Справа № 304/190/25 Провадження № 3/304/272/2025
03 червня 2025 року м. Перечин
Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Ганько І.І., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 (м. Перечин) Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , особи з інвалідністю ІІ групи, учасника бойових дій, громадянина України,
за ч. 1 ст. 130, ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
чотирнадцятого січня 2025 року о 20.00 год у місті Перечин на площі Народній Ужгородського району Закарпатської області водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Mercedes-Benz E240», р/н НОМЕР_1 , відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху України.
Крім цього двадцять четвертого січня 2025 року о 12.30 год ОСОБА_1 , будучи протягом року (за постановою Перечинського районного суду від 18 листопада 2024 року) підданим адміністративному стягненню за адміністративне порушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, знаходячись за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство в сім'ї відносно своєї дружини ОСОБА_2 , висловлюючись на її адресу нецензурною лайкою та погрожуючи фізичною розправою, внаслідок чого могла бути заподіяна шкода психологічному здоров'ю потерпілої.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав, щиро розкаявся та вказував, що з дружиною примирився, а також у разі призначення йому стягнення у виді штрафу, просив розстрочити сплату такого на десять платежів, оскільки ніде не працює, має інвалідність ІІ групи, а відтак не зможе сплатити штраф одним платежем.
Заслухавши його пояснення, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя прийшов до такого висновку.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Європейським Судом з прав людини неодноразово було наголошено, що суди при оцінці доказів мають керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Яременко проти України» від 12.06.2008, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Кобець проти України» від 14.02.2008).
Крім повного визнання ОСОБА_1 вини така стверджується протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 221048 від 14 січня 2025 року та серії ВАД №248598 від 24 січня 2025 року, Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до протоколів серії ЕПР1 № 221048, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 939518 від 14 січня 2025 року, записами відеофайлів «Диск № 1 Боднар ч. 1 ст. 130 КУпАП» та «Диск № 2 Боднар ч. 1 ст. 130 КУпАП»; рапортом помічника чергового відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції ГУ НП в Закарпатській області Кропивницького Н.М. про прийняття повідомлення зі служби «102» від 24 січня 2025 року № 408, копією постанови судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 18 листопада 2024 року, та письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 від 27 листопада 2025 року.
Наведені та досліджені в судовому засіданні докази дають підстави визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Стаття 23 КУпАП визначає, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності за скоєне правопорушення і застосовується не тільки з метою виховання особи, яка його вчинила, а й з метою загальної та спеціальної превенції.
Таким чином при накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 суддя беручи до уваги те, що він є особою, яка зокрема вчинила адміністративне правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке у свою чергу створює потенційну загрозу для забезпечення безпеки дорожнього руху й експлуатації транспорту, захисту життя і здоров'я людей, майнових прав фізичних та юридичних осіб, вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчинених правопорушень, особі порушника та ступеню вини, необхідним та достатнім для його виховання і запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так й іншими особами.
За практикою ЄСПЛ провадження у справі про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП, з огляду на суворість передбачених санкцією цієї статті стягнень у виді штрафу і позбавлення права керування транспортними засобами, їх каральну і профілактичну мету, у розумінні Конвенції вважається «кримінальним» (рішення у справах: «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany) від 21 лютого 1984 року, заява № 8544/79; «Шмауцер проти Австрії» (Schmautzer v. Austria) від 23 жовтня 1995 року, заява № 15523/89; «Маліга проти Франції» (Malige v. France) від 23 вересня 1998 року, заява № 27812/95; «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine) від 6 вересня 2005 року, заява № 61406/00).
Згідно із ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Із врахуванням встановлених обставин та наявних даних про особу ОСОБА_1 , суддя прийшов до висновку, що відносно нього слід застосувати адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КпАП України у виді штрафу, розмір якого у санкції визначено безальтернативно без застосування додаткового стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки згідно з повідомленням заступника начальника відділення поліції № 1 (м. Перечин) О.Гондорчина № 8007-2025 від 20 січня 2025 року посвідчення водія ОСОБА_1 не видавалося.
Щодо клопотання ОСОБА_1 про розстрочку сплати штрафу суддя прийшов до такого висновку.
Відповідно до ст. 298 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.
Згідно зі ст. 301 цього Кодексу за наявності обставин, що ускладнюють виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту, виправних чи громадських робіт або роблять її виконання неможливим, орган (посадова особа), який виніс постанову, може відстрочити її виконання на строк до одного місяця. Відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Розстрочка виконання штрафу має на меті дотримання розумної пропорційності між накладеним стягненням і конкретним становищем особи, щоб таке стягнення не було завідомо надмірним тягарем, і було можливим до виконання.
З огляду на наявність обставин, які ускладнюють виконання ОСОБА_1 постанови про накладення на нього адміністративного стягнення, з урахуванням особи порушника, який є особою з інвалідністю ІІ групи та учасником бойових дій, його матеріальне становище, що ускладнює своєчасне та повне виконання постанови суду в частині оплати штрафу, а також задля уникнення свідомого невиконання судового рішення, суддя вважає можливим задовольнити клопотання ОСОБА_1 та розстрочити йому сплату адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн на десять місяці зі щомісячною сплатою у розмірі 1 700 грн.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01 січня 2025 року згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» складає 605,60 грн.
Керуючись ст. 33, 40-1, 283, 284 КУпАП, суддя,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 3 ст. 173-2 КУпАП і на підставі ч. 2 ст. 36 цього Кодексу накласти стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн, без з позбавлення права керування транспортними засобами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Розстрочити ОСОБА_1 сплату адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн строком на 10 (десять) місяців з виплатою штрафу рівними частинами по 1 700 (одній тисячі сімсот) грн щомісячно до 10 числа кожного місяця, починаючи з дня набрання постановою законної сили.
Перебіг строку давності виконання постанови судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 03 червня 2025 року у справі № 304/190/25 (провадження 3/304/272/2025) рахувати протягом трьох місяців з наступного дня після закінчення строку встановленої розстрочки.
У порядку ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у встановлений строк стягнути суму штрафу в порядку примусового виконання постанови у подвійному розмірі.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.
Строк звернення постанови для виконання - три місяці з наступного дня після набрання постановою законної сили.
Суддя:Ганько І. І.