27 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/2683/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
прокуратури - Зарудяна Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 (судді: Лакіза В. В. - головуючий, Білоусова Я. О., Здоровко Л. М.) та рішення Господарського суду Харківської області від 14.01.2025 (суддя Погорелова О. В.) у справі
за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі 1) Міністерства охорони здоров'я України, 2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Столовка"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Харківського національного медичного університету
про розірвання договору та повернення майна,
1. У липні 2024 року керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (далі - РВ ФДМУ по Харківській області) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Столовка" (далі - ТОВ "Столовка") (з урахуванням заяви про зміну предмету позову, прийняту судом) про:
- розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 25.11.2021 № 0107, укладений між РВ ФДМУ по Харківській області та ТОВ "Столовка";
- зобов'язання ТОВ "Столовка" звільнити та повернути нежитлові приміщення №№ 4-16, 4-17, 4-18, 4-19, 4-20, 4-21, 4-22, 4-23, 4-24, 11-1, 11-2, 11-3, 11-4, 11-4А, 11-5, 11-6, 11-7, 11-8, 11-9, 11-12, 11-13, 13-1, 13-2, 13-3, загальною площею 354,1 м2 цокольного поверху триповерхової будівлі з триповерховою надбудовою у центральній частині та двома чотириповерховими будівлями Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань Харківського національного медичного університету, літ. "А-3-6", реєстраційний № 01896866.2.НЧИЮЦЛ2871, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Трінклера, 6 (далі - спірне майно) балансоутримувачу - Харківському національному медичному університету.
2. Позовні вимоги з посиланням на положення, зокрема, статті 651 Цивільного кодексу України, статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 80 Закону України "Про освіту" обґрунтовані тим, що відповідачем систематично порушуються умови договору, а саме:
- відповідач систематично порушував умови договору щодо своєчасної оплати за користування майном, яким він користувався на умовах оренди, внаслідок чого утворилася заборгованість з орендної плати перед балансоутримувачем за 15 місяців у сумі 45 589,86 грн;
- згідно з умовами пункту 6.5 договору орендар повинен вживати заходів для укладення із постачальниками комунальних послуг договорів на постачання відповідних комунальних послуг, чого орендарем здійснено не було;
- за умовами пункту 7.1 договору орендар зобов'язаний протягом 10 календарних днів з дня укладення договору застрахувати майно на суму його страхової вартості, на користь балансоутримувача, однак відповідачем страхування об'єкту здійснено не було;
- відповідно до умов договору визначено, що майно може бути використано орендарем з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо установами або закладами, визначеними у пункті 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (далі - Порядок передачі в оренду державного та комунального майна) і які є пов'язаними із забезпеченням або обслуговуванням діяльності такої установи або закладу, - надання медичних послуг; медичне обслуговування, проведення всіх видів медичних оглядів, надання спеціалізованої консультативно-лікувально-профілактичної допомоги населенню України, забезпечення на цій основі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації медичних працівників стандартам вищої освіти. За умовами договору оренди майно орендар зобов'язаний використовувати орендоване майно відповідно до його цільового призначення. Суб'єкт господарювання може здійснювати види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, з дня внесення відомостей до ліцензійного реєстру щодо рішення органу ліцензування про видачу йому ліцензії. Проте і ліцензійному реєстрі Міністерства охорони здоров'я України з медичної практики відсутні відомості про отримання ліцензії для здійснення медичної практики чи провадження зазначеної діяльності ТОВ "Столовка".
3. Міністерство охорони здоров'я України підтримало позовні вимоги та просило їх задовольнити, вказуючи на те, що у своєму листі від 26.02.2021 № 10-13/6233/2-21 щодо питань оренди державного нерухомого майна Міністерство охорони здоров'я зазначало, що обов'язковою умовою укладання договору оренди зазначених приміщень є його використання з метою надання медичних послуг. Однак станом на день подання позову відповідач не використовує нерухоме майно за цільовим призначенням.
З квітня 2023 року відповідач припинив сплачувати орендну плату балансоутримувачу, внаслідок чого утворилася заборгованість за 15 місяців у сумі 45 589,86 грн.
Відповідач не уклав охоронюваного договору, як й не уклав договорів з постачальниками комунальних послуг.
4. РВ ФДМУ по Харківській області у поясненнях на позовну заяву вказувало на те, що відповідно до пункту 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням, серед іншого, такі об'єкти оренди як майно закладів освіти.
Водночас надання в оренду закладами вищої освіти відповідного майна, у тому числі і вільних приміщень, є одним із ефективних шляхів його використання, оскільки забезпечує збереження і поліпшення об'єктів, які тимчасово не використовуються балансоутримувачем.
Згідно з пунктом 54 вказаного Порядку, додаткові умови оренди майна розробляються орендодавцем на підставі пропозицій балансоутримувача, уповноваженого органу управління або з власної ініціативи орендодавця.
РВ ФДМУ по Харківській області переконалося, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Столовка" є серед видів діяльності такі види як загальна медична практика, спеціалізована медична практика, стоматологічна практика, інша діяльність у сфері охорони здоров'я.
Тобто, РВ ФДМУ по Харківській області вказувало на те, що не можна стверджувати, що фонд не курувався вимогами діючого законодавства при укладенні договору оренди від 25.11.2021 № 0107 в частині дотримання обов'язкової умови укладення договору оренди зазначених приміщень, а саме наявності ліцензії на здійснення медичної практики, оскільки діючим законодавством не передбачено обов'язку орендодавця вимагати від орендаря підтвердження наявності ліцензії на здійснення медичної практики під час укладення договору оренди.
5. У поясненнях на позовну заяву третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору підтримала вимоги прокурора та просила їх задовольнити.
6. ТОВ "Столовка" у відзиві на позовну заяву просило відмовити в її задоволенні, вказуючи на таке: серед наданих балансоутримувачем пропозицій та вимог була відсутня додаткова умова оренди майна, як вимога щодо наявності досвіду роботи потенційного орендаря у відповідній сфері та наявності ліцензії з медичної практики; серед видів діяльності товариства наявні відповідні КВЕД; балансоутримувач чинив перешкоди у користуванні товариством орендованим майном, а прокурором не доведено, що відповідач мав доступ до майна, а тому не доведено обставини нецільового використання відповідачем майна; саме балансоутримувач не вжив дій, необхідних для укладення договорів з постачальниками послуг; товариством укладалися договори добровільного страхування; прокурором та позивачем не доведено наявність істотних порушень, які мають наслідком розірвання договору.
7. Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.01.2025, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2025, у задоволенні позову відмовлено.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що прокурор не довів обставин щодо істотного порушення договору оренди та наявності правових підстав для його розірвання та повернення майна, а відтак й відсутності правових підстав для задоволення позову.
8. Не погоджуючись з постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 та рішенням Господарського суду Харківської області від 14.01.2025, прокурор у касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України вказуючи на таке.
На думку скаржника, в порушення норм статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, судами не надано належної оцінки доводам прокурора щодо невиконання ТОВ "Столовка" обов'язків орендаря приміщень, що свідчить про суттєве порушення умов договору та порушення інтересів держави, оскільки зазначене нерухоме майно є державною власністю, яка відноситься до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України та знаходиться на балансі Харківського національного медичного університету.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли хибного висновку, що поведінка орендаря ТОВ "Столовка", який не виконує умови договору оренди щодо сплати орендної плати, не здійснило страхування майна на період з 01.11.22 по 07.02.2024, не вжило заходів для укладення із постачальниками комунальних послуг договорів на постачання відповідних комунальних послуг, не використовує орендоване майно за призначенням, відповідає вимогам чинного законодавства.
ТОВ "Столовка" допустило істотні порушення умов договору оренди, що є підставою для розірвання договору відповідно до положень законодавства.
Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 286 Господарського кодексу України за користування об'єктом оренди, орендар вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Згідно з умовами спірного договору оренди орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 змінюваних умов договору.
Відповідно до пункту 12.7 договору він може бути достроково припинений на вимогу орендодавця, якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці.
