28 травня 2025 року
м. Київ
справа № 369/16325/24
провадження № 61-180св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана її представником - адвокатом Цермолонським Іваном Миколайовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Музичко С. Г., Олійника В. І.,
1. Описова частина
Короткий зміст вимог позову та заяви про забезпечення позову
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дійсним, визнання права власності
на квартиру та витребування майна із чужого незаконного володіння.
Також ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд про накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Заява мотивована тим, що 02 липня 2018 року між ОСОБА_2 , як забудовником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , та ним було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, за яким він у визначений строк повинен придбати квартиру №18 загальною площею 50,7 кв. м на земельній ділянці (кадастровий номер 3222485900:03:008:0289) за адресою: АДРЕСА_2 , загальна вартість якої складає 34 000 доларів США.
На забезпечення виконання намірів щодо придбання нерухомого майна, він передав продавцю авансову суму у розмірі 5 000 доларів США, що еквівалентно 140 750 грн.
Відповідно до пункту 2.3. попереднього договору, сторони погодили, що покупець зобов'язаний сплатити вартість квартири готівкою до 20 грудня 2020 року, однак не пізніше дати укладення основного договору. Підтвердженням оплати вартості квартири є розписки, підписані продавцем.
На виконання умов попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна та домовленостей, він сплатив ОСОБА_2 грошові кошти за квартиру в повному обсязі, проте відповідач умови попереднього договору не виконав, основний договір купівлі-продажу квартири не уклав, грошові кошти, сплачені за спірну квартиру, не повернув.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 жовтня 2024 року у складі судді Скрипник О. Г. заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Михайлик С. І. про забезпечення позову у цивільній справі № 369/16325/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дійсним, визнання права власності на квартиру та витребування майна із чужого незаконного володіння залишено без задоволення.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з огляду на витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16 вересня 2024 року, 1/2 частина квартир за АДРЕСА_4 належить ОСОБА_3 , яку вона придбала на електронному аукціоні, а інша 1/2 частина квартири перебуває під арештом, накладеним Печерським районним судом м. Києва. Тому суд вважав, що вказана квартира належить третій особі.
Невжиття заходів забезпечення позову не зможе істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року апеляційну скаргу адвоката Михайлик С. І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задоволено.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 жовтня
2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Михайлик С. І. про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що між сторонами виник спір щодо нерухомого майна, а саме квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та існує обґрунтоване припущення про те, що відносно спірного майна суб'єктами державної реєстрації прав на нерухоме майно можуть вчинятися реєстраційні дії, що істотно утруднить або взагалі унеможливить ефективний захист, поновлення порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду.
Вид забезпечення позову, який позивач просить вжити у поданій заяві у вигляді накладення арешту на квартиру, є співмірним із заявленими ним позовними вимогами, відповідає предмету позову і матеріально-правовим інтересам, за захистом яких позивач звернувся до суду. Такий вид забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист, або поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2025 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_3 - адвокат Цермолонський І. М., посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_3 та її представника, при цьому у місті Києві на час, на який було призначено розгляд справи було оголошено сигнал «повітряна тривога», що вказує на об'єктивні причини неявки у судове засідання. При цьому, справу було розглянуто судом через 17 хв після закінчення повітряної тривоги, що, на думку заявника, мало для явки в судове засідання. Вказує, що апеляційний суд, не надавши сторонам достатній час для явки до суду з укриття, порушив право відповідача на доступ для правосуддя та нівелював принцип змагальності процесу.
Посилається на відповідну практику Верховного Суду.
Крім того, вказує, що висновки апеляційного суду не відповідають обставинам справи, суд не розглянув питання зустрічного забезпечення, а також не надав правову оцінку поданим їх стороною запереченням. Посилається на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних (далі - Конвенція) свобод щодо доступу до суду.
У травні 2025 року представник ОСОБА_3 - адвокат Цермолонський І. М., надіслав до Верховного Суду клопотання, в якому з посиланням на докази доводиться наявність повітряної тривоги та дата і час прибуття представника до приміщення апеляційного суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Михайлик С. І., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними, не спростовують правильності вирішення апеляційним судом питання про забезпечення позову, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
06 лютого 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2025 року справу призначено до розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - адвоката Цермолонського І. М., підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, яке на думку Верховного Суду є підставою для його скасування.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Згідно із частиною третьою статті 2 ЦПК України основними принципами цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін.
Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частина п'ята статті 4 ЦПК України).
Згідно із частиною третьою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 366 ЦПК України про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.
Згідно із частиною другою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 353 ЦПК України) у вказаній частині не зазначена.
Заявник у касаційній скарзі зазначив, що 03 грудня 2024 року о 10.28 год у м. Києві було оголошено повітряну тривогу, яка тривала до 11:04 год, у той час як судове засідання було призначено на 11:00 год, при цьому розпочато о 11.21 год, тобто через 17 хв після відбою повітряної тривоги, що є недостатньо для явки в судове засідання з укриття.
Оцінюючи зазначені доводи, Верховний Суд враховує, що указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
З початку повномасштабної військової агресії населені пункти України систематично зазнають ракетних ударів, а в прифронтових містах і селах - бомбардувань, артилерійських і мінометних обстрілів.
Оповіщення про загрозу або виникнення таких надзвичайних ситуацій здійснюється через системи оповіщення різних рівнів, електронні комунікаційні мережі загального користування тощо, відповідно до статті 30 Кодексу цивільного захисту України, Положення про організацію оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та організації зв'язку у сфері цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2017 року № 733, зокрема шляхом уривчастого звукового попереджувального сигналу «Увага всім» та трансляції відповідного повідомлення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайної ситуації (далі - сигнал «Повітряна тривога»).
Чинним законодавством України у сфері цивільного захисту передбачений чіткий алгоритм поведінки громадян та відповідні повноваження органів державної влади, місцевого самоврядування, керівників підприємств і організацій усіх форм власності у випадку виникнення надзвичайної ситуації. Шляхом відповідних оповіщень (сигналів і повідомлень) органи управління цивільного захисту доводять до мешканців населених пунктів інформацію про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, повітряної тривоги, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо. Після отримання таких оповіщень громадяни мають діяти відповідно до наданих інструкцій та правил цивільного захисту, зокрема, припинити роботу та вжити необхідних заходів безпеки (рішення Ради суддів України від 05 серпня 2022 року № 23).
Відповідно до наведених норм суди запровадили локальні заходи (план, порядок дій, розпорядження) щодо інформування про сигнал «Повітряна тривога» та реагування задля збереження життя і здоров'я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, зокрема для їх негайного переміщення до укриття.
Ураховуючи наведене, вирішуючи питання про наявність підстав для відкладення розгляду справи, у якій на початок судового засідання оголошено сигнал «Повітряна тривога», суд має керуватися пріоритетом збереження життя і здоров'я людини, а обов'язком суду є сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав, зокрема на участь у судовому розгляді, та виходити з того, що відсутній учасник справи не з'явився в судове засідання з об'єктивних і поважних причин, якщо немає клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Обставини оголошення сигналу «Повітряна тривога» у певному регіоні необхідно вважати загальновідомими, тобто такими, що не потребують доказування, а неявка у судове засідання учасників справи може бути спричинена такою надзвичайною ситуацією, яка об'єктивно унеможливлює завчасне подання клопотання про відкладення розгляду справи із цих причин.
Отже, у визначений ухвалою Київського апеляційного суду час розгляду справи (03 грудня 2024 року о 11:00 год) тривала повітряна тривога, сигнал про яку було оголошено о 10.28 год, тобто за 32 хв до призначеного часу, а відбій повітряної тривоги відбувся об 11:04 год, попри цей факт судове засідання було розпочато через 18 хв після відбою повітряної тривоги та тривало 4 хв, включно з видаленням суду до нарадчої кімнати та оголошенням вступної та резолютивної частини постанови за наслідком перегляду ухвали суду першої інстанції, з огляду на журнал судового засідання (том 2, а. с. 54-55).
Враховуючи наведене, на думку Верховного Суду, судом апеляційної інстанції не було надано об'єктивно достатнього часу учасникам справи для явки в судове засідання.
За встановлених обставин, незважаючи на належне повідомлення відповідача (його представника) про дату, час і місце судового засідання, водночас, ураховуючи наявність у сторін об'єктивних і поважних причин, з яких вони не змогли з'явитися до суду, так само, як і подати клопотання про відкладення судового розгляду із цих причин, тобто за надзвичайної ситуації, Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що, розглядаючи справу під час повітряної тривоги або одразу після її закінчення, без надання учасникам справи об'єктивно достатнього часу для явки в судове засідання, апеляційний суд мав вирішити питання про відкладення розгляду справи, застосувавши відповідні процесуальні норми з урахуванням загальних засад цивільного судочинства, дотримання гарантій прав особи на участь у розгляді її справи, а також обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав.
У пункті 1 статті 6 Конвенції, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
Таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
У пункті 1 статті 6 Конвенції гарантується процесуальна справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення ЄСПЛ від 06 липня 2010 року у справі «Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece», заява № 54111/07).
Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді заслухані, тобто належно вивчені судом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Дюлоранс проти Франції», «Донадзе проти Грузії»).
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).
Верховний Суд вважає передчасним завершення апеляційного перегляду справи за відсутності відповідача та його представника, які мали об'єктивні перешкоди для явки в судове засідання через оголошення сигналу «Повітряна тривога», що свідчить про неналежне виконання апеляційним судом обов'язків із забезпечення всебічності, повноти і справедливості судового розгляду.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що встановлені обставини обмеження права сторони на участь в апеляційному перегляді цієї справи є достатньою підставою для скасування постанови апеляційного суду.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про направлення справи на новий розгляд до апеляційного суду.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана її представником - адвокатом Цермолонським Іваном Миколайовичем,задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець