Справа № 333/940/25
2/333/1906/25
29 травня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого - судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання - Дондик О.Ю.,
розглянувши у відкритому засіданні в порядку спрощеного судового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості з оплати спожитих послуг,
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.
Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача - ОСОБА_1 суму заборгованості за надані послуги з оплати спожитих послуг з управління багатоквартирним будинком та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 06 вересня 2017 року між співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 та ТОВ «КК «Мрія» було укладено договір № К-600 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Даний договір було укладено на виконання Рішення Запорізької міської ради від 01 вересня 2017 року за № 520 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків міста Запоріжжя», яким ТОВ «КК «Мрія» призначено управителем багатоквартирних будинків у м. Запоріжжя за об'єктом конкурсу. Надання послуг в рамках дії договору було розпочато з 01 листопада 2017 року. В силу приписів Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», а саме п. 6 ст. 11 договір вважається продовженим на наступний однорічний строк, якщо за один місяць до закінчення строку дії жодна зі сторін не повідомить письмово іншу сторону про відмову від договору.
Сторони вищевказаного договору погодились, що Замовник сплачує за надані Управителем послуги щомісяця додатково до встановленого тарифу на послуги для житлових та нежитлових приміщень, розташованих на 1 поверхах будівлі 3,70 гривень на місяць за 1 м2 загальної площі житлового (або нежитлового) приміщення у Об'єкті, яке перебуває у власності або користуванні кожного зі Співвласників.
07.05.2021 року згідно з протокольним рішенням співвласників будинку та ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» було укладено угоду про розірвання договору N? К-600 від 06.09.2017 року про надання послуг з управління будинком N АДРЕСА_1 та укладання нового договору.
01.06.2021 року між співвласниками будинку та ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» було укладено договір N?153-У/21 про надання послуг з управління будинком N? АДРЕСА_1 . Відповідно до його умов, сторонами погоджено тариф на оплату послуг з управління будинком, який становить 3,70 грн. за 1 кв.м. загальної площі приміщення, що знаходиться у власності/користуванні кожного зі співвласників. Згідно п.3.5 договору Управитель має право в односторонньому порядку на зміну розміру складових вартості послуги.
Плата за послуги управління будинку з 01.06.2021 року складає 3,70 грн., з 01.01.2022 року- 4,70 грн. за 1 кв.м. загальної площі. «01» серпня 2023 року вказаний договір було розірвано.
В квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_1 . Відповідач споживав послуги, що надавались ТОВ «КК «МРІЯ». Між позивачем та Відповідачем встановлювалися зобов?язальні правовідносини з приводу утримання будинку та прибудинкової території. Згідно інформації наданої Запорізькою міською радою під час призначення управителем багатоквартирних будинків у м. Запоріжжя - ТОВ «КК «Мрія» за об?єктом конкурсу , загальна площа Об?єкту нерухомості - квартири N?46 становить 33,57 м'.
Позивач зазначає, що належним чином виконував свої зобов'язання за договором, що підтверджується, в тому числі, відсутністю будь-яких претензій з боку відповідача до якості отриманих послуг. Відповідач зі свого боку зобов'язання з оплати отриманих послуг виконував неналежним чином, що призвело до виникнення заборгованості з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком за період з 01 травня 2021 року по 31 липня 2023 року в розмірі 3991,50 гривень.
Відповідач, як власник квартири, у відповідності до ч.4 ст.319, ст.322 ЦК України зобов'язаний утримувати належне йому майно та нести витрати, необхідні для збереження майна, та вживати всіх заходів, пов'язаних із забезпеченням належного стану майна. Вказані норми встановлюють презумпцію обов'язку власника нести всі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому як абсолютному володарю правомочностей володіння, користування та розпорядження майном.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04.02.2025 року відкрито провадження по справі, ухвалено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, учасникам справи встановлено строк для подачі заяв по суті справи.
ІІІ. ЗАЯВИ (КЛОПОТАННЯ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
У судове засідання представник позивача не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, на позові наполягає.
Відповідач в судове засідання не з'явився з невідомої суду причини. Судова повістка надсилалась за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_3 . Однак до суду повернулися конверти із відміткою: «за закінченням терміну зберігання», що вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене належним чином. Про поважні причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило, тому суд визнає його неявку неповажною та вважає можливим розглянути справу за їх відсутності, ухваливши заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, з урахуванням клопотання представника позивача про слухання справи за його відсутності та в зв'язку з неявкою відповідача, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
На підставі рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.09.2017 року №520 та договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № К-600 від 06.09.2017 року, ТОВ «КК «Мрія» надає послуги з управління будинком співвласникам багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно умов вказаного договору Управитель - ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» зобов'язалося надавати послуги з управління будинком та об'єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях для забезпечення їх сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження їх споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників (співвласників, орендарів, наймачів) окремих житлових і нежитлових приміщень у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості, а Замовник, в свою чергу, надав право Управителю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов'язані з управлінням об'єктом.
Згідно п. 18 цього ж Договору, він набрав чинності з моменту його підписання і діє до 05.09.2018 року. Надання послуг в рамках дії договору було розпочато з 01.11.2017 року. В силу приписів ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирного будинку», а саме п. 6 ст. 11 договір вважається продовженим на наступний однорічний строк, якщо за один місяць до закінчення строку дії жодна зі сторін не повідомить письмово іншу сторону про відмову від договору. Тож, на теперішній час договір є чинним.
Також відповідно до приписів п. 3-1 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» Договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуг з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі щодо вивезення побутових відходів - за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.
Згідно з Договором від 06.09.2017 року, сторони погодилися, що замовник сплачує за надані управителем послуги щомісяця додаткового до встановленого тарифу на житлово-комунальні послуги для житлових та нежитлових приміщень, розташованих на 1 поверсі будівлі 3,70 грн. на місяць за 1 кв. м. загальної площі житлового або нежитлового приміщення у об'єкті, яке перебуває у власності або користуванні кожного із співвласників.
07.05.2021 року згідно з протокольним рішенням співвласників будинку та ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» було укладено угоду про розірвання договору N? К-600 від 06.09.2017 року про надання послуг з управління будинком N АДРЕСА_1 та укладання нового договору.
01.06.2021 року між співвласниками будинку та ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» було укладено договір N?153-У/21 про надання послуг з управління будинком N? АДРЕСА_1 . Відповідно до його умов, сторонами погоджено тариф на оплату послуг з управління будинком, який становить 3,70 грн. за 1 кв.м. загальної площі приміщення, що знаходиться у власності/користуванні кожного зі співвласників. Згідно п.3.5 договору Управитель має право в односторонньому порядку на зміну розміру складових вартості послуги.
Плата за послуги управління будинку з 01.06.2021 року складає 3,70 грн., з 01.01.2022 року- 4,70 грн. за 1 кв.м. загальної площі. «01» серпня 2023 року вказаний договір було розірвано.
Позивачем в період з 01.05.2021 року по 31.07.2023 року було надано послуги по управлінню вищезазначеним будинком, при цьому відповідачем не виконані зобов'язання за вищевказаним договором та не оплачені, внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 3991,50 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості.
ІV. МОТИВИ СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
На підставі ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 319 ЦК України, власність зобов'язує.
Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 , а тому зобов'язаний нести витрати по її утриманню.
Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог. Оцінивши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи та сукупність наданих сторонами доказів в їх взаємозв'язку і достатності, їх належність та допустимість, суд вважає, що відповідач в порушення вищевказаних норм діючого законодавства належним чином не виконував свої зобов'язання щодо оплати послуг з управління багатоквартирним будинком, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 3991,50 грн., яка підлягає стягненню з нього в судовому порядку.
Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу у розмірі 3500 гривень суд виходить з наступного.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 3 ст. 141 ЦПК України передбачено, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «КК «Мрія» та адвокатським бюро «Тетяни Нємни» було укладено договір про надання правничої допомоги від 01.01.2025 року, відповідно до п.п 1.1. якого предметом договору є надання юридичних послуг клієнту.
Відповідно до акту надання послуг № 2 від 02.01.2025, адвокат надав, а клієнт прийняв наступні юридичні послуги: складання позовної заяви та подання її до суду. Вартість послуг за цим договором встановлюється сторонами в розмірі 1500,00 грн.
Відповідно до платіжної інструкції №2 від 02.01.2025 року, ТОВ «КК «Мрія» сплатило 1500 грн. за правничу допомогу.
За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність від» 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару Адвоката встановлений сторонами Договору у фіксованому розмірі та він не залежить від обсягу послуг та часу витраченого адвокатом, а отже є визначеним (постанова ВС від 28.12.2020 р., справа №640/18402/19, р.№93859342). Фіксований розмір гонорару Адвоката також враховує підготовку до засідання, час на прибуття до суду та очікування засідання, що є невідворотним, не залежить від волі чи бажання Адвоката, на що також витрачається робочий час Адвоката, коли він не може займатися іншою оплачуваною роботою (п.38 постанови ВС від 26.10.2022р., справа №910/4277/21, р.№107100592). Законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов'язком адвоката, Верховний Суд доходить висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений у довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. На вказаному наголошено Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у справі №280/5176/20 (п.94 постанови від 02.12.2021 року, р.№101608848). Згідно висновку КЦС ВС від 15.06.2021 року у справі №159/5837/19 (пр.№61-10459св20, р.№97700586) визначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.
Факт надання правової допомоги Клієнту підтверджується Актом прийому-передачі виконаних робіт та квитанцією про сплату за послуги.
В той же час, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.
Подібні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інші проти України", від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" суд виходив із того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодуванню підлягають лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи вищенаведене, оцінюючи характер правової допомоги у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу фактично наданих послуг та фактично сплачених витрат, значенню справи, приймаючи до уваги відсутність у справі відзиву та безпосередньої участі у судових засідання адвоката, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають стягненню в розмірі фактично сплачених, а саме: 1500 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн. 00 коп.
На підставі викладеного, керуючись 12, 81, 141, 223, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-282, 354, суд-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості з оплати спожитих послуг - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» заборгованість за послуги з управління багатоквартирним будинком, за період з 01.05.2021 року по 31.07.2023 рік у розмірі 3991/три тисячі дев'ятсот дев'яносто одну/ гривні 50 копійок, а також судовий збір в розмірі 3028 /три тисячі двадцять вісім/ гривень 00 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500/ одна тисяча п'ятсот/ гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія», код ЄДРПОУ 40413159, юридична адреса: 49005, м. Дніпро, пров. Біологічний, 2а.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 .
СУДДЯ: Ю.В. Ковальова