Справа№ 953/2980/25
н/п 1-кп/953/702/25
"04" червня 2025 р. м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_2 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м Харкові у режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221130000242 від 09.02.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. П'ятигірське Балаклійського району Харківської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, має двох неповнолітніх дітей 2011 та 2019 року народження, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
1) 14.11.2013 Балаклійським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 190, ст. 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі;
2) 02.04.2014 Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1, 4 ст. 70 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі;
3) 14.01.2020 Московським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі;
4) 22.07.2021 Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, 19 серпня 2024 року звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 4 місяці 21 день,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
07 лютого 2025 року ОСОБА_3 , який є військовослужбовцем військової служби за призивом під час мобілізації, перебуває на посаді кулеметника 2 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти, у період часу з 12 години 15 хвилин до 14 години 15 хвилин, більш точний час не встановлений, перебуваючи за місцем мешкання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_3 , маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні насліди і свідомо бажаючи їх настання, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу взяв з кишені сумки, яка знаходилась у кімнаті на полиці, тим самим викрав грошові кошти у розмірі 8 000 доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів США.
Після чого ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
На підставі ст. 325 КПК України за погодженням із учасниками судового провадження судовий розгляд проведений за відсутності потерпілої ОСОБА_6 , яка надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, погодився з кваліфікацією вчиненого діяння та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, цивільний позов визнав у повному обсязі.
Показання ОСОБА_3 не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, його показання відповідають змісту обвинувачення, суд за згодою обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце, спосіб, форму вини і спрямованість умислу, мотив кримінального правопорушення, його наслідки, обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого, визнає їх доказаними у судовому засіданні і вважає за можливе не досліджувати у повному обсязі докази стосовно цих фактичних обставин кримінального провадження відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинувачуваного, вивченням даних, які характеризують особу обвинуваченого, дослідженням матеріалів експертиз та судових витрат, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.
Перед встановленням такого порядку дослідження доказів суд з'ясував, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів у частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин їм роз'яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.
Сукупність наведених і оцінених судом доказів переконує суд у тому, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Вивченням даних про особу ОСОБА_3 встановлено, що він раніше неодноразово судимий, у тому числі за вчинення корисливих злочинів проти власності, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, 2011 та 2019 року народження, проходить військову службу за мобілізацією у ЗСУ, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, яке полягає у тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого ним кримінального правопорушення, у скоєному щиросердечно розкаявся, критично оцінює свою протиправну поведінку, засуджує її та бажає залагодити провину.
Відповідно до ст. 67 КК України обставини, що обтяжують його покарання, відсутні.
При призначенні покарання суд виходить з положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, розмір заподіяної шкоди, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу обвинуваченого, його вік та стан здоров'я, репутацію, у зв'язку з чим суд вважає необхідним і достатнім призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою він обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, яке йому належить відбувати реально, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового кримінального правопорушення, що можливо лише в умовах ізоляції останнього від суспільства.
Під час досудового розслідування стосовно ОСОБА_3 був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою. Враховуючи, що судом призначається покарання у виді позбавлення волі, суд вважає необхідним до набрання вироком законної сили залишити запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 обчислювати з дня ухвалення вироку тобто з 04 червня 2025 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбуття покарання ОСОБА_3 зарахувати строк його попереднього ув'язнення з 11 лютого 2025 року по 03 червня 2025 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
При вирішенні заявленого потерпілою ОСОБА_6 цивільного позову суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Як передбачено ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до положень ч. 5 зазначеної норми цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовано, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно зі ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
За змістом ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному об'ємі особою, що заподіяла його.
Відповідно до ч. 2 cт. 1167 ЦK України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обвинувачений ОСОБА_3 цивільний позов визнав повністю.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
З урахуванням доказів, наданих потерпілою в обґрунтування заявленого цивільного позов, суд вважає за можливе позов задовольнити частково та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 4 850 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ на дату подання позову 202 439 грн, та моральну шкоду у розмірі 15 000 грн.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Питання щодо витрат, пов'язаних із проведенням експертиз по кримінальному провадженню, суд вирішує на підставі ст. 124 КПК України.
Відповідно до вимог статті 374 КПК України суд при постановленні вироку вирішує питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2025 року накладений арешт на майно, суд скасовує вказаний арешт та вирішує питання про речові докази в порядку ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Строк відбування призначеного ОСОБА_3 покарання рахувати з дня ухвалення вироку - 04 червня 2025 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбуття покарання ОСОБА_3 зарахувати строк його попереднього ув'язнення з 11 лютого 2025 року по 03 червня 2025 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 грошові кошти на відшкодування матеріальної шкоди у сумі 4 850 (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят) доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 202 439 (двісті дві тисячі чотириста тридцять дев'ять) гривень 90 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 грошові кошти на відшкодування моральної шкоди у сумі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн гривень.
Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2025 року.
Речові докази:
- 3000 доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів (номери купюр: МВ40569235D, РВ48243372В,LB56700048K, LG73214955C, PE35791511C, LB05001564N, MH65080498A, PF92731962C, PF29924946D, PF29924942D, MJ56689656A, MB32008051G, PK58556285D, PK58556286D, LB65773889M, LH00918529A, PL08614695A, PL08614696A, PK06902129, PK06902130E, PE26234,351B, PK06902133E, PE05903317B, MB10342445T, PF24591641D, PF24591640D, PE 43692919C, PE26234345B,PE26234347B,PE26234348B - вважати повернутими - ОСОБА_6 ;
- 8000 гривень, 4 купюри номіналом 1000 грн. (ЕВ8299657, ГП3976088, ВТ0232518,ВС4355151), 8 купюр номіналом 500 грн. (ВТ7022384, АЛ4963781,АЛ0165214, АА2486608, ЄЛ8213996,АМ8424804, ЕР4587127, ВЕ5648931) - вважати повернутими ОСОБА_6 ;
- павербанк «Golf», 20 Mah, у корпусі білого кольору зі слідами використання - повернути ОСОБА_6 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в особі Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи № СЕ-19/121-25/4982-Д від 27.02.2025 у розмірі 3979,50 гривень.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 349 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 діб з дня його проголошення, а засудженим - в той же строк з часу отримання копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1