Справа: № 642/3965/21 Головуючий І інстанції: ОСОБА_1
Провадження: № 11-сс/818/691/25 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: застосування запобіжного
заходу щодо підозрюваної
03 червня2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю захисника підозрюваної ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме самої підозрюваної ОСОБА_7 , належним чином повідомленої про розгляд справи, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника підозрюваної на ухвалу Холодногірського районного суду м. Харкова від 16 05 2025 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вказаною ухвалою клопотання слідчого задоволено та застосовано щодо підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, а саме до 14 липня 2025 року включно з визначенням суми застави у розмірі 908400 гривень з покладенням у разі її внесення певних обов'язків.
Вимоги апеляційної скарги, з узагальненими доводами особи, яка її подала.
На вищевказану ухвалу слідчого судді захисник підозрюваної ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, яка містить прохання про скасування оскаржуваної ухвали та про постановлення нової про обрання щодо ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі.
У разі ж відмови у скасуванні ухвали у повному обсязі, просить визначити заставу у виді - вісімдесят розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді, вважає її прийнятою за відсутності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, що їй інкримінуються, а також за відсутності ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрювана ОСОБА_7 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, що є наслідком поверхневого дослідження слідчим суддею матеріалів наданих стороною обвинувачення.
Вказує, що слідчим та прокурором із розумною необхідністю, на даній стадії кримінального провадження, не доведено наявність обставин, які дозволяють стверджувати про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України.
Крім того, наголошує на відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які є підставою для застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що не було враховано слідчим суддею.
Зазначив, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи особою похилого віку, пенсіонеркою, впродовж останніх двох десятиріч була зареєстрована та постійно проживала у м. Харкові, що підтверджується відповідними записами у її паспорті громадянки України.
Мешкаючи тривалий час у м. Харкові вона налагодила стійкі соціальні зв'язки, які зокрема, але не виключно виразилися у тому, що вона вже впродовж декількох останніх років проживає однією родиною із ОСОБА_9 , здійснюючи постійний догляд за останнім.
Також, наголошує, що оскільки син ОСОБА_7 - ОСОБА_10 постійно мешкає у м. Харкові, підозрювана, будучи особою похилого віку, не матиме можливості самостійно переїхати ані за межі м. Харкова, ані за межі України.
Просить врахувати також відсутність у ОСОБА_7 попередніх судимостей та притягнень до кримінальної відповідальності.
Крім того, апелянт зазначає про непомірність запропонованого слідчим та прокурором розміру застави.
Позиції учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні апеляційного суду захисник підозрюваної ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 просив про задоволення його апеляційної скарги та про скасування ухвали слідчого судді як незаконної та необґрунтованої.
Прокурор у кримінальному провадженні не вбачав підстав для задоволення апеляційної скарги захисника, вважаючи рішення слідчого судді законним та обґрунтованим.
Підозрювана ОСОБА_7 про дату та час розгляду апеляційної скарги була повідомлена належним чином. Жодних заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи, від останньої не надходило. На особистій участі не наполягала.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності підозрюваної, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, доводи захисника підозрюваної, думку прокурора, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підозрюваного задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021225510000090 від 30.01.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції до 11.08.2023), ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 (в редакції до 11.08.2023), ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України.
Так,ОСОБА_10 обґрунтовано підозрюється у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції до 11.08.2023), ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 (в редакції до 11.08.2023), ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України, вчинених за обставин, докладно викладених в оскаржуваній ухвалі.
ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції до 11.08.2023), ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 (в редакції до 11.08.2023), ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України.
08 травня 2025 року слідчий звернувся до Холодногірського районного суду м. Харкова з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_7 посилаючись на обґрунтованість повідомленої останній підозри, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції до 11.08.2023), ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 (в редакції до 11.08.2023), ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК Українита наявність ризиків, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів вважав неможливим.
Задовольняючи клопотання слідчого та обираючи підозрюваній запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя вважав обґрунтованою підозру, повідомлену ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, яка підтверджена зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду та доведеними наявність ризиків, проте саме передбачених п.п.1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, слідчий суддя, з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, майнового становища підозрюваної, визначив заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто що становить 908400 грн.
Колегія суддів, з урахуванням стадії досудового розслідування, погоджується з такими висновками слідчого судді, зокрема щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень та існування ризиків передбачених п.п. 1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Так, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, якими слідчий обґрунтовує в суді першої інстанції необхідність застосування такого запобіжного заходу, як тримання підозрюваної під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги вказані ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваної та обставин кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, а відповідно до вимог п. 4 ч.2 ст. 183 КПК України тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Так, враховуючи повідомлену ОСОБА_7 підозру у вчиненні у тому числі особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання на строк від 5 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, не виключена можливість переховування підозрюваної від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності за вчинене.
Оскільки, будучи підозрюваною у вказаному кримінальному провадженні, ОСОБА_7 матиме доступ до анкетних даних свідків та потерпілих, не виключена можливість незаконного впливу на останніх з метою зміни ними своїх свідчень на її користь.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень за попередньою змовою групою осіб, а деякі з них на теперішній час досудовим розслідуванням не встановлені, то не виключена можливість нею як особисто, так і через невстановлених на теперішній час слідством осіб перешкоджати слідству чи продовжити вчиняти такого роду протиправні дії.
У зв'язку з викладеним застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є цілком обґрунтованим та відповідає вимогам, визначеним ст.ст. 177, 178 КПК України, оскільки більш м'який запобіжний захід не здатний запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження та характеру дій, які інкримінуються ОСОБА_7 , а саме того, що вона підозрюється у вчиненні ряду, у тому числі особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у виді до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що вказує на виключність випадку, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу) кримінального розслідування».
Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі захисник підозрюваної стосовно не доведення ризиків, заявлених в клопотанні слідчого спростовуються відомостями, що є наявними в кримінальному провадженні, що свідчить про постановлення судом першої інстанції обґрунтованого та вмотивованого рішення, відповідно до вимог ст. 370 КПК України.
Аналізуючи твердження захисника щодо відсутності обґрунтованої підозри, у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих діянь та відсутності належних доказів, які б вказували на наявність змови ОСОБА_7 з ОСОБА_10 на вчинення інкримінованих дій, колегія суддів виходить з того, що на цьому етапі кримінального провадження, вочевидь є недостатніми суб'єктивні твердження та оціночні судження сторони захисту щодо його незгоди зі змістом оголошеної підозри.
Колегія суддів керується практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішенням в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 р., який встановив значення терміну «обґрунтована підозра» як таке, за якого існують факти чи інформація, що можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості ОСОБА_7 в скоєнні кримінальних правопорушень, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Твердження захисника про те, що підозрювана має міцні соціальні зв'язки, відсутність судимості та є особою похилого віку, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки вказані обставили не стали стримуючими факторами для підозрюваної при вчиненні протиправних діянь, а самі по собі ці обставини не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише такий винятковий запобіжний захід, як тримання під вартою.
Розглядаючи можливість застосування до підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів вважає, що, наразі, «достатніми» та «належними» підставами тримання підозрюваної під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками її звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання підозрюваної під вартою. А тому, відсутні підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно останньої.
Що стосується вимог апелянта про зменшення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів наголошує на тому, що позиція Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у виді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року.
У цій справі, ЄСПЛ, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, підтвердив, що внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Відповідно до положень п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, при визначенні розміру застави враховуються обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу та ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу.
Як вбачається із мотивувальної та резолютивної частини ухвали зазначених вище вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції дотримався в повній мірі, визначив заставу в межах, передбачених вищенаведеним п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, зокрема, у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, належним чином обґрунтувавши своє рішення та навівши вичерпні підстави для його прийняття.
Вимога апелянта про зменшення розміру застави на думку колегії судів є безпідставною, враховуючи продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та підозру у вчиненні ОСОБА_7 цілого ряду особливо тяжких та тяжких кримінальних правопорушень, якими завдано матеріальної шкоди багатьом потерпілим.
На даний час саме такий розмір застави, визначений судом першої інстанції як альтернативного запобіжного заходу в межах, передбачених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатний забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, а тому колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про необхідність, враховуючи обставини кримінальних правопорушень, особу підозрюваної, призначення ОСОБА_7 застави у розмірі саме 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 908400 грн.
Щодо інших доводів апеляційної скарги захисника, які, на думку останнього є підставами для скасування ухвали суду, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в справах «Салов проти України» від 06 вересня 2005 року (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року (заява №4909/04; пункт 58), відповідно до якої: принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції постановив рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких постановив відповідне рішення.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_7 під час апеляційного розгляду не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її зміни чи скасування на цьому етапі досудового розслідування, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, ст.ст. 176-206, ст.ст. 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Холодногірського районного суду м.Харкова від « 16 » 05 2025 року про задоволення клопотання слідчого та застосування до підозрюваної за ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції до 11.08.2023), ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції до 11.08.2023), ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 14 07 2025 року, включно, із визначенням застави, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника підозрюваної, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст. 424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді
____________ _____________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4