Справа №466/2279/25
27 травня 2025 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова, у складі:
головуючого судді Мироненко Л.Д.,
при секретарі судового засідання Курилюк А.І.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача Волчека Д.В.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Львові адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського 2 взводу 3 роти 4 батальйону Волчека Дениса Володимировича та Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, -
Позовні вимоги.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що 01.03.2025 року поліцейським Управління патрульної поліції у Львівській області Волчеком Д.В. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 4173180, якою на нього було накладено штраф в розмірі 510 грн. Постанова була мотивована тим, що він скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме проїхав перехрестя на заборонений «червоний» сигнал світлофора.
Вказав, що Дійсно, 01.03.2025 року о 10:50 він керував транспортним засобом, рухаючись по вул. Шевченка/Єрошенка м. Львова Львівської області, де його, при повороті ліворуч, було зупинено представником патрульної поліції, який рухався назустріч в службовому автомобілі. Після зупинки на вимогу представника патрульної поліції він надав документ, що посвідчує особу та попросив пояснити підставу зупинки транспортного засобу. На що представник поліції відповів, що він проїхав на заборонений червоний сигнал.
Зазначив, що не порушував правил дорожнього руху і при повороті ліворуч проїхав на зелений сигнал світлофора. Автомобіль представників патрульної поліції рухався назустріч, тобто фізично поліцейський патрульної поліції не міг бачити, якого був кольору сигнал світлофора, під час якого я здійснив поворот і тому доводи поліцейського зроблені лише на припущеннях. Також вказав, що на відео, яке продемонстрував йому поліцейський не було видно сигналу світлофору. Тобто жодних доказів, які свідчать про те, що він вчинив адміністративне правопорушення поліцейським патрульної поліції надано не було.
З урахуванням вищевикладеного, просив суд скасувати оскаржувану постанову.
Рух справи в суді.
12.03.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова із вказаним позовом.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 13.03.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до поліцейського 2 взводу 3 роти 4 батальйону Волчека Дениса Володимировича та Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху було передано до Галицького районного суду м. Львова для розгляду за підсудністю.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 24.04.2025 року було відкрито провадження по справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання.
Позиція сторін по справі.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив такі задовольнити повністю. На останнє судове засідання не прибув, подав до суду заяву про проведення такого засідання без його участі.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечував. Зазначив. що позивача правомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки останній проїхав перехрестя на заборонений «червоний» сигнал світлофора, що підтверджується відповідним відеозаписом. На останнє судове засідання не прибув, подав до суду заяву про проведення такого засідання без його участі.
Представник відповідача Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з'явилась. Подала до суду відзив, у якому зазначив, що інспектор поліції чітко спостерігав факт допущення позивачем порушення вимог ПДР України, а тому, як посадова особа єдиного контролюючого органу у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов'язаний був відреагувати на факт вчинення правопорушення, що і було зроблено шляхом винесення постанови. Зазначила, що факт вчинення позивачем правопорушення підтверджується відеозаписом з нагрудних відео-реєстраторів інспекторів поліції. Вказала, що постанова про вчинене адміністративне правопорушення була винесена з дотриманням вимог законодавства, а тому підстав для її скасування немає.
Встановлені судом фактичні обставини справи.
Судом установлено, що постановою поліцейського 2 взводу 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області, сержанта поліції Волчек Дениса Володимировича серії ЕНА № 4173180 від 01.03.2025 року ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено штраф в розмірі 510 грн.
Зі змісту постанови вбачається, що 01.03.2025 року о 10:50 м.Львів, вулиця Шевченка/Єрошенка, керуючи транспортним засобом AUDI Q5 номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 проїхав перехрестя на заборонений «червоний» сигнал світлофора, чим порушив пп. е, п. 8.7.3. Правил дорожнього руху - порушення проїзду на заборонений червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали.
