Справа № 628/553/20 Провадження 1-кп/636/425/25
04.06.2025 місто Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві обвинувальні акти у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017220440000983 від 01 липня 2017 року, №1202122124000765 від 08 листопада 2021 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ч. 3 ст. 187, ч.1 ст.263, ч.2 ст. 289, ч.2 ст. 15 ч.3 ст. 186 КК України,
На розгляді Чугуївського міського суду Харківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ч. 3 ст. 187, ч.1 ст.263, ч.2 ст. 289, ч.2 ст. 15 ч.3 ст. 186 КК України.
02.06.2025 прокурором до суду подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Клопотання обґрунтоване тим, що у ході досудового розслідування та під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на теперішній час не зменшились та продовжують існувати. Прокурор наполягав на тому, що необхідно продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки це забезпечить його належну процесуальну поведінку та дозволить запобігти вчиненню інших кримінальних правопорушень і вважав, що інші більш м'які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не дозволять забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Прокурор у судовому засіданні заявлене клопотання підтримав та наполягав на тому що інші, більш м'які запобіжні заходи не дозволять уникнути встановлених ризиків та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 та виконання покладених на нього обов'язків.
Обвинувачений ОСОБА_6 проти задоволення клопотання прокурора заперечував, просив суд врахувати тривалий строк тримання його під вартою, не доведеність існування ризиків та просив суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора, або обрати стосовно нього запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання.
Крім того обвинувачений ОСОБА_6 заявив в судовому засіданні клопотання, в якому повідомив про застосування стосовно нього катувань, тілесних пошкоджень, незаконного морального впливу, фальсифікації кримінальних справ стосовно нього за ч.3 ст. 187, ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 289 КК України. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що 30.06.2017 та 12.01.2018 співробітниками Чугуївського РВ до нього було застосовано насильство з метою змушення визнати провину за ч.2 ст. 289 КК України та ч.3 ст. 187 КК України відповідно під час досудового розслідування. 13.01.2018 після доставки його до суду для обрання міри запобіжного заходу, співробітники поліції запропонували взяти на себе ще кримінальні правопорушення за ч.3 ст. 185 КК України та ч.1 ст. 263 КК України, погрожуючи, що ч.3 ст. 187 КК України вони перекваліфікують на ст. 115 КК України
Захисник - адвокат ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора заперечувала, просила відмовити у його задовленні, клопотання ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу та про направлення відповідного доручення щодо з'ясування обставин, викладених у письмовому клопотанні ОСОБА_6 щодо застосування до нього насильства співробітниками поліції під час досудового розслідування, - підтримала.
Прокурор проти задоволення клопотання ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу заперечував, проти направлення відповідного доручення до органу ДБР з метою перевірки зазначених обвиунваченим мір насильницького характеру стосовно нього не заперчеував.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечували проти клопотання прокурора, клопотання ОСОБА_6 підтримали.
Суд, вислухавши думку учасників судового засідання вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу та інше.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Суд вважає встановленим та доведеним факт існування ризиків, передбачених п. 1,3 ч.1 ст.177 КПК України, на які посилається прокурор в обґрунтування клопотання про продовження строку тримання під вартою, та погоджується із думкою прокурора про те, що вказані ризики на теперішній час не зменшились та продовжують існувати.
Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Усвідомлюючи ризик бути засудженим до тривалого терміну ув'язнення, обвинувачений перебуваючи на свободі може переховуватися від суду.
Таким чином, зважаючи на тяжкість злочину, який інкримінується ОСОБА_6 , суспільну небезпечність та покарання, яке загрожує обвинуваченій у разі визнання її винуватою, дані про особу обвинуваченої, суд вважає, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які стали підставою для обрання та продовження строку запобіжного заходу, доведені прокурором, не зникли та продовжують існувати, та виправдовують тримання останньої під вартою.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Суд, розглядаючи клопотання прокурора враховує те, що стороною захисту на теперішній час не надано до суду переконливих доказів того, що наведені в ухвалі слідчого судді від 14.01.2022 за результатами розгляду клопотання сторони обвинувачення про обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 ризики на теперішній час суттєво зменшились або перестали існувати.
Відповідно до фактичних обставин справи та згідно обвинувальних актів, вбачається, що ОСОБА_6 раніше неодноразово засуджений, в тому числі і за скоєння корисливих злочинів, обвинувачується у скоєнні низки тяжких та особливо тяжкого злочину проти власності.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Таким чином, суд дійшов висновку, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 не зменшилися та не перестали існувати на момент продовження цього запобіжного заходу.
Отже, враховуючи всі вищенаведені відомості, у суду не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, якими прокурор обґрунтовував необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання обвинуваченого під вартою, оскільки на момент розгляду клопотання прокурора всі ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження, які прокурор вважає доведеними, направивши обвинувальні акти до суду, та якому за наслідками судового розгляду, суд надасть відповідну процесуальну оцінку, ухваливши виправдувальний чи обвинувальний вирок.
За таких обставин, суд вважає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
Враховуючи сукупність досліджених судом обставин та тяжкість покарання за злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити, продовжити стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, а в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу відмовити.
Згідно ч.6 ст. 206 КПК України якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: 1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; 2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; 3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 18 КПК України жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.
Згідно із ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Стаття 3 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.
Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини у випадках, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з боку представників держави, що порушує статтю 3 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, обов'язком національних органів є проведення «ефективного офіційного розслідування», спроможного встановити факти та виявити і покарати винних. В іншому випадку загальна юридична заборона катувань та нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження та покарання була б, незважаючи на основоположну важливість, неефективною на практиці, та у деяких випадках представникам держави було б можливо фактично безкарно порушувати права тих, хто знаходиться під їхнім контролем (п. 102, рішення ЄСПЛ «Ассенов та інші проти Болгарії» та п. 131, рішення ЄСПЛ «Лабіта проти Італії»).
За змістом ч. 1, п. 2 ч. 2, ч. 4 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження.
Відповідно до ст. 410, ч. 1 ст. 412 КПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до вимог ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або після самостійного виявлення ними з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язані внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державне бюро розслідувань", Державне бюро розслідувань вирішує завдання із запобігання, виявлення, припинення, розкриття і розслідування, зокрема, злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів, крім випадків, коли ці злочини віднесено до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України.
Отже, враховуючи те, що перевірка заяви у кримінальному провадженні повинна проводитись неупередженою особою, про що зазначено в рішенні ЄСПЛ «Захаркін О.М. проти України» від 24 червня 2010 року, а також те, що при наявності підстав та доказів вказане ОСОБА_6 діяння може бути розцінене як кримінально-каране, а суд першої інстанції, в силу своїх повноважень, позбавлений можливості перевірити достовірність вказаних ним обставин, суд вважає за необхідне доручити Директору Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтава провести перевірку зазначених обвинуваченим ОСОБА_6 обставин щодо застосування до нього методів фізичного та психологічного впливу під час досудового розслідування кримінального провадження №12017220440000983 від 01 липня 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ч. 3 ст. 187, ч.1 ст.263, ч.2 ст. 289 КК України, працівниками правоохоронних органів, які здійснювали досудове розсування кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 333 КПК України у разі, якщо під час судового розгляду виникне необхідність у перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження і вони не можуть бути перевірені іншим шляхом, суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі дії.
Керуючись ст. ст. 176-178, 184, 188, 190, 191, 194, 206, 331, 333, 350, 369-372 КПК України, суд,
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор" строком на 60 днів, а саме до 02 серпня 2025 року включно.
Розмір застави, визначений на підставі ухвали слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 14.01.2022 - у розмірі 191440 (сто дев'яносто одна тисяча чотириста сорок) грн. залишити без змін.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну стосовно нього запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання - залишити без задоволення.
Доручити Директору Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтава, провести перевірку викладених обвинуваченим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлених ним у судовому засіданні 04.06.2025 року, відомостей щодо застосовування щодо нього недозволених методів ведення слідства.
Копію цієї ухвали направити до Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м. Полтава - для виконання.
Направити до ТУ ДБР, розташованого у м. Полтава, копію журналу судового засідання від 04 червня 2025 року разом із записом аудіо- та відеофіксації судового засідання, копію обвинувального акту з реєстром до нього, копію письмового клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 , - для повної та всебічної перевірки обставин викладених обвинуваченим.
Встановити строк виконання даного доручення - один місяць з дня отримання ухвали суду.
Прийняте за результатами перевірки процесуальне рішення та завірені належним чином матеріали перевірки, негайно направити до Чугуївського міського суду Харківської області для долучення до матеріалів справи у встановлений строк.
Ухвала щодо продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити начальнику ДУ "Харківський слідчий ізолятор" - для виконання.
Ухвала щодо продовження строку застосування запобіжного заходу може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя: ОСОБА_1