Дата документу 04.06.2025
Справа № 334/1786/25
Провадження № 2/334/1602/25
04 червня 2025 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Шерештан О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Железняк Лариси Володимирівни, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про визнання права власності
У березні 2025 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Железняк Л.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання права власності на 4/10 частини житлового будинку.
В обґрунтування позову зазначено, що 21.03.1995 ОСОБА_1 купив у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 4/10 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Предметом купівлі-продажу в житловому будинку була відокремлена частина, яка в технічному паспорті позначена як квартира АДРЕСА_2 (приміщення 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-8, 1-9). Власником іншої частини житлового будинку є ОСОБА_4 .
Вказаний договір купівлі-продажу був посвідчений брокерською конторою № 161 Універсальної біржі «Хортиця» за № 1915.
Після купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 позивач зареєстрував договір купівлі-продажу в ОП Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації, що підтверджується реєстраційним посвідченням ОП ЗМБТІ від 03.04.1995.
Позивач має намір здійснити відчуження належної йому частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , але у нього відсутній належний правовстановлюючий документ, який можливо зареєструвати у реєстраційний службі, згідно з вимогами чинного законодавства України.
Через зміну законодавства, позивач не може здійснити державну реєстрацію належного йому права власності на 4/10 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 за наявними у нього договором купівлі-продажу житлового будинку від 21.03.1995, посвідченим 21.03.1995 брокерською конторою № 161 Універсальної біржі «Хортиця» за № 1915, так як цей документ через зміну законодавства втратив статус правовстановлюючого.
Позивач не може отримати інший правовстановлюючий документ, який би підтверджував належне йому право власності на 4/10 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Просить визнати за ним право власності на 4/10 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який придбаний за договором купівлі-продажу, посвідченим брокерською конторою № 161 Універсальної біржі «Хортиця» під № 1915, за яким ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_1 купив 4/10 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
23.05.2025 представник позивачка надала до суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якими просить визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на 4/10 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який придбаний за договором купівлі-продажу, посвідченим брокерською конторою № 161 Універсальної біржі «Хортиця» під № 1915, за яким ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_1 купив 4/10 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . До складу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 входять будівлі та споруди, зазначені в технічному паспорті Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації від 22.12.1994: житловий будинок глинобитний (обкладений цеглою) - А жилою площею 20,8 м2; житлова прибудова (цегляна) - А1 жилою площею 24,3 м2; паркан № 1, 5, 6; водопровід № 3, 4, гараж - Б; літня кухня - Г; гараж - О; мансарда (цегляна) - МС жилою площею 37,4 м2; житлова прибудова (шлакоблочна, обкладена цеглою) - А2 жилою площею 9,5 м2.
В судовому засіданні позивач, представник позивача просили позов задовольнити.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені у встановленому законом порядку, відзив не подали.
Третя особа - ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі, пояснила, що дійсно позивач є власником зазначеної у позові частини житлового будинку, їй належить інша частина будинку, якими вони користуються окремо відповідно до належності житлового будинку і прибудинкових будівель і споруд. Визнання за позивачем права власності на частину будинку, яку він придбав, жодним чином не порушує її права як співвласника.
Суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів у відповідності зі ст. 280 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
В судовому засіданні встановлено, що 21.03.1995 ОСОБА_1 купив у ОСОБА_2 , ОСОБА_5 4/10 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , розташовані на земельній ділянці площею 1167 кв.м., на якій розташовано: житловий будинок глинобитний (обкладений цеглою) - А жилою площею 20,8 м.2; житлова прибудова (цегляна) - А1 жилою площею 24,3 м2; паркан № 1, 5, 6; водопровід № 3, 4, гараж - Б; літня кухня - Г; гараж - О; мансарда (цегляна) - МС жилою площею 37,4 м2; житлова прибудова (шлакоблочна, обкладена цеглою) - А2 жилою площею 9,5 м2, що підтверджується договором купівлі-продажу № 1915 від 21.03.1995.
Згідно з договором, на підставі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» він зареєстрований Універсальною біржою «Хортиця» в Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю 21.03.1995, договору присвоєний номер 1915.
Згідно з Реєстраційним посвідченням від 03.04.1995, ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» засвідчує, що 4/10 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , зареєстрований за ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу №1915, зареєстрованого Універсальною біржою «Хортиця» 21.03.1995, що записано у реєстрову книгу за №99 рн. 15061.
З метою доведення обставин, на які посилається позивач в обґрунтування підстав позову, до суб'єктного складу справи залучено всі сторони договору купівлі-продажу.
Також судом встановлено, що власником 3/5 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_4 , яка залучена до участі у справі в якості третьої особи.
Згідно з технічним паспортом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 станом на 01.09.2010, виданим ОП Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації, житловий будинок складається з двох квартир. ОСОБА_1 належить 4/10 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 належить 3/5 частини цього будинку.
Згідно з повідомлення ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації № 2138 від 15.04.2025, з 01.01.2013 реєстрація речових прав на нерухоме майно згідно приписів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» здійснюється реєстраторами Державної реєстраційної служби (Укрдержреєстру) та нотаріусами, як спеціальними суб'єктами, тому ТОВ «ЗМБТІ» не має актуальної інформації про реєстрацію відповідних прав.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, відомості щодо права власності, заборон відчуження, іпотеки по житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 в державних реєстрах відсутні.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
У відповідності до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Оскільки договір купівлі-продажу було укладено 21.03.1995, тобто до набрання чинності ЦК 2004 року, тому при вирішенні спору підлягають застосуванню положення ЦК Української РСР та Закону України «Про товарну біржу».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про товарну біржу» (тут і надалі в редакції Закону, чинній на час виникнення правовідносин) товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій. Крім того, статтею 2 Закону встановлено, що основними принципами діяльності товарної біржі є рівноправність учасників біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін, публічність проведення біржових торгів.
Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти.
Згідно зі статтею 41 ЦК Української РСР (тут і надалі в редакції Кодексу, чинній на час виникнення спірних правовідносин) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
Відповідно до статті 42 ЦК Української РСР угоди можуть укладатися усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).
Вимоги до форми договору купівлі-продажу жилого будинку закріплені у ст. 227 ЦК Української РСР, яка передбачала, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
Згідно зі статтею 47 ЦК Української РСР нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Стаття 15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлювала, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Аналіз зазначених норм ЦК УРСР і Закону України «Про товарну біржу» вказує на існування колізії в законодавстві, чинному на час укладення сторонами договору купівлі-продажу, оскільки згідно зі статтями 224 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально засвідчений, якщо хоча б одна зі сторін є громадянином, а недотримання даної вимоги тягне недійсність договору. Проте, згідно зі статтею 15 Закону України «Про товарну біржу» біржи мають право вчиняти угоди з будь-якими видами нерухомості і такі угоди не підлягають наступному нотаріальному посвідченню.
У постанові від 25 березня 2024 року у справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523сво23) об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду виклала висновок про те, що «на рівні ЦК Української РСР 1963 року не передбачалося правила про пріоритетність його норм над нормами інших законів. У частині другій статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) міститься спеціальна норма щодо положень статті 47 та 227 ЦК Української РСР 1963 року.
Адже статті 47 і 227 ЦК Української РСР 1963 року внормовували форму угоди/договору купівлі-продажу жилого будинку, а частина друга статті 15 Закону України «Про товарну біржу» регулювала форму цього договору у вужчому розумінні - як укладеного на товарній біржі. Спеціальна норма (частина друга статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)) має перевагу над загальними (статті 47 та 227 ЦК Української РСР 1963 року) нормами (lex specialis derogat generali). Прийнята пізніше в часі спеціальна норма (частина друга статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) має перевагу над загальними (статті 47 та 227 ЦК Української РСР 1963 року) нормами (lex posterior derogat priori). Відповідно, укладення договору на товарній біржі унеможливлювало його нотаріальне посвідчення в силу прямої вказівки на це в законі».
За змістом статей 128, 153 ЦК Української РСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Враховуючи наведені положення закону, суд встановив, що між сторонами була досягнута згода з усіх необхідних та суттєвих умов угоди та відбулося її виконання. Докази щодо виконання умов договору купівлі-продажу ніким не спростовані та свідчать про те, що позивач у передбаченому законом порядку набув право власності на спірне нерухоме майно. Спірне нерухоме майно було передане у власність ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу, укладеним останнім з відповідачами 21.03.1995 і зареєстрованим Універсальною біржою «Хортиця», номер 1915, на підставі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу».
За змістом інформації, наданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі вищевказаного договору, інших правовстановлюючих документів матеріали інвентаризаційної справи на житловий будинок не містять.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, відомості щодо права власності, заборон відчуження, іпотеки по житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 в державних реєстрах відсутні.
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не містить серед переліку правовстановлюючих документів, які є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, такого документу, як посвідчений товарною біржою договір купівлі-продажу житлового будинку, що унеможливлює проведення державної реєстрації та здійснення позивачем свого права власності.
Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 року за № 1952-1, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Згідно ч.1, 2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності за ст. 392 ЦК України у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно, оскільки підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до зазначеної норми є саме оспорення або невизнання права, а не намір набути таке право за рішенням суду.
Оскільки згідно реєстраційного посвідчення від 03.04.1995, виданого Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації, 4/10 частини будинку АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 21.03.1995, зареєстрованого Універсальною біржою «Хортиця», номер 1915, тому останній має право звернутися до суду із позовом про визнання права власності (аналогічний висновок сформульовано у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року у справі № 190/1778/22).
Відповідно до ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Враховуючи встановлені судом обставини щодо набуття позивачем права власності на спірне нерухоме майно, і те, що на теперішній час позивач не може належним чином розпоряджатись належним йому майном, суд вважає, що позовні вимоги про визнання права власності на нерухоме майно є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову. Позивачем зазначена вимога не заявлена, тому судом питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 265, 280, 284 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , поданий в особі представника - адвоката Железняк Лариси Володимирівни, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання права власності на 4/10 частини житлового будинку - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 4/10 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який придбаний за договором купівлі-продажу від 21.03.1995, зареєстрованим Універсальною біржою «Хортиця» за № 1915, за яким ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_1 купив 4/10 частини жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 1167 кв.м., на якій розташовано: житловий будинок глинобитний (обкладений цеглою) - А жилою площею 20,8 м.2; житлова прибудова (цегляна) - А1 жилою площею 24,3 м2; паркан № 1, 5, 6; водопровід № 3, 4, гараж - Б; літня кухня - Г; гараж - О; мансарда (цегляна) - МС жилою площею 37,4 м2; житлова прибудова (шлакоблочна, обкладена цеглою) - А2 жилою площею 9,5 м2.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом, до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , рік народження невідомо, РНОКПП невідомо, адреса: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_3 , рік народження невідомо, РНОКПП невідомо, адреса: АДРЕСА_4 .
Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Суддя: Турбіна Т. Ф.