Іменем України
№ 610/1242/25 № 3/610/351/2025
м. Балаклія04 червня 2025 року
Суддя Балаклійського районного суду Харківської області Стригуненко Володимир Миколайович, розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Андріївка Балаклійського району Харківської області, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 300757 від 14.04.2025 ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що:
«14.04.2025 о 22.07 год, дорога Харків-Зміїв-Балаклія-Гороховатка 75 км, водій ОСОБА_1 керував т/з ВАЗ 2108 д.н.з. НОМЕР_2 , будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортними засобами постановою ДВС від 24.11.2021 державного виконавця Токар Наталії Анатоліївни, чим порушив ст. 15 ЗУ ДР - основні положення щодо допуску до керування транспортними засобами, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 126 КУпАП».
ОСОБА_1 в суді винуватим себе у вчиненні інкримінованого йому правопорушення не визнав, пояснив, що 14.04.2025 його зупинили працівники поліції, які перевірили його документи та повідомили про тимчасове обмеження його державним виконавцем у праві керування транспортними засобами через наявність заборгованості по аліментам, однак він до цього не знав про наявність щодо нього такого обмеження, з виконавчої служби щодо цього йому ніяких документів не надходило. Після цього одразу звернувся до ДВС та заплатив борги по аліментам, в результаті чого щодо нього було скасовано накладені обмеження, на підтвердження чого надав копії постанов державного виконавця від 16.04.2025 про скасування щодо нього тимчасових обмежень у праві керування транспортними засобами.
Виходячи зі змісту ст. 7, 245, 279, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі, після його складання особа вважається притягнутою до адміністративної відповідальності. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен чітко відповідати приписам ст. 256 КУпАП, особливо в частині викладення фабули правопорушення, яка, як зазначено вище фактично є обвинуваченням.
При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, до нього висуваються певні вимоги, а обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд, згідно загальних засад судочинства.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Суд не може перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Суд також й не може змінювати суть «обвинувачення», викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення.
На підтвердження обвинувачення до суду надано протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього: рапорт інспектора поліції О. Азацького від 14.04.2025; копію постанови інспектора поліції від 14.04.2025 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП; відеозапис, що міститься в матеріалах справи на CD-R диску; письмові пояснення від імені ОСОБА_1 , які ним не підписані; копію посвідчення водія на ім'я ОСОБА_1 ; копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , де власником автомобіля марки «ВАЗ 2108» реєстраційний номер НОМЕР_2 зазначено ОСОБА_2 ; копію постанови державного виконавця Балаклійського ВДВС в Ізюмському районі Харківської області СМУМЮ (м. Харків) від 24.11.2021 по ВП № 28475819 про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані ч. 3 ст. 126 КУпАП, якою передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Об'єктивна сторона даного правопорушення виражається у керуванні транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання.
Отже, ОСОБА_1 мав усвідомлювати протиправний характер своєї дії, передбачити шкідливі наслідки і бажати їх настання.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 отримував або був іншим чином ознайомлений з постановою державного виконавця про встановлення щодо нього тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Тобто, не підтверджено, що таку постанову державного виконавця було доведено до відома ОСОБА_1 та він був обізнаний про обмеження його у праві керування транспортними засобами на час події, тому відсутня його вина.
Таким чином, достовірних відомостей, які б вказували на наявність у ОСОБА_1 умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, а саме про те, що він знаючи про накладення на нього такого обмеження, все одно керував транспортним засобом, протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали не містять. Доводи ОСОБА_1 не спростовані.
Отже обвинувачення є недоведеним, а недоведена вина дорівнює доведеній невинуватості.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25).
Відтак відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
У відповідності до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Виходячи з цього суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження в справі за п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 33-35, 247, 252, 280, 284-285 КУпАП,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня її винесення апеляційної скарги.
Суддя Стригуненко В.М.