Справа №212/4080/25
1-кп/212/504/25
04 червня 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025041730000456 від 04 квітня 2025 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пластун Тернейського району Приморського краю російської федерації, громадянина України, який має середню освіту, офіційно не працевлаштований, неодружений, на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей не має, інвалід 3-ї групи, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий, останній раз: 19.01.2023 року Павлоградським міським судом Дніпропетровської області за ст. 186 ч.2, ст.71 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць, 27.12.2024 року звільнений по відбуттю строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Сторони кримінального провадження: прокурор Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5
ОСОБА_3 у період дії воєнного стану, 11.03.2025 року у вечірній час доби, приблизно о 21:00 годині, знаходився на автовокзалі по вул. Дніпровське шосе, 1 м. Кривого Рогу, де познайомився з раніше йому невідомим потерпілим ОСОБА_6 . Після знайомства в ході спілкування ОСОБА_3 разом з ОСОБА_6 вирішили направитися для вживання алкогольних напоїв за адресою: вул. Електрозаводська в Покровському районі м. Кривого Рогу.
В подальшому ОСОБА_3 та ОСОБА_6 приїхали на вул. Електрозаводська в Покровському районі м. Кривого Рогу, де придбали спиртні напої, після чого пішли до буд. АДРЕСА_2 , щоб вжити придбані спиртні напої.
Того ж дня, після вживання алкогольних напоїв, потерпілий ОСОБА_6 , сидячи на лавці, заснув та в цей час ОСОБА_3 побачив у потерпілого ОСОБА_6 належний потерпілому мобільний телефон марки «Tecno Sparк», модель 20c, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 чорного кольору, який знаходився в кармані куртки, в яку був одягнутий потерпілий ОСОБА_6 .
Розуміючи, що власник вказаного вище майна, ОСОБА_6 , спить, тобто його майно перебуває без нагляду, у ОСОБА_3 раптово виник злочинний умисел на викрадення чужого майна та обернення його на свою користь.
В цей же день, 11.03.2025 року о 23:10 годині, ОСОБА_3 , повторно, перебуваючи біля буд. №28 по вул. Електрозаводська в Покровському районі м. Кривого Рогу, реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, впевнившись у відсутності свідків, очевидців та в тому, що його дії носять таємний характер та за ним ніхто не спостерігає, скориставшись відсутністю уваги з боку потерпілого ОСОБА_6 , переконавшись, що потерпілий ОСОБА_6 спить, діючи з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, таємно, викрав мобільний телефон марки «Tecno Sparк» моделі 20c ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 чорного кольору вартість якого, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи №828 від 07.04.2025, становить 5161,34 гривень.
Після чого, ОСОБА_3 , продовжуючи свої злочинні дії, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, обернувши викрадене майно на свою користь та розпорядившись на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток на суму 5161,34 гривень.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні надійшов до суду разом з угодою про визнання винуватості, яку було укладено 16 квітня 2025 року між обвинуваченим, за участі захисника, та прокурором, зі згоди потерпілого, відповідно до якої ОСОБА_3 визнав свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні, зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення у повному обсязі та сторони узгодили покарання.
ОСОБА_3 пояснив суду, що цілком розуміє характер пред'явленого обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, при цьому повністю визнає себе винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Крім того, зазначив, що розуміє надані законом права, розуміє наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, наслідки їх не виконання, передбачені ст. 476 КПК України, згоден із узгодженим видом покарання, яке буде застосовано в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягає на затвердженні угоди судом.
Прокурор вважала, що при укладенні угоди дотримані всі вимоги діючого законодавства, тому просила суд угоду затвердити й призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання та інші передбачені угодою заходи.
Захисник наполягала на затвердженні угоди, умови якої відповідають інтересам підзахисного.
Потерпілий надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, де вказав, що не проти затвердження угоди про визнання винуватості.
Вислухавши сторін кримінального провадження, дослідивши надані матеріали та зміст угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для її затвердження, виходячи з наступного обґрунтування.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо тяжких злочинів. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Суд встановив, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке, згідно зі ст. 12 КК України, є тяжким злочином.
Суд зауважує, що обвинувачений цілком розуміє, що наслідком укладання та затвердження зазначеної угоди для прокурора, обвинуваченого є обмеження права на оскарження вироку за ст. ст. 394, 424 КПК України, а для обвинуваченого також відмова від здійснення прав, передбачених абз. 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.
Також обвинувачений розуміє, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.
За таких обставин суд вважає доведеним вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану.
Суд переконався, що укладення угоди є добровільною, умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, не суперечать вимогам закону та інтересам суспільства, правова кваліфікація кримінального правопорушення є вірною, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, характеру та тяжкості обвинувачення, з урахуванням даних винної особи, який за медичною допомогою до лікаря психіатра та лікаря психіатра не звертався; неодружений; на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей не має; не працевлаштований; є інвалідом третьої групи; раніше судимий; відшкодував завдану шкоду, а також обставини, що пом'якшують покарання, як то щире каяття обвинуваченого та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Внаслідок наведеного, угоду про визнання винуватості слід затвердити та визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років, а на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробувальним строком на один рік із покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Процесуальні витрати відсутні. Цивільний позов не заявлений.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні продовжити до набрання вироком законної сили.
Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 16 квітня 2025 року, укладену між прокурором та обвинуваченим.
Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити узгоджене сторонами покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на один рік, якщо він протягом визначеного судом випробувального терміну не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені обов'язки.
Покласти на ОСОБА_3 обов'язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Продовжити запобіжний захід ОСОБА_3 у виді домашнього арешту до набрання вироком законної сили.
Речові докази: мобільний телефон марки «Tecno Sparк» моделі 20c ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 чорного кольору, що переданий під зберігальну розписку потерпілому - залишити в розпорядженні власника.
Матеріали досудового розслідування залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд міста Кривого Рогу протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1