Справа №333/4356/25
Провадження № 1-кс/333/1798/25
Іменем України
03 червня 2025 року м.Запоріжжя
Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: слідчого судді - ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, у режимі відеоконференції, скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Мелітополі, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, -
До Комунарського районного суду м.Запоріжжя надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Мелітополі, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В обґрунтування скарги скаржник зазначає, що 19.03.2025 року він звернувся до ТУ ДБР у м.Мелітополі із заявою про вчинення злочину слідчими слідчої групи у справі №333/33/22, пр.1-кп 333/219/23. Так, за ухвалою слідчого судді було надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 . Але слідча група скористалася цією ухвалою і провела обшук за адресою: АДРЕСА_2 . На цей час його повідомлення про вчинений злочин працівниками ТУ ДБР у м.Мелітополі згідно з вимогами, визначеними ст.214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесено. За такого ОСОБА_3 просить суд зобов'язати ДБР занести його заяву до ЄРДР та зобов'язати керівника першого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м.Мелітополі ОСОБА_4 відшкодувати завдану йому моральну шкоду у розмірі 1400000 гривень.
Особа, яка подала скаргу, - ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував щодо дистанційного провадження і просив забезпечити його особисту присутність у залі судового засідання. Згідно ухвали суду від 30 травня 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_3 було відмовлено. У судовому засіданні, яке відбулося 03.06.2025 року, ОСОБА_3 відмовився від участі у судовому засіданні. За такого розгляд скарги відбувся за відсутності скаржника.
Представник ТУ ДБР у м.Мелітополі, будучи повідомленим судом своєчасно та належним чином про час та місце розгляду скарги, у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просив судове засідання провести без його участі, відмовити в задоволенні скарги. Також через канцелярію суду представником ТУ ДБР у м.Мелітополі були надані суду копії звернення ОСОБА_3 та матеріли щодо його розгляду.
Відповідно до ч.3 ст.306 КПК України, неявка суб'єкта оскарження не перешкоджає розгляду провадження, з урахуванням строків розгляду таких скарг, слідчий суддя вважає за можливе, у даному конкретному випадку, перейти до розгляду скарги по суті у його відсутність.
Заслухавши пояснення особи, яка подала скаргу, дослідивши скаргу та додані до неї документи, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, виходячи з такого.
Слідчим суддею встановлено, що 19.03.2025 року ОСОБА_3 звернувся до ТУ ДБР у м.Мелітополі із заявою про вчинення злочину слідчими слідчої групи у справі №333/33/22, пр.1-кп 333/219/23. В обґрунтування заяви зазначено, що кримінальна подія відбулася 20 серпня 2021 року, тому ухвала слідчого судді ОСОБА_5 датована 20 липня 2021 року не давала дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 . Тому всі докази здобуті під час проведення обшуку 20 серпня 2021 року є незаконними і не відносяться до кримінальної події. Також ОСОБА_3 просив у заяві надати оцінку доказам, зокрема показам свідків, які доводять, що у нього не було умислу на вбивство.
Листом вих.№5041зкп/мл-25/17-02-3869/25 від 30.04.2025 року, керівником першого слідчого відділу (з дислокацією в м.Мелітополі та м.Запоріжжі) ТУ ДБР, розташованого у м.Мелітополі, було повідомлено ОСОБА_3 , що за результатами розгляду наданого ним повідомлення встановлено відсутність достатніх підстав для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початку досудового розслідування. Заява ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення не містить об'єктивних даних, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення працівниками правоохоронних органів та суду. Зазначені у зверненні обставини та порушені питання, стосовно порядку проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні, допустимості отриманих в результаті їх проведення доказів, розглядались в порядку, передбаченому процедурою судового розгляду у відповідності до норм КПК України. Кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 вже розглянуто, вирок по справі №333/33/22 набув законної сили.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, ОСОБА_3 звернувся до суду з відповідною скаргою.
Положеннями частини 1 ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
На підставі ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно з ч.2 ст.214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Приписи ст.214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч.1 ст.2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела (ч.5 ст.214 КПК України).
Із цими приписами Кримінального процесуального закону кореспондуються викладені у п.2 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора № 298 від 30.06.2020 року, норми, згідно з якими відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Наведене дає підстави для висновку про те, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
За приписом ч.1 ст.11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Отже, вирішальним чинником для внесення до ЄРДР відомостей за заявою є саме наявність у цій заяві обставин, що свідчать про кримінальне правопорушення.
Також Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 16 травня 2019 року (справа №761/20985/18, провадження 51-8007км18) наголосив, якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правосуддя.
Закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Отже, ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державний механізм для здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.
Виходячи зі змісту ст.214 КПК України, повноваженнями щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомлених потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення наділені слідчий, прокурор.
Відповідно до п.18 ст.3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
При цьому, слідчий суддя керується змістом права на доступ до правосуддя та ефективний судовий захист, бере до уваги висновки Європейського суду з прав людини у справі «Мушта проти України», де «Суд нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення… Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями».
Як зазначено у листі ТУ ДБР у м.Мелітополі, заява ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення не містить об'єктивних даних, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення працівниками правоохоронних органів та суду. Зазначені у зверненні обставини та порушені питання, стосовно порядку проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні, допустимості отриманих в результаті їх проведення доказів, розглядались в порядку, передбаченому процедурою судового розгляду у відповідності до норм КПК України.
Судом було досліджено матеріали кримінального провадження №333/33/22 (1-кп/333/364/23).
Так, згідно протоколу огляду місця події від 20.08.2021 року було оглянуто місце події, а саме чотирнадцятий поверх будівлі 8, по АДРЕСА_3 .
20 серпня 2021 року слідчий звернувся до суду із клопотання про проведення обшуку приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
За ухвалою слідчого судді від 20 липня 2021 року було надано дозвіл на проведення обшуку приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно ухвали слідчого судді від 23 листопада 2021 року було виправлено описку в ухвалі слідчого судді від 20 липня 2021 року, зазначено правильну дату постановлення ухвали, а саме «20 серпня 2021 року».
За вироком колегії суддів Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 08 березня 2023 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п.1, 4 ч.2 ст.115 КК України і призначено йому покарання у виді 15 років позбавлення волі. За змістом вироку колегією суддів розглядалися доводи захисника щодо проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_4 без дозволу слідчого судді, оскільки ухвалою слідчого судді надано дозвіл на обшук в квартирі АДРЕСА_5 . При цьому колегія суддів прийшла до висновку, що слідчим в клопотанні помилково було зазначено номер квартири АДРЕСА_6 , та в подальшому постановлено ухвалу слідчим суддею про надання дозволу саме в квартирі АДРЕСА_5 . На думку колегії суддів, дана технічна помилка у номері квартири в ухвалі слідчого судді про обшук квартири не дає підстави визнавати протокол огляду місця події від 20.07.2021 року недопустимим доказом, та дана технічна помилка не має суттєвого значення для встановлення самого факту, а також часу, місця та обставин вчинення даного злочину. Колегія суддів прийшла до висновку, що огляд місця події квартири АДРЕСА_4 слідчою проводився відповідно до вимог ч.3 ст.233 КПК України. Підстав для визнання протоколу огляду місця події неналежним доказом колегією суддів не встановлено.
За вироком колегії суддів судової палати з розгляду кримінальним справ Запорізького апеляційного суду від 06 червня 2023 року вирок Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 08 березня 2023 року щодо ОСОБА_3 в частині призначеного покарання скасовано, призначено ОСОБА_3 покарання у виді довічного позбавлення волі.
Згідно постанови Верховного Суду від 20 лютого 2024 року вирок Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 08 березня 2023 року та вирок Запорізького апеляційного суду від 06 червня 2023 року щодо ОСОБА_3 залишено без змін, а касаційну скаргу його захисника без задоволення.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що в заяві ОСОБА_3 від 19.03.2025 року не було наведено відомостей, які можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень. Обставини, на які посилається скаржник, були предметом перевірки під час розгляду кримінального провадження №333/33/22 (1-кп/333/364/23). Вирок за цим кримінальним провадження набув законної сили. За суттю, доводи, викладені у його заяві про вчинення кримінального правопорушення, ґрунтуються на його суб'єктивній оцінці та зводяться до фактичної незгоди із порядком проведення процесуальних дій і прийнятими щодо нього рішеннями у кримінальному провадженні, а тому, викладені в заяві відомості не підлягали внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідно до положень ст. 214 КПК України.
Вимога скаржника щодо зобов'язання керівника першого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м.Мелітополі ОСОБА_6 відшкодувати завдану йому моральну шкоду у розмірі 1400000 гривень не містить правого обґрунтування щодо її розгляду слідчим суддею, тому також не підлягає задоволенню.
З урахуванням наведеного вище, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у задоволенні скарги.
Керуючись ст.ст.303, 306-307 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Мелітополі, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - відмовити повністю.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду.
Слідчий суддя Комунарського районного суду
м.Запоріжжя ОСОБА_1