Справа № 953/5017/25
н/п 1-кс/953/4305/25
"30" травня 2025 р. Слідча суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в залі суду клопотання старшого слідчого СВ Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_4 , за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025220000000014 від 06 січня 2025 року, про обрання запобіжного заходу відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця рф, Ставропольского края, Арзгирського району, село Серафимівське, українця, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , на посаді сапера, звання «майстер-сержант», одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -
Встановив:
До Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого СВ Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_4 , за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025220000000014 від 06 січня 2025 року, про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 .
На обґрунтування клопотання слідчий вказує, що СВ ВСП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025220000000014 від 06 січня 2025 року за ознаками складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
В ході досудового розслідування, 29 травня 2025 року о 14 год. 17 хв. ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України біля будинку № 1 по вул. Преображенська в м. Чугуїв, Харківська область.
29 травня 2025 року ОСОБА_5 , повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 263 КК України, а саме в придбанні, зберіганні та збуті вогнепальної зброї, вибухових пристроїв та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець російська федерація, Ставропольский край, Арзгирський район, село Серафимівське, українець, громадянин України, військовослужбовець перебуває на посаді сапера інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу танкового батальйону НОМЕР_2 окремої мотопіхотної бригади ЗСУ військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 у невстановлений в ході досудового розслідування час та у невстановленому в ході досудового розслідування місці, але не пізніше 21.05.2025, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення вимог Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, яка затверджена Наказом МВС України №622 від 21.08.1998 (з подальшими змінами та доповненнями), норм Конституції України, незаконно придбав автомат системи АКС-74У (серійний номер: НОМЕР_3 ), та почав його зберігати не маючи передбаченого законом дозволу.
Далі, ОСОБА_5 , продовжуючи свої протиправні дії, реалізуючи свій корисливий умисел, спрямований на незаконний збут вогнепальної зброї, запропонував гр. ОСОБА_7 , який надав свою добровільну згоду на конфіденційне співробітництво з правоохоронними органами, придбати у нього автомат системи АКС-74У.
В подальшому, діючи під контролем правоохоронних органів, гр. ОСОБА_7 з метою викриття протиправної діяльності солдата ОСОБА_5 , у ході проведення оперативної закупки, 21.05.2025 близько о 13 год. з метою придбання вогнепальної зброї у солдата ОСОБА_5 , прибув до станції технічного обслуговування за адресою: АДРЕСА_3 . У вказаному місці гр. ОСОБА_7 зустрівся із солдатом ОСОБА_5 , де під час особистої зустрічі, ОСОБА_5 , передав ОСОБА_7 автомат системи АКС-74У. За придбання вищевказаної зброї, ОСОБА_7 передав у руки ОСОБА_5 , заздалегідь ідентифіковані грошові кошти у сумі 22 000 (двадцять дві тисячі) гривень після чого добровільно видав придбану зброю, співробітникам правоохоронних органів.
Придбаний у солдата ОСОБА_5 , автомат, згідно висновку судово - балістичної експертизи № СЕ-19/119-25/8590-БЛ від 22.05.2025, є нарізною вогнепальною зброєю, моделі «АКС-74У» калібру 5,45 мм, заводський номер - « НОМЕР_3 », 1991 року виготовлення.
Крім того, ОСОБА_5 , діючи повторно, у невстановлений в ході досудового розслідування час та у невстановленому в ході досудового розслідування місці, але не пізніше 29.05.2025, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення вимог Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, яка затверджена Наказом МВС України №622 від 21.08.1998 (з подальшими змінами та доповненнями), норм Конституції України, незаконно придбав 1 гранату М-67 з маркуванням TNS18KO-26-024 3206 1 гранату GHO-1 з маркуванням GHO-1 RDX та 120 патронів калібру 5,45x39, та почав їх зберігати не маючи передбаченого законом дозволу.
Далі, ОСОБА_5 , продовжуючи свої протиправні дії, реалізуючи свій корисливий умисел, спрямований на незаконний збут вогнепальної зброї та бойових припасів, діючи повторно, запропонував гр. ОСОБА_7 , який надав свою добровільну згоду на конфіденційне співробітництво з правоохоронними органами, придбати у ОСОБА_5 , придбав 1 гранату М-67 з маркуванням TNS18KO-26-024 3206 1 гранату GHO-1 з маркуванням GHO-1 RDX та 120 патронів калібру 5,45x39.
Далі, діючи під контролем правоохоронних органів, гр. ОСОБА_8 , з метою викриття протиправної діяльності солдата ОСОБА_5 , у ході проведення оперативної закупки, 29.05.2025 близько 13 год. 00 хв. з метою придбання вогнепальної зброї та бойових припасів у солдата ОСОБА_5 , прибув до станції технічного обслуговування за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Колхозна (Червона Калина) буд. 66. У вказаному місці гр. ОСОБА_7 зустрівся із солдатом ОСОБА_5 , де під час особистої зустрічі, ОСОБА_5 , передав ОСОБА_7 придбав 1 гранату М-67 з маркуванням TNS18KO-26-024 3206 1 гранату GHO-1 з маркуванням GHO-1 RDX та 120 патронів калібру 5,45x39. За придбання вищевказаної зброї, ОСОБА_7 передав у руки ОСОБА_5 , заздалегідь ідентифіковані грошові кошти у сумі 13 500 грн., після чого добровільно видав придбану зброю, співробітникам правоохоронних органів.
Після чого ОСОБА_5 було працівниками правоохоронного органу було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
29.05.2025 ОСОБА_5 було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263 КК України.
Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні умисного кримінального правопорушення, передбаченого чч.1 ст. 263 КК України, та наявність ризиків, передбачених п.п.1,2,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні просять обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , посилаючись на існування ризиків, зазначених в п.п.1,2,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України та обгрунтованість пред*явленої підозри.
Підозрюваний в судовому засіданні заперечував щодо клопотання, просив визначити йому домашній арешт, вказуючи про те, що ухилятись від слідства не буде, у м. Харкові проходив ВЛК, зброя трофейна.
Захисник в судовому засіданні заперечувала щодо клопотання, вказуючи, що підозрюваний позитивно характеризується, проходить ВЛК, на медичними показниками в нього є ризик інфаркту.
Слідчий суддя, вислухавши думки учасників кримінального провадження, та дослідивши надані матеріали, встановив наступне.
У провадженні СВ ВСП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025220000000014 від 06 січня 2025 року за ознаками складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідча суддя зобов'язана встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідча, прокурор;- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Щодо наявності обґрунтованої підозри слідча суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідча суддя користується практикою ЄСПЛ.
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
З матеріалів доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_5 29.05.2025 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.
Слідчою суддею встановлено, що на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, ОСОБА_5 є осудною особою, яка досягла 16-річного віку, громадянином України.
За результатами розгляду даного клопотання застосування запобіжного заходу слідчою суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів: повідомленням Управління СБ України в Харківській області про кримінальне правопорушення; заявою ОСОБА_9 від 21.01.2025 про вчинення кримінального правопорушення; рапортом оперуповноваженого СКП ВСП ГУНП в Харківській області від 08.01.2025, щодо виконання доручення слідчого; відповіддю на доручення слідчого від Управління СБ України в Харківській області; правління СБ України в Харківській області, від 22.01.2025, щодо виконання доручення слідчого;протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , від 08.01.2025;протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , від 13.03.2025;протоколом огляду телефону від 13.03.2025;протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , від 20.05.2025;протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , від 21.05.2025;протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , від 27.05.2025;протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , від 29.05.2025;протоколом роз'яснення прав особі, що проводить оперативну закупку від 21.05.2025;протоколом огляду ТЗ від 21.05.2025;протоколом огляду покупця від 21.05.2025;протоколом огляду, копіювання та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр, від 21.05.2025;протоколом добровільної видачі від 21.05.2025;протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від21.05.2025;висновком судово-балістичної експертизи № СЕ-19/119-25/8590-БЛ від 22.05.2025;постановою про визнання речовими доказами автомат, від 21.05.2025;протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України від 29.05.2025;Протоколом обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_2 від 29.05.2025, Протоколом обшуку гаражу за адресою: АДРЕСА_4 від 29.05.2025, постановою про визнання речовими доказами гранати та патрони, від 29.05.2025;протоколом роз'яснення прав особі, що проводить оперативну закупку від 21.05.2025;протоколом огляду ТЗ від 29.05.2025;протоколом огляду покупця від 29.05.2025;протоколом огляду, копіювання та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр, від 29.05.2025;протоколом добровільної видачі від 29.05.2025;Актом перевірки об'єкта на наявність вибухових пристроїв від 29.05.2025;Довідками про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових пристроїв від 29.05.2025;іншими матеріалами кримінального провадження.
Слідча суддя зазначає, що на цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується.
Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.
З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідча суддя дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри, на даній стадії проведення досудового розслідування кримінального провадження, щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України за викладених у клопотанні обставин.
Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України слідча суддя зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Звертаючись з клопотанням, слідчий посилається на існування ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Дослідивши всі представлені відомості та надавши їм належну оцінку, слідчий суддя вважає встановленими існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме те, що інкриміновано вчинення тяжкого злочину, що свідчить про реальні спроби уникнення кримінальної відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або у подальшому від суду; а також може незаконно вплинути на свідків у кримінальному провадженні, та вчинити інші кримінальні правопорушення, що підтверджується даними по особі підозрюваного та фактом пред*явлення підозри в період воєнного часу.
Крім того, слідча суддя вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Крім того, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Слідча суддя зазначає, що ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду обумовлюється можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними наслідками, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
А отже, очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому слідча суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_10 у сукупності з іншими обставинами.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, та дослідження їх судом.
Вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного на свідків, враховуючи обставини кримінального правопорушення та статус підозрюваного і свідків.
Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Також, враховуючи специфіку вчиненого інкримінованого кримінального правопорушення та воєнний стан в України, у слідчого судді є всі підстави для наявності ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Відтак є достатні дані вважати, що ризики, передбачені у п.п. 1,3,5 ст. 177 КПК України, об'єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні по справі від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
Слідчою суддею досліджені всі надані дані по особі підозрюваного, який є 1971 року народження, громадянином України, військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , на посаді сапера, звання «майстер-сержант», в м. Харкові проходив ВЛК, за його поясненнями визнаний годним, одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований в Сумській області, мешкав в Харківській області за місцезнаходженням майна дружини, раніше не судимий.
До слідчого судді надані також медичні дані щодо обстеження підозрюваного, однак враховано, що даних про неможливість перебування в місцях тримання під вартою, або неможливість проходження військової служби до слідчого судді не надано.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що на цей час існують правові підстави для обрання саме такого запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, на строк в межах строку досудового розслідування.
І підозрюваний в судовому засіданні не надав належні обґрунтування щодо відсутні встановлених слідчим суддею ризиків, враховуючи і всі надані дані по особистості, і обставини вчиненого кримінального правопорушення.
Всі зазначені дані про особу підозрюваного не зменшують існування встановлених ризиків, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити ним дії, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Враховуючи наявність визначених ризиків, а також те, що даний злочин, що інкриміновано є злочином проти громадської безпеки в період воєнного часу, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів суспільства так і держави в цілому, оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання винуватим у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, наявність встановлених ризиків за ст. 177 КПК України, а тому застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, і слідчий суддя обирає відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування. Об*єктивних даних на спростування даних висновків слідчого судді стороною захисту не надано.
А тому, з урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному, даних про особу підозрюваного, слідча суддя вважає, що з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваним виконувати покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
При цьому слідча суддя зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідча суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Під час вирішення питання щодо розміру застави, суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та вважає в даному випадку її достатньо саме в такому розмірі для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, з врахуванням всіх даних по особі підозрюваного, даних про майновий та сімейний стан підозрюваного, та обставин інкримінованих правопорушень, і приходжу до висновку що внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, та за наявності можливості внести таку суму застави. Розмір застави, вказаний у клопотанні не є обґрунтованим та взагалі невмотивований.
В розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів»
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 206, 211, 213, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя
Постановив:
Клопотання слідчого, погоджене прокурором- задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 59 днів - тобто до 28 липня 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_5 суму застави у розмірі 454200 грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р. ua208201720355299002000006674 (справа № _____) до сплину терміну тримання під вартою.
При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_5 з-під варти звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою;
2) не відлучатись з постійного місця проживання чи перебування, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, перебування та місця роботи/служби;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
5) утримуватись від спілкування зі свідками, понятими, спеціалістами, у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз'яснити підозрюваному, що в разі не виконання покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Зобов'язати слідчого негайно повідомити близьких родичів підозрюваного ОСОБА_5 про взяття під варту останнього.
Встановити строк дії ухвали до 28.07.2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали слідчого судді.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя: