справа № 515/1481/24
провадження 1-кп/492/22/25
04 червня 2025 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі: головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024162240000866, внесеному 13 червня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Білолісся Татарбунарського району Одеської області, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, не працюючого, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді стрільця-снайпера 1 мотопіхотного відділення з мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -
встановив:
В провадженні Арцизького районного суду Одеської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
До суду надійшло клопотання прокурора, підтримане ним у судовому засіданні, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , яке обґрунтоване тим, що підчас судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 у встановленому КПК України викликався до суду, проте без поважних причин в судові засідання не з'являвся, постановлені ухвали суд про привід обвинуваченого не виконані, через те, що обвинувачений перебуває у стані алкогольного сп'яніння та відмовляється від участі у судових засіданнях. За переконанням прокурора, в наявний час виявлено наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, тому з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, та запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, є доцільним застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, пояснивши, що доглядає за хворою мамою, зобов'язується зявлятись за викликом до суду та просить застосувати більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Суд, розглянувши клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , заслухавши обґрунтування прокурора, думку обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.
Згідно з вимогами ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003, тяжкість злочину не є єдиною підставою для обрання виключного запобіжного заходу, як тримання під вартою, а враховується разом з іншими обставинами по справі.
Згідно п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України обвинувачений зобов'язаний прибути за викликом суду, а у разі неможливості прибути за викликом у призначений строк заздалегідь повідомити про це.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 10 грудня 2024 року, призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акту відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 у встановленому КПК України порядку викликався до суду на 13.01.2025 р., 12.02.2025 р., 05.03.2025 р., 26.03.2025 р., 08.04.2025 р., 16.04.2025 р. не з'явився, також не з'явився і на 06.05.2025 р. у зв'язку з неявкою обвинуваченого ОСОБА_4 ухвалами суду піддано примусовому приводу, які не виконано через те, що за місцем мешкання відсутній, місце знаходження невідоме.
Разом із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_4 , прокурором, у зв'язку з його переховуванням від суду, подано клопотання про дозвіл на його затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 06 травня 2025 року дане клопотання задоволено, надано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 .
Відповідно до протоколу затримання, 04 червня 2025 року обвинуваченого ОСОБА_4 було затримано на підставі ухвали Арцизького районного суду Одеської області від 06 травня 2025 року про надання дозволу на затримання.
Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторона ми кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
При розгляді даного клопотання суд враховує також загальні положення ч. 3 ст. 176 КПК України, виходячи з встановленого КПК України принципу змагальності сторін, про те, що прокурор, якщо не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам, то суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішення питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з даних матеріалів кримінального провадження, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати обґрунтованими посилання прокурора на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до п. п. 1, 3 ст. 5 (1) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на особисту недоторканість. Кожен, кого заарештовано, має право на судовий розгляд у продовж розумного строку або на звільнення, обумовлене гарантіями явки в судове засідання.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року у справі «Смирнов проти Росії» (п. п. 61,62), питання стосовно того, чи була розумною тривалість тримання під вартою, не може вирішуватись абстрактно. Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватись в кожній конкретній справі з урахуванням конкретних обставин. У будь-якій справі тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Суд вирішуючи питання доцільності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, виходячи з положень ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, враховуючи фактичні обставини справи, приходить до висновку, що обрання обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою недоцільно та вважає за можливе обрати інший, альтернативний запобіжний захід домашній арешт, який забезпечить виконання обов'язків обвинуваченим належну процесуальну поведінку. Підстави та ризики, на підставі яких обирався запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого, на даний час зменшилися, при цьому, суд також оцінює суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, особу обвинуваченого.
В судовому засіданні встановлено, що не має необхідності тримати обвинуваченого під вартою у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Враховуючи вказані обставини суд вважає, що такий запобіжний захід як домашній арешт, який полягає в забороні обвинуваченому залишати житло у певний період доби забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків під час судового провадження відносно обвинуваченого.
Суд, враховуючи, що обвинувачений характеризується задовільно, вважає можливим обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки не має підстав вважати, що перебуваючи на волі обвинувачений буде переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також незаконно впливати на свідків та приходить до висновку, що застосування запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту буде достатнім для запобігання доведеним ризикам та відносно ОСОБА_4 слід застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту на строк два місяці з моменту постановлення наявної ухвали, тобто з 04 червня 2025 року, поклавши на нього обов'язки, передбачені п. 1, п. 2, п. 3, п. 4 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 176, 178, 181, 183, 193, 194, 196, 331, 369-372, 395 КПК України, суд, -
постановив:
В задоволенні клопотання прокурора Болградської окружної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - відмовити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши йому залишати своє житло, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ,в період часу з 22-00 год. до 06-00 год. кожного дня на строк два місяці терміном до 04 серпня 2025 року, за винятком випадків офіційного повідомлення про необхідність евакуації у передбачених законодавством випадках, та покласти на нього наступні обов'язки, передбачені п. 1, п. 2, п. 3, п. 4 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) прибувати до прокурора, суду за першою вимогою;
2) не відлучатися за межі Одеської області, без дозволу прокурора чи суду;
3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця реєстрації, проживання та роботи, контактних номерів мобільного телефону;
4) утримуватися від спілкування зі свідками у наявному кримінальному провадженні.
Термін дії обов'язків, покладених судом, визначити на два місяці до 04 серпня 2025 року, але в межах судового провадження.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту направити за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_4 для виконання до Відділення поліції № 2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, якому відповідно до вимог ст. 181 КПК України необхідно негайно поставити обвинуваченого на облік, про що повідомити суд.
Контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурора.
Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити обвинуваченому ОСОБА_4 негайно після її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області ОСОБА_1