Справа №: 953/4675/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-сс/818/686/25 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: обрання запобіжного заходу
щодо підозрюваного
03 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , без участі прокурора, з участю підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 15 05 2025 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування, строком на 59 днів, тобто до 12 липня 2025 року (включно). Визначено суму застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 181 680 грн.
Зобов'язано орган досудового розслідування повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_6 про взяття під варту останнього.
Вимоги апеляційних скарг, з узагальненими доводами осіб, які їх подали.
На вищевказану ухвалу слідчого судді захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, яка містить прохання: скасувати ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 15 05 2025 та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у клопотанні слідчого СВ Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 .
В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду обставин справи, не вмотивував своє рішення, жодний ризик, передбачений ст.177 КПК України, прокурором не доведений.
Крім того, на думку апелянта, посилаючись на норми чинного законодавства та на практику ЄСПЛ, рішення суду є суперечливим та сторона захисту розцінює його як свавільне позбавлення волі підозрюваному ОСОБА_6 .
Позиції учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні був присутній підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 , які підтримували подану апеляційну скаргу в повному обсязі.
Захисник ОСОБА_7 звертав увагу суду на те, що сторона захисту була позбавлена можливості надати суду першої інстанції документи про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді домашнього арешту або іншого більш м'якого запобіжного заходу. Вказав, що ОСОБА_6 є військовослужбовцем, сумлінно виконував свій обов'язок перед державою, вину в своїх діях визнає та щиро кається.
Сторона захисту наголошувала, що з моменту затримання ОСОБА_6 не було проведено жодної слідчої дії.
Прокурор про дату та час розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином. Від прокурора ОСОБА_8 надійшла заява, суть якої зводиться до того, що просить провести розгляд апеляційної скарги без його участі, заперечує проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту.
Поручитель підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_9 вимоги апеляційної скарги підтримував в повному обсязі.
Враховуючи вимоги ч.4 ст.405, ч.2 ст.422 КПК України, а також те, що учасники не заперечували проти розгляду апеляційної скарги без участі прокурора, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності прокурора.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, доводи сторони захисту, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до положень ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що рішення слідчого судді є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що 15.05.2025 старший слідчий СВ Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_10 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_6 , в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», строком на 60 днів.
На обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що ХРУП №1 ГУ Національної поліції в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025221130000838 від 13.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 13.05.2025, близько 17:40, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 , знаходячись за місцем проживання в квартирі АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_11 в ході конфлікту з останнім, з метою реалізації своїх злочинних дій, спрямованих на протиправне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, іншій людині, ОСОБА_6 , тримаючи в руці кухонний ніж, та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи реальну можливість настання тяжких наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , свідомо допускаючи й бажаючи настання таких наслідків, наніс два удари в область тулубу потерпілому, спричинивши йому поєднане ножове поранення грудей та живота, сліпе проникаюче торакоабдомінальне поранення справа з ушкодженням нижньої долі правої легені та Sg VII печінки (ААST II). Правосторонній пневматоракс. Гемоперитонеум, сліпе поранення м'яких тканин.
14.05.2025 о 14.52 годин ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, тобто в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному в момент заподіяння.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Підозрюваний та його захисник заперечували проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили застосувати більш м'який запобіжний захід.
Задовольняючи клопотання слідчого та обираючи підозрюваному запобіжний захід у виді тримання під вартою із заставою, слідчий суддя вважав обґрунтованою підозру, повідомлену ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, яка підтверджена зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду та доведеними наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Колегія суддів, з урахуванням стадії досудового розслідування, погоджується з такими висновками слідчого судді, зокрема щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та існування ризиків передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Так, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, якими слідчий обґрунтовує в суді першої інстанції необхідність застосування такого запобіжного заходу, як тримання підозрюваного під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги вказані ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваного та обставин кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, а відповідно до вимог п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Щодо ризиків, передбачених п.1 ч.1 ст.177 КПК України, колегія суддів вважає, що, виходячи з відомостей щодо особи підозрюваного, який в силу ст.89 КК України раніше не судимий, матеріалами справи не підтвердженого про наявність неповнолітніх дітей на утриманні, військовослужбовець, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, за вчинення яких передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років, не виключена можливість переховування останнього від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності за вчинене.
Виходячи з відомостей щодо особи підозрюваного ОСОБА_6 , який є військовослужбовцем - сержантом ЗСУ, перебуває на посаді санітарного інструктора евакуаційного відділення медичної роти в/ч НОМЕР_1 , в будь-який час може змінити місце дислокації в іншу область, враховуючи проведення бойових дій на території України, що може створити умови для його переховування від органу досудового розслідування та суду в інших областях України.
Крім того, беручи до уваги той факт, що на даний час не всі межі державного кордону України знаходяться під контролем її влади, ОСОБА_6 матиме можливість незаконно перетнути державний кордон України, переслідуючи все ту ж мету - уникнення кримінальної відповідальності.
Додатково, суд апеляційної інстанції погоджується із думкою слідчого судді щодо можливості усвідомлення тяжкості та невідворотності покарання за вчинення особливо тяжкого злочину ОСОБА_6 , у разі доведення його винуватості, останній може залишити та змінити своє місце проживання, а також може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності шляхом переховування від правоохоронних органів та суду.
Щодо ризиків, передбачених п.3 ч.1 ст.177 КПК України, колегія суддів звертає увагу, що свідки по даному кримінальному провадженню ще не допитані, та вважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань та дослідження їх судом, а ОСОБА_6 має реальну можливість впливати на вказаних осіб у даному кримінальному провадженні, в тому числі на тих, яким відомо про вчинення кримінального правопорушення, не можна виключати можливість такого впливу підозрюваного на останніх з метою зміни їх свідчень на свою користь.
Разом з цим колегія суддів погоджується з існуванням ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки, враховуючи те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років, не виключена можливість того, що останній може вчинити інші кримінальні правопорушення у сфері злочинів проти життя та здоров'я особи, внаслідок вчинення якого заподіяно шкоду здоров'ю потерпілого, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, можливість вчинення інших кримінальних правопорушень проти життя та здоров'я особи, що свідчить про особливий цинізм його вчинення та реальну можливість продовження підозрюваним своєї злочинної діяльності та вчинення нових кримінальних правопорушень.
Крім того, слідчим суддею вивчалась можливість застосування стосовно ОСОБА_6
більш м'якого запобіжного заходу, але, враховуючи вищевикладене, було зроблено вмотивований висновок про те, що обґрунтованість підозри у вчиненні злочинів на даному етапі розслідування не дозволяє застосувати до підозрюваного інший запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Слідчий суддя, відповідно до вимог ст. 182 КПК України, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового стану підозрюваного, вважає, що застава в розмірах, визначених в п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатна забезпечити виконання підозрюваному у вчиненні тяжкого злочину покладених на нього обов'язків, передбачених КПК України, та призначає заставу в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 181 680 гр. (3028 гр. х 60 = 181 680 гр.)
З таким висновком погоджується і апеляційний суд.
У зв'язку з викладеним застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою із заставою є цілком обґрунтованим та відповідає вимогам, визначеним ст.ст.177, 178 КПК України, оскільки більш м'який запобіжний захід не здатний запобігти ризику, передбаченому п.5 ч.1 ст.177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно зі сформованою практикою Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження та характеру дій, які інкримінуються підозрюваному, а саме того, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, тобто умисному тяжкому тілесному ушкодженню, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку вчиненого та особи, яка його вчинила, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів сторони захисту в апеляційній скарзі щодо свавільного позбавлення волі підозрюваному ОСОБА_6 , зважаючи на наступне.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення у сфері злочинів проти життя та здоров'я особи, внаслідок вчинення якого заподіяно шкоду здоров'ю потерпілого, та враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, існує можливість вчинення інших кримінальних правопорушень проти життя та здоров'я особи.
Колегія суддів вважає, що в діях ОСОБА_6 існує підвищена суспільна небезпека вчиненого та особи, яка його вчинила, тому у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Суд вважає, що з огляду на обставини кримінального правопорушення, лише запобіжний захід у виді тримання під вартою із заставоюздатний забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та запобігти встановленому ризику.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, які, на думку захисника підозрюваного є підставами для скасування ухвали суду, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в справах «Салов проти України» від 06 вересня 2005 року (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року (заява №4909/04; пункт 58), відповідно до якої: принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Доводи, на які посилається в апеляційних скаргах сторона захисту стосовно недоведення ризиків, заявлених в клопотанні слідчого, спростовуються відомостями, що є наявними в кримінальному провадженні, що свідчить про постановлення слідчим суддею обґрунтованого та вмотивованого рішення, відповідно до вимог ст.370 КПК України.
Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, в апеляційній скарзі не наведено беззаперечних та достатніх доводів, які б спростовували висновки слідчого судді щодо необхідності застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою із заставою щодо ОСОБА_6 .
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді тримання стосовно із заставою ОСОБА_6 , та відсутності підстав для зміни чи скасування рішення за доводами поданих апеляційних скарг.
З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, слідчий суддя постановив рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких постановив відповідне рішення.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави щодо підозрюваного ОСОБА_6 під час апеляційного розгляду не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст.370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її зміни чи скасування на цьому етапі досудового розслідування, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, ст.ст. 176-206, ст.ст. 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 15 05 2025 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» у межах строку досудового розслідування до 12 липня 2025 року включно, із визначенням розміру застави, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст. 424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді
____________ _____________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4