Прокурор наголошує, що відповідач систематично порушував умови договору щодо своєчасної оплати за користування майном, внаслідок чого утворилася заборгованість з орендної плати перед балансоутримувачем за 15 місяців у сумі 45 589,86 грн, що підтверджується відповідним розрахунком.
Відповідно до умов договору майно може бути використано орендарем з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо установами або закладами, визначеними у пункті 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 03.0.2020 № 483 і які є пов'язаними із забезпеченням або обслуговуванням діяльності такої установи або закладу, - надання медичних послуг; медичне обслуговування, проведення всіх видів медичних оглядів, надання спеціалізованої консультативно- лікувально-профілактичної допомоги населенню України, забезпечення на цій основі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації медичних працівників за стандартами вищої освіти.
Згідно з пунктом 6.1 договору орендар зобов'язаний використовувати орендоване майно відповідно до його цільового призначення.
За змістом пункту 15 частини 1 статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" медична практика належить до видів діяльності, які підлягають ліцензуванню.
Суб'єкт господарювання може здійснювати види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, з дня внесення відомостей до ліцензійного реєстру щодо рішення органу ліцензування про видачу йому ліцензії.
Проте в Ліцензійному реєстрі Міністерства охорони здоров'я України з медичної практики відсутні відомості про отримання ліцензії для здійснення медичної практики чи провадження зазначеної діяльності ТОВ "Столовка".
За приписами частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту" об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства, тобто встановлено законодавчу заборону використання його з іншою метою.
Враховуючи відсутність у ТОВ "Столовка" відповідної ліцензії, починаючи з моменту укладення договору оренди від 25.11.2021 № 0107, орендоване майно не використовувалось відповідачем за призначенням та не сприяло забезпеченню освітнього процесу, як це має бути відповідно до умов договору та чинного законодавства.
Отже, невиконання ТОВ "Столовка" обов'язків орендаря приміщень, свідчить про суттєве порушення умов договору та порушення інтересів держави, оскільки зазначене нерухоме майно є державною власністю, яка відноситься до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України та знаходиться на балансі Харківського медичного університету.
Прокурор вказує на те, що висновки судів про те, що у даному випадку відсутні передбачені законом підстави стверджувати, що відповідач допустив таке істотне порушення умов договору оренди, яке може бути підставою для розірвання договору відповідно до положень законодавства, є необґрунтованим.
Так, на думку прокурора, необґрунтованими є висновки судів, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ТОВ "Столовка" має доступ та здійснює господарську діяльність в орендованому приміщенні.
У той же час, в матеріалах справи наявний акт приймання-передачі від 25.11.2021 відповідно до якого РВ ФДМУ по Харківській області передало, а ТОВ "Столовка" прийняло в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності.
Судами неправильно застосовано норми матеріального права, а саме положення статей 651, 783 Цивільного кодексу України, статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та порушено норми процесуального права, а саме положення статті 236 Господарського процесуального кодексу України та не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23, в якій зазначено, зокрема, що сам факт систематичного порушення договору оренди щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи сплачена заборгованість після звернення позивача з позовом про розірвання договору.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17, від 31.07.2020 у справі № 479/1073/18, від 23.03.2021 у справі № 922/2754/19.
Також, при винесенні рішень судами не враховано висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 914/2617/20 щодо застосування статті 651 Цивільного кодексу України.
9. РВ ФДМ України у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, а судові рішення у справі залишити без змін, наголошуючи на безпідставності тверджень прокурора, укладення договору відповідно до чинного законодавства, відсутності заборгованості перед РВ ФДМ України на час звернення до суду та відсутності підстав для розірвання договору.
10. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, пояснення присутніх у судовому засіданні представників, а також матеріали справи, Верховний Суд відхиляє ці доводи, а обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у наведеному випадку не підтвердилися з огляду на таке.
11. Суди першої та апеляційної інстанцій установили такі обставини:
- на балансі Харківського національного медичного університету знаходиться нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 354,1 м2, цокольного поверху будівлі Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань Харківського національного медичного університету, літ. "А-3-6", розташоване за адресою: м. Харків, вул. Трінклера, 6;
- у листі 26.02.2024 №10-13/6233/2-21 "Щодо питань оренди державного нерухомого майна" Міністерство охорони здоров'я України погодило рішення Харківського національного медичного університету про намір передачі державного нерухомого майна в оренду та включення його до переліку першого типу та визначило, що обов'язковою умовою укладання договору оренди зазначених приміщень є їх використання з метою надання медичних послуг;
- листом від 23.04.2021 №01-13/24/983 Харківський національний медичний університету повідомив РВ ФДМУ по Харківській області, що Науково-дослідний інститут гігієни праці та професійних захворювань Харківського національного медичного університету є лікувальним структурним підрозділом, що перебуває на балансі Харківського національного медичного університету.
Для забезпечення діяльності Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань Харківського національного медичного університету, як закладу охорони здоров'я, Університет прийняв рішення про передачу в оренду строком на п'ять років нежитлових приміщень цокольного поверху триповерхової будівлі з триповерховою надбудовою у центральній частині та двома чотириповерховими будівлями Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань Харківського національного медичного університету, загальною площею 354,1 м2 з застосуванням першого типу обмежень, а саме: об'єкт оренди може бути використаний лише для розміщення закладів охорони здоров'я, суб'єктів підприємницької діяльності, що надають медичні послуги.
Категорія за цільовим призначенням згідно з додатком 3 "Порядку передачі в оренду державного та комунального майна" приватна медична практика, а саме, медичне обслуговування, проведення всіх видів медичних оглядів, надання медичних послуг, надання спеціалізованої консультативно-лікувальної профілактичної допомоги населенню України, забезпечення на цій основі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації медичних працівників за стандартами вищої освіти;
- листом від 11.06.2021 № 01-13/24/1434 Харківський національний медичний університет повідомив РВ ФДМУ по Харківській області, що на теперішній час склалась негативна ситуація, коли медичні заклади міста відмовляють розташовувати на своїх площах клінічні бази університету, а тому, університет прийняв рішення передати нежитлові приміщення Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань Харківського національного медичного університету загальною площею 354,1 м2 в оренду сторонньому суб'єкту відповідного напрямку діяльності для організації додаткової клінічної бази, оснащеної сучасним лікувально-діагностичним устаткуванням європейського рівня.
Орендар має право використовувати приміщення з метою надання медичних послуг, а саме: медичне обслуговування, проведення всіх видів медичних оглядів, надання спеціалізованої консультативно-лікувально-профілактичної допомоги населенню України, забезпечення на цій основі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації медичних працівників за стандартами вищої освіти.
У вказаному листі повідомлено РВ ФДМУ по Харківській області, що Міністерство охорони здоров'я України погодило рішення Харківського національного медичного університету щодо наміру передачі в оренду майна та визначило мету використання надання медичних послуг, як обов'язкову умову укладення договору оренди;
- згідно з протоколом електронного аукціону LLE001-UA-20210928-49811, затвердженого наказом РВ ФДМУ по Харківській області від 03.11.2021 № 01416 переможцем електронного аукціону від 19.10.2021 із заниженням стартової ціни на 50 відсотків про передачу в оренду через аукціон нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень загальною площею 354,1 м2, цокольного поверху будівлі Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань Харківського національного медичного університету, літ. "А-3-6", розташоване за адресою: м. Харків, вул. Трінклера, 6, було визнано ТОВ "Столовка";
- листом від 23.11.2021 № 01-13/24/3023 балансоутримувач - Харківський національний медичний університет повідомив РВ ФДМУ по Харківській області про отримання від ТОВ "Столовка" листа із повідомленням, що товариство визнано переможцем електронного аукціону та було надано для підписання три примірника проєкту договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (проєкт договору), акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна.