Судом у судовому засіданні було досліджено відеозаписи з нагрудних камер поліцейських та встановлено, що таких зафіксовано лише процес складання інспектором постанови про вчинене адміністративне правопорушення. Моменту ймовірного порушення позивачем ПДР України, зокрема проїзду на заборонений сигнал світлофора, відеозаписи не містять.
Мотиви прийняття рішення судом
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Положеннями п.8 ч.1 ст.23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395.
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (абз.1 п.4 розділ 1 Інструкції).
Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч.2, ч.4 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до п. 8.7.3.є. ПДР України, сигнали світлофора мають такі значення: поєднання червоного і жовтого сигналів забороняє рух і інформує про наступне вмикання зеленого сигналу.
Частиною 2 ст.122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, наявність яких доводиться шляхом надання доказів.
Частиною першою статті 283 КУпАП визначено, що за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Згідно ч.2 ст.283 КУпАП, постанова повинна містити : найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Правова позиція щодо покладення обов'язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі № 201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року у справі № 743/1128/17, від 15 листопада 2018 року у справі № 524/5536/17.
Однак, відповідачем не виконано обов'язку щодо збирання належних та допустимих доказів, що встановлюють вчинення позивачем адміністративного правопорушення, винність позивача в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Тобто, з матеріалів справи вбачається, що будь-яких доказів на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, що свідчили б про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, крім оскаржуваної постанови, відповідачем не надано. Оскаржувана постанова серії ЕНА №4173180 від 01.03.2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилань на жоден із доказів на підтвердження вини останнього, про що свідчить відсутність записів у п.7 постанови «До постанови додаються». Долучений до відзиву відеозапис з нагрудної камери поліцейського не є належним доказом у вказаній справі, оскільки на ньому зафіксований процес складення постанови, а не факт порушення позивачем ПДР України, зокрема, проїзд на червоний сигнал світлофора. В ході складання постанови про адміністративне правопорушення позивач ОСОБА_1 факт порушення ним ПДР України не визнав.
Крім того, суд звертає увагу, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Така правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим, не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Згідно із частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За змістом пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам частини другої статті 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих у розумінні статті 72 КАС України доказів, які б підтверджували правомірність винесення ним оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення та не спростував тверджень позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне скасувати постанову серії ЕНА № 4173180 від 01 березня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а провадження у справі закрити.
Щодо позовних вимог до поліцейського 2 взводу 3 роти 4 батальйону Волчека Дениса Володимировича суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.4 ст. 46 КАС України визначено, що відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
У Постанові Верховного Суду у складі колегії судців Касаційного адміністративного суду від 26.12.2019 по справі N 724/716/16-а, Верховний суд дійшов висновків, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності. З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Приписами ч. 3 ст. 288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч.1 ст.122 КУпАП інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.
Отже, відповідні інспектори та управління не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст.222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачені зокрема ч.1 ст.122 КУпАП.
З огляду на вищенаведене, в частині позовних вимог до поліцейського 2 взводу 3 роти 4 батальйону Волчека Дениса Володимировича слід відмовити, оскільки останній є неналежним відповідачем по справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при звернення до суду з позовом було сплачено 484,48 грн. судового збору.
Відтак, з огляду на задоволення позовних вимог з відповідача - Департаменту патрульної поліції, який є суб'єктом владних повноважень за рахунок бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача понесені ним та документально підтверджені витрати на оплату судового збору у розмірі 484,48 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257, 269, 286, 295 КАС України, суд-
Адміністративний позов, - задоволити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 4173180 від 01 березня 2025 року, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 510 грн. та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із суб'єкта владних повноважень - Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 484,48 грн.
У задоволенні позовних вимог до поліцейського 2 взводу 3 роти 4 батальйону Волчека Дениса Володимировича, - відмовити.
Повний текст рішення буде виготовлено 03 червня 2025 року
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач 1: Департамент патрульної поліції, адреса: м. Київ, вул. Ф. Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646.
Відповідач 2: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя Мироненко Л.Д.