Справа № 211/2544/25
Провадження № 3/211/1452/25
іменем України
04 червня 2025 року суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Ткаченко С.В., розглянувши матеріали, що надійшли з ВП № 1 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Іваново, громадянки України, працюючої продавцем ФОП « ОСОБА_2 », зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 164 ч. 1 КУпАП,-
до суду 17.03.2025 року надійшов протокол про адміністративне правопорушення ВАД № 412976 складений 06 березня 2025 року відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 164 ч. 1 КУпАП, відповідно до якого 06.03.2025 року приблизно о 14-50 год., ОСОБА_1 за адресою ТП ТЗК павільйон зупинка «Сімонова», а саме по вул. Сімонова, 1 в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу, здійснювала продаж тютюнових виробів без марок акцизного податкування, не маючи державної реєстрації як суб'єкт господарювання та без відповідних ліцензій.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 164 ч. 1 КУпАП.
У суд ОСОБА_1 не з'явилася, про розгляд справи повідомлялася.
Керуючись ст. 268 КУпАП України, суд вважає можливим розглянути цю справу за відсутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши адміністративні матеріали разом із наявними у них доказами, суддя приходить до наступного.
Згідно з положеннями ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Водночас, з огляду на положення ст. 252 КУпАП про те, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, остаточне судове рішення в справі про адміністративне правопорушення повинно містити мотиви його прийняття з розкриттям змісту доказів, які доводять чи спростовують обставини, які мають значення по справі.
Відповідно до положень ст. ст. 252, 254, 255, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому, крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Диспозицією ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Таким чином, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення (ч. 1 ст. 164 КУпАП), а саме провадження господарської діяльності, виражається в таких формах:
- без державної реєстрації як суб'єкта господарювання;
- без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом;
- без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону;
- у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії;
- без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Вказана диспозиція лише в загальному описує адміністративне правопорушення, не конкретизуючи його змісту, тобто, є бланкетною. Тому для повного визначення ознак правопорушення необхідно звернутися до інших галузей права, що встановлюють норми, порушення яких призводить до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Згідно зі статтею 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 2, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини в сфері господарської діяльності», під господарською діяльністю слід розуміти діяльність фізичних і юридичних осіб, пов'язану з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність). Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов'язкові ознаки якої безпосередність і систематичність її здійснення з метою отримання прибутку.
Під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто, провадиться зазначеною особою безпосередньо, самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Згідно зі статтею 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.
Відповідно до статті 58 ГК України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Отже, незалежно від наявності/відсутності мети отримання прибутку, господарською діяльністю є виготовлення, реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, що здійснюється безпосередньо особою, на власний ризик, самостійно (ініціативно) та систематично.
Саме у разі здійснення такої (господарської) діяльності та реалізації господарської компетенції особи визнаються суб'єктами господарювання та підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку як юридична особа чи фізична особа підприємець. За відсутності в діяльності особи ознак самостійності (ініціативності) та систематичності, а також господарської компетенції відсутні підстави для висновку про її господарський характер, а отже, і про обов'язок особи зареєструватись як суб'єкт господарювання.
З огляду на зазначене, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 164 КУпАП, з'ясуванню підлягають як факти здійснення реалізації продукції (виконання робіт чи надання послуг) особою без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, так і факти систематичності такої діяльності (три і більше разів протягом календарного року), її самостійність та ініціативність, наявність в особи господарської компетенції щодо такої діяльності.
Таким чином, з аналізу вищенаведених норм, слідує, що об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП полягає, зокрема, у здійсненні господарської діяльності без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом.
Суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, є спеціальний суб'єкт - суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність без відповідного дозволу (ліцензії).
Отже, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП
Разом із тим, у протоколі не зазначено усіх обставин вчинення адміністративного правопорушення, не викладено відомостей про те, яким чином ОСОБА_1 здійснювала господарську діяльність, що саме, кому та коли продала, що є об'єктивною стороною інкримінованого правопорушення. Окрім того відсутня інформація про самостійність, регулярність та тривалість діяльності ОСОБА_1 , отримання від такої діяльності прибутку.
Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП, посадовими особами встановлено, що ОСОБА_1 є продавцем у торговому павільйоні ТЗК «павільйон зупинка «Сімонова » ФОП « ОСОБА_2 » тобто працівником поліції встановлено, фізичну особу-підприємця, якою здійснюється торгівля, зокрема ФОП « ОСОБА_2 », отже остання є суб'єктом господарювання, працівником у якої є ОСОБА_1 .
Отже вказане унеможливлює встановлювати ОСОБА_1 , як суб'єкта за ч. 1 ст. 164 КУпАП, оскільки будучі працівником ФОП « ОСОБА_2 », не може бути окремо суб'єктом адміністративного правопорушення у сфері господарської діяльності, як суб'єкт господарювання. В матеріалах справи, також відсутні будь-які документи про наявність повноважень ОСОБА_1 на представництво суб'єкта господарювання ФОП « ОСОБА_2 » та дій від імені цього суб'єкта,
Виходячи з наведеного, суд вважає, що матеріали справи не містять достатньо належних та допустимих доказів, на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Суд зазначає, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Викладені обставини свідчать про те, що складений органами Національної поліції адміністративний матеріал не забезпечує такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). «Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Ретельно дослідивши та перевіривши в ході розгляду усі наявні в справі докази, суд приходить переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, оскільки її вина не доказана належними та допустимими доказами.
Так, приписами ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 247, 283,284 КУпАП,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст. 164 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Вилучену згідно протоколу огляду одну пачку цигарок «URTA SLIMS» - повернути ОСОБА_1 .
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: С. В. Ткаченко