Балансоутримувач повідомляв, що згідно з листом Міністерства охорони здоров'я України від 26.02.2021 №10-13/6233/2-21 "Щодо питань оренди державного нерухомого майна" обов'язковою умовою укладення договору оренди зазначених приміщень є використання з метою надання медичних послуг. Разом з цим, як стверджував балансоутримувач, в ліцензійному реєстрі міністерства з медичної практики відсутні відомості про отримання ліцензії для здійснення медичної практики чи провадження зазначеної діяльності на підставі ліцензії ТОВ "Столовка".
12. Суди попередніх інстанцій також установили, що 25.11.2021 між РВ ФДМ України по Харківській області (орендодавець) та ТОВ "Столовка" (орендар) укладено договір оренди № 0107, за умовами пункту 4.1 умов до якого об'єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 354,1 м2, а саме: нежитлові приміщення №№ 4-16, 4-17, 4-18, 4-19, 4-20, 4-21, 4-22, 4-23, 4-24, 11-1, 11-2, 11-3, 11-4, 11-4А, 11-5, 11-6, 11-7, 11-8, 11-9, 11-12, 11-13, 13-1, 13-2, 13-3, загальною площею 354,1 м2 цокольного поверху триповерхової будівлі з триповерховою надбудовою у центральній частині та двома чотириповерховими будівлями Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань Харківського національного медичного університету, літ."А-3-6", реєстраційний № 01896866.2.НЧИЮЦЛ2871, пам'ятка архітектури, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Трінклера, 6, що обліковуються на балансі Харківського національного медичного університету.
Також сторонами у договорі (умовах) передбачені такі умови:
- орендна плата становить 6111,00 грн без ПДВ. Витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю компенсуються орендарем в порядку, передбаченому пунктом 6.5 договору (п. 9.1 Умов);
- співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору балансоутримувачу 50 відсотків суми орендної плати, державному бюджету 50 відсотків суми орендної плати (пункт 16 Умов);
- додаткові умови оренди вимоги щодо особливостей використання об'єкта оренди, що є майном закладів освіти, охорони здоров'я, соціально-культурного призначення (закладів культури, фізичної культури і спорту), а саме: майно може бути використане орендарем з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо установами або закладами, визначеними у пункті 29 Порядку і які є пов'язаними із забезпеченням або обслуговуванням діяльності такої установи або закладу надання медичних послуг: медичних оглядів, надання спеціалізованої консультативно-лікувально-профілактичної допомоги населенню України, забезпечення на цій основі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації медичних працівників за стандартами вищої освіти; дотримуватися вимог і обмежень охоронного договору, укладеного з Балансоутримувачем, змін до нього (пункт 14 Умов).
Розділом 2 договору сторони встановили "Незмінювані умови договору". Зокрема, цей договір укладається між орендарем і орендодавцем відповідно до вимог абзацу другого пункту 81 Порядку без участі балансоутримувача через відмову останнього від участі у договорі, що підтверджується листуванням або відповідним актом.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 Умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов. Майно передається в оренду для використання згідно з пунктом 7 Умов.
За змістом пункту 7 (підпункт 7.1.1) Умов майно може бути використане орендарем з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо установами або закладами, визначеними у п. 29 Порядку, і які є пов'язаними із забезпеченням або обслуговуванням діяльності такої установи або закладу - надання медичних послуг: медичне обслуговування, проведення всіх видів медичних оглядів, надання спеціалізованої консультативно-лікувально-профілактичної допомоги населенню України, забезпечення на цій основі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації медичних працівників за стандартами вищої освіти.
Відповідно до пункту 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акту приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і орендодавцем одночасно з підписанням цього договору. Акт приймання-передачі майна в оренду та акт повернення майна з оренди складаються за формою, що розробляється Фондом державного майна і оприлюднюється на його офіційному веб-сайті.
Згідно з пунктом 3.1 договору, орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об'єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.
За змістом пункту 3.3 договору орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов (або в іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця: до 15 числа поточного місяця оренди для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону (договори типу 5(А) і 5(В).
Відповідно до пункту 6.5 договору орендар вживає заходів для укладення із постачальниками комунальних послуг договорів на постачання відповідних комунальних послуг.
Орендодавець може запропонувати балансоутримувачу надати орендарю для підписання: два примірники договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна, та/або проекти договорів із постачальниками комунальних послуг, якщо стосовно об'єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача майном.
Орендар зобов'язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю: підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору; або подати балансоутримувачу обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем за договором.
Орендар зобов'язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання від балансоутримувача відповіді на свої зауваження, яка містить документальні підтвердження витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем, підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору.
Якщо балансоутримувач надав орендарю проекти договорів із постачальниками комунальних послуг, орендар вживає заходів для укладення із постачальниками комунальних послуг відповідних договорів протягом місяця з моменту отримання проектів відповідних договорів від балансоутримувача.
Згідно з пунктом 7.1 договору орендар зобов'язаний протягом 10 календарних днів з дня укладення договору застрахувати майно на суму його страхової вартості, визначеної у пункті 6.2 Умов, на користь балансоутримувача згідно з порядком, зокрема від пожежі, затоплення, протиправних дій третіх осіб, стихійного лиха, та протягом 10 календарних днів з дня укладання договору страхування (договорів страхування) надати балансоутримувачу та орендодавцю завірені належним чином копії договору страхування і документів, які підтверджують сплату страхового платежу (страхових платежів); поновлювати щороку договір страхування так, щоб протягом строку дії цього договору майно було застрахованим, і надавати балансоутримувачу та орендодавцю копії завірених належним чином договору страхування і документів, які підтверджують сплату страхового платежу.
Якщо договір страхування укладений на строк, що є іншим, ніж один рік, такий договір повинен бути поновлений після закінчення строку, на якій він укладений.
За змістом пункту 12.7 договір може бути достроково припинений на вимогу орендодавця, якщо орендар: допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці; використовує майно не за цільовим призначенням, визначеним у пункті (3)7.1, (3)7.1.1 або(4) пункту 7.1 Умов, або використовує майно за забороненим цільовим призначенням, визначеним у пункті (2)7.1 Умов; без письмового дозволу орендодавця передав майно, його частину у користування іншій особі, крім випадків, коли орендар передав майно в суборенду на підставі пункту 8.1. договору і надав орендодавцю копію договору суборенди для його оприлюднення в електронній торговій системі; перешкоджає співробітникам орендодавця та/або Балансоутримувача здійснювати контроль за використанням майна, виконанням умов цього договору; порушує додаткові умови оренди, зазначені у пункті 14 Умов.
Відповідно до пункту 12.1 Умов строк дії договору п'ять років за дати набрання чинності цим договором.
Суди установили, що на виконання зазначеного вище договору 25.11.2021 між орендодавцем та орендарем підписано акт приймання-передавання орендованого нерухомого майна, що належить до державної власності, який підписано між орендодавцем та орендарем та без участі балансоутримувача, який від підписання договору відмовився.
13. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги прокурора в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я України та РВ ФДМУ по Харківській області до ТОВ "Столовка" про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 25.11.2021 № 0107, укладеного між РВ ФДМУ по Харківській області та ТОВ "Столовка" та зобов'язання ТОВ "Столовка" звільнити та повернути майно балансоутримувачу, з посиланням, зокрема, на положення статті 651 Цивільного кодексу України у зв'язку із істотним порушенням відповідачем умов договору.
14. Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Статтею 526 вказаного Кодексу передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Пунктом 1 частини 1 статті 783 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України установлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.
У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - "значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору". Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2021 у справі № 910/2861/18 та від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, в яких зазначено, що для застосування частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.
У пунктах 88-94 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23, на неврахування висновку в якій посилається заявник касаційної скарги зазначено таке:
"88. Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.
89. Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов'язаних з укладенням та виконанням договору.
90. Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов'язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.
91. Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов'язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.
92. Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).
93. Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов'язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору.
94. Також потрібно враховувати, що у відносинах оренди землі основним їх регулятором, крім спеціального законодавства, є договір оренди землі. Враховуючи, що договір є регулятором відносин з використання земельної ділянки, на ці відносини поширюються правила статті 3 ЦК України, яка визначає, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тож і приписи чинного законодавства, і умови договору потрібно застосовувати крізь призму загальних засад статті 3 ЦК України. Відповідно істотність за абзацом другим частини другої статті 651 ЦК України має оцінюватися так само з точки зору справедливості, добросовісності та розумності, які сукупно утворюють цільний засадничий принцип регулювання приватноправових відносин".
15. У справі № 914/2617/20 (постанова Верховного Суду від 26.10.2021), на неврахування висновків в якій посилається скаржник, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги про розірвання договору та зобов'язання повернути майно, виходили із встановлення обставин щодо доведеність факту порушення обов'язку цільового використання майна та порушення орендарем умов договору оренди нерухомого майна щодо користування річчю всупереч цільовому призначенню.
16. Натомість у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій установили, що зміст договору передбачає використання орендованого майна для надання медичних послуг. РВ ФДМУ по Харківській області в межах своїх повноважень та керуючись нормами чинного законодавства, виставило на електронний аукціон LLE001-UA-20210928-49811 через електронну торгову систему ProZorro спірні нежитлові приміщення.
Відповідно до оголошення та оприлюдненої тендерної документації було встановлено вимоги до орендаря, відповідно яких потенційний орендар повинен був відповідати вимогам до особи орендаря, визначеним статтею 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Разом з цим, суди установили, що як вбачається з листів балансоутримувача на адресу РВ ФДМУ по Харківській області від 23.04.2021 № 01-13/24/983, від 11.06.2021 № 01-13/24/1434 серед наданих балансоутримувачем пропозицій та вимог така додаткова умова оренди майна, як наявність досвіду роботи потенційного орендаря у відповідній сфері та наявність ліцензії з медичної практики не зазначалась.
Судами також встановлено, що ТОВ "Столовка" для укладання договору та на підтвердження відповідності вимогам орендаря надало виписку із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань серед видів його діяльності наявні таки види КВЕД: 86.10 діяльність лікарняних закладів, 86.21 загальна медична практика, 86.22 спеціалізована медична практика, 86.23 стоматологічна практика, 86.90 інша діяльність у сфері охорони здоров'я.
Договір укладений з ТОВ "Столовка" на основі примірного договору оренди щодо майна державної власності, затвердженого КМУ та був належним чином опублікований в електронній торговій системі ProZorro, отже балансоутримувач Харківський національний медичний університет мав можливість ознайомитись з умовами договору ще до початку проведення аукціону, про що правомірно звернуто увагу судом першої інстанції.
Отже, суди дійшли висновку, що при розроблені додаткових умов для передачі в оренду державного майна від ХНМУ (Балансоутримувача) до РВ ФДМУ по Харківській області не надходила пропозиція включити додаткову умову щодо наявності досвіду роботи потенційного орендаря у відповідній сфері та наявності ліцензії з медичної практики.
При цьому ненадання ТОВ "Столовка" документів, про які зазначає прокурор, не свідчить про невиконання орендарем умов аукціону, а тому відсутні підстави вважати, що ТОВ "Столовка" не було дотримано вимог до потенційного орендаря встановлених оголошенням про передачу в оренду через аукціон LLE001-UA-20210928-49811 із зниженням стартової ціни опублікованого електронній торговій системі ProZorro.
Суди попередніх інстанцій установили, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ТОВ "Столовка" має доступ та здійснює господарську діяльність в орендованому приміщені, що мало б підтвердити доводи про нецільове використання відповідачем орендованого майна. У той час як у матеріалах справи наявні листи-звернення ТОВ "Столовка" до Харківського національного медичного університету та РВ ФДМУ по Харківській області, в яких товариство зазначало, що з 25.11.2021 не має доступу до орендованих приміщень.
Отже, суд апеляційної інстанції визнав правильним висновок суду першої інстанції про недоведення обставин використання ТОВ "Столовка" майна не за цільовим призначенням.
Суду попередніх інстанцій також установили, що у матеріалах справи наявні договір добровільного страхування майна від 30.11.20211 № FO-01224493 та договір добровільного страхування майна від 30.01.2024 № FA-00324948, укладені між ТОВ "Столовка" та Приватним акціонерним товариством "СГ "ТАС", а доводи прокурора в цій частині не знайшли підтвердження.
При цьому суди вказали на те, що укладення договору добровільного страхування з неповним дотриманням узгоджених сторонами строків, не є самостійною підставою для розірвання договору оренди, а сторонами не заперечується, що станом на 30.01.2024 договір добровільного страхування на користь балансоутримувача був укладений. Положеннями статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не передбачено такої підстави для дострокового припинення договору оренди, як нездійснення страхування орендованого майна.
Щодо доводів прокурора про не укладення відповідачем договорів з постачальниками послуг, суди попередніх інстанцій установили, що матеріали справи не містять доказів виконання орендодавцем та балансоутримувачем умов пункту 6.5 договору, що мало б наслідком виконання умов пункту 6.5 договору орендарем та укладення ним відповідних договорів з постачальниками послуг.
Також суди попередніх інстанцій щодо посилань прокурора на наявність заборгованості з орендної плати в орендаря перед балансоутримувачем вказали на те, що відповідно до пункту 12.7 договору його може бути достроково припинено на вимогу орендодавця, якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці.
За змістом пункту 12.8 договору про наявність однієї з підстав для дострокового припинення договору з ініціативи орендодавця, передбачених пунктом 12.7 цього договору, орендодавець повідомляє орендареві листом.
Водночас, суди попередніх інстанцій установили, що в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про направлення балансоутримувачем або орендодавцем на адресу орендаря таких листів.
При цьому суди установили, що в матеріалах справи міститься лист РВ ФДМУ по Харківській області від 14.11.2023 № 16-05-04506 на адресу балансоутримувача, в якому орендодавець повідомляв, що станом на 14.11.2023 заборгованість орендаря перед Державним бюджетом відсутня і наведене сторонами не заперечувалось.
Отже, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив з того, що прокурором не доведено факту наявності саме істотного порушення відповідачем договору оренди, як й відсутні підстави вважати, що з боку відповідача нанесена істотна шкода, а ураховуючи те, що відповідачем здійснено оплату заборгованості, яка утворилася за ним і сплата відповідачем коштів дозволяє поповнювати Державний бюджет в умовах воєнного стану та не зумовлює порушення балансу інтересів орендаря та орендодавця, твердження прокурора про порушення відповідачем умов договору щодо сплати орендних платежів у цьому випадку не є самостійною підставою для розірвання договору оренди. При цьому РВ ФДМУ по Харківській області як орендодавець майна заперечує проти розірвання спірного договору оренди.
17. Як вже зазначалося, прокурор у касаційній скарзі, оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказував на застосування судами норм матеріального права, а саме статті 651 Цивільного кодексу України без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 та постанові Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 914/2617/20.
18. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і в справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з урахуванням установлених судами попередніх інстанцій обставин у справі, що розглядається, а саме те, що прокурор не довів факту наявності саме істотного порушення відповідачем договору оренди та наявності підстав вважати, що з боку відповідача нанесена істотна шкода, враховуючи те, що відповідачем здійснено оплату заборгованості, яка утворилася за ним і сплата відповідачем коштів дозволяє поповнювати Державний бюджет в умовах воєнного стану та не зумовлює порушення балансу інтересів орендаря та орендодавця, твердження прокурора про порушення відповідачем умов договору щодо сплати орендних платежів у цьому випадку не є самостійною підставою для розірвання договору оренди про розірвання якого заперечував орендодавець, та обставин, установлених судами у справах, наведених скаржником у касаційній скарзі, правовідносини у цих справах не є подібними, а застосування судами норм матеріального права було здійснено, виходячи із встановлених обставин кожної конкретної справи на підставі оцінки судами всіх доказів щодо наявності/відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики з вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
19. Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).
У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).
20. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-які інші підстави касаційного оскарження скаржником не зазначалися та не обґрунтовувалися у поданій касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на судові рішення у справі згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 та рішення Господарського суду Харківської області від 14.01.2025 у справі № 922/2683/24 закрити.
Ухвала набирає законної сили після її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак