29 травня 2025 року
м. Київ
справа № 707/2544/23
провадження № 61-6965св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року у складі суддів: Гончар Н. І., Новікова О. М., Сіренка Ю. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви для прийняття спадщини,
Історія справи
Короткий зміст позову
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви для прийняття спадщини.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його рідна сестра - ОСОБА_3 . Після її смерті залишилось спадкове майно, а саме квартира АДРЕСА_1 .
Про наявність спадкового майна йому було відомо, але оскільки він є людиною похилого віку, має ряд хронічних захворювань, тривалий час (з 29 січня 2015 року) перебуває на амбулаторному лікуванні з діагнозом ішемічна хвороба серця, високий ризик хронічного лімфолейкозу, ним пропущений строк для прийняття спадщини, про що його повідомлено листом приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк А. О. від 02 серпня 2023 року.
Згідно інформаційної довідки зі спадкового реєстру від 07 серпня 2023 року, виданої приватним нотаріусом Левицькою Р. В., 06 квітня 2023 року відкрито спадкову справу у зв'язку зі смертю спадкодавця ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У померлої крім нього є ще рідна сестра ОСОБА_2 , яка і звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Позивач вважав причини пропуску ним строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті сестри поважними.
У зв'язку з наведеним позивач просив:
визначити йому додатковий строк у три місці з дня набрання рішенням законної сили для прийняття спадщини померлої сестри, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 листопада 2023 року у складі судді ОСОБА_5 визначено ОСОБА_1 додатковий строк в три місяці з дня набрання чинності рішення суду для подання заяви про прийняття спадщини за законом, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті спадкодавця ОСОБА_3 (актовий запис про смерть № 3122 від 12 жовтня 2022 року по Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач довів поважність пропуску строку на звернення для прийняття спадщини.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 листопада 2023 року скасовано. Прийнято у справі нову постанову, якою ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви для прийняття спадщини відмовлено.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що у позивача були перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини і що вказані ним причини несвоєчасного подання такої заяви, а саме похилий вік, наявність хронічних захворювань та перебування на амбулаторному лікуванні з 29 січня 2015 року є поважними. Наведені позивачем обставини не є в розумінні частини третьої статті 1272 ЦК України тими перешкодами, які унеможливлювали звернення останнього до нотаріуса як за місцем знаходження спадкового майна так і за місцем свого проживання із заявою про прийняття спадщини. Отже, у ОСОБА_1 не було об'єктивних, непереборних, істотних труднощів подати заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк.
Аргументи учасників справи
У травні 2024 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обгрунтована тим, що:
судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, оскільки суд застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 133/1880/18, від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17, від 26 липня 2021 року у справі № 405/7058/19, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 від січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21 та постановах Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17;
19 червня 2023 року набрав чинності підпункт 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09 травня 2023 року №469 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану», виключено пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», яким було встановлено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці, та свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини. Водночас відповідні зміни щодо строків прийняття спадщини не були внесені до ЦК України, а відтак норми постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 не змінюють та не зупиняють визначених статтею 1270 ЦК України строків для прийняття спадщини. Водночас норми постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 щодо зупинення перебігу строку для прийняття спадщини є такими, що вводять в оману спадкоємців, та у вказаному випадку зумовили пропуск ним строку для прийняття спадщини;
з урахуванням пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» вважав, що в практичній площині до загального 6-місячного строку від смерті спадкодавця на прийняття спадщини додається ще 4 (чотири) місяці, і загалом буде 10 місяців. Тобто, в умовах воєнного стану в Україні діє правило 10 (десяти) місяців на прийняття спадщини чи відмови від неї. Про прийняття постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 676/47/21 (провадження №61-8014св22), якою надано цікаву й неочікувану оцінку пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - постанова КМУ №164), згідно якої Верховний Суд, надаючи оцінку пункту З постанови КМУ №164, вважає, що вона суперечить статтям 1270, 1272 Цивільного кодексу України, а тому не підлягає застосуванню, скаржник дізнався, після одужання і відвідування нотаріуса;
з матеріалів спадкової справи, наданої приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк А. О. до суду, вбачається, що 06 квітня 2023 року нотаріусом зареєстровано заяву про прийняття спадщини від ОСОБА_2 після сестри ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (звертає увагу, що ОСОБА_2 також пропущений строк звернення для прийняття спадщини, однак нотаріусом при заведенні спадкової справи даний факт залишений поза увагою). В своїй заяві ОСОБА_2 не зазначила про наявність, окрім неї, інших спадкоємців, після смерті сестри спадкова справа зареєстрована 06 квітня 2023 року, що підтверджено витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі;
спадкова справа, окрім копії свідоцтва про смерть спадкодавця ОСОБА_6 та копій паспорту та РНОКПП ОСОБА_2 , інших документів не містить. Свідоцтво про право на спадщину не видавалося;
у зв'язку із суперечливими положеннями закону щодо перебігу строку для прийняття спадщини, які протягом відведеного для прийняття спадщини періоду часу декілька разів кардинально змінювалися таким чином, що були непередбачуваними для спадкоємців та мали своїм наслідком пропуск строку для подачі скаржником заяви про прийняття спадщини, вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції має бути залишено без змін;
вважає, поважними причини пропуску строку на прийняття спадщини, а саме з 29 січня 2015 року перебування на амбулаторному лікуванні з діагнозом ішемічна хвороба серця, високий ризик хронічного лімфо лейкозу, що пов'язане з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення цих дій, а також те, що на період військового стану в Україні було продовжено строк на прийняття спадщини.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Черкаського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року; відкрито касаційне провадження у справі; витребувано справу з суду першої інстанції.
У липні 2024 року справа передана судді-доповідачу Дундар І. О.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 27 червня 2024 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду Суду від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 133/1880/18, від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17, від 26 липня 2021 року у справі № 405/7058/19, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 від січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21 та постановах Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла рідна сестра сторін по справі ОСОБА_3 .
Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 . За життя сестра заповіту не складала. Спадкоємцями за законом є її рідний брат та сестра: позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2
06 квітня 2023 року нотаріусом зареєстровано заяву про прийняття спадщини від ОСОБА_2 після сестри ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В своїй заяві ОСОБА_2 не зазначила про наявність, окрім неї, інших спадкоємців, після смерті сестри.
Позивач знаходився на амбулаторному лікуванні з 29 січня 2015 року.
Позиція Верховного Суду
Щодо відсутності поважних причин для визначення додаткового строку
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».
У постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 зроблено висновок, що:
«право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій».
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 234/17511/19 (провадження № 61-8215св20) вказано, що:
«як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої 1272 ЦК України про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року в справі № 756/957/18 (провадження № 61-5590св21) вказано, що:
«поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16».
Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (див. пункти 53 - 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) вказано, що:
«113. Також Велика Палата Верховного Суду відхиляє інші доводи касаційної скарги про те, що у заявника існували додаткові перешкоди для своєчасного подання ним заяви про прийняття спадщини, зокрема догляд за матір'ю, зайнятість на роботі, карантинні обмеження, спрямовані на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19).
114. Зазначені доводи були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій, які зробили обґрунтовані висновки про те, що наведені позивачем обставини, як-от зайнятість на роботі, карантинні обмеження, догляд за матір'ю, не перешкоджали ОСОБА_7 реалізувати свої спадкові права шляхом подання відповідної заяви про прийняття спадщини, зокрема й через засоби поштового чи електронного зв'язку.
115. До того ж суд апеляційної інстанції, оцінивши подані позивачем докази, встановив, що надана позивачем копія амбулаторної картки його матері ОСОБА_8 та відомості, зазначені в ній, не підтверджують те, що остання потребувала постійного стороннього догляду, а також те, що ОСОБА_7 здійснював цей догляд до 12 січня 2022 року.
116. Враховуючи те, що на підставі частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати обставини справи та переоцінювати докази, належна оцінка яких здійснена судами першої та апеляційної інстанцій, Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що переглядається, вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач не надав належних, достатніх та допустимих доказів існування об'єктивних та непереборних обставин, які перешкодили йому подати заяву про прийняття спадщини після смерті батька у визначений законом шестимісячний строк, до 12 січня 2022 року.
117. Належних та достатніх доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність перешкод для подання такої заяви, позивач до суду не подав. Натомість безпідставне визначення додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента верховенства права та є незаконним втручанням у права відповідача як спадкоємця, який прийняв спадщину».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
суд апеляційної інстанції встановив, що надані позивачем докази не можуть свідчити про існування обставин щодо неможливості звернення до нотаріуса, позивач не надав суду доказів про наявність будь-яких поважних причин, які б унеможливлювали його звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини;
встановивши, що позивач не довів об'єктивних та непереборних обставин, які позбавили його можливості своєчасно подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову.
Щодо диспозитивності
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20 (провадження № 61-475св22)).
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга статті 400 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2024 року в справі № 522/13476/23 (провадження № 61-7645св24) вказано, що:
«38. Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказував, що у встановлений законодавством строк він із заявою про прийняття спадщини після померлого сина до нотаріальної контори не звернувся, оскільки із засобів масової інформації йому було відомо, що у зв'язку з введенням воєнного стану на всій території України були відключені реєстри нотаріальних дій. У нотаріальній конторі йому з посиланням на пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» було роз'яснено, що з початку широкомасштабної війни в Україні законодавцем було зупинено на весь час дії воєнного стану перебіг шестимісячного строку для прийняття спадщини.
63. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції неналежним чином оцінив доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті сина-військовослужбовця, не звернув достатньої уваги на посилання батька спадкодавця на обмеження протягом певного часу доступу до нотаріальних реєстрів, нечіткість норм національного законодавства стосовно строку на прийняття спадщини в період дії воєнного стану, а також на незначний проміжок часу між закінченням строку прийняття спадщини та зверненням ОСОБА_9 до нотаріуса й подачею позову у цій справі.
64. Слід звернути увагу, що у пункті 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент відкриття спадщини) було зазначено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
65. Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року № 676/47/21 дійшов висновку, що пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.
66. Після отримання від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т. М. листа № 63/01-16 від 27 червня 2023 року, з якого він довідався про заведення спадкової справи та про те, що ним було пропущено строк для подання заяви про прийняття спадщини, позивач звернувся з цим позовом до суду 06 липня 2023 року.
67. Враховуючи обставини цієї справи, колегія суддів вважає, що наявні підстави для визначення батьку загиблого військовослужбовця додаткового строку для прийняття спадщини на підставі частини третьої статті 1272 ЦК України».
У справі, що переглядається, у касаційній скарзі позивач наполягав, зокрема, на тому, що позивач сподівався на те, що оскільки на час дії воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється, він зможе подати заяву про прийняття спадщини.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що вказаних підстав позову в позовній заяві в суді першої інстанції позивач не вказував (а. с. 1-6); позивач про такі підстави позову, всупереч частині другій статті 400 ЦПК України, зазначив лише в касаційній скарзі, тому доводи касаційної скарги в цій частині безпідставні.
Аналогічний висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 липня 2024 року у справі № 748/2841/23 (провадження № 61-5203св24).
За таких підстав апеляційний суд зробив вірний висновок про відмову в задоволенні позову.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.
Оскільки судове рішення підлягає залишенню без змін, судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання касаційної скарги, покладаються на особу, яка її подала.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Черкаського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат