Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 33/4809/354/25 Головуючий у суді І-ї інстанції Подоляк Я. М.
Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Олексієнко І. С.
03.06.2025 року. м. Кропивницький
Кропивницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді Олексієнко І.С.,
із секретарем судового засідання Степановою Д.К., за участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Сердюка О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницький справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Сердюка О.Є., на постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28.04.2025, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , менеджера ФК «Олександрія», проживає за адресою: АДРЕСА_1
визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнаний винним за те, що він 17.05.2024 року о 22 год 28 хв в м.Олександрія Кіровоградської області, по вул. Зерваницького, біля будинку №1, керував автомобілем «Skoda Superb» днз. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме, різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Своє рішення суд мотивував тим, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення ААД №540899 від 17.05.2024 року, відеозаписами, які містяться на цифровому носії інформації DVD-R диск, оглянутому судом, з яких встановлено, що у ході спілкування з ОСОБА_1 працівники поліції виявили в нього ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах з порожнини рота, після чого запропонувати пройти огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, попередньо роз'яснивши останньому і наслідки відмови від проходження огляду для визначення стану сп'яніння, однак ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я. При цьому, як зафіксовано на записі, працівники поліції двічі пропонували ОСОБА_1 пройти огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, і обидва рази останній відмовлявся.
У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Сердюк О.Є. просить скасувати постанову суду як незаконну та необґрунтовану, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що апелянт не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, відмовився лише за місцем зупинки з використанням спеціальних технічних засобів поліцейськими. При цьому апелянтом було запропоновано огляд у медичному закладі, проте поліція не змінила своєї позиції та не направила його до найближчої лікарні, як це передбачено Інструкцією №1452/735. У матеріалах справи відсутні докази належного вручення направлення на медичний огляд. Крім того, адміністративне провадження не містить доказів фактичного відсторонення апелянта від керування або передачі керування іншій особі, що викликає сумнів у доведеності обставин справи. Судом також не було допитано жодного свідка, попри заявлене відповідне клопотання, що порушує право на захист. Усі ці обставини свідчать про необґрунтованість висновків суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та висновок його захисника - адвоката Сердюка О.Є., які просили задовольнити подану апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України»,статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»(ЄСПЛ) вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Так, диспозицією частини першої статті 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння, чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 пояснив, що дійсно він 17.05.2024 року о 22 год 28 хв в м.Олександрія Кіровоградської області, по вул. Зерваницького, біля будинку №1, керував автомобілем «Skoda Superb» днз. НОМЕР_1 та його зупинили працівники поліції. Під час спілкування, йому було запропоновано пройти огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, однак він відмовився. Зазначив, що відмовився пройти огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, однак йому не пропонували проїхати до найближчого закладу охорони здоров'я.
Проте, перевіривши матеріали справи та дослідивши зібрані по справі докази, апеляційний суд вважає, що у відповідності до вимог ст.ст. 245, 251 КУпАП районний суд об'єктивно з'ясував всі обставини даної справи і, врахувавши досліджені по справі докази, правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки останній порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України і його вина повністю підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №540899 від 17.05.2024, а також дослідженими відеозаписами, на яких зафіксовано факт керування правопорушником ОСОБА_1 транспортним засобом, пропозиція поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння та факт відмови останнього від проходження зазначеного огляду.
Так, пункт 2.5 Правил дорожнього руху України покладає на водія обов'язок на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Наведена норма не містить виключень і обставин, які б надавали водію право відмовитись від такого огляду.
Процедура проведення огляду особи на визначення стану сп'яніння регулюється вимогами ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ від 09.11.2015 № 1452/735 (далі по тексту Інструкція № 1452/735).
Як вбачається з матеріалів справи протокол про адміністративне правопорушення та додатки до нього, складені у відповідності до вимог чинного законодавства.
Так, згідно диску, на якому міститься відеозапис, ОСОБА_1 був зупинений працівниками патрульної поліції на підставі ст.35 ЗУ «Про національну поліцію», а саме згідно бази даних на транспортний засіб, відсутній поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. На вимогу працівників поліції водій надав посвідчення водія та реєстраційні документи на автомобіль. Після спілкування з водієм, працівником поліції було встановлено відповідні ознаки алкогольного сп'яніння у останнього, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, та запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу (за допомогою алкотестеру «Драгер»), на що той відмовився. Надалі, на 4 хв. 49 с. працівником поліції ОСОБА_1 знову було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу так і в закладі охорони здоров'я, на що той повідомив, що відмовляється проходити будь-де огляд на стан сп'яніння.
З відео нагрудних камер працівників поліції вбачається, що працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу так і в закладі охорони здоров'я. Пропонували підписати протокол про адміністративне правопорушення чи надати свої зауваження, однак останній відмовився на цю пропозицію.
Тому твердження захисника стосовно того, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння є безпідставними.
При цьому, при впевненості у відсутності алкоголю, водій зобов'язаний був підтвердити свою добросовісність відповідним тестом на місці зупинки транспортного засобу чи у лікарні. Однак своїми правами розпорядився самостійно, що є наслідком відповідальності за ухилення від огляду на стан сп'яніння, яке виразилось відмовою, зафіксованою відеозаписом.
Диск із відеозаписами містить саме фіксацію адміністративного правопорушення зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення та джерелом доказів, які долучаються до матеріалів адміністративної справи, відповідно до вимог КУпАП.
В той же час, апеляційний суд зауважує, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що КУпАП не висуває імперативної вимоги фіксувати складання направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а тому доводи щодо відсутності на відеозаписі події складання даного документа є безпідставними.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, спростовуються наявним відеозаписом, з якого чітко вбачається, що працівник поліції на 4.41 хв. файл №NOR_100100_000000_202405172243318_2 повідомив останнього про відсторонення від керування транспортним засобом та необхідність видачі тимчасового дозволу.
Таким чином, твердження сторони захисту суперечать об'єктивно зафіксованим обставинам справи.
Тому, апеляційний суд вважає, що вищезазначені доводи апеляційної скарги є безпідставними та надані з метою ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, оскільки вина правопорушника повністю підтверджується матеріалами справи та дослідженими у судовому засіданні апеляційного суду доказами.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодившись нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Крім того, з урахуванням вищезазначених обставин справи, районний суд правильно обрав вид та розмір адміністративного стягнення, а саме у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, що є мінімально можливим, як видом, так і розміром адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, та за даних обставин справи, з урахуванням особи правопорушника, послужить його вихованню в дусі додержання Законів України, поваги до правил співжиття та запобігання вчиненню ним нових правопорушень.
Будь-яких порушень законодавства про адміністративні правопорушення, які б вплинули на правильність прийнятого місцевим судом рішення, та були б підставою для його скасування, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, та під час розгляду справи в суді першої інстанції, допущено не було.
За таких обставин, районний суд правильно дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та обґрунтовано призначив йому вид та розмір стягнення в межах санкції вказаної статті, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для скасування постанови районного суду та закриття провадження у справі, як того просить захисник у своїй апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представникаособи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Сердюка О.Є без задоволення, а постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2025 року щодоОСОБА_1 без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: