Справа № 353/1218/24
Провадження № 33/4808/266/25
Категорія ст.130 ч.1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції ЛУЩАК Н. І.
Суддя-доповідач Васильєв
02 червня 2025 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Горина В.М.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 адвоката Горина В.М. на постанову Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 05 березня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто 605,60 грн. судового збору -
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані сп'яніння.
Так, судом встановлено, що 19.12.2024 року о 21 год. 54 хв. по вул. Грушевського, 165, в с. Олеша Олешанської ТГ Івано-Франківського району Івано-Франківської області ОСОБА_1 керував автомобілем «SEAT CORDOBA», номерний знак НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у медичному закладі КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» у лікаря нарколога, зі згоди водія, у встановленому законом порядку. Стан наркотичного сп'яніння підтверджується висновком КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» № 702, складеному 19.12.2024 року о 23 год. 40 хв., чим порушив вимоги п. 2.9 А Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, адвокат Горин В.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 05 березня 2025 року та закрити провадження щодо ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Зазначає, що він звертався із адвокатським запитом до КНП «ПОК ЦПЗ ІФ ОР», на що отримав відповідь, що лабораторне дослідження біоматеріалу на вміст наркотичних речовин не проводилося з причин, які не залежали від медичного закладу, а визначення часу давності вживання наркотичних речовин не входить до компетенції медичного персоналу під час огляду. Крім того, в Акті огляду на стан сп'яніння зазначено метод лабораторного тестування ГРХ, який не передбачений чинними нормативно-правовими актами, що дає підстави вважати огляд на стан наркотичного сп'яніння недійсним та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства.
Звертає увагу на те, що в порушення вимог п.7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858, відповідно до якого проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове, лікарем медичного закладу не було проведено уточнюючий лабораторний аналіз з причин, які не залежали від медичної установи.
Вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки вищевказаним доказам, які подав адвокат разом із клопотанням про закриття провадження щодо ОСОБА_1 .
Стверджує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Горин В.М. підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просили скасувати постанову суду та закрити провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
При цьому, позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності».
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.
Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд, враховуючи недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року, вважає за необхідне здійснювати правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.
Так, судове рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття судом провадження його не було закрито або ухвалено незаконним складом суду.
Зокрема, підлягає обов'язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.
Суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що в апеляційній скарзі захисник адвокат Горин В.М. посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне перевірити вищевказані доводи та дослідити наявні докази у повному обсязі.
Так, ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Оцінка доказів, відповідно до ст.252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Правильність вищевказаних висновків суду першої інстанції, на переконання апеляційного суду, повністю доводиться зібраними та дослідженими судом доказами.
Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог п.п. 2.9. а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №200633 від 20.12.2024 року, ОСОБА_1 19.12.2024 року о 21 год. 54 хв. в с. Олеша по вул.. Грушевського буд. 165, Олешанської ТГ Івано-Франківського району, керував ТЗ Seat Cordoba д.н.з. НОМЕР_1 в стані наркотичного сп'яніння. Огляд на стан наркотичного сп'яніння проводився у медичному закладі КНП «ПОК ЦПЗ ІФ ОР» у лікаря-нарколога зі згоди водія у встановленому законом порядку. Стан наркотичного сп'яніння підтверджується висновком КНП «ПОК ЦПЗ ІФ ОР» №702, складеному 19.12.2024 року о 23 год. 40 хв., чим порушив п. 2.9.а ПДР ,за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.(а.с. 2)
Статтею 254 КУпАП передбачено, що у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.
Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Вказаний протокол складений уповноваженою на те особою - інспектором ВП №5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області молодщим лейтенантом поліції Рибаком Р.М., із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, власноручно підписаний особою, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та уповноваженою особою, яка складала протокол про адміністративне правопорушення.
ОСОБА_1 були роз'яснені його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також повідомлено про розгляд справи в Тлумацькому районному суді, що останній ствердив своїм особистим підписом у відповідній графі протоколу.
Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним та полягає в тому, що останній звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння.
На переконання апеляційного суду, протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам статей 254, 255, 256 КУпАП і не містить недоліків, які б свідчили про істотне порушення права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, чи будь-яких інших процесуальних порушень.
Від надання пояснень під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 відмовився.
Разом з тим, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що дійсно періодично вживає марихуано виключно в лікувальних цілях, однак ніколи не керував транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, оскільки розуміє необхідність забезпечення безпеки дорожнього руху. Зазначає, що він неодноразово був причетний до дорожньо-транспортних пригод, які не були пов'язані з перебуванням у стані сп'яніння. Визнає, що він дійсно керував транспортним засобом та на вимогу працівників поліції погодився пройти та пройшов огляд на стан сп'яніння у медичному закладі. Вказує, що не згідний із висновком лікаря медичного закладу про те, що він перебував у стані наркотичного сп'яніння, оскільки в дійсності він у стані сп'яніння не перебував та вживав марихуану за декілька днів до цього.
Перевіряючи вищевказані доводи, апеляційний суд враховує, що до протоколу про адміністративне правопорушення також додані направлення у КНП «ПОК УПЗ ІФ ОР» на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння, оскільки у результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки наркотичного сп'яніння: порушення координації рухів, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці (а.с. 3), висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19.12.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп'яніння. (а.с. 4).
В матеріалах справи наявний рапорт інспектора СРПП ВП №5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області молодшого лейтенанта поліції Рибак Р.М., зі змісту якого вбачається, що під час здійснення нагляду за дорожнім рухом в с. Олеша по вул. Грушевського, 165, Олешанської ТГ, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області, на підставі ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», було зупинено транспортний засіб марки «SEAT CORDOBA», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням гр. ОСОБА_1 , за порушення правил дорожнього руху, а саме при здійсненні повороту на вул. Грушевського із вул. Швабівка не ввімкнув лівий покажчик повороту при зміні руху, чим порушив п.п.9.2.6 ПДР України.
Керуючись положеннями «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС/МОЗ N? 1452/735 від 09.11.2015 в ході спілкування із водієм вищевказаного транспортного засобу, були виявлені ознаки наркотичного сп?яніння, а саме: порушення координації рухів, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці.
На вимогу постанови КМУ від 17.12.2008 N? 1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», водію було запропоновано в установленому законом порядку пройти огляд в лікувальний заклад КНП «ПОКЦІЗ», що знаходиться в м. Івано-Франківськ по вул. Медична, 15, на що ОСОБА_1 погодився.
Під час проходження огляду на визначення стану наркотичного сп?яніння, було виявлено, що гр. ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп?яніння. Відповідно до проведеного тестування результат позитивний, тобто вище вказаний громадянин керував транспортним засобом в стані наркотичного сп?яніння, що підтверджується висновком лікаря-нарколога N? 702 від 19.12.2024, чим порушив п.п 2.9а ПДР України. Водію було роз?яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, що підтверджується відеозаписом із портативного нагрудного відеореєстратора (бодікамери).
На вимогу п. 1 розділу Х «Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУПА» наказу МВС N?1395 від 07.11.2015 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», ч.1 ст. 266 КУпАП ОСОБА_1 від керування транспортним засобом був відсторонений. На місці події згідно ст. 40 КУпАП проводилась відеофіксація на нагрудний портативний відеореєстратор (бодікамера) марки NC202347.
Враховуючи вищенаведене на ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачений ст. 130 ч. 1 КУпАП (серії ЕПР1 N? 200633) та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ч. 2 ст. 122 КУпАП (серії ЕНА N? 3693300). (а.с. 8-9)
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказаний рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовими документами, яким поліцейський інформує керівництво про законність своїх дій.
Разом з тим, дані вищевказаного рапорту працівника поліції повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовності дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення.
Так, зі змісту доводів ОСОБА_1 вбачається, що він визнає, що був зупининей працівниками поліції під час керування транспортним засобом у зв'язку із порушенням вимог ПДР України, однак стверджує, що в дійсності такого порушення не допускав, хоча відповідну постанову працівника поліції про притягнення його до адміністративної відповідальності не оскаржував та повністю сплатив суму штрафу. (а.п.7)
Апеляційний суд вважає, що матеріали адміністративного провадження не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Обставини, які зазначені в рапорті працівника поліції стосовно правових підстав для зупинки транспортного засобу повністю узгоджуються із даними оглянутих та досліджених в ході апеляційного перегляду відеозаписів та іншими матеріалами провадження.
До матеріалів справи долучено: постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3693300 за ч. 2 ст. 122 КУпАП (а.с. 7).
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.
Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи, які містяться в матеріалах справи та були надані сторонами по справі.
Апеляційний суд вважає, що наявні відеозаписи є належними та допустимими доказами, оскільки отримані у встановленому законом порядку. Стосуються подій, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено за допомогою стаціонарних відеокамер зовнішнього спостереження та відеореєстратору транспортного засобу.
Відеозаписом зафіксовано (а.с. 6), (файл 00000_0000002024121922444_0017) як працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 , що вбачає у нього ознаки наркотичного сп'яніння та пропонує йому проїхати в медичний заклад. Повідомляє водія, що його зупинено у зв'язку із тим ,що він не ввімкнув сигнал повороту та здійснив маневр повороту. Водія повідомляють про те, що відмова від проходження від огляду за своїми правовими наслідками прирівнюється до керування транспортним засобом в стані сп'яніння, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
(файл 00000_00000020241219232332_0019) Вищевказаним відеозаписом зафіксовано огляд ОСОБА_1 у медичному закладі, під час якого лікар повідомляє, що у останнього слабко-позитивний тест на бензодіазепіни, на що водій повідомляє, що вживав ОСОБА_2 . Далі ОСОБА_1 показують результати тесту та повідомляють, що тест є позитивним на амфетамін та канабіс. ОСОБА_1 повідомив, що канабіс він курив, проте амфетамін не вживає. Згодом ОСОБА_1 ознайомлюють із висновком, яким встановлено, що він перебуває у стані наркотичного сп'яніння.
(файл 00000_00000020241219233832_0020) Вищевказаним відеозаписом зафіксовано опитування водія медсестрою під час складання Акту огляду. Згодом водій та працівник поліції ознайомилися із актом огляду, працівник поліції отримав копію.
(файл 00000_00000020241220001137_0001) на місці проходження медичного огляду ОСОБА_1 ознайомлюють зі складеними відносно нього постановою за ч.2 ст. 122 КУпАП, не заперечував проти вчинення ним даного правопорушення, протоколом за ч.1 ст. 130 КУпАП, від надання пояснень відмовився, йому роз'яснили права, передбачені ст.. 63 Конституції України та ст.. 268 КУпАП, повідомили, що розгляд справи відбудеться в Тлумацькому районному суді, ОСОБА_1 власним підписом зазначив, що ознайомлений із змістом протоколу, правами та обов'язками та місцем розгляду справи. Також ОСОБА_1 повідомив, що жодних претензій до працівників поліції він не має, далі отримав копію протоколу.
Відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння.
Зі змісту матеріалів справи та долучених до них відеозаписів вбачається, що під час спілкування з водієм ОСОБА_1 у працівників поліції виникла підозра, що останній перебуває в стані наркотичного сп'яніння. У відповідності до приписів закону ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у найближчому спеціалізованому медичному закладі, на що останній погодився та в добровільному порядку пройшов огляд.
В обґрунтування своїх доводів сторона захисту посилається на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду та звертає увагу на необхідність застосування правових позицій, які висловлені у вищевказаних рішеннях під час розгляду провадження.
Так, у мотивувальній частині Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №536/1703/17 від 26 червня 2019 року 2020 року за позовом до Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, провадження зазначено, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Крім того, у мотивувальній частині Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №823/1022/16 від 24 квітня 2020 року за позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, зазначено, що результати медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп'яніння вважаються достовірними за умови, що вони були отримані під час медичного обстеження, поєднаного з лабораторними дослідженнями, результати яких зафіксовані в акті та висновку.
Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції повністю узгоджується із правовими висновками, які наведені у вищевказаних рішеннях Верховного Суду.
Разом з тим, апеляційний суд враховує, що зі змісту рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року N 19-рп/2011 (Справа N 1-29/2011) вбачається, що перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб'єктів владних повноважень, які за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ.
Зокрема, у вищевказаному рішенні Конституційний Суд України звернув увагу на те, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на розгляд справ, які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
За таких обставин, апеляційний суд враховує, що висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду стосуються перегляду судових рішень, які були ухвалені судами, юрисдикція яких не поширювалась на розгляд кримінальних проваджень.
Разом з тим, апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що Європейський суд визнав, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України").
Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.
