справа № 619/1056/25
провадження № 3/619/507/25
іменем України
3 червня 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Пруднікової О.В., за участю секретаря судового засідання - Дєдової Н.С., адвоката Дягілєва О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
15.02.2025 біля 22 год 40 хв за адресою: Харківська область, м. Дергачі, вул. Сумський шлях, 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Opel Zafira, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, невиразна мова, хитка хода. Зі згоди водія, водій ОСОБА_1 продув в алкотестер Драгер 6820, результат позитивний 1.24 проміле, що зафіксовано на бодікамеру 1113031965/116.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся шляхом направлення судової повістки на зареєстроване місце проживання. Також повідомлявся за допомогою SMS повідомлення, яке доставлено ОСОБА_1 28.05.2025.
В судовому засіданні адвокат Дягілєв О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням в якому зазначив, що ОСОБА_1 не заперечує про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не оспорює факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, але просить взяти до уваги, що ОСОБА_1 вже значний час виконує бойові завдання з захисту України від ворога, а саме з 16.09.2017, є учасником бойових дій. Просить призначити покарання без позбавлення водійських прав, т.я. це може ускладнити виконання бойових завдань - виходу до бойових позицій, евакуацію поранених.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 підтверджується дослідженими доказами, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 248182 від 15.02.2025, який містить дату, час, місце та зазначення обставин вчинення адміністративного правопорушення, яке призвело до порушення Правил дорожнього руху України; встановлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, невиразна мова, хитка хода. Зі згоди водія, водій ОСОБА_1 продув в алкотестер Драгер 6820, результат позитивний 1.24 проміле, що зафіксовано на бодікамеру 1113031965/116.
-актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів Drager 6820, результат огляду - 1, 24 проміле;
- результатом тесту № 70, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлений стан алкогольного сп'яніння - 1.24%. Незгоди з результатами огляду ОСОБА_1 висловлено не було, що підтверджується його підписом;
- направленням на огляд з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якому зазначено про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння;
- даними відеозапису з бодікамери, на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 пройшов тест за допомогою спеціального засобу газоаналізатора «Drager», результат якого позитивний 1.24 проміле, відмовився від проходження огляду у медичному закладі;
-ксерокопією посвідчення водія НОМЕР_2 .
В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів.
Водночас, дослідивши додані до протоколу матеріали у їх сукупності вбачається, що ОСОБА_1 пройшов тест на місці за допомогою спеціального засобу газоаналізатора «Alcotest Drager», за результатами якого у нього встановлено стан алкогольного спяніння - 1.24%, про що також зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. Отже, зазначення поліцейським п. 2.5 ПДР та про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння не відповідає обставинам справи та є помилковим, разом з тим, враховуючи у сукупності всі надані суду докази не може бути підставою для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУПАП.
Диспозицією частини першої статті 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння, чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За змістом статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.
Системний аналіз вищезазначених положень КУпАП дає підстави вважати, що, керуючись законом, суддя зобов'язаний оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, в сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За змістом п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.2.9. «а» ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За таких обставин, суд вбачає в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке полягає у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, чим порушено вимоги п. 2.9 Правил дорожнього руху України.
Будь-яких заяв, зауважень, скарг, при оформленні протоколу чи після його оформлення водій ОСОБА_1 не подавав, дії працівників поліції не оскаржував.
Згідно зі ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Санкцією ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за вказане адміністративне правопорушення у вигляді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Клопотання адвоката Дягілєва О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 про призначення покарання без позбавлення водійських прав, не може бути задоволеним, оскільки незалежно від статусу особи, включаючи військовослужбовців, усі громадяни є рівними перед Законом і зобов'язані дотримуватися його вимог.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, загальні основи накладення адміністративних стягнень, суд дійшов висновку про накладення адміністративного стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Пунктом 5 частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено таке стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 грн.
Керуючись ст. 36, 40-1, ч. 1 ст. 130, 283, 284, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
постановив:
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Суддя О. В. Пруднікова