ЄУН: 336/2284/25
Провадження №: 1-кп/336/983/2025
26 травня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі :
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, -
В провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
26.05.2025 року в судовому засіданні прокурором подане клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів відносно обвинуваченого.
Прокурор в судовому засіданні наполягав на необхідності продовжити ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 60 діб, зазначивши, що ризики, передбачені п.п. 1,3, 5 ч1 ст. 177 КПК України не зменшились, продовжує існувати ризик впливу на свідків, переховування від суду, а також ризик вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити те, в якому він вже обвинувачується. ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину і при наявності перелічених ризиків неможливо до нього застосувати жоден із більш м'яких запобіжних заходів.
Обвинувачений ОСОБА_7 заперечував проти заявленого клопотання, суду пояснив, що під час досудового розслідування він добровільно з'явився на виклик слідчого, приймав участь в слідчих діях, не порушував своїх обов'язків жодним чином, проживав за адресою місця проживання, не змінював його, не збирався ухилятися, тому взагалі не розуміє, чому йому було обрано такий суворий запобіжний захід, як тримання під вартою. Заявив, що як людина вже похилого віку має проблеми зі здоров'ям, які під час перебування під вартою вкрай загострились і він потребує негайного обстеження та лікування. Він не збирався і не збирається ухилятися він суду, проживає з дружиною, має родину. Просив змінити йому запобіжний захід на більш м'який і звільнити його з-під варти.
Захисник ОСОБА_6 не погодився з клопотанням прокурора. Зазначив, що всі вказані прокурором ризики взагалі нічим не доведені, насправді таких ризиків не існує, оскільки його підзахисний не збирається ухилятися від суду, навпаки, він бажає довести суду свою невинуватість, переховуватись йому ніде, він постійно проживав за однією адресою разом зі своєю дружиною, має міцні соціальні зв'язки. Що стосується впливу на свідків, то цього ризику також не існує, оскільки особи, які заявлені свідками у справі є військовослужбовцями і обвинувачений взагалі не має змоги контактувати з ними, а тим паче, впливати на них. Також надуманим вважає зазначений прокурором ризик того, що обвинувачений продовжить вчиняти кримінальні провадження. Також просив взяти до уваги стан здоров'я обвинуваченого, який є особою вже похилого віку, має захворювання, які потребують лікування, а в умовах ізоляції це зробити просто неможливо, тому хвороби загострюються, що може призвести до тяжких наслідків.
Заслухавши думки учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд прийшов до висновку про залишення клопотання прокурора без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам.
Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
В силу ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Із матеріалів справи видно, що обвинуваченому був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою під час досудового розслідування.
Так, ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2025 року застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Із вказаної ухвали видно, що слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри відносно ОСОБА_7 та про наявність ризику, передбаченого п.1 ч 1 ст. 177 КПК України. Слідчий суддя відхилив доводи щодо ймовірності вчинення ОСОБА_7 інших злочинів, а також можливості впливу на свідків.
Таким чином, ще при вирішенні питання про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу, слідчим суддею були відхилені доводи про наявність ризиків, передбачених п.п. 3 та 5 частини 1 статті 177КПК України.
Суд, при вирішенні даного клопотання в цьому судовому засіданні, вважає, що ризики передбачені п.п. 3 та 5 частини 1 статті 177КПК України, заявлені прокурором, як існуючі, не з'явилися і в теперішній час.
Так, обвинувачений ОСОБА_7 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, будь-яких об'єктивних причин вважати, що обвинувачений має намір вчиняти нові кримінальні правопорушення, у суду немає.
Що стосується ризику впливу на свідків, то суд також вважає такі доводи прокурора неспроможними. Так, із реєстру матеріалів кримінального провадження видно, що у справі допитувались чотири свідки, всі вони є військовослужбовцями, тому суд вважає сумнівними доводи сторони обвинувачення про те, що один ОСОБА_8 зможе вплинути на чотирьох свідків 1991, 1999, 1996 та 1984 років народження.
Розглядаючи наявність у даному конкретному випадку ризику переховування від суду, керуючись вимогами ст. 178 КПК України, суд з'ясував, що обвинувачений ОСОБА_7 має постійне місце проживання, де проживає разом зі своєю дружиною та родиною. Врахував суд також вік обвинуваченого, а саме те, що йому 18 травня цього року виповнилось 57 років, а також стан його здоров'я.
Будь-яких інших видів запобіжного заходу до обвинуваченого під час досудового розслідування, окрім тримання під вартою, не застосовувалось, тому оцінити процесуальну поведінку та дотримання обвинуваченим умов застосованих інших запобіжних заходів, у суду немає можливості. Однак, будь-яких даних на підтвердження того, що обвинувачений має намір саме ухилитися від суду, стороною обвинувачення не надано.
Таким чином, суд вважає, що ризик, передбачений п. 1 частини 1 ст. 177 КПК України, також не знайшов свого підтвердження.
Відповідно до кримінального процесуального закону, при продовженні строку дії запобіжного заходу має бути встановлена наявність трьох складових - чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор, чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
Під час розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , суд не знайшов достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків.
Що стосується обґрунтованості підозри, то суд вважає необхідним зазначити наступне.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)).
Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»).
Обґрунтованість висунутої обвинуваченому підозри у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення у суду не викликає сумніву, адже підтверджується наданими матеріалами кримінального провадження, зокрема обвинувальним актом з пред'явленим у ньому обвинуваченням та з викладеним в акті реєстром проведених в ході досудового розслідування процесуальних дій та прийнятих процесуальних рішень.
Але на даному етапі розгляду кримінального провадження суд не вирішує питання доведеності чи не доведеності винуватості, оскільки суд не дійшов до стадії дослідження доказів.
Згідно з пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадії досудового розслідування» тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом і застосовується лише за наявності підстав вважати, що інші запобіжні заходи, передбачені законом, не можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, передбачених КПК України.
Хоча інкриміноване ОСОБА_7 кримінально каране діяння є особливо тяжким в розумінні ст. 12 КК України, за яке передбачене покарання на строк від п'яти до дванадцяти років, тобто вказаний злочин за формальним критерієм підпадає під діяння, у зв'язку з вчиненням яких можливо застосування найбільш суворого заходу забезпечення кримінального провадження, проте суд, керуючись наведеними доводами, не вбачає процесуальних підстав для його застосування.
Таким чином, повно та всебічно оцінивши надані сторонами провадження під час обговорення клопотання прокурора доводи і фактичні дані, суд знаходить клопотання таким, що не підлягає задоволенню, і вважає, що застосування тримання під вартою лише з міркувань тяжкості інкримінованих особі дій та суворості покарання було б таким, що не відповідає загальним засадам кримінального судочинства, нормам Конституції України та міжнародного права.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 193, 202, 206, 392, КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення.
Обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити з-під варти негайно в залі суду.
Копію ухвали надіслати начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини - з моменту отримання повного тексту ухвали суду.
Копію повного тексту ухвали вручити учасникам.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_3
ОСОБА_2