Справа № 302/572/25 Провадження № 2-а/302/12/25
Категорія 129
04.06.2025 селище Міжгір'я Закарпатської області
Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого, судді Пухальського С. В.,
за участю секретаря судового засідання Сита Л. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кривка Павло Павлович до Хустського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому представник просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія ГАБІ № 810731 від 20.10.2024 та закрити справу за фактом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, у зв?язку з відсутністю події та складу відповідного складу адміністративного правопорушення, оскільки вважав оскаржувану постанову винесену з порушенням, так як складена за відсутності доказів вчинення ОСОБА_1 зазначеного у ній правопорушення, а викладені в ній обставини не відповідають дійсності.
Ухвалою суду від 08.05.2025 позовну заяву залишено без руху (а.с. 23-26).
19.05.2025 на виконання ухвали суду щодо усунення недоліків, вказаних у мотивувальній частині ухвали, представником позивачки подано оригінал оскаржуваної постанови та уточнену заяву про поновлення пропущеного з поважних причин строку звернення до суду (а.с. 27-31).
Ухвалою суду від 20.05.2025 поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду із даним позовом та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 40-41).
28.05.2025 відповідачем до суду подано заяву про залишення позову без розгляду, посилаючись на пропуск звернення до суду із позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, оскільки така була вручена позивачці одразу після її винесення 20.10.2024, тоді як із позовом до суду ОСОБА_1 звернулася лише 02.05.2025, як вважає, не надавши суду будь-яких доказів наявності об'єктивних причин, що перешкоджали своєчасно звернутися до суду з відповідним позовом про захист свого порушеного права (а.с. 46-52).
Ухвалою суду від 28.05.2025 відмовлено у задоволенні заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду (а.с. 56-58).
29.05.2025 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву за змістом якого представник відповідача висловив заперечення проти позову, зазначивши, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. Вважав, що поліцейським ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області сержантом поліції Пелех В. Р. при вирішенні питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв розсудливо та пропорційно, оскаржувана постанова від 20.10.2024 серії ГАБІ № 810731 у справі про адміністративне правопорушення винесена з додержанням норм чинного законодавства і з дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовано було рішення про накладення штрафу, а тому не вбачав підстав для її скасування (а.с. 59-61).
Стороною позивача відповідь на відзив не було подано.
Суд, дослідивши наявні у справі докази, дійшов таких висновків.
У відповідності з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про Національну поліцію» поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Судом встановлено, що згідно копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 20.10.2024 серія ГАБІ № 810731, «20.10.2024 о 20 год 19 хв, ОСОБА_1 здійснила завідомо неправдивий виклик поліції, а саме повідомила про подію, яка не знайшла свого підтвердження, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183 КУпАП» (а.с. 31).
Цією постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.
За вимогами статті 183 КУпАП, завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань. Дії правопорушника спрямовані на зрив роботи таких служб. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
Нормами статті 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним та використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Конституція України в статті 55 гарантує право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що кожен має право звернутися до поліції для захисту, а поліція зобов'язана відреагувати на звернення і вжити заходи для охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки та порядку. При цьому сам факт здійснення телефонного дзвінка на спецлінію «102» не свідчить про те, що виклик неправдивий. Диспозиція статті 183 КУпАП передбачає наявність умислу щодо усвідомлення неправдивості виклику поліції.
Як зазначено в позовній заяві, 20.10.2024 близько 20 год19 хв до житлового будинку, де проживає ОСОБА_1 прийшов її колишній співмешканець ОСОБА_2 , мешканець с. Орів Дрогобицького району Львівської області, який був у сильно нетверезому стані та почав стукати в двері, викрикувати у адрес ОСОБА_1 погрози фізичною розправою, викрикував, що забере в неї їхню спільну дитину, тощо.
Батько ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , 1970 року народження, інвалід ІІІ групи, який у той час хоч і був вдома, але також перебував у сильно нетверезому стані, спав у окремій кімнаті і на прохання доньки про допомогу взагалі не реагував.
Тому ОСОБА_1 , внаслідок дій ОСОБА_2 перелякавшись за себе та за дитину, змушена була зателефонувати у поліцію, та повідомила про подію і попросити допомоги поліцейських. Почувши, що вона зателефонувала у поліцію, Мицько втік і більше в цей день біля будинку не появлявся.
Тому, коли приїхали працівники поліції, ОСОБА_2 вже не було біля будинку ОСОБА_1 , а тому працівники поліції вирішили, що остання ОСОБА_1 викликала їх безпідставно і стосовно неї було складено постанову за неправдивий виклик поліції.
Пояснення ОСОБА_1 , що у неї були вищевказані причини зателефонувати у поліцію, працівникам поліції не були взяті до уваги.
З цих підстав ОСОБА_1 вважає, що її звернення до відділу поліції про вчинення відносно неї протиправних дій було цілком підставним і правомірним, а винесена відносно неї постанова є протиправною.
Копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 підтверджується факт наявності у ОСОБА_1 спільної із ОСОБА_2 дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 16).
Суд зазначає, що кожен має право звернутися до поліції для захисту, а поліція зобов'язана відреагувати на звернення і вжити заходи для охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки та порядку. При цьому сам факт здійснення телефонного дзвінка на спецлінію 102 не свідчить про те, що виклик неправдивий.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що здійснений позивачкою 20.10.2024 дзвінок на лінію 102 не мав ознак завідомої неправдивості, доказів про наявність умислу у позивачки на вчинення завідомо неправдивого виклику поліції або зловживання своїми правами, відповідачем не представлено, як і не надано доказів того, що вказаний виклик здійснений з метою зриву або ускладнення нормальної роботи органів поліції, а тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП.
Натомість відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.
У рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що Суд та національні суди відповідної країни при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: п. 45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17 червня 2011 року; п. 75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05 травня 2015 року; п. 52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохін проти України» від 15 лютого 2013 року).
Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рекомендації № R (91)1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Зважаючи на наведені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 183 КУпАП.
Згідно з частиною 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оскільки вина позивачки не доведена належними та допустимими доказами, оскаржувана постанова про притягнення її до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Позовна вимога про визнання протиправною постанови серія ГАБІ № 810731 від 20.10.2024 задоволенню не підлягає, оскільки предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, встановлені законом умови їх реалізації. Тоді як, такий спосіб захисту не віднесений до вичерпного переліку спеціальних способів захисту в подібних категоріях справ, який наведено в частині 3 статті 286 КАС України. Достатнім та ефективним способом захисту прав позивача в даному випадку є скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).
Позивачкою при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 484,48 грн (а.с. 1).
Оскільки позов задоволено частково, то на підставі частини 1 статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Закарпатській області на користь позивачки необхідно стягнути на відшкодування її витрат по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 322,99 грн.
Доводи представника відповідача про порушення територіальної підсудності справи, суд вважає безпідставними, оскільки місцем проживання позивачки зазначено с. Новоселиця Хустського району Закарпатської області з поштовим індексом 90013, що територіально належить до Міжгірської територіальної громади, а тому справа відповідно до вимог статті 25 КАС України підсудна Міжгірському районному суду Закарпатської області.
Керуючись статтями 2, 5-9, 72-77, 139, 241-246, 250, 286 КАС України, суд
Позовну заяву задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія ГАБІ № 810731 від 20.10.2024 за статтею 183 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Справу про адміністративне правопорушення за статтею 183 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.
Відмовити у задоволенні вимоги про визнання протиправною постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія ГАБІ № 810731 від 20.10.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 40108913) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на відшкодування витрат по сплаті судового збору в розмірі 322,99 грн (триста двадцять дві гривні та 99 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо або через Міжгірський районний суд Закарпатської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 04.06.2025.
Суддя Пухальський С. В.