Так, при оформленні поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху патрульна поліція керується Конституцією України, КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція), іншими нормативно правовими актами.
Відповідно до національного законодавства, працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП, у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.
Так, у разі виявлення поліцейськими ознак наркотичного сп'яніння у водія транспортного засобу, вони повинні прийняти відповідні заходи для того, щоб провести медичний огляд водія на стан сп'яніння та пересвідчитись в тому, що водій не перебуває у стані сп'яніння та може продовжити керувати транспортним засобом, оскільки керування транспортним засобом водієм, який перебуває у стані наркотичного сп'яніння є злочином, який може привести до особливо тяжких наслідків та повинен бути негайно припинений.
Вказана норма закону більш детально відображена у п. 12 Інструкції, яким встановлено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє, цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Аналіз вказаних нормативних актів та усталеної судової практики свідчить, що у разі виявлення у водія ознак наркотичного сп'яніння працівниками поліції огляд поліцейським за допомогою спеціальних технічних засобів не проводиться, а водій транспортного засобу направляється до найближчого закладу охорони здоров'я для проведення медичного огляду лікарем медичного закладу.
Відповідно до п. 7 Порядку направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1103 саме поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Згідно з ч.4 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Згідно з висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «ПОК ЦПЗ ІФ ОР» медичний огляд на визначення стану наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 проходив 19.12.2024 року о 22 год. 25 хв., відповідно до якого ОСОБА_1 перебував в стані наркотичного сп'яніння. Огляд правопорушника було проведено лікарем ОСОБА_3 (а.с. 4).
В апеляційній скарзі захисник адвокат Горин В.М. стверджує, що вищевказаний висновок лікаря медичного закладу повинен бути визнаний недійсним, оскільки огляд ОСОБА_1 був проведений в порушення вимог п.7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858, відповідно до якого проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове, однак лікарем медичного закладу не було проведено уточнюючий лабораторний аналіз з причин, які не залежали від медичної установи.
Перевіряючи вищевказані доводи, апеляційний суд звертає увагу на те, що лікар медичного закладу самостійно, у відповідності до вимог Інструкції, проводить медичний огляд обстежуваної особи та застосовує різні методи дослідження з метою виявлення стану алкогольного або наркотичного сп'яніння і на підставі сукупності отриманих даних, оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, як особа яка має спеціальні знання та кваліфікацію і несе правову відповідальність за правильність свого висновку.
Відповідно до п. п. 16, 17, 20 Розділу III Інструкції висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акту медичного огляду.
Апеляційний суд вважає, що під час апеляційного розгляду не встановлені обставини, які свідчать про те, що вищевказаний медичний висновок не відповідає дійсності та зроблений з порушенням вимог, які регламентують його проведення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що питання щодо законності використання тестів при проведенні огляду лікарем медичного закладу при проведенні огляду водіїв транспортних засобів на стан сп'яніння неодноразово вирішувалось судом і відповідно до усталеної судової практики використання та застосування таких тестів є правомірним, оскільки передбачено національним законодавством.
Проведення тесту за допомогою тест-систем є лабораторним дослідженням, передбаченим Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, під лабораторним дослідженням необхідно розуміти фізико-хімічні, біохімічні та біологічні методи дослідження, за допомогою яких можна аналізувати склад і властивості біологічних рідин і тканин людини.
Проведення тесту є лабораторним дослідженням, яке дозволяє провести відповідний аналіз та у сукупності з іншими даними обстеження встановити лікарю медичного закладу чи перебуває водій транспортного засобу у стані наркотичного сп'яніння.
Апеляційний суд вважає, що проведення відповідних тестів за допомогою тест-систем повністю узгоджується із вимогами п.7 Інструкції, яким передбачено, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що лікар, який застосовує використання вищевказаного тесту обізнаний стосовно його обмежень, умов його використання, порядку застосування і приходить до результату про перебування водія транспортного засобу у стані наркотичного сп'яніння на підставі сукупності даних, які встановлює в результаті безпосереднього огляду.
Так, відповідно до копії Акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції Комунального некомерційного підприємства «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради» №702 від 19.12.2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 був оглянутий лікарем ОСОБА_3 , яким була застосована сукупність різних методів з метою виявлення стану сп'яніння, зазначені результати зовнішнього огляду, поведінки обстежуваної особи , стан свідомості, дані щодо мовної здатності, вегетативно-судиних реакцій, рухової сфери, наявність ознак нервово-психічних захворювань, органічного ураження нервової системи, використання технічних засобів для визначення наявності або вимірювання стану сп'яніння та їх результати. В акті зазначені дані про висновок та діагноз, а саме наркотичне сп'яніння. Зазначені дані про відібрання біологічного матеріалу 19.12.2024 року та їх результати ( відсутність етанолу та наявність амфетаміну)
Заключний діагноз (за результатами огляду та тестів) у виді розладу психіки та поведінки внаслідок комбінованого вживання психотропних речовин був встановлений та внесений до акту медичного огляду іншим лікарем 30.12.2024 року.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння (п.20 Інструкції) складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що лікар медичного закладу володіє відповідними знаннями, які носять спеціальний характер та досвідом, які дозволяють за допомогою передбачених методів провести медичне дослідження та отримати достатню інформацію, яка дозволяє прийти до висновку стосовно стану сп'яніння водія транспортного засобу.
Висновок щодо результатів медичного огляду водія транспортного засобу складається лікарем медичного закладу безпосередньо після проведення такого огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що висновок лікаря медичного закладу, яким встановлено, що водій транспортного засобу перебуває у стані сп'яніння є доказом, який повинен бути оформлений у встановленому законом порядку та може бути визнаний недопустимим за наявності певних правових підстав.
Зокрема, висновок лікаря про перебування обстежуваної особи у стані сп'яніння може бути визнаний недопустимим доказом, якщо судом буде встановлено, що він отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Висновок лікаря може бути визнаний недопустимим доказом, коли судом буде встановлено, що він був зроблений у порушення встановленого законом порядку або лікарем медичного закладу, який не мав права проводити такий огляд і не мав належних повноважень. Таким чином, в результаті перевірки доводів апеляційної скарги не було встановлено даних, які б свідчили про неправомірність огляду, який було проведено відповідно до вимог ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, є чітким та зрозумілим, не містить суперечностей і не потребує додаткового роз'яснення.
Апеляційний суд приймає до уваги, що огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я проводиться у відповідності до вимог ст.266 КУпАП з метою відсторонення водія транспортного засобу від керування цим транспортним засобом.
Разом з тим, питання щодо доведеності факту перебування водія транспортного засобу у стані сп'яніння повинно бути вирішено судом за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, на підставі об'єктивної оцінки сукупності зібраних доказів з погляду їх достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
За таких обставин, висновок лікаря медичного закладу щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів не може бути визнаний єдиним доказом, який поза розумним сумнівом доводить перебування водія транспортного засобу у стані сп'яніння, оскільки це питання вирішується судом внаслідок дослідження сукупності всіх доказів по справі.
Так, зі змісту сукупності досліджених судом доказів вбачається, що ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом марки «SEAT CORDOBA», номерний знак НОМЕР_1 та був зупинений у зв'язку з тим, що допустив порушення ПДР України. Під час спілкування з водієм транспортного засобу у працівників поліції виникла обґрунтована підозра про те, що водій перебуває у стані наркотичного сп'яніння у зв'язку з чим водій був направлений до медичного закладу доля проходження відповідного огляду на стан сп'яніння. В результаті проведення огляду лікарем медичного закладу було встановлено, що водій дійсно перебуває у стані наркотичного сп'яніння.
За результатами медичного огляду працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , який, керуючи транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, допустив порушення п. 2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп'яніння.
Таким чином, доводи апелянта про відсутність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю спростовується сукупністю досліджених доказів, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку у відповідності до вимог ст. 252 КУпАП.
Даних, які б свідчили про неправомірні дії правників поліції, в матеріалах провадження відсутні, останні діяли у відповідності до приписів закону та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.
Такими чином, перевіривши сукупність доказів по справі, апеляційний суд вважає, що в матеріалах провадження достатньо належних та допустимих доказів, які поза всяким розумним сумнівом доводять факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння.
Постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дане правопорушення та прийняте по справі рішення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП , за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп'яніння пов'язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров'я громадян.
При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами.
Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки.
Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.
За таких обставин, підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу захисника адвоката Горина В.М. залишити без задоволення.
Постанову Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 05 березня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв