Слобідський районний суд міста Харкова
Номер провадження 1-кп/641/647/2025 Справа № 641/3733/25
03 червня 2025 року м. Харків
Слобідський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного провадження кримінальне провадження №12025226180000133 від 10.05.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Харкова, з середньо-спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, розлученого, маючого на утриманні неповнолітню доньку, без місця реєстрації, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-13.07.2015 року Московським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 309 КК
України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, у відповідності до ст.
75 КК України звільнений з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців;
-14.12.2015 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 307, ст. 71 КК
України до покарання у виді 6 років 1 місяця позбавлення волі, звільнений 03.05.2019 року з Диканівської ВК № 12 умовно-достроково на невідбутий термін 1 рік 11 місяців 4 дні;
- 15.09.2022 року Ленінським районним судом м. Полтави за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, штраф не сплачено та ухвалою
Ленінського районного суду м. Полтави від 29.01.2024 року покарання у виді штрафу замінено покаранням у виді 240 годин громадських робіт, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 /an_958/ed_2020_08_13/pravo1/T012341.html?pravo=1#958" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001">ст. 389 КК України,
ОСОБА_3 засуджений вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 15.09.2022 року за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 29.01.2024 року покарання у виді штрафу замінено покаранням у виді 240 годин громадських робіт.
23.04.2025 ОСОБА_3 прибув до Слобідського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, де згідно з ст. 37 КВК України письмово ознайомлений з порядком і умовами відбування покарання у виді громадських робіт та відповідно до ст. 40 КВК України попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання, відповідно до ч. 2 ст. 389 КК України, про що останній надав підписку.
23.04.2025 Слобідським районним відділом філії Державної установи
«Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_3 під особистий підпис видано направлення до комунального підприємства «Об?єднання парків культури та відпочинку м. Харкова», яке розташовано за адресою м. Харків, вул. Сумська, 81, для відбування громадських робіт, відповідно до якого останній повинен приступити до їх виконання з 24.04.2025.
Однак, ОСОБА_3 , будучи працездатним, маючи змогу працювати та
відбувати призначене Ленінським районним судом м. Полтави покарання, умисно, ігноруючи рішення суду, з метою ухилення від відбування громадських робіт, без поважних причин, ігноруючи обов?язки, пов?язані із відбуттям призначеного покарання, з 24.04.2025 до комунального підприємства «Об?єднання парків культури та відпочинку м. Харкова» жодного разу не з?явився і до відбування громадських робіт не приступив.
У період часу з 24.04.2025 по 20.05.2025 ОСОБА_3 , діючи умисно, з метою ухилитися від призначеного йому рішенням суду покарання, без поважних причин до комунального підприємства «Об?єднання парків культури та відпочинку м. Харкова», жодного разу не з?явився і до відбування громадських робіт не приступив.
Такі дії ОСОБА_3 набули тривалого системного характеру і полягають у невиконанні обов?язку (бездіяльність) щодо відбування покарання у вигляді 240 годин громадських робіт та відповідно до ст. 40 КВК України є ухиленням від виконання покарання, оскільки більше двох прогулів без поважних причин протягом місяця є ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт.
Тобто, ОСОБА_3 , будучи ознайомлений з порядком та умовами
відбування покарання у виді громадських робіт, письмово попередженим про настання кримінальної відповідальності за порушення порядку та умов відбування покарання, без поважних причин, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою ухилення від призначеного судом покарання у вигляді громадських робіт, виконувати рішення суду не став, тим самим навмисно ухилився від відбуття призначеного судом покарання у вигляді громадських робіт, порушивши встановлені законодавством порядок та умови відбуття покарання, залишивши невідпрацьованими 240 годин громадських робіт.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 389 КК України, а саме ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.
Прокурор подав клопотання про розгляд обвинувального акту в спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні.
Згідно заяви обвинуваченого ОСОБА_3 щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, яка була підписана в присутності захисника - адвоката ОСОБА_4 , обвинувачений беззаперечно визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України, тобто в ухиленні засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.
ОСОБА_3 надав згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Згідно ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.4 ст.107 КПК України не здійснювалось.
Згідно ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Згідно ч. 4 ст.382 КПК України, копія вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
Таким чином, дослідивши зібрані досудовим розслідуванням у справі докази в їхній сукупності, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, повністю доведена.
При призначенні покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, та обставини, що пом'якшують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 , суд згідно ст.66 КК України визнає його щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом відповідно до ст.67 КК України не встановлено.
Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; з середньо-спеціальною освітою; офіційно не працевлаштований; розлучений; має на утриманні неповнолітню дитину- доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; без місця реєстрації; за місцем мешкання характеризується негативно; перебував на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 з 17.04.2008 року як солдат запасу, виключений з військового обліку 17.04.2008 року на підставі ст. 37 п. 6 пп.6 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (як засуджений за тяжкі злочини); на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває; раніше неодноразово судимий, останній раз 15.09.2022 року Ленінським районним судом м. Полтави за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 17000 грн, ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 29.01.2024 року покарання у виді штрафу замінено покаранням у виді 240 годин громадських робіт.
Відповідно до ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні покарання ОСОБА_3 суд керується ст.65 КК України та практикою Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до кримінальних проступків, даних про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшує покарання, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначити йому покарання у виді обмеження волі, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.
Відповідно до ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Згідно з ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи із співвідношення, що одному дню обмеження волі відповідають вісім годин громадських робіт.
Виходячи із вимог п. 4 ч. 1 ст. 72 КК України, невідбута частина покарання за вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 15.09.2022 року у виді 240 годин громадських робіт відповідає 30 дням обмеження волі.
Враховуючи вищевикладене, оскільки ОСОБА_3 після постановлення вироку Ленінського районного суду м. Полтави від 15.09.2022 року, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, тому суд призначає остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом повного приєднання до призначеного за цим вироком суду покарання невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Крім того, суд враховує усталену практику Верховного Суду відповідно до якої у випадках наявності попереднього вироку, яким особі призначено покарання, яке слід відбувати реально, то під час постановлення нового вироку із застосуванням положень ст. 71 КК України суд не може звільнити обвинуваченого від відбування призначеного за цим вироком покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України (постанови Верховного суду від 27.10.2020 у справі № 686/3226/20 (провадження №51-3730 км 20), від 09.08.2022 у справі № 359/4720/20 (провадження № 51-5104 км 21).
Призначене покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 не обирався.
Речові докази, судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Керуючись ст.302,373,374,381-382 КПК України, суд
ОСОБА_3 ,визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного за цим вироком покарання повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 15.09.2022 року, згідно з вимогами п.4 ч.1 ст.72 КК України виходячи із співвідношення одному дню обмеження волі відповідають вісім годин громадських робіт та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 1 (одного) року 30 (тридцять) днів обмеження волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Слобідський районний суд м. Харкова.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя - ОСОБА_1