26 травня 2025 року
м. Київ
справа № 464/8304/21
провадження № 61-6117ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хом'яка Олександра Григоровича на постанову Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Приватне акціонерне товариство «Уніка», про відшкодування втраченого заробітку, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та
У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з ОСОБА_1 втрачений заробіток у зв'язку зі стійкою втратою професійної працездатності за період з 06 лютого 2019 року до 11 червня 2023 року в розмірі 428 871,00 грн.
Вказував, що 25 жовтня 2016 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Honda» на вул. Стрийській в напрямку центральної частини м. Львова, перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки та здійснив маневр розвороту в забороненому місці, виїхав на призначений для зустрічного руху бік дороги, якою в цей час рухався мотоцикл «Yamaha» під його керуванням.
Унаслідок зіткнення він отримав тяжкі тілесні ушкодження.
16 квітня 2021 року вироком Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України
(далі - КК України), та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк три роки без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі статті 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк один рік з покладенням обов'язків, передбачених статтею 76 КК України. На підставі пунктів «в», «г» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання.
28 вересня 2021 року ухвалою Львівського апеляційного суду вирок Франківського районного суду м. Львова від 16 квітня 2021 року змінено в частині вирішення цивільного позову, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заподіяну моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн, в іншій частині вирок залишено без змін.
Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому заподіяно тілесні ушкодження та встановлено групу інвалідності через ушкодження здоров'я, яких він зазнав з вини відповідача ОСОБА_1 , тривалий час не міг влаштуватись на роботу, оскільки втратив працездатність та змушений був проходити реабілітацію і лікування.
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_2 200 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Вказував що вироком Франківського районного суду м. Львова від 16 квітня 2021 року також встановлено, що дії водія мотоцикла ОСОБА_2 не відповідали вимогам Правил дорожнього руху.
Вважав, що дії ОСОБА_2 є частиною фактору, що призвів до настання дорожньо-транспортної пригоди, оскільки за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення постановою суду від 14 лютого 2019 року провадження в справі закрито у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення, що не є реабілітуючою обставиною.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому завдано моральної шкоди у зв'язку із фізичним болем та стражданнями внаслідок отриманих травм та ушкоджень, яких він зазнав, а також душевних страждань через протиправну поведінку ОСОБА_2 щодо нього.
08 січня 2024 року рішенням Сихівського районного суду м. Львова в задоволенні позову ОСОБА_2 та зустрічного позову
ОСОБА_1 відмовлено.
11 квітня 2025 року постановою Львівського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 08 січня 2024 року в частині відмови в позову ОСОБА_2 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 121 798,66 грн втраченого заробітку у зв'язку зі стійкою втратою професійної працездатності за період з 06 лютого 2019 року до 11 червня 2023 року.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
09 травня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Хом'як О. Г. засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року, в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення в справі з ціною позову, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);
4) справи про розірвання шлюбу;
5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Додатково у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України конкретизовано випадки, за яких касаційне провадження має бути відкрите попри те, що справу визнано малозначною.
Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт «а»); особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт «б»);значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в»); віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково (підпункт «г»).
Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
У справі предметом первісного позову є вимоги про відшкодування втраченого заробітку в розмірі 428 871,00 грн. Предметом зустрічного позову є вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 000,00 грн.
Указані суми, заявлені до стягнення, не перевищують двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день звернення з касаційною скаргою (757 000,00 грн).
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) в справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Необхідність розгляду справи в касаційному порядку заявник мотивував тим, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального призвели до ухвалення незаконного судового рішення, що в подальшому матиме істотне значення для вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди.
Вказує, що позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, під час розгляду інших справ, оскільки предмет спору може бути вичерпаним після завершення розгляду справи без стадії касаційного провадження.
Зазначає, що справа має виняткове значення для скаржника з огляду на те, що застосування апеляційним судом норм матеріального права може викликати колізію у застосуванні норм чинного законодавства. У випадку залишення постанови в силі, ОСОБА_1 буде позбавлений можливості захистити своє порушене право.
Верховний Суд звертає увагу, що фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Однак, в чому саме полягає фундаментальне значення справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин, заявницею не обґрунтовано.
Наведені заявником обставини не дають підстав вважати, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки він на обґрунтування своїх доводів не навів переконливих та обґрунтованих аргументів, які підтверджували б те, що касаційна скарга має бути розглянута Верховним Судом на підставі зазначеного підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Оцінка судом «винятковості справи» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин в такій скарзі.
Доводи скарги про те, що справа має виняткове значення, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів.
У справі, що має виняткове значення для її учасника, та яка може бути допущена до розгляду Верховним Судом у касаційному порядку з метою перегляду судового рішення, мають бути допущені судом першої інстанції порушення закону, які не були усунені судом апеляційної інстанції, або одночасно допущені судом першої та апеляційної інстанцій порушення закону. Водночас, має відбуватися порушення питань факту і права згідно з чинним законодавством України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, визначення яких вимагає розгляду справи по суті щодо неспроможності держави дотриматися своїх позитивних зобов'язань в частині регулювання певного виду діяльності, яка має шкідливі наслідки для заявника, а також досягає такого серйозного рівня, що призводить до суттєвого перешкоджання здатності заявника користуватися своїми правами, існувала давно, була добре відома органам влади та має триваючий характер.
Також особа, яка подає касаційну скаргу у малозначній справі, зобов'язана надати докази та навести доводи на обґрунтування наявності обставин, що є підставою для допуску судового рішення у його справі до перегляду Верховним Судом.
Посилання заявника на те, що він позбавлений можливості спростувати під час розгляду іншої справи обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, є безпідставним.
Виключно вказівка на це в касаційній скарзі не може свідчити про наявність підстав для розгляду справи по суті судом касаційної інстанції, оскільки правове значення в разі відповідного обґрунтування права на касаційне оскарження має неможливість спростувати обставини, встановлені саме оскарженими судовими рішеннями, під час розгляду іншої справи, що припускає звільнення від доказування.
З огляду на викладене заявник не обґрунтував необхідність відкриття касаційного провадження в справі, судове рішення в якій не підлягає касаційному оскарженню.
Верховний Суд враховує предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, судову практику в такій категорії справ та вважає, що справа не відноситься до переліку справ, передбаченого частиною четвертою статті 274 ЦПК України, та відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Верховний Суд зауважує, що зазначення підстав касаційного оскарження є лише вимогою до форми та змісту касаційної скарги відповідно до цивільного процесуального закону, проте не є безумовною підставою для відкриття провадження у справі на рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Такий висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
Водночас застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
Заявник подав касаційну скаргу на судове рішення в справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Хом'яка Олександра Григоровича на постанову Львівського апеляційного суду
від 11 квітня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Приватне акціонерне товариство «Уніка», про відшкодування втраченого заробітку, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська