03 червня 2025 рокуСправа № 495/10133/24
Номер провадження 2-п/495/51/2025
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
у складі: головуючого судді - Шевчук Ю.В.,
при секретарі судового засідання - Чеботарьової В.В.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Каланжова Владислава Івановича про перегляд заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.05.2025 у справі №495/10133/24 за позовом АТ «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,суд -
26.05.2025 представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Каланжов Владислав Іванович звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.05.2025 року у справі №495/10133/24 за позовом АТ «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Сою заяву адвокат Каланжов В.І., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що відповідачка не отримувала повідомлення про місце, дату та час розгляду справи. Так, на даний час в Україні оголошено воєнний час внаслідок збройної агресії з боку рф, проте відповідачка свого місця проживання, яке збігається із зареєстрованим місцем перебування, не змінювала. В матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідачки про дату та час судового розгляду справи. Відсутні докази вручення повістки, листа, повідомлення.
В матеріалах справи є доповідна, що 14.01.2025 року суддя Шевчук Ю.В. перебувала на навчанні, хоча матеріали справи не містять відповідних доказів. В подальшому, в матеріалах справи є корінець «УКРПОШТИ» із номером 0610216459841, за яким вбачається, що повістка не була вручена, а повернута до суду, при чому дата повернення 15.01.2025 року, тобто це стосувалась повістки на 14.01.2024 року. Проте, 17 березня 2025 року справа призначається на 05.05.2025 р., та одразу після першої неявки, хоча судове засідання не відбулось через відсутність на робочому місці судді, одразу суддею Шевчук Ю.В. ініційовано виклик ОСОБА_1 через оголошення на сайті суду. Отже, фактично ОСОБА_1 була позбавлена фундаментального права, право на доступ до суду та бути обізнаним про справу, учасником якої вона є.
Відповідачка не була обізнаною про судове провадження, через неповідомлення її про даний факт, тому об'єктивно не могла подати до суду відзив або будь-який інший процесуальний документ. Представник відповідача адвокат Каланжов В.І. звертає увагу, що у разі надання відзиву та участі відповідачки ОСОБА_1 або її представника в судовому засіданні було б доведено, що в задоволенні позову, на переконання сторони відповідача, слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, просить скасувати заочне рішення від 05 травня 2025 року у даній цивільній справі.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не відомі.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Дослідивши матеріали цивільної справи та матеріали заяви про перегляд заочного рішення, її доводи та заперечення, у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що в провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебувала цивільна справа №495/10133/24 за позовом АТ «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
05 травня 2025 Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області винесено заочне рішення у справі №495/10133/24, позовні вимоги позивача АТ «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний банк», код ЄДРПОУ 14282829, юридична адреса: вул.Андріївська 4, м.Київ заборгованість у загальному розмірі 57 579 грн. 73 коп., яка складається з: по кредитному договору №2001033337201 від 10.05.2018 року заборгованість становить 36 723 грн. 61 коп., яка складається з: 17075,33 грн. - заборгованість за кредитом; 19648,28 грн. - заборгованість процентами; по кредитному договору №1001721346501 від 03.11.2020 року заборгованість становить 20 856 грн. 12 коп., яка складається з: 16 636,55 грн. заборгованість за кредитом; 4,33 грн. - заборгованість процентами; 4215,24 грн. - заборгованість за комісією.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний банк», код ЄДРПОУ 14282829, юридична адреса: вул.Андріївська 4, м.Київ витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
З матеріалів справи вбачається, що судом на судові засідання 05.03.2025, 05.05.2025 року, на адресу відповідача ОСОБА_1 , надсилались завчасно судові повідомлення відповідно до положень ст.ст. 128-130 ЦПК України, які містяться в матеріалах справи та повернуті до суду.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлялася судом про час і місце судового розгляду справи за адресою: АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку, про що свідчать поштові повідомлення, які містяться в матеріалах справи. Також, відповідач ОСОБА_1 повідомлялася через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Проте, в судові засідання, відповідач не з'являлася, доказів поважності неявки суду не надала.
Крім того, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що на момент розгляду справи інтереси відповідача представляв адвокат.
Пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВРвизначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Із практики Європейського Суду з прав людини слідує, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Також, відповідно до прецедентної практики Європейського Суду з прав людини обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Європейський суд з прав людини у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
Разом з тим, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Відповідно до ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення.
Відповідно до ч.4 ст.287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом..
Відповідно до частини першої статті 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За приписами ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Положення ст.285 ЦПК України регламентують необхідність зазначення у заяві про перегляд заочного рішення, зокрема, посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Заява про перегляд заочного рішення обґрунтована з посиланням на незгоду із судовим рішенням, дана заява не містить доказів в розумінні ст.76 ЦПК України та посилання на них.
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, в тому числі щодо України, констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу resjudicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. п.46 рішення у справі «Устименко проти України», п.п.51,52 рішення у справі «Рябих проти Росії», п.31 рішення у справі «Марушин проти Росії», п.61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії»).
Враховуючи вище зазначене, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення заяви адвоката Каланжова В.І., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 травня 2025 року по справі №495/10133/24 за позовною заявою АТ «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - відсутні.
Суд вважає необхідним зазначити, що до заяви про перегляд заочного рішення відповідачем ОСОБА_1 та її адвокатом Каланжовим В.І. взагалі не додано ніяких доказів, які не були досліджені судом під час ухвалення рішення по даній справі.
На підставі вищевикладеного та, п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, керуючись ст. ст. 287, 288 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Каланжова Владислава Івановича про перегляд заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.05.2025 у справі №495/10133/24 за позовом АТ «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - відмовити.
Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повна ухвала складена 03.06.2025.
Суддя Юлія ШЕВЧУК