03 червня 2025 року м. Чернівці
Справа № 724/3998/24
Провадження №22-ц/822/443/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Литвинюк І. М.,
суддів: Височанської Н. К., Лисака І. Н.,
секретар - Сарган Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 10 березня 2025 року, головуючий у І-й інстанції - Гураль Л. Л.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» (далі - ТОВ «КЛТ КРЕДИТ») у листопаді 2024 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 26 жовтня 2023 року між відповідачем та ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» укладений кредитний договір № 188, згідно з яким відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 5 000 грн шляхом переказу на його платіжну картку. Відповідач ознайомлений із ставкою відсотків за користування кредитними коштами. Відповідач підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису.
ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» умови кредиту виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит. Відповідач з свого боку не виконав умови кредитного договору.
Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором №188 від 26 жовтня 2023 року у розмірі 63 875,00 грн, яка складається із 5 000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 58 875,00 грн - прострочена заборгованість за відсотками за період з 26 жовтня 2023 року по 25 жовтня 2024 року, а також судові витрати.
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 10 березня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором №188 від 26 жовтня 2023 року у розмірі 42 750 грн, з яких 5 000 грн - основний борг, 37 750 грн - проценти за користування кредитом.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-XI «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Згідно з частиною 5 статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.
Перехідні положення законопроекту застосовуються у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Із наданого позивачем детального розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за процентами за період з 26 жовтня 2023 року по 25 жовтня 2024 року становить 58 875 грн, які були нараховані за процентною ставкою 3,5 %, тобто у більшому розмірі ніж встановлений законом.
За вказаного, суд дійшов висновку, що розмір заборгованості за вказаний період підлягає перерахунку, виходячи з встановленого пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування», що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 42 750 грн, а саме щодо стягнення основного боргу в сумі 5 000 грн, процентів за користування кредитом в сумі 37 750 грн (за період з 26.10.2023 по 25.10.2024). В решті частині позову щодо стягнення процентів в сумі 21 125 грн відмовлено за безпідставністю.
На зазначене рішення суду ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» подало апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказує на те, що кредитний договір укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://kltcredit.com.ua/ та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким позичальник ознайомилася перед підписанням Кредитного договору та отриманням кредиту.
Окрім цього, зразок кредитного договору, Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, затвердженими наказом директора ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» (далі - Правила), викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://kltcredit.com.ua/uk/about us.
При укладанні кредитного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно з цією статтею договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Укладення відповідачем з позивачем Договору № 188 від 26 жовтня 2023 року - це право, а не обов'язок відповідача, яке було реалізовано на його власний розсуд, який є вільним у своєму виборі.
При цьому відповідач не був обмежений ні у часі для ознайомлення з умовами кредитування, ні у часі для ознайомлення з самим Договором.
Також відповідач не обмежений у проведенні порівняльного аналізу кредитного договору, умов кредитування, які були у ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» з іншими, які пропонуються різними небанківськими фінансовими установами або банками на ринку надання фінансових послуг, а саме кредитування. Відповідачем будь-які зміни до умов Договору № 188 від 26 жовтня 2023 року не вносилися.
Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування.
Зміни до Кредитного договору, що укладений з відповідачем, не вносились (додаткові договори щодо продовження строку дії та інших умов не укладались), відповідно правових підстав для перерахунку денної процентної ставки немає.
В матеріалах справи наявні всі необхідні документи, які підтверджують витрати позивача на правову допомогу, зокрема щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, яка була сплачена позивачем.
У запереченні представником відповідача не обґрунтовано, яким чином вид оподаткування діяльності впливає на професійний статус особи, яка надає професійну правову допомогу, а факт перебування особи на спрощеній системі оподаткування нівелює наявність у такої особи статусу адвоката.
Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат позивачем.
У відзиві представник відповідача Роскрут В. В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Вказує на те, що договір кредиту від 26 жовтня 2023 року продовжив свою дію після 24 грудня 2023 року, оскільки він укладений на строк 365 днів, не привів свою діяльність, умови укладеного ним договору відповідно до вимог чинного законодавства в частині щоденної процентної ставки та продовжив після 25 грудня 2023 року нараховувати відсотки за договором відповідачу за щоденною ставкою 3,5% на день, що перевищувало максимально допустимий розмір щоденної відсоткової ставки визначений законодавством. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Даний спір виник між сторонами у справі, яка відноситься до категорії спорів, що виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Звернення до суду ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» з позовами про стягнення боргу за кредитними договорами носить масовий характер, тому не потребують великих професійних затрат. Даний спір є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів чи підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, тому послуги адвоката за подання апеляційної скарги розмірі 15 000 грн є завищеними, неспівмірними зі складністю справи, ціною позову, буде становити для ОСОБА_1 надмірний тягар, враховуючи, що вона визнала позовні вимоги у розмірі 42 750 грн.
Виходячи із засад розумності та справедливості, у разі задоволення судом апеляційної скарги, просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, до 5 000 грн.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
За змістом частин 4, 6 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб); справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із частинами 4, 6 статті 19, частини 1 статті 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині визначення розміру відсотків. Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог не оскаржується, тобто сторони з таким рішенням суду погодилися, тому рішення у відповідній частині апеляційним судом не переглядається.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.
За вимогами частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам закону, виходячи з наступного.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що 26 жовтня 2023 року між відповідачем та ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» був укладений кредитний договір № 188, згідно з яким відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 5 000 грн шляхом переказу на його платіжну картку. Відповідач ознайомлений із ставкою відсотків за користування кредитними коштами. Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису (а.с.6-11).
Кредитний договір підписано шляхом накладання електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. Товариство зобов'язувалося надати позичальнику грошові кошти, а останній зобов'язався повернути його та сплатити відсотки за користування ним (п.1.1. договору):
- сторони погодили суму кредиту 5 000 грн (п.1.1);
- процентна ставка - 3,5 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом (п.1.2.).
- строк кредитування 365 днів (п.1.3);
- кредитні кошти надаються позичальнику на електронний платіж НОМЕР_1 (п.1.7) через платіжний сервіс FONDY.
Розмір та строки сплати позичальником платежів за договором погоджений сторонами в Додатку до договору №1 (а.с.10).
З Анкети-заяви на кредит №2052 від 26 жовтня 2023 року вбачається, що вона містить паспортні дані відповідача, суму кредиту (5 000,00 грн), строк кредиту (365 днів), процентна ставка (3,5%), періодичність сплати чергового платежу (30 днів) та номер банківського рахунку (а.с.19).
З платіжного доручення № 673209643 від 26 жовтня 2023 року вбачається, що ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» перерахувало кошти ОСОБА_1 у розмірі 5 000 грн на рахунок НОМЕР_2 , як це передбачено п. 1.7 договору (а.с.12).
Згідно з інформацією, яка витребувана в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім'я ОСОБА_1 , в банку емітовано карту № НОМЕР_3 . Також фінансовий номер за вказаною платіжною карткою за період з 26 жовтня 2023 року по 31 жовтня 2023 року: НОМЕР_4 .
Зі змісту виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 26 жовтня 2023 року по 31 жовтня 2023 року вбачається, що 26 жовтня 2023 року відбулося зарахування переказу на її карту № НОМЕР_3 в сумі 5 000 грн.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, станом на 31 жовтня 2024 року заборгованість відповідача не погашена та становить 63 875 грн, з яких: 5 000 грн - заборгованість за сумою кредиту; 58 875 грн - прострочені відсотки (за період з 26.10.2023 по 25.10.2024) (а.с.13-17).
Відповідач не заперечував факту укладення кредитного договору № 18 від 26 жовтня 2023 року з ТОВ «КЛТ КРЕДИТ».
Отже, між сторонами було укладено договір приєднання відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
У відповідності до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України, зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Як вже встановлено, п. 1 договору від 26 жовтня 2023 року сторонами погоджено, що строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, становить 365 календарних днів (до 25.10.2024). Процентна ставка складає 3,5 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом. В частині виконання зобов'язань договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
За таких обставин, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, згідно з якими позичальника було повідомлено, зокрема, що у разі надання позичальнику кредиту, останній за договором споживчого кредитування зобов'язаний буде сплачувати відсотки, розмір та порядок нарахування яких визначено в договорі, з яким ОСОБА_1 ознайомилася та без будь-яких заперечень підписала в електронному вигляді.
Отже, позичальник був повідомлений про загальні витрати, які будуть понесені ним у разі отримання кредиту у відповідній фінансовій установі, зокрема, повідомлено про реальну переплату за кредитом, тобто розмір відсотків, які повинні бути повернуті разом із грошовими коштами, наданими фінансовою установою в кредит.
Задовольняючи позовні вимоги частково про стягнення заборгованості по відсотках по договору, суд першої інстанції зазначив, що визначена сума таких до стягнення підлягає перерахунку з урахуванням п.17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування», однак колегія суддів з таким твердженням не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (далі - Закон) умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Стаття 8 Закону, якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.
Закон України від 22 листопада 2023року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Згідно з частиною п'ятою статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Враховуючи, що самим Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набирає чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір було укладено 26 жовтня 2023 року, тобто до набрання чинності цим Законом, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню частина п'ята статті 8 Закону.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому, перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Із системного аналізу вказаних вище норм виходить, що дія п.17 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки є загальною для всіх договорів споживчого кредитування, які укладатимуться, починаючи з 24 грудня 2023 року; крім того в силу приписів п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-ІХ дія вказаного пункту поширюється і на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом 24 грудня 2023 року, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
З огляду на викладене, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після 24 грудня 2023 року (дати набрання чинності Законом № 3498-IX), а також за договорами строк кредитування за якими буде продовжено після 24 грудня 2023 року, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення (продовження) договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання (продовження) такого договору.
Пунктом 9 частини першої статті 12 Закону встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.
Відповідно до частини третьої статті 8 Закону обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені у договорі.
Вищезазначене узгоджується із роз'ясненнями Національного Банку України від 19 лютого 2024 року щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування, долученими представником позивача до матеріалів справи.
З урахуванням фактичних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що кредитний договір №188 від 26 жовтня 2023 року укладено строком на 365 днів і його дія не продовжувалася, він підписаний сторонами, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, що свідчить про досягнення згоди з усіх істотних умов договору. Умови договору викладено чітко та з повною інформацією стосовно умов кредитування, з якими відповідач погодився, підписавши договір, і додаткових заперечень щодо цих умов він не заявляв. Відповідно до його положень процентна ставка за користування кредитом становить - 3.5% від суми кредиту за кожний день. Отже, нарахування процентів правомірно здійснюється за процентною ставкою 3.5% на день від суми кредиту.
Наведеного вище суд першої інстанції в повній мірі не врахував, та як наслідок, прийшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог частково. Позовна заява підлягала до задоволення з урахуванням наданого розрахунку стороною позивача.
Відповідно до положень статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а позовні вимоги ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» в частині стягнення відсотків за користування кредитом підлягають задоволенню у повному обсязі, а тому рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає зміні з ухваленням нового рішення.
Щодо розподілу судових витрат понесених в суді першої та апеляційної інстанцій
Згідно із частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до пункту 4 частини 1статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Положеннями частини 1, 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
З мотивувальної частини постанови вбачається, що суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша-друга статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.
Частина перша статті 15 ЦПК України визначає, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (частина четверта статті 62 ЦПК України).
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно із частиною 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України.
Відповідно до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
З матеріалів справи вбачається, що представником ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» у цій справі був адвокат Руденко К. В., який діяв на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2412, довіреності від 17.09.2024 відповідно, до якої ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» уповноважує адвоката Руденка К. В. представляти інтереси в судах України.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем до позову долучено: копію акту приймання-передачі наданих послуг № 1 до договору про надання юридичних послуг, згідно з яким адвокат надав клієнту послугу щодо підготовки позовної заяви (в тому числі підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором №188 від 26.10.2023, клопотання про витребування доказів та складання адвокатського запиту про витребування доказів по боржнику), загальна вартість цих витрат становить 10 000 грн (а.с. 35).
У відзиві на позовну заяву сторона відповідача просить зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу до 4 000 грн з урахуванням принципів розумності, пропорційності та справедливості.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції в розмірі 15 000 грн, апеляційний суд зазначає наступне.
Так, представником Руденком К. В. подано відповідні доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості згідно з положенням ст. 137 ЦПК України.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем до апеляційної скарги долучено: копію акту приймання-передачі наданих послуг № 13 до договору про надання юридичних послуг від 04.04.2025, згідно з яким адвокат надав клієнту послугу щодо складання та подання апеляційної скарги на рішення Хотинського районного суду від 10 березня 2025 року по справі №724/3998/24, загальна вартість юридичних послуг складає 15 000 грн, платіжну інструкцію про сплату позивачем «ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» на користь ОСОБА_2 15 000 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, вказуючи на неточність переліку наданих адвокатських послуг адвокатом позивачу, а також беручи до уваги неспівмірність їх вартості зі складністю справи, просить суд зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу до 5 000 грн.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Колегія суддів вважає, що заявлена сума відшкодування судових витрат, понесених позивачем в суді першої та апеляційної інстанціях на правничу допомогу, є неспівмірною зі складністю даної справи.
Зокрема, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих послуг адвокатом, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, справа в силу вимог закону не є складною, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 25 000 грн є завищеними, оскільки становлять надмірний тягар для відповідачки, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на тому, що як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, на розгляді в судах різних інстанцій по Україні перебувають аналогічні спори. А тому, враховуючи однотипність справ, наявні підстави для висновку про їх шаблонність, що, у свою чергу, ставить під сумнів витрачання адвокатом значного часу на складання позову.
Ураховуючи принципи співмірності, а також наявність клопотання відповідачки щодо зменшення судових витрат з обґрунтуванням неспівмірності заявлених вимог, колегія суддів вважає, що відшкодування позивачу понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій в загальному розмірі 5 000 грн відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Як вбачається з матеріалів справи, за подання позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн, за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 4 542 грн.
Зважаючи, що судом апеляційної інстанції задоволено позовні вимоги в повному обсязі, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій в сумі 7 570 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» задовольнити.
Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 10 березня 2025 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення процентів змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» (зареєстроване місце знаходження: 03035, площа Солом'янська, буд. 2, прим.4, м. Київ) заборгованість за нарахованими процентами (проценти за користування кредитом) у розмірі 58 875 гривень за кредитним договором №188 від 26 жовтня 2023 року за період з 26 жовтня 2023 року по 25 жовтня 2024 року.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Змінити розподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» (зареєстроване місце знаходження: 03035, площа Солом'янська, буд. 2, прим.4, м. Київ) судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанціях в розмірі 7 570 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» (зареєстроване місце знаходження: 03035, площа Солом'янська, буд. 2, прим.4, м. Київ) понесені витрати на правничу допомогу при розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанції в розмірі 5 000 гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 03 червня 2025 року.
Головуючий І. М. Литвинюк
Судді: Н. К. Височанська
І. Н. Лисак