвентаризації водних об'єктів на земельній ділянці з кадастровим номером 4620988000:22:000:0004 обліковується водний об'єкт (ставок) орієнтовною площею водного дзеркала 2,2983 га, який перебуває в оренді у ОСОБА_1 , термін дії договору - 30 років. Паспорт водного об'єкта, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 4620988000:22:000:0004 (відповідно до пункту 6 Порядку розроблення паспорта водного об'єкта, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 18.03.2013 № 99 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2013 № 775/23307) не розроблявся. Договір оренди земельної ділянки в управлінні відсутній. БУВР Західного Бугу та ОСОБА_3 не погоджувало договору оренди вище зазначеного водного об'єкту.
29.01.2025 ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_2 з іншої уклали договір про розірвання договору суборенди частини водного об'єкта загальнодержавного значення з кадастровим номером 4620988000:22:000:0004 площею 5.4450 га, укладеного 27.04.2024, згідно з умовами якого добровільно розірвали укладений 27.04.2024 договір суборенди частини водного об'єкта загальнодержавного значення з кадастровим номером 4620988000:22:000:0004 площею 5.4450 га, посвідчений приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області за реєстровим№ 415 (а.с.104). Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Тимофеєвим О.В. за реєстровим № 34.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав № 410272506 від 29.01.2025 інше речове право № 54778357, а саме право суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 4620988000:22:000:0004 площею 5.4450 га, припинено 29.01.2025 (а.с.105).
25.03.2025 року Львівською дослідною станцією Інституту рибного господарства НААН проведено повний хімічний аналіз ставкової води на водному об'єкті в с. Угри Львівського району Львівської області (а.с.139).
V. Застосування норм права, що регулюють дані правовідносини та висновки суду. Загальні засади судочинства.
Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 ЦК України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання. Відповідно до ч. 1статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права, пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл. Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки викладено в абзаці десятому пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача. Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 12.02.2009 та договору оренди водного об'єкта від 08.02.2013
Як встановлено у ст.8 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» об'єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов»язків територіальних громад, що об'єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об'єднаною територіальною громадою.
Згідно п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім чітко визначеного переліку земель, під який спірна земельна ділянка не підпадає.
Відповідно до вимог ЗК України та Водного кодексу України водний об»єкт та земельна ділянка під ним є невід'ємними частинами разом із відповідними гідротехнічними спорудами, прибережними захисними смугами.
Розпорядженням КМУ № 718-р від 12.06.2020 «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Львівської області згідно з Додатком. Відповідно до Додатку до складу Городоцької об'єднаної територіальної громади (м. Городок) увійшли Городоцька, Бартатівська, Братковицька, Галичанівська, Добрянська, Долинянська, Керницька, Мильчицька, Мшанська, Повітненська, Речичанська, Родатицька, Тучапська, Угрівська, Шоломиничівська, Градівська і Дубаневицька територіальні громади.
З огляду на наведене Городоцька міська рада є правонаступником усіх прав та обов'язків орендодавців - Угрівської сільської ради та Городоцької РДА за договорами оренди земельної ділянки та водного об'єкта відповідно.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю ґарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним. Разом з тим повноваження власника певним чином обмежуються, бо згідно з ч.2 та ч.3 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов»язана утримуватися від дій, які б могли порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інший спосіб.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у ст.203 ЦК України. Серед них до вимог чинності правочину віднесено серед інших наступні: 1) зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, 2) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст.58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами, гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них, береговими смугами водних шляхів, штучно створеними земельними ділянками в межах акваторії морських портів.
Згідно ч.4 ст.59 ЗК України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми. Болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту.
Згідно ст.51 Водного кодексу України (далі- ВК України) у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми. Водні об'єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом у порядку, визначеному земельним законодавством. Право оренди земельної ділянки під водним об'єктом поширюється на такий водний об'єкт. Передача орендарем права на оренду водного об'єкта іншим суб'єктам господарювання забороняється. За користування водним об'єктом орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за водний об'єкт та орендну плату за земельну ділянку під таким водним об'єктом.
Статтею 8 Закону України «Про оренду землі», в редакції, чинній на момент укладення відповідачами договору суборенди частини водного об'єкту 27.04.2024, передбачалося, що передача в суборенду земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом, земельних ділянок (крім земельних ділянок сільськогосподарського призначення, сільськогосподарських угідь), на яких розташовані цілісні майнові комплекси підприємств, установ і організацій державної або комунальної власності, а також заснованих на майні, що належить Автономній республіці Крим, та їх структурних підрозділів, забороняється.
Аналогічні обмеження в частині передачі в суборенду земельної ділянки з розташованим на ній водним об'єктом містяться і у п.8.2 Договору оренди водного об'єкта загальнодержавного значення № 3 від 08.02.2013.
Частиною 3 ст.8 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що плата за суборенду земельних ділянок державної та комунальної власності не може перевищувати орендної плати, крім випадків передачі в суборенду земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, яка перебуває в оренді акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належить державі, яке утворилося шляхом перетворення такого державного підприємства, на конкурентних засадах.
Згідно інформації Головного управління ДПС України у Львівській області орендареві водного об'єкта ОСОБА_1 нараховано орендну плату за 2024 рік в сумі 9380 грн. 93 коп., при цьому ОСОБА_1 отримував плату за договором суборенди водного об'єктав сумі 500 грн. в місяць, тобто 6000 грн. в рік. Враховуючи, що в суборенду передано лише половину водного об'єкта, суборендна плата за весь об'єкт становила б 12000 грн. в рік, що перевищує орендну плату.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, юридичні факти, заподіяння матеріальної та моральної шкоди тощо, а також вони можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ст. 11 ЦК України).
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 ЦК України).
Згідно з частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.
Як вже наголошувалося вище, в ст.59 ЗК України, а також в ст.51 ВК України передбачено право отримувати на умовах оренди земельні ділянки для рибогосподарських потреб.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.44 ВК України водокористувачі зобов'язані використовувати воду (водні об'єкти) відповідно до цілей та умов їх надання.
Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (ч.4 ст.373 ЦК України).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Статтею 13 цього ж Закону встановлено, що договір оренди - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов»язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Згідно ст.24 цього Закону орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.
Згідно п.5.1 укладеного між ОСОБА_1 та Угрівською сільською радою Городоцького району Львівської області договору оренди земельної ділянки від 12.02.2009 земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного рибного господарства (а.с.20).
Станом на момент укладення договору оренди земельної ділянки між сторонами ведення рибного господарства регламентувалося Законом України «Про тваринний світ», «Паро Загальнодержавну програму розвитку рибного господарства України на період до 2010 року», постановами КМУ № 1192 від 28.09.1996 «Про затвердження Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства», № 1523 від 02.11.2006 «Про утворення Державного комітету рибного господарства України», № 42 від 24.01.2007 «Про затвердження Положення про Державний комітет рибного господарства України» та № 33 від 18.03.1999 «Про затвердження правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об'єктах України». З 04.08.2011 вказані правовідносини регулює Закон України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», Водний кодекс України та Закон України «Про аквакультуру».
Аналізом цього законодавство встановлено, що рибне господарство - галузь економіки, завданням якої є вивчення, охорона, відтворення, вирощування, використання водних біоресурсів, їх вилучення (добування, вилов, збирання), реалізація та переробка з метою одержання харчової, технічної, кормової, медичної та іншої продукції.
Рибогосподарська діяльність - діяльність юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, пов'язана з вивченням водних біоресурсів, їх охороною, відтворенням, спеціальним використанням, переробкою, реалізацією тощо. Суб'єкти господарювання здійснюють рибогосподарську діяльність у водних об»єктах (їх частинах).
Також у статті 1 Закону України «Про аквакультуру», який набрав чинності 01 липня 2013 року, надано визначення поняттю аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об'єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.
Крім того, наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 141 від 21.02.2012 року затверджено форму звітності № 1А-риба (річна) «Виробництво продукції аквакультури за 20__ р.» та інструкції щодо її заповнення. Відповідно до ч. 2 даного Наказу вказану форму звітності поширити на юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які здійснюють виробництво посадкового матеріалу та товарної риби в умовах аквакультури.
Так, відповідно вимог чинного законодавства, Договір оренди земель водного фонду від 01.07.2005 року мав бути укладений лише з особою, яка має право на зайняття рибогосподарською діяльністю, а саме з фізичною особою-підприємцем.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові від 15 жовтня 2019 року, справа № 903/129/18, де Велика Палата Верховного Суду врахувала, що Закон України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» не діяв на момент укладення договору оренди, але відсутність визначення поняття рибогосподарської діяльності у тексті нормативного акта на вказаний момент не змінює суті такої діяльності, яка має господарський характер, а отже, може здійснюватися саме відповідними суб'єктами.
У частині 2 статті 44 Водного кодексу України визначено, що водокористувачі зобов'язані, зокрема, використовувати воду (водні об'єкти) відповідно до цілей та умов їх надання.
Водокористувачі, яким надано в користування рибогосподарські водні об'єкти (їх частини), зобов'язані здійснювати заходи, що забезпечують поліпшення екологічного стану водних об'єктів і умов відтворення рибних запасів, а також утримувати в належному санітарному стані прибережні захисні смуги в місцях вилову риби (частина 3 статті 68 Водного кодексу України).
Заборона загального водокористування водними об'єктами, наданими в користування на умовах оренди, та їх нецільове використання є підставою для розірвання договору оренди (частина 10 статті 51 Водного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка з розташованим на ній водним об»єктом всупереч вимог чинного законодавства була надана ОСОБА_1 в оренду не як фізичній особі-підприємцю, а як фізичній особі, згідно даних ГУ ДПС у Львівській області орендна плата нараховувалася йому і сплачувалася ним саме як плата з фізичних осіб. Не зважаючи на те, що з 2010 року ОСОБА_1 є ФОП, ним не надано суду жодного доказу на підтвердження здійснення ним рибогосподарської діяльності, тобто тієї діяльності, для здійснення якої власне і передавалася йому в оренду земельна ділянка з розташованим на ній водним об'єктом. Сам факт реєстрації його ФОП таким доказом не є, купівля один раз в рік коропа не є достатньою для твердження про здійснення ним такої діяльності, інформації про отримання ним прибутку від здійснення господарської діяльності у сфері риборозведення ним не надано. Окрім цього, відсутність у ОСОБА_1 різного роду дозвільних документів на здійснення такої діяльності впродовж більше 20 років, відсутність державної реєстрації водного об'єкта в Державному реєстрі рибогосподарських об'єктів (їх частин), передача частини земельної ділянки і водного об'єкта в суборенду достатньою мірою підтверджує нецільове використання земельної ділянки з розташованим на ній водним об'єктом, що є істотним порушенням умов договорів.
В продовження, відповідно до ст.15 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» державний кадастр водних біоресурсів є складовою частиною державного кадастру тваринного світу і ведеться відповідно до законодавства. Результатом ведення державного обліку рибогосподарських об'єктів (їх частин) є створення відповідного реєстру. Державний реєстр рибогосподарських водних об'єктів (їх частин) ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, в порядку, встановленому КМУ.
Згідно постанови КМУ № 979 від 30.09.2015 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру рибогосподарських водних об'єктів (їх частин)» в Україні створено та діє Державний реєстр рибогосподарських водних об'єктів (їх частин). Згідно даних Державного реєстру рибогосподарських водних об'єктів (їх частин), яка доступна на офіційному порталі Державного агентства меліорації та рибного господарства України, на якому зазначаються суб'єкти рибного господарства і відповідні водні об'єкти, на яких здійснюється рибогосподарська діяльність, ОСОБА_1 та відповідний водний об'єкт на земельній ділянці з кадастровим номером 4620988000:22:000:0004 не значаться, а отже рибогосподарська діяльність на вказаному об'єкті не здійснюється.
Згідно вимог ст.21 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство і охорону водних біоресурсів» державний контроль за провадженням рибогосподарської діяльності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства - Державним агентством України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, до повноважень якого входить реалізація державної політики у галузі вивчення, охорони, відтворення, раціонального використання водних біоресурсів, їх переробки та ведення аквакультури та який, в тому числі, здійснює дозвільну діяльність у галузі рибного господарства, яка регулюється розділом VI цього Закону.
Згідно інформації Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Львівській області № 1-3-16/777-24 від 22.11.2024 управлінням не видавався спеціальний дозвіл, не укладалися договори на право спеціального використання водних біоресурсів на водному об'єкті біля с. Угри Городоцької ОТГ із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , науково-біологічне обґрунтування щодо ведення рибогосподарської діяльності на цьому водному об'єкті ніким не розроблялося, управління не погоджувало режиму рибогосподарської діяльності на вказаному об'єкті, будь яких звітів про видобування, вселення водних біоресурсів чи провадження іншої господарської діяльності за 2020-2024 роки орендарі не подавали.
Також згідно інформації Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну № 18/1598 від 21.11.2024 орендарем не розроблявся та відповідно не затверджувався паспорт водного об'єкту на земельній ділянці к.н. 4620988000:22:000:0004, договір оренди водного об'єкту управлінням не погоджувався. За умовами договору оренди надано землю та водний об'єкт для риборозведення, при цьому специфіка ведення такої господарської діяльності потребує зарибнення, спеціального відлову, а також періодичного забору та скидання води, проте будь яких дозвільних документів, в тому числі дозволів на спеціальне водокористування, порядок видачі яких затверджено постановою КМУ № 321 від 13.03.2002, не отримано.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 08.03.2023 у справі № 925/14/22, факт відсутності зазначених дозвільних документів свідчить про відсутність наміру в орендаря використовувати надані в оренду земельну ділянку за цільовим призначенням - для риборозведення, що є підставою для розірвання Договору. Схожі висновки викладено також у постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20.
Крім цього, доказом відсутності у ОСОБА_1 наміру використовувати надані в оренду об'єкти за цільовим призначенням є також передача їх в суборенду всупереч умов договору та вимог чинного на той час законодавства.
Згідно вимог ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно вимог ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 289/718/18).
Саттею 32 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до статті 141 ЗК підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (пункт ґ).
Відповідно до ст.25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов'язаний, зокрема, приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим у встановленому законом порядку, що є істотними умовами даного договору оренди землі.
Відповідач ОСОБА_1 не спростовує того факту, що він не отримував спеціального дозволу на використання водних біоресурсів на водному об'єкті, не отримував науково-біологічного обґрунтування щодо ведення рибогосподарської діяльності та не погоджував режим рибогосподарської діяльності на цьому об»єкті. Позиція та аргументація відповідача впродовж розгляду справи у суді зведена до обґрунтування відсутності правових підстав для розірвання Договорів оренди у зв»язку з відсутністю порушення істотних умов договорів та недоведення позивачем факту завдання шкоди територіальній громаді внаслідок існування таких спірних договорів.
Між тим договором оренди водного об'єкта загальнодержавного значення, укладеного між Городоцькою районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 , передбачено ряд обов'язкових умов - предмет договору, яким є водний об'єкт, що надається саме з метою риборозведення, заборона передачі водного об'єкта в суборенду, погодження договору із Львівським обласним управлінням водних ресурсів, правонаступником якого є БУВР річок Західного Бугу та Сяну. Всі ці умови є істотними і були порушені ОСОБА_1 , у зв'язку з чим позовна вимога прокурора при розірвання цього договору є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Невикористання наданих в оренду земель згідно мети укладеного договору протягом тривалого часу свідчить про небажання орендаря виконувати умови договору оренди та досягнення тієї мети, на яку він був спрямований.
Частиною другою статті 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку.
За пунктом «б» частини третьої статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. Оскільки у статті 152 Земельного кодексу України не конкретизовано переліку видів порушень прав власника земельної ділянки, в кожному конкретному випадку власник має право на власний розсуд конкретизувати, як саме буде усунене те чи інше порушення.
Таким чином суд, дійшовши висновку про наявність правових підстав для розірвання договорів оренди земельної ділянки та водного об'єкта, вважає за доцільне задоволити позовні вимоги і в частині зобов'язання відповідача ОСОБА_1 повернути Городоцькій територіальній громаді спірну земельну ділянку з розташованим на ній водним об'єктом у стані, придатному для їх подальшого використання.
Щодо визнання недійсним договору суборенди частини земельної ділянки в комплексі із розташованим на ній водним об'єктом від 27.04.2024
Відповідно до ст.58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами, гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них, береговими смугами водних шляхів, штучно створеними земельними ділянками в межах акваторії морських портів.
Згідно ч.4 ст.59 ЗК України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми. Болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту.
Відповідно до ст.51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ) комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми. Водні об'єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою. За користування водним об'єктом орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за водний об'єкт та орендну плату за земельну ділянку під таким водним об'єктом.
Водні об'єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об'єктом поширюється на такий водний об'єкт. Передача орендарем права на оренду водного об'єкта іншим суб»єктам господарювання забороняється.
Враховуючи ці норми Закону законодавцем встановлено поняття єдності водного об'єкту (води), земельної ділянки під водним об'єктом, гідротехнічних споруд та берегових смуг і розглядається усе це як єдиний неподільний об'єкт.
Також статтею 8 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що передача в суборенду земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом забороняється.
Аналогічна умова була встановлена сторонами у п.8.2 Договору оренди водного об'єкта від 08.02.2013.
Городоцька міська рада як власник водного об'єкту та земельної ділянки не надавала згоди ОСОБА_1 на передачу вказаних об'єктів в суборенду.
Частиною 3 ст.8 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що плата за суборенду земельних ділянок державної та комунальної власності не може перевищувати орендної плати, крім випадків передачі в суборенду земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, яка перебуває в оренді акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належить державі, яке утворилося шляхом перетворення такого державного підприємства, на конкурентних засадах.
Згідно інформації Головного управління ДПС України у Львівській області орендареві водного об'єкта ОСОБА_1 нараховано орендну плату за 2024 рік в сумі 9380 грн. 93 коп., при цьому ОСОБА_1 отримував плату за договором суборенди водного об'єкта в сумі 500 грн. в місяць, тобто 6000 грн. в рік. Враховуючи, що в суборенду передано лише половину водного об'єкта, суборендна плата за весь об'єкт становила б 12000 грн. в рік, що перевищує орендну плату.
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави, суспільства, його моральним засадам.
Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 всупереч вимогам Закону та договору, без згоди власника земельної ділянки та водного об'єкту, розташованого на ній, 27.04.2024 передав в суборенду ОСОБА_2 частину земельної ділянки загальною площею 5.4450 га з кадастровим номером 4620988000:22:00:0004 в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом, враховуючи прибережну смугу та гідротехнічні споруди, що в с. Угри Львівського району Львівської області терміном до 08.02.2062 року (а.с.40-41).
29.01.2025, тобто після звернення прокуратури до суду із цим позовом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали нотаріально посвідчений договір про розірвання договору суборенди частини водного об'єкта загальнодержавного значення з кадастровим номером 4620988000:22:00:0004 площею 5.4450 га, укладеного 27.04.2024, яким добровільно достроково розірвали Договір суборенди частини водного об'єкта загальнодержавного значення, з кадастровим номером 4620988000:22:00:0004, укладений 27.04.2024 та посвідчений приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області за реєстровим № 415, загальною площею 5.4450 га (землі водного фонду, враховуючи прибережну смугу і під гідротехнічними спорудами). Цільове призначення земельної ділянки: 10.07 Для рибогосподарських потреб, яка розташована за адресою: Львівська область Львівський район с. Угри, в тому числі площа водного дзеркала 2.2983 га при нормальному підпірному рівні (а.с.104).
29.01.2025 у Державний реєстр речових прав внесено відомості про припинення права суборенди частини земельної ділянки загальною площею 5.4450 га з кадастровим номером 4620988000:22:00:0004 (а.с.105).
За Актом прийому-передачі згідно Договору від 29.01.2025 про розірвання договору суборенди частини водного об'єкта загальнодержавного значення з кадастровим номером 4620988000:22:00:0004 , площею 5.445 га, укладеного 27.04.2024, суборендар ОСОБА_2 передав (повернув), а орендар ОСОБА_1 прийняв 1/2 частину земельної ділянки із кадастровим номером 4620988000:22:00:0004, загальною площею 5.4450 га,цільове призначення земельної ділянки: 10.07. Для рибогосподарських потреб, яка розташована за адресою: Львівська область Львівський район с. Угри, в тому числі площа водного дзеркала 2.2983 га при нормальному підпірному рівні (а.с.106).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Беручи до уваги те, що станом на момент постановлення рішення у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 добровільно розірвали договір суборенди спірної земельної ділянки разом із розташованим на ній водним об'єктом, тобто в цій частині відсутній предмет спору, провадження у справі в частині визнання недійсним договору суборенди частини земельної ділянки в комплексі із розташованим на ній водним об'єктом від 27.04.2024 підлягає закриттю.
Щодо повноважень прокурора на представництво інтересів держави у даній справі.
Відповідно частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно зі ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно.
Згідно з п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Тлумачення пункту 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України, з урахуванням практики ЄСПЛ, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 ч.2 ст. 129 Конституції України). У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) КС України зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави» може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Як роз'яснив Конституційний Суд України в рішенні №3-рп/99 від 8.04.1999, представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки. Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб'єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації. Таким чином, з урахуванням вимог чинного законодавства прокуратурою заявляючи позов слід зазначити: в чому полягає інтерес держави та нездійснення чи неналежне здійснення захисту такого інтересу уповноваженим органом.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Зазначені правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду уточнила свої висновки, зроблені в постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 року у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18, від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 440/6738/18, вказавши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
У цій справі прокурор зазначив підставою для представництва інтересів держави є факт порушення земельного законодавства при використанні не за цільовим призначенням наданої ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки для рибогосподарських потреб, з урахуванням того що уповноважені державою органи не вжили заходів до захисту інтересів держави та повернення спірної земельної ділянки територіальній громаді.
Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. З урахуванням ст. 1, 2, 6, 10 ЗУ від 21 травня 1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, які є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр. Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.
Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №915/20/18 виклав правову позицію з приводу представництва прокуратурою інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування. Зокрема, зазначено, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України). За таких обставин, цей позов не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-2510ц15. При цьому, спір, що виник, порушує інтереси територіальної громади як законного власника вказаної земельної ділянки, а відсутність належного владного контролю на вказаному напрямі створює сприятливі умови для незаконного використання земель. Із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 08.02.2019 у справі №915/20/18.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах «Хендісайд проти Сполученого Королівства» від 07.12.1976, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.01.1986). Правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний, публічний інтерес. Норми українського законодавства кореспондуються з правовою позицію Європейського суду з прав людини у справах «Депаль проти Франції», «Броссе-Трибуле проти Франції», згідно яких прибережна зона є прикладом «місць, відкритих для всіх», які вимагають особливого порядку облаштування. Крім того, заходи представницького характеру мають за мету відновлення правового порядку та становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на спірну земельну ділянку.
В цій справі прокурор подав до суду позовну заяву з метою, зокрема, відновлення права Городоцької територіальної громади на володіння, користування та раціональне використання земельної ділянки водного фонду та водного об'єкта, які згідно норм Конституції є національним багатством. Крім того, зазначені порушення законодавства в сфері земельних правовідносин підривають основні принципи його існування, що призвело до незаконного заволодіння майном держави, чим спричинено суттєву шкоду інтересам територіальної громади. Первинним суб'єктом місцевого самоврядування та суб'єктом права комунальної власності є територіальна громада. З огляду на те, що порушено інтереси територіальної громади, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі позивача - Городоцької міської ради Львівської області.
Встановлено, що Городоцька міська рада Львівської області дізналась про порушення ще в листопаді 2024 року (згідно запиту Пустомитівської окружної прокуратури № 14.55/04-32-6469 від 15.11.2024), однак до моменту подання позову прокурором не вжила жодних заходів щодо розірвання спірних договорів з ОСОБА_1 та повернення земельної ділянки і водного об'єкту в комунальну власність. Наведене свідчить про те, що міська рада не здійснила свої повноваження на захист інтересів територіальної громади як власника землі та водного об'єкту. Звертаючись до суду з позовом, прокурор обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у збереженні земель водного фонду та їх цільовому використанні, яке впродовж тривалого часу не здійснював орендар і яке не було забезпечено відповідним органом місцевого самоврядування.
Судом враховано, що суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки з розташованим на ній водним об'єктом територіальній громаді спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності становища, яке існувало до порушення права, у збереженні земель водного фонду, недопущенні використання земель водного фонду не за цільовим призначенням.
В цій справі прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, тобто виконав вимоги статті 56 ЦПК України, тому наявні усі підстави для представництва цих інтересів саме прокуратурою.
Щодо твердження представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Шачіної Н.М., про недоведеність порушення інтересів територіальної громади у цьому спорі.
Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Статтею 391 ЦК України установлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неприпустимим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у ст. 59 цього Кодексу (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.05.2018 №469/1203/15-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).
Звертаючись з вимогою про повернення земельної ділянки у власність територіальної громади, прокурор підкреслив особливий статус цієї землі та її значення у формуванні водно-екологічного правопорядку і забезпечення екологічної безпеки населення України. При цьому прокурор посилається на необхідність захисту як інтересів територіальної громади, позбавленої свого права володіння землею, так і публічного, суспільного інтересу, як складової державного інтересу. Такий інтерес полягає у важливості відновлення водоохоронної зони, що створена для можливості охорони водних об'єктів від забруднення та для забезпечення екологічної безпеки, що є обов'язком держави (стаття 15 Конституції України).
Встановлено, що земельна ділянка, яка належить до земель водного фонду і була передана в оренду ОСОБА_1 , розташована в с. Угри Львівського району Львівської області. Відповідно до розпорядження КМУ від 12.06.2020 № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» територія Угрівської сільської ради увійшла до території Городоцької територіальної громади, відтак Городоцька міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Угрівської сільської ради Львівського району Львівської області. Тому до задоволення також підлягає позовна вимога про повернення земельної ділянки на користь територіальної громади в особі Городоцької міської ради Львівського району Львівської області, що є належним способом захисту порушеного права власності.
Відносно твердження представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Шачіної Н.М., щодо пропорційності втручання у право власності, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави. Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Враховуючи практику ЄСПЛ, слід взяти до уваги, що вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.
Крім того, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, та водні ресурси є об'єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності. Прийняття рішення про передачу в оренду землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (ст. 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей володільця землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності передачі в оренду землі та водних об'єктів в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14,19 Конституції України). Правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із безпосереднього володіння територіальної громади, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а нецільове використання такої землі разом із розташованим на ній водним об'єктом такому суспільному інтересу не відповідає.
Повернення у володіння територіальної громади земельної ділянки та водного об'єкта, розташованого на ній, які протягом тривалого часу використовуються орендарем не за цільовим призначенням, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель водного фонду.
Суд звертає увагу на те, що у спорах стосовно земель водного фонду та інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, не погіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18,19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження.
З огляду на наведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог з наведених вище мотивів та підстав.
VI. Судові витрати
Згідно вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволення позовних вимог лише в частині розірвання договорів оренди земельної ділянки водного фонду та водного об'єкта, укладених з ОСОБА_1 , зобов»язання ОСОБА_1 повернути Городоцькій міській раді земельну ділянку площею 5.4450 га з кадастровим номером 4620988000:22:000:0004 у комплексі з розташованим на ній водним об'єктом, підлягають стягненню з ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору за вказані позовні вимоги.
У зв'язку з закриттям провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України в частині позовних вимог про визнання недійсним договору суборенди частини водного об'єкта загальнодержавного значення від 27.04.2024, який укладено на частину земельної ділянки площею 5.4450 га з кадастровим номером 4620988000:22:000:0004 у комплексі з розташованим на ній водним об»єктом, що розташована за межами с. Угри Львівського району Львівської області, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та зобов'язання ОСОБА_2 повернути орендовану земельну ділянку у комплексі з розташованим на ній водним об'єктом Городоцькій міській раді Львівської області, слід роз'яснити позивачу, що він на підставі п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» вправі звернутися до суду із клопотанням про повернення сплаченого судового збору за вказані позовні вимоги.
На підставі наведеного та керуючись ст. 14, 19, 41, 131-1 Конституції України, Законом України «Про оренду землі», Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», Законом України «Про прокуратуру», ст. 16, 203, 373, 629, 638, 651 ЦК України, ст. 44, 51 ВК України, ст. 58, 59, 141, 152 ЗК України, ст. 12, 15, 16, 56, 81, 255, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Розірвати договір оренди земельної ділянки водного фонду (кадастровий номер 4620988000:22:000:0004) площею 5.4450 га, укладений 12.02.2009 між Угрівською сільською радою Городоцького району Львівської області та ОСОБА_1 , зареєстрований 31.03.2009 у Городоцькому районному відділі Львівської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» за № 04.09.450.0003.
Розірвати договір оренди № 3 від 08.02.2013 водного об'єкта площею водного дзеркала 2.2938 га, укладений між Городоцькою районною державною адміністрацією Львівської області та ОСОБА_1 .
Зобов»язати ОСОБА_1 повернути Городоцькій міській раді Львівської області земельну ділянку площею 5.4450 га з кадастровим номером 4620988000:22:000:0004 у комплексі з розташованим на ній водним об'єктом.
Провадження у справі в частині визнання недійсним договору суборенди частини водного об'єкта загальнодержавного значення від 27.04.2024, який укладено на частину земельної ділянки площею 5.4450 га з кадастровим номером 4620988000:22:000:0004 у комплексі з розташованим на ній водним об»єктом, що розташована за межами с. Угри Львівського району Львівської області, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та зобов»язання ОСОБА_2 повернути Городоцькій міській раді Львівської області частину земельної ділянки площею 5.4450 га з кадастровим номером 4620988000:22:000:0004 у комплексі з розташованим на ній водним об»єктом - закрити у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області (отримувач:) судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 12608 (дванадцять тисяч шістсот вісім) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений 04.06.2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Пустомитівська окружна прокуратура Львівської області (код ЄДРПОУ 02910031, юридична адреса: 81100, Львівська область, м. Пустомити, вул. Шевченка, 3 Львівської області);
Особа, в інтересах якої подано позов: Городоцька міська рада Львівської області (код ЄДРПОУ 26269892, юридична адреса: 81500, м. Городок, м-н Гаймамаків, 6 Львівський район Львівська область);
Відповідач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 );
Відповідач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ).
Суддя Ференц О.І.