30 травня 2025 року
м. Київ
справа № 615/1338/22
провадження № 61-16167св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , правонаступницею якої є ОСОБА_2 , відповідач - ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокатка Приліпко Ірина Леонідівна, на рішення Валківського районного суду Харківської області від 31 березня 2023 року у складі судді Токмакової А. П. та постанову Харківського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року у складі колегії суддів Мальованого Ю. М., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 , про витребування майна з чужого незаконного володіння відповідача, а саме земельної ділянки, загальною площею 5,6605 га, кадастровий номер 6321280300:03:000:0307, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області.
Позовну заяву мотивовано тим, що їй належить земельна ділянка, кадастровий номер 6321280300:03:000:0307, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області.
23 березня 2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй стало відомо, що на підставі ухвали Валківського районного суду Харківської області від 15 травня 2008 року у справі № 2-221/2008 право власності на її земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_4 . Відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені на підставі рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряна Г. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 березня 2020 року, індексний номер 51653597.
Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 31 березня 2008 року у справі № 2-221/2008 з неї на користь ОСОБА_4 стягнено борг у розмірі 60 000,00 грн.
Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 15 травня 2008 року у справі № 2-221/2008 змінено спосіб і порядок виконання рішення від 31 березня 2008 року про стягнення суми боргу, звернено стягнення на її майно. Передано спірну земельну ділянку, яка належить їй на праві приватної власності згідно з державним актом на право приватної власності на землю, серія IV-ХР, № 068075, на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування суми боргу у розмірі 60 000,00 грн, судового збору - 600,00 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення - 30,00 грн.
Постановою Харківського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року ухвалу Валківського районного суду Харківської області від 15 травня 2008 року скасовано, у задоволенні заяви державного виконавця про зміну способу і порядку виконання рішення від 31 березня 2008 року відмовлено.
10 листопада 2020 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір міни, за яким останній набув право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6321280300:03:000:0307.
Оскільки постановою Харківського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року ухвалу суду на підставі якої ОСОБА_4 набув право власності на спірну земельну ділянку скасовано, то подальше відчуження за договором міни цієї земельної ділянки ОСОБА_3 здійснено без належних правових підстав.
Спірна земельна ділянка вибула з її володіння на підставі судового рішення, яке у подальшому скасовано, що є підставою для витребування майна у добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України.
Просила витребувати із незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку, кадастровий номер 6321280300:03:000:0307.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Валківський районний суд Харківської області рішенням від 31 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задовольнив.
Витребував з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 5,6605 га, кадастровий номер 6321280300:03:000:0307, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції керувався тим, що земельна ділянка вибула з володіння позивачки на підставі судового рішення, яке надалі було скасовано.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції помилково відніс цю справу до малозначних справ лише з підстав ціни позову.
Суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги клопотання відповідача про надання додаткового часу для участі у розгляді справи, а саме підготовки відзиву та заяви про розгляд справи у порядку загального провадження.
Належним чином про дату, час і місце засідання суду його повідомлено не було, справу розглянуто за його відсутності.
Він є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, оскільки остання вибула з володіння позивачки з її волі і скасування судового рішення у цій справі не має правового значення.
Відповідно до ухвали Валківського районного суду Харківської області від 15 травня 2008 року ОСОБА_1 не заперечувала проти зміни способу виконання рішення суду і передання належної їй земельної ділянки в рахунок погашення заборгованості. В акті державного виконавця від 30 травня 2008 року позивачка підтвердила своє волевиявлення на передання земельної ділянки на виконання судового рішення.
Харківський апеляційний суд постановою від 31 жовтня 2023 року рішення Валківського районного суду Харківської області від 31 березня 2023 року залишив без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що:
відповідач не навів доводів щодо того, яким чином його права порушено чи звужено через розгляд цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження, чи яким чином це вплинуло на вирішення справи по суті;
ураховуючи ціну позову та усталеність судової практики, висновки суду першої інстанції про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження є обґрунтованими;
в ухвалі суду першої інстанції про відкриття провадження передбачено право відповідача подати клопотання із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін у строк для подання відзиву, проте вказаним правом ОСОБА_3 не скористався;
спірна земельна ділянка вибула з володіння позивачки на підставі судового рішення, яке надалі було скасовано (поза її волею), тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про витребування майна з незаконного володіння кінцевого набувача, оскільки відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18), таке витребування можливе у добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника поза його волею;
копію ухвали про відкриття провадження від 14 листопада 2022 року ОСОБА_3 отримав 22 листопада 2022 року (т. 1, а. с. 52), клопотання про надання додаткового часу для отримання правової допомоги та відкладення розгляду справи до стабілізації військової ситуації та налагодження електропостачання на території України подав 05 грудня 2022 року (т. 1, а. с. 54), рішення місцевий суд ухвалив 31 березня 2023 року, тобто зі значним проміжком часу та після стабілізації ситуації з електропостачанням. Отже, відповідач мав можливість висловити свою думку щодо позовних вимог ОСОБА_1 та подати відзив впродовж чотирьох місяців, проте таким правом не скористався. Інші клопотання від відповідача у матеріалах справи відсутні.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 05 липня 2024 року залучив до участі у справі ОСОБА_2 , як правонаступницю ОСОБА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Харківський апеляційний суд постановою від 04 листопада 2024 року заяву представника ОСОБА_2 , адвоката Яровенко О. Ю., задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на:
пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21), постановах Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 910/74/19, від 22 жовтня 2020 року у справі № 752/11904/17 (провадження № 61-14959св19);
пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (пункт 2 частини третьої статті 411 ЦПК України) - суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції помилково відніс цю справу до малозначних справ лише з підстав ціни позову.
Не ураховано, що Конституційний Суд України визнав неконституційними норми щодо віднесення справ до малозначних за ціною позову.
Суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги клопотання відповідача про надання додаткового часу для участі у розгляді справи.
Відповідач є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, оскільки остання вибула з володіння позивачки з її волі і скасування судового рішення у цій справі не має правового значення.
Доводи інших учасників справи
Відзив ОСОБА_2 , яка є правонаступницею ОСОБА_1 , на касаційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду є законними і обґрунтованими, висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.
Рух справи в суді касаційної інстанції
У листопаді 2023 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокатка Приліпко І. Л., на рішення Валківського районного суду Харківської області від 31 березня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. У задоволенні клопотання ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокатка Приліпко І. Л., про зупинення виконання рішення Валківського районного суду Харківської області від 31 березня 2023 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку відмовлено.
У листопаді 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, що встановили суди
ОСОБА_1 належить земельна ділянка № НОМЕР_1 , загальною площею 5,6605 га, кадастровий номер 6321280300:03:000:0307, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області, на підставі державного акта на право приватної власності на землю, серія ІV-ХР, № 068075, виданого 27 серпня 2002 року Олександрівською сільською радою Валківського району Харківської області (т. 1, а. с. 9, 10).
Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 31 березня 2008 року у цивільній справі № 2-221/2008 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 стягнено суму боргу у розмірі 60 000,00 грн, 600,00 грн судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 30,00 грн, а всього 60 630,00 грн. Накладено арешт на майно, яке належить на праві особистої власності ОСОБА_1 , в порядку забезпечення позову і виконання рішення суду (т. 1, а. с. 14, 15).
Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 15 травня 2008 року змінено спосіб і порядок виконання рішення суду від 31 березня 2008 року, звернено стягнення на майно ОСОБА_1 . Передано спірну земельну ділянку на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування суми боргу у розмірі 60 000,00 грн, судових витрат - 600,00 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення - 30,00 грн (т. 1, а. с. 16, 17).
На підставі вказаної ухвали право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_4 . Відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено на підставі рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряна Г. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 березня 2020 року, індексний номер 51653597 (т. 1, а. с. 11, 12).
10 листопада 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір міни, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 земельну ділянку № НОМЕР_2 , загальною площею 5,4265 га, кадастровий номер 6321280300:03:000:0025, розташовану на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та отримав від останнього спірну земельну ділянку (т. 1, а. с. 36-39).
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пірієва О. С. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 листопада 2020 року, індексний номер 55055265, внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_3 .
Постановою Харківського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року ухвалу Валківського районного суду Харківської області від 15 травня 2008 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким заяву відділу державної виконавчої служби Валківського районного управління юстиції Харківської області про заміну способу виконання рішення Валківського районного суду Харківської області від 31 березня 2008 року у справі № 2-221/2008 залишено без задоволення (т. 1, а. с. 18-21).
Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 22 лютого 2022 року, спірна земельна ділянка належить на праві власності ОСОБА_3 .
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
У пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України Рішенням від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Конституційний Суд України наголосив, що унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовчої практики (абзац другий пункту 7.8 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачуваним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023)).
Встановлений у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України такий «фільтр» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, як малозначність справи, не є непереборною перешкодою для доступу особи до суду касаційної інстанції. Тому пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого унормування процесуальних правовідносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (абзац третій пункту 7.10 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023)).
Відповідно до частини четвертої статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду: 1) малозначних справ; 2) справ, що виникають з трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
У частині шостій статті 19 ЦПК України (у редакції на час відкриття провадження у справі та розгляду справи судом першої інстанції) зазначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частин першої-третьої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
У частині дев'ятій статті 19 ЦПК України визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Предметом спору у цій справі є вимога майнового характеру про витребування земельної ділянки.
Відповідно до частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Згідно з матеріалами справи нормативно-грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 199 989,49 грн.
Отже, ціна позову у цій справі становить 199 989,49 грн, яка станом на час звернення з позовом (2022 рік) не перевищувала ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481,00 грн х 100 = 248 100 грн).
Доказів іншої вартості спірної земельної ділянки у матеріалах справи немає та до касаційної скарги не долучено.
З урахуванням наведеного Верховний Суд вважає цю справу малозначною, та такою, що не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, та яка не відноситься до переліку справ, передбаченого частиною четвертою статті 274 ЦПК України.
У малозначній справі судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційній скарзі заявник зазначає, що суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії малозначних.
Валківський районний суд Харківської області ухвалою від 14 листопада 2022 року прийняв до розгляду та відкрив провадження у цій справі, визнав справу малозначною та її розгляд вирішив проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Верховний Суд зазначає, що Конституційний Суд України Рішенням від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023 у справі № 3-88/2021(209/21, 47/22, 77/23, 188/23), зокрема, визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункти 1, 5 частини шостої статті 19 ЦПК України, у яких визначено розміри ціни позову як критерії для віднесення справи до категорії малозначних, а саме сто (пункт 1) та двісті п'ятдесят (пункт 5) розмірів прожиткових мінімумів, оскільки вони перевищують аналогійний показник, установлений у Європейській процедурі розв'язання дрібних позовів у країнах Європейського Союзу (The European Small Claims Procedure), та не є належними засобами регулювання процесуальних відносин.
Відповідно до частини другої резолютивної частини вказаного Рішення, норми, визнані неконституційними в зазначеному аспекті, втрачають чинність через шість місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)).
За загальним правилом, доки Конституційний Суд України не ухвалить рішення про те, що відповідний акт суперечить Конституції України, у суб'єктів правовідносин є всі підстави вважати, що такий правовий акт відповідає Конституції України та що правові наслідки, які виникли на підставі відповідного акта, є законними.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України «Про чинність Закону України «Про Рахункову палату», офіційного тлумачення положень частини другої статті 150 Конституції України, а також частини другої статті 70 Закону України «Про Конституційний Суд України» стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) від 14 грудня 2000 року (справа № 1-31/2000) визначено, що рішення Конституційного Суду України мають пряму дію.
Тобто, рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.
Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (незастосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 4819/49/19, провадження № 13-76зво20).
Ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі, якою, на думку заявника, помилково визнано справу малозначною та вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження, постановлено 14 листопада 2022 року.
Редакція пунктів 1, 5 частини шостої статті 19 ЦПК України, чинна станом на 14 листопада 2022 року, встановлювала критерії щодо визнання справи малозначною з урахуванням ціни позову у розмірі ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що застосував суд першої інстанції.
Водночас рішення № 10-р(II)/2023 у справі № 3-88/2021(209/21, 47/22, 77/23, 188/23) Конституційний Суд України ухвалив 22 листопада 2023 року.
Тому дія рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023 у справі № 3-88/2021(209/21, 47/22, 77/23, 188/23) не може поширюватися на ці процесуальні правовідносини, оскільки вони виникли і закінчилися до його ухвалення.
Отже, аналіз наведених заявником у касаційній скарзі доводів не дає підстав для висновку про те, що вказана справа віднесена судом першої інстанції до категорії малозначних помилково.
Суд касаційної інстанції, вивчивши доводи касаційної скарги у цій справі, дійшов висновку, що обґрунтування, які вона містить, не підтверджують наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судове рішення у малозначній справі, підлягає касаційному оскарженню. При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дають можливість дійти висновку про відсутність підстав для касаційного розгляду за касаційною скаргоюОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокатка Приліпко І. Л., на рішення Валківського районного суду Харківської області від 31 березня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, потрібно вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення ЄСПЛ у справах «Levages Prestations Services v. France» («Леваж Престасьон Сервіс проти Франції») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» («Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії») від 19 грудня 1997 року, заява № 7127/92).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17 (провадження № 14-53цс19), зазначила, якщо касаційна скарга прийнята до проваджена суду касаційної інстанції помилково, касаційне провадження у справі належить закрити. Вказаний правовий висновок підлягає застосуванню до процесуальних правовідносин, які, з огляду на викладене, виникли під час розгляду цієї касаційної скарги.
Оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, ухвалене у малозначній справі, і наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявник належним чином не обґрунтував, а касаційний суд не встановив, відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України касаційне провадження підлягає закриттю.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокатка Приліпко Ірина Леонідівна, на рішення Валківського районного суду Харківської області від 31 березня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , правонаступницею якої є ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 , про витребування земельної ділянки, загальною площею 5,6605 га, кадастровий номер 6321280300:03:000:0307, закрити.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. М. Фаловська
С. О. Карпенко
В. В. Сердюк