03 червня 2025 року
м. Київ
справа № 754/3372/20
провадження № 61-4907ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Деснянського районного суду міста Києва від 02 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав,
У березні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом, відповідно до якого просила позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 02 червня 2021 року позов задоволено. Позбавлено батьківських прав ОСОБА_1 відносно неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 02 червня 2021 року визнано неподаною та повернуто.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Деснянського районного суду міста Києва від 02 червня 2021 року відмовлено. У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва
від 02 червня 2021 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2022 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року відмовлено.
03 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із заявою перегляд за нововиявленими обставинами рішення Деснянський районний суд міста Києва від 02 червня 2021 року.
Як підстави для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 зазначив, зокрема, таке:
1) при розгляді справи судом першої інстанції позивачкою ОСОБА_2 не було надано доказів того, що він ухилився від виконання своїх обов'язків щодо виховання доньки;
2) судом не було враховано, що позивачка не має документально підтвердженого систематичного доходу;
3) судом при винесенні рішення не було взято до уваги, що ОСОБА_5 без жодних підстав з 2017 року проживала з ОСОБА_2 ;
4) викрадення ОСОБА_2 неповнолітньої ОСОБА_4 спричинило йому матеріальні та моральні страждання.
Також, як на нововиявлені обставини, ОСОБА_1 послався на розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації
№ 314 від 05 червня 2024 року та № 780 від 02 жовтня 2024 року, якими ОСОБА_2 звільнено від повноважень піклувальника ОСОБА_5 .
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року скасовано. Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Деснянського районного суду міста Києва від 02 червня 2021 року залишено без розгляду.
15 та 16 квітня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційні скарги у справі №754/3320/20, в яких просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року і направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Оскільки вказані касаційні скарги подані однією особою на одні судові рішення Верховний Суд розглядає їх як одну, подану ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.
15, 16 та 19 травня 2025 року ОСОБА_1 подав заяви про усунення недоліків касаційної скарги, до яких долучено нову редакцію касаційної скарги.
Підставою касаційного оскарження ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду
від 10 квітня 2025 року заявник зазначає порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на таке.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та постанова апеляційного суду, винесена за результатом перегляду такої ухвали, якою ця заява залишена без розгляду, не є судовими рішеннями, якими закінчено розгляд справи.
Апеляційний суд, ухвалюючи оскаржене судове рішення, встановив, що із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 звернувся 03 грудня 2024 року, тобто більш ніж через три роки після набрання рішенням суду законної сили, з порушенням преклюзивного (присічного) строку, який не може бути поновлений незалежно від причин його пропуску.
Згідно з частиною першою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Зокрема підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом і не були та не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 423 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 424 ЦПК України з урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана:
1) з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили; 2) з підстав, визначених пунктами 2 і 3 частини другої та частиною третьою статті 423 цього Кодексу, - не пізніше десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили. Строки, передбачені цією частиною, не можуть бути поновлені, крім строку, передбаченого для перегляду судового рішення за виключними обставинами у зв'язку з рішенням міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, яке набуло статусу остаточного, після спливу десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили, за умови що заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами подана протягом тридцяти днів з дня, коли така особа дізналася або могла дізнатися про набуття цим рішенням статусу остаточного.
Отже, заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання таким рішенням законної сили. Цей строк є присічним, тобто не підлягає поновленню, незалежно від поважності причин його пропуску (див. постанову Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 2-747/11, провадження № 61-17738св23).
У постанові від 19 листопада 2024 року у справі № 344/16968/16 Верховний Суд звертав увагу, що встановлений пунктом 1 частини другої статті 424 ЦПК України трирічний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили для подання заяви про перегляд цього судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, є присічним і поновленню не підлягає.
Вказане узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема у постановах
від 06 грудня 2021 року у справі № 2-2109/11 (провадження № 61-15456св21); від 07 вересня 2022 року у справі № 298/1791/18 (провадження
№ 61-3670св22); від 31 січня 2023 року у справі № 2-3991/11 (провадження
№ 61-11141св22); від 07 грудня 2023 року у справі № 554/1494/16 (провадження № 61-10997св23).
Законодавчі положення щодо присічного трирічного строку для подання заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, діють тривалий час, зокрема були чинними на момент ухвалення рішення Деснянського районного суду міста Києва від 02 червня 2021 року у цій справі, а практика їх застосування Верховним Судом є усталеною.
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин першої-другої статті 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У розглядуваній справі рішення Деснянського районного суду міста Києва ухвалено 02 червня 2021 року, його повний текст складено 29 червня 2021 року, ухвалою Київського апеляційного суду від 28 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на це рішення повернуто, а ухвалою Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 02 червня 2021 року відмовлено.
Оскільки ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд рішення Деснянського районного суду міста Києва від 02 червня 2021 року за нововиявленими обставинами у грудні 2024 року, тобто, більш ніж через три роки з дня набрання цим рішенням суду законної сили, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення заяви без розгляду з підстав пропуску відповідного присічного строку.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.
Аналогічним чином було відмовлено у відкритті касаційного провадження ухвалами Верховного Суду від 15 серпня 2023 року у справі № 2-7/11,
від 21 лютого 2022 року у справі № 686/15422/14, від 21 жовтня 2020 року
у справі № 2-1419/10.
Ухвала Деснянського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року обґрунтовано скасована апеляційним судом, а повторне її скасування ще й Верховним Судом не вимагається.
Керуючись статтями 388, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду
від 10 квітня 2025 року у справі № 754/3372/20.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников