21 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 913/275/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульський Г. М. - головуючий, Могил С. К., Волковицька Н. О.,
секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит"
на постанови Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 і додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2025
та касаційні скарги Фермерського господарства "Криничне"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2025, додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 і додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 31.10.2024
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит"
до Фермерського господарства "Криничне"
про стягнення збитків
за участю:
позивача: Бумба О. А. (адвокат)
відповідача: Бардін І. С. (адвокат), Колісниченко А. С. (адвокат)
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сателлит" звернулося до господарського суду з позовом до Фермерського господарства "Криничне" про стягнення збитків в сумі 4 406 612,30 грн.
1.2 Позовні вимоги позивач обґрунтовував, посилаючись на положення пунктів 8.1, 8.5 договору, статей 614 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), тим, що у зв'язку із нездійсненням відповідачем поставки товару у визначений строк, позивач з метою забезпечення безперервного технологічного процесу виробництва на підприємстві (заміщення непоставленого насіння) придбав необхідну кількість насіння соняшнику в інших постачальників, однак, за більш високою ціною, ніж це було передбачено договором, яка відповідає ринковій ціні, що призвело до реальних збитків позивача, які останній заявляє до відшкодування.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду Луганської області від 15.10.2024 (колегія суддів: Драгнєвіч О. В. (головуючий суддя), Злепко Н. І., Лісовицький Є. А.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 4 399 342,25 грн, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 52 792,11 грн, в решті позову - відмовлено.
2.2 Суд виходив з того, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо поставки позивачу товару в повному обсязі в строк, установлений договором, позивач придбав товар у інших постачальників для заміщення недопоставленого товару в кількості 1000 тонн, однак за більш високою ціною, що призвело до реальних збитків, які підлягають відшкодуванню на підставі п.8.5, укладеного між сторонами договору поставки №.
2.3 Додатковим рішенням Господарського суду Луганської області від 31.10.2024 стягнуто з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 270,57 грн. В іншій частині заяви - відмовлено.
2.4 Для обрахунку судом визнані обґрунтованими та враховувалися витрати відповідача на оплату фіксованого гонорару в розмірі 160 000 грн та додаткові витрати на складання клопотання про перехід до колегіального розгляду справи, а тому задоволена сума до стягнення пропорційно відповідає розміру відмовлених позовних вимог.
2.5 Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 (колегія суддів: Здоровко Л. М. (головуючий суддя), Крестьянінов О. О., Мартюхіна Н. О.) вказане рішення скасовано, а в позові відмовлено. Також скасовано вжиті ухвалою Господарського суду Луганської області від 12.08.2024 заходи забезпечення позову.
2.6 Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, свою постанову мотивував тим, що договір є розірваним у зв'язку з відмовою позивача від нього в односторонньому порядку, а тому позивач безпідставно посилається на умови пункту 8.5 договору. При цьому збитки можуть доводитися позивачем і поза межами дії договору, однак позивач не довів причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача щодо непоставки товару і понесенням позивачем збитків. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що порушене право ТОВ "Сателлит" внаслідок непоставки відповідачем товару у встановлений договором строк вже було захищено у справі № 913/767/21, у якій із ФГ "Криничне" на користь ТОВ "Сателлит" було стягнуто штраф у сумі 1 107 468, 00грн
2.7 Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 додаткове рішення в частині відмови у стягненні з позивача на користь відповідача 81 729,43 грн витрат на професійну правничу допомогу скасовано та стягнуто зазначену суму, а в решті - залишено без змін.
2.8 Дослідивши надані відповідачем докази витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважала, що надані докази є такими, що підтверджують витрати у розмірі 272 000 грн, однак обґрунтованими та такими, що відповідають принципам достатності, розумності та реальності, є витрати на суму 82 000 грн.
2.9 Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 (колегія суддів: Здоровко Л. М. (головуючий суддя), Крестьянінов О. О., Лакіза В. В.) стягнуто з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 78 000,00 грн. В іншій частині заяви - відмовлено.
2.10 Суд виходив з того, що обґрунтованими є витрати відповідача у розмірі 28 000 грн: 16 000 грн за участь в 4 судових засіданнях адвокатів (розмір даних витрат суд апеляційної інстанції не ставить у залежність від кількості адвокатів, які брали участь у судових засіданнях) та 12 000 грн за складання відзиву на апеляційну скаргу, а також витрати в частині фіксованої оплати в розмірі 50 000 грн, що відповідають принципам достатності, розумності та реальності.
3. Короткий зміст касаційних скарг та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі позивач просить постанови та додаткову постанову суду апеляційної інстанції скасувати, судові рішення першої інстанції залишити в силі, а в задоволенні заяви відповідача про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції відмовити.
3.2 На обґрунтування підстав подання касаційної скарги за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував статті 615, 651 ЦК України без урахування висновку щодо застосування цих норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.03.2023 у справі № 909/1199/21, а також статті 22 ЦК України та 224 ГК України без урахування висновку щодо застосування цих норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 911/683/21.
3.3 Крім того, скаржник посилається на те, що оскільки наявні підстави для скасування постанови апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у цій справі, то постанова апеляційного господарського суду від 04.03.2025, ухвалена в результаті апеляційного перегляду додаткового рішення від 31.10.2024, а також додаткова постанова апеляційного господарського суду від 19.03.2025 також підлягають скасуванню.
3.4 У відзиві відповідач на касаційну скаргу позивача просить залишити її без задоволення та зазначає, що неможливо відмовитися від обов'язку щодо "прийняття та оплати товару" та одночасно вимагати поставки відповідного товару. Договір є розірваний з дати вчинення одностороннього правочину, тобто з 22.10.2020 - не залежно від подальшого направлення повідомлення про це та отримання його відповідачем. Доводи позивача про неправильне застосування апеляційним судом норм статей 615, 651 ЦК України є необґрунтованими. Також відповідач у відзиві зазначає про орієнтовний розмір витрат у сумі 100 000 грн в суді касаційної інстанції, докази чого будуть надані у встановлений строк, та просить вважати це заявою у розумінні частини 8 статті 129 ГПК України.
3.5 У касаційних скаргах відповідач просить постанову та додаткове рішення в частині відмови у стягненні на його користь витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 190 000 грн скасувати та стягнути зазначену суму, а також скасувати додаткову постанову в частині відмови у стягненні таких витрат у суді апеляційної інстанції у розмірі 90 000 грн та стягнути зазначену суму. В інших частинах просить залишити ці судові рішення без змін.
3.6 На обґрунтування підстав подання касаційних скарг за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на те, що суди не врахували висновків щодо засад стягнення витрат на професійну правничу допомогу, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/1964/21 від 16.11.2022, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18; постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19; постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19; у справі № 910/5612/22 від 22.08.2023; у справі № 911/1115/22 від 19.09.2023; у справі № 910/6870/21 від 19.09.2023; у справі № 910/5151/22 від 25.07.2023; у справі № 910/17213/21 від 13.06.2023.
3.7 Подані 15.05.2025 позивачем додаткові пояснення, які за своєю суттю є доповненням до касаційної скарги, не можуть бути прийняті до розгляду з огляду на положення частини 1 статті 298 ГПК України, а тому згідно з частиною 2 статті 118 ГПК України залишаються без розгляду.
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди встановили, що 30.07.2020 ТОВ "Сателлит" (покупець) та ФГ "Криничне" (постачальник) уклали договір поставки № P90027, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року на умовах DAP (Доставлено до місця призначення) ТОВ "Сателлит" Донецька область, м. Маріуполь, вул. Таганрозька, 76, згідно до Інкотермс 2010.
4.2 Відповідно до п. 2.1 договору загальна кількість товару в заліковій вазі становить 1000,000 тон +/- 5% за вибором покупця.
4.3 Ціна товару згідно даного договору становить 9228,90 грн без ПДВ за 1 тонну, крім того ПДВ 20% - 1 845,78 грн, що еквівалентно 399,95 доларів США за 1 тонну, згідно курсу НБУ на момент укладання договору 27,6867 грн за дол. США (п. 3.1 договору).
4.4 Загальна вартість товару, що постачається, на дату укладання договору становить 11074680,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 1845780,00 грн з урахуванням п. 2.1 цього договору, що складає еквівалент у сумі 399 952,33 доларів США +/- 5% згідно курсу НБУ на момент укладання договору (п. 3.4 договору).
4.5 Пунктом 4.1 договору передбачено, що поставка товару здійснюється партіями автомобільним транспортом у строк з 1 вересня 2020 року до 15 жовтня 2020 року в суворій відповідності до номера договору, наданого покупцем. Датою поставки та відвантаження товару є дата передачі товару покупцю у місці призначення, вказаному у п. 1.1 даного договору.
4.6 Покупець перераховує суму оплати у розмірі 80% від загальної вартості товару протягом 3-х банківських днів з дати фіналізації розрахунків, отримання від постачальника товарно-транспортної накладної, копії видаткової накладної, та коригування до видаткової накладної на весь об'єм постачання та рахунку постачальника, з подальшим обов'язковим переданням оригіналів зазначених документів (п. 6.1.1 договору).
4.7 У відповідності до п. 6.1.2 договору, інші 20% від загальної вартості товару сплачуються покупцем протягом п'яти банківських днів з моменту реєстрації постачальником у строк, передбачений законодавством, податкової накладної, розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН згідно з вимогами статті 201 ПКУ на підставі отриманої квитанції про таку реєстрацію.
4.8 У 8 розділі договору сторони визначили відповідальність сторін за порушення зобов'язань за договором. Зокрема сторона, яка порушила умови даного договору, відшкодовує іншій стороні спричинені своїми діями чи бездіяльністю збитки та втрачений прибуток (п. 8.1).
4.9 В разі, якщо поставка товару покупцеві була здійснена пізніше строків, вказаних в п.п. 4.1 п. 4 цього договору, або товар поставлений в обсязі іншому від передбаченому п. 2.1 договору, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого/непоставленого товару. В разі, якщо прострочення поставки перевищує 6 календарних днів, покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання цього договору, при цьому постачальник зобов'язується сплатити штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого товару.
4.10 В п. 8.5. договору сторони також погодили, що в разі, якщо постачальник не поставить товар у кількості, вказаній в п.п. 2.1 договору, покупець має право укласти договір з третьою особою на недопоставлений об'єм товару. Постачальник в цьому випадку зобов'язаний відшкодувати покупцю витрати по укладенню договору з третьою особою та різницю між ціною товару, яка була передбачена цим договором, і ціною товару, який був придбаний у третьої особи.
4.11 В розділі 9 договору сторони визначили порядок дій та підстави звільнення від відповідальності.
4.12 Пунктом 9.1 договору встановлено, що жодна із сторін не відповідає за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором у разі настання таких подій як повінь, пожежа, землетрус чи інших стихійних лих, а також воєнних дій, заколотів, державних заборонних актів чи інших обставин, якщо ці обставини настали після підписання сторонами даного договору і не залежать від їх волі. Якщо яка-небудь із обставин форс-мажору перешкоджає виконанню однією із сторін своїх зобов'язань в період дії договору, то даний договір може бути продовжений на строк протягом якого діяла така обставина.
4.13 Сторона, для якої виконання зобов'язань згідного договору стало неможливим внаслідок настання обставин форс-мажору, повинна негайно, але не пізніше ніж через 10 днів після початку їх виникнення, письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий строк дії і очікуваний час припинення цих обставин (п. 9.2 договору).
4.14 Відповідно до п. 9.3 договору інформація про дію обставин форс-мажору повинна бути підтверджена Торгово-промисловою палатою України. Відсутність письмового повідомлення, а також несвоєчасне сповіщення про настання обставин форс-мажору позбавляє відповідну сторону права посилатись на ці обставини в якості причини невиконання зобов'язань за договором.
4.15 Відповідно до п. 13.4 договору цей договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, визначених даним договором. Цей договір, додатки, додаткові угоди доданого договору, а також будь-які пов'язані з його виконанням документи (довіреності, акти, розрахункові документи тощо) мають бути завірені печатками кожної зі сторін.
4.16 Постачальник підтверджує, що він є безпосереднім сільськогосподарським виробником товару, що поставляється вперше, та є платником єдиного податку, гр. IV в розумінні п. 291.4 ПК України, та є платником ПДВ (п. 13.8 договору).
4.17 Відповідач в обумовлений п. 4.1 договору строк (з 1 вересня 2020 року до 15 жовтня 2020 року) поставку товару (насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року) в кількості 1000 тон позивачу не здійснив.
4.18 Позивач надіслав відповідачу претензію від 22.10.2020 № 22102020.26/010, в якій з огляду на факт відсутності поставленого товару до 22.10.2020, проінформував, що керуючись положеннями договору, позивач направляє на адресу відповідача повідомлення про відмову від виконання договору в односторонньому порядку та здійснює нарахування штрафу 20% за прострочення більше 6 календарних днів, покупець додав до претензії розрахунок вимог, які складають загалом із 30% штрафу від вартості непоставленого товару. Крім того, посилаючись на п. 8.5. договору, з метою отримання належної (запланованої до отримання) кількості товару, позивач з метою розуміння необхідності здійснення компенсаторної закупівлі насіння соняшника у кількості 1000 тонн просив відповідача повідомити про намір виконати договір, у випадку ігнорування заявлених вимог відповідача буде зобов'язано компенсувати позивачу різницю в ціні закупленого у третіх осіб та непоставленого постачальником товару.
4.19 Судами також встановлено, що разом з претензією та розрахунком відповідачу 23.10.2020 також було надіслано окремо повідомлення № 22102020.27/010, в якому позивач повторно, пославшись на пункт 8.2 договору, повідомив, що договором унормовано право покупця у разі, якщо прострочення поставки перевищує 6 календарних днів, в односторонньому порядку відмовитись від виконання договору, при цьому постачальник зобов'язується сплатити штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого товару, тому з огляду на факт відсутності поставленого товару до 22.10.2020, керуючись положеннями договору, позивач направляє на адресу відповідача повідомлення про відмову від виконання договору в односторонньому порядку та здійснило нарахування штрафу в розмірі 30% від вартості непоставленого товару за прострочення більше ніж 6 календарних днів.
4.20 Претензія і повідомлення залишені відповідачем без відповіді та без виконання.
4.21 Місцевий господарський суд встановив, що згідно Технологічного регламенту ТРУ 10.41.13501985.001-20 на виробництво соняшникової олії та шроту, наданого позивачем, вбачається, що оліноекстракційне виробництво позивача розташоване за адресою: вул. Таганрозька, 76, м. Маріуполь Донецької області. Об'єкт введений в експлуатацію в 2013 році. Проектна потужність заводу складає 2000 тонн/добу по переробці насіння соняшнику. Режим роботи - безперервний, двозмінний, 12 годин в зміну, 330 діб на рік.
4.22 Також цим судом встановлено, що з метою виконання контролю щодо дотримання контрагентами строків поставки за договорами згідно службової записки торгівельним представником позивача Корнійко Д. М. було повідомлено генерального директора товариства про те, що станом на 12.10.2020 на виконання договору поставки від 30.10.2020 № Р90027 ФГ "Криничне" не поставлено жодної частини товару, запитів на надання транспорту для поставки товару не надходило; очікується порушення строків поставки товару з боку постачальника.
4.23 15.10.2020 генеральним директором позивача Зуб С. О. видано наказ № 60/2-од "Про необхідність укладення договорів поставки для забезпечення функціонування підприємства та мінімізації збитків".
4.24 На виконання наказу від 15.10.2020 № 60/2-од позивачем укладено договори поставки насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року з: Сільськогосподарським ТОВ "Артемівське" - договір поставки № Р90357-PREP від 26.10.2020, за яким поставлено 147,30 тонн насіння соняшнику за ціною 12666,67 грн без ПДВ за 1 тону; з ФГ "Корал" - договір поставки № Р90358-PREP від 26.10.2020, за яким поставлено 156,200 тонн насіння соняшнику за ціною 12708,33 грн без ПДВ за 1 тону; з ФГ "Хірлюк і К" - договір поставки № Р90363-PREP від 27.10.2020, за яким поставлено 298,88 тонн насіння соняшнику, за ціною 13250,00 грн без ПДВ за 1 тону; з ПП "Фладко" - договір поставки № Р90376 від 28.10.2020, за яким поставлено 305,86 тонн, ціною 13083,33 грн без ПДВ за 1 тону; з ПП "Фладко" - договір поставки № Р90381 від 29.10.2020, за яким поставлено 92,22 тонн насіння соняшнику, ціною 13166,67 грн без ПДВ за 1 тону.
4.25 Як встановив суд першої інстанції, матеріалами справи підтверджується, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо поставки позивачу товару в повному обсязі в строк, установлений договором, позивач придбав товар у інших постачальників згідно зазначених вище договорів для заміщення недопоставленого товару в кількості 1000 тонн, однак за більш високою ціною, що призвело до реальних збитків.
4.26 Дослідивши аналітичні дані Державного інформаційно аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків, суд першої інстанції погодився із доводами позивача про те, що ціни на насіння соняшнику, за якими позивач придбавав товар на заміщення непоставленого відповідачем товару, відповідали ринковим цінам на той час та не є завищеними, адже як вбачається станом на 07.10.2020 складало 12500-12900 грн/т з ПДВ; станом на 13.10.2020 складало 13900-14300 грн/т з ПДВ; станом на 21.10.2020 складало 14600-15000 грн/т з ПДВ; станом на 28.10.2020 складало 15100-15500 грн/т з ПДВ.
4.27 Крім того, цим судом враховано, що позивачем заміщення непоставленого відповідачем товару (укладено відповідні договори з іншими постачальниками) здійснено оперативно, в найкоротші строки, що не призвело до штучного збільшення збитків у зв'язку із подальшим зростанням ціни на насіння соняшнику на ринку, а дії позивача відповідали його об'єктивним потребам як підприємства, що здійснює оліноекстракційне виробництво з потужністю переробки заводом 2000 тонн/добу, яке працює в безперервному режимі, адже позивач розраховував, укладаючи з відповідачем договір №Р90027 від 30.07.2020 отримати до 15.10.2020 насіння соняшнику в кількості 1000 тонн.
4.28 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.29 У цій справі спірним є питання щодо можливості стягнення передбачених договором збитків з постачальника, який не виконав взяте на себе зобов'язання з поставки соняшника, що зумовило покупця до вчинення дій щодо заміщення товару шляхом укладення договорів поставки з третіми особами.
4.30 У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував статті 615, 651 ЦК України без урахування висновку щодо застосування цих норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.03.2023 у справі № 909/1199/21, а також статті 22 ЦК України та 224 ГК України без урахування висновку щодо застосування цих норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 911/683/21.
4.31 Верховний Суд у постанові від 07.03.2023 у справі № 909/1199/21, аналізуючи статті 214, 525, 611, 651 ЦК України, зазначив, що поняття одностороння відмова від зобов'язання, розірвання договору в односторонньому порядку, одностороння відмова від договору пов'язані між собою, проте, між ними є різниця:
- одностороння відмова від зобов'язання - означає, що сторона відмовляється від виконання свого зобов'язання за договором, але договір залишається чинним. Сторона зобов'язання управомочена договором або законом здійснити односторонню відмову від зобов'язання за цей вид порушення;
- одностороння відмова від договору - це односторонній правочин направлений припинити дію договору в цілому, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом. Для реалізації права на відмову від договору стороні не потрібно звертатися до суду;
- розірвання договору в односторонньому порядку (розірвання договору на вимогу однієї із сторін) - це можливість однієї зі сторін припинити дію договору в разі порушення іншою стороною договору та в інших випадках, встановлених договором або законом. Заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді.
4.32 Як встановили суди попередніх інстанцій, сторони обумовили в разі, якщо прострочення поставки перевищує 6 календарних днів, покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання цього договору і позивач у претензії повідомив відповідача про те, що відмовляється від виконання договору в односторонньому порядку та здійснює нарахування штрафу, висловивши прохання до відповідача повідомити про намір виконувати договір, що впливатиме на необхідність укладення договорів з третьою особою на недопоставлений об'єм товару на що відповіді відповідач позивачу не надав.
4.33 Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Крім того, положення умов договору мають відповідати засадам цивільного законодавства, зокрема, зазначеним у статті 3 ЦК України.
4.34 Разом з тим за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
4.35 Приписами частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
4.36 Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.
4.37 Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 зазначила, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України). Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору (пункти 32 - 33).
4.38 При цьому Верховний Суд вже переглядав у касаційному порядку судові рішення щодо стягнення штрафу на підставі пункту 8.2 за цим договором у зв'язку з невиконанням постачальником свого зобов'язання щодо поставки соняшнику у встановлений договором строк. Так, постановою Верховний Суд від 24.10.2024 у справі № 913/767/21 залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції від 25.07.2024, якою стягнуто з ФГ "Криничне" на користь ТОВ "Сателлит" такий штраф.
4.39 У цьому зв'язку колегія суддів зазначає, що у пункті 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява № 48553/99) зазначено, що відповідно до прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 § 1, повинно тлумачитися в контексті преамбули Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним із основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
4.40 Посилання, що одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду, наведено і в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Салов проти України" та інші.
4.41 Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.
4.42 Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
4.43 За висновками Верховного Суду, викладеними у наведеній вище постанові від 07.03.2023 у справі № 909/1199/21, розірвання договору в односторонньому порядку це припинення дії договору в разі порушення іншою стороною договору.
4.44 У спірних правовідносинах місцевий господарський суд не встановив, що договір, укладений між сторонами, було розірвано, натомість зазначив, що позивач направив відповідачу повідомлення про відмову від виконання договору на підставі пункту 8.2 договору, тобто висновки суду апеляційної інстанції із цього приводу суперечать викладеному у постанові від 07.03.2023 у справі № 909/1199/21, в якій Верховний Суд зазначив про різницю між односторонньою відмовою від зобов'язання, односторонньою відмовою від договору та розірванням договору.
4.45 Як правильно встановлено судом першої інстанції зміст відповідної умови договору свідчить про домовленість сторін щодо можливої відмови від виконання договору у разі порушення постачальником передбачених строків поставки, тобто направлення такого повідомлення відповідачу є реалізацією позивачем свого права, визначеного сторонами умовами договору, на припинення договірних правовідносин, сформульованого у спосіб, що передбачає намір сторони саме припинити подальше виконання договору поставки, та погодженій сторонами моделі реагування на порушення умов договору. Суд апеляційної інстанції цих висновків суду не спростував дослідженими у справі доказами.
4.46 При цьому, враховуючи вище викладене, як висновки суду апеляційної інстанції так і доводи відповідача про те, що договір було розірвано не узгоджуються також і із висновками Верховного Суду, викладеними у наведеній вище постанові від 24.10.2024 у справі № 913/767/21, який погодився із судом апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав після вчинення позивачем відповідних дій щодо надсилання відповідачу претензії та повідомлення про відмову від виконання договору для стягнення з ФГ "Криничне" на користь ТОВ "Сателлит" штрафу на підставі пункту 8.2 цього договору, оскільки відповідачем не виконано зобов'язання щодо поставки соняшнику у встановлений договором строк.
4.47 Отже, постанова суду апеляційної інстанції, що переглядається у касаційному порядку, фактично ставить під сумнів остаточні висновки, викладені у постановах Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 та Верховного Суду у наведеній вище справі № 913/767/21, однак згідно рішень Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Салов проти України" та інші, рішення суду, яке стало остаточним, не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду.
4.48 Крім того слід зазначити, що відповідно до статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом відшкодування збитків.
4.49 Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
4.50 Відповідно до частин першої, другої статті 623 ЦК боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
4.51 Як було встановлено судами, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо поставки позивачу товару в строк, установлений договором, позивач придбав товар у інших постачальників для заміщення непоставленого товару за більш високою ціною, що призвело до реальних збитків позивача.
4.52 Збитки у вигляді додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром позивачем визначено, як різницю між вартістю товару за договором поставки №, та вартістю такої ж кількості товару за договорами поставок, укладеними з іншими постачальниками.
4.53 У справі № 911/683/21 Верховний Суд у своїй постанові від 14.06.2023 погодився із висновками судів про те, що з огляду на умовами договору, за якими сторони погодили право покупця закупити аналогічний товар у іншого постачальника у разі неналежного виконання постачальником умов договору та разом з тим узгодили, що таке неналежне виконання може мати наслідком понесення покупцем збитків у розмірі різниці між фактичною вартістю отриманого товару і вартістю придбаного товару взамін, у зв'язку з чим отримувач поніс додаткові витрати внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром, тому суди попередніх інстанцій дійшли мотивованих висновків про доведеність заподіяння постачальником реальних збитків у вигляді додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром.
4.54 Таким чином обґрунтованими також є посилання скаржника на неврахування і постанови Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 911/683/21.
4.55 Отже, колегія суддів погоджується з доводами позивача про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції, який неправильно застосував наведені норми та дійшов помилкового висновку про скасування рішення суду, оскільки відмова позивача від виконання договору не позбавляє його права на компенсацію збитків відповідно до пункту 8.5 договору поставки, та не може бути підставою для відмови в задоволенні таких вимог у судовому порядку.
4.56 Крім того колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що як вказувала Велика Палата у своїй постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 щодо обрання варіанту реалізації розсуду суду у контексті застосування його у системному зв'язку з нормами законодавчих актів, а саме статей 3, 549, 628, 629 ЦК України та статті 61 Конституції України, слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відтак реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв'язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи.
4.57 У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, від 21.02.2020 у справі № 910/10191/17 зазначено, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
4.58 Отже, згідно вказаним висновкам Великої Палати Верховного Суду суд апеляційної інстанції вважаючи, що укладений між сторонами договір поставки є розірваним у зв'язку з відмовою позивача від нього в односторонньому порядку, а тому позивач безпідставно посилається на умови пункту 8.5 договору, мав самостійно застосувати для вирішення спору у справі і прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, зокрема, положень статті 22 ЦК України, оскільки, як зазначено Великою Палатою Верховного Суду, таке застосування не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Однак судом апеляційної інстанції вказаного зроблено не було.
4.59 Щодо додаткового рішення колегія суддів зазначає, що за положенням частин 2-6 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами
4.60 При цьому згідно з частиною 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
4.61 Суд першої інстанції, покладаючи на позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 270,57 грн, виходив із пропорційності задоволених позовних вимог та обґрунтованої відповідачем до стягнення з позивача суми витрат у розмірі 164 000 грн. Так, суд зазначив, що за умовами договору (п. 2.1 додаткової угоди) оплата послуг є фіксованою та складає 160 000 грн, що включає в себе ознайомлення з матеріалами справи № 913/275/24 у суді чи електронному суді, надання відповідних консультацій та роз'яснень щодо порядку та перспектив судового розгляду, дослідження наданих замовником документів, складання проекту відзиву на позовну заяву, заперечення (на відповідь на відзив), збір доказів шляхом подання одного адвокатського запиту та складання клопотання про витребування доказів; представництво інтересів у чотирьох судових засіданнях не залежно від формату такого засідання (підготовче, по суті, відкладення розгляду справи тощо). Ці витрати є обґрунтованими та такими, що відповідають складності категорії справи, критеріям їх реальності та необхідності.
4.62 Натомість детально дослідивши зміст та вартість, витрачений час адвокатом на зазначені в акті виконаних робіт від 17.10.2024 види робіт (пункти 2-9, 11-14), які обраховані як додаткові послуги згідно з п. 2.4 додаткової угоди, суд першої інстанції не погодився із доводами відповідача щодо обґрунтованості їх включення до суми відшкодування, оскільки вони не відповідають критеріям їх реальності та необхідності, розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи та враховуючи передбачений сторонами комплекс юридичних послуг щодо здійснення представництва інтересів відповідача в межах обумовленого між відповідачем та адвокатським об'єднанням гонорару в сумі 160 000 грн. Тому суд вважав, що обґрунтованими та такими, що відповідають складності категорії справи, та критеріям їх реальності та необхідності є витрати відповідача, передбачені пунктами 1 та 10, а саме фіксована оплата у розмірі 160 000 грн та складання клопотання про перехід до колегіального розгляду справи 1 година 4000 грн (ціна за год.) 4000 грн.
4.63 Однак суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову повністю, вважав, що надані докази є такими, що підтверджують його витрати у розмірі 272 000,00 грн на професійну правничу допомогу, водночас досліджуючи питання співмірності витрат із складністю справи, обсягу виконаної адвокатом роботи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до положень статей 123, 126, 129 ГПК України наявні підстави для відшкодування за рахунок позивача витрати відповідача на професійну правничу допомогу в частині фіксованої оплати в розмірі 80 000, 00 грн, що відповідають принципам достатності, розумності та реальності, а також 2 000 грн за участь у двох судових засіданнях.
4.64 Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильних висновків про наявність підстав для відмови у позові, а також наданої детальної оцінки судом першої інстанції щодо заявленої відповідачем до відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо розміру покладених на позивача витрат відповідача, оскільки стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і надана адвокатом професійна правнича допомога стороні у справі не може дублюватися (у фіксованій оплаті за перелік послуг та як окремо надана послуга).
4.65 При цьому колегія суддів зазначає, що з доводів відповідача не вбачається порушень судом першої інстанції норм права при розподілі витрат відповідача на професійну правничу допомогу, що спростовує посилання скаржника на те, що суди не навели жодних конкретних підстав для зменшення суми, не проаналізували обсяг виконаної адвокатом роботи, складність справи чи ринкові ставки на подібні послуги, що свідчить про порушення принципів обґрунтованості судового рішення, передбачених ГПК України. Також колегія суддів зазначає, що наведення скаржником переліку постанов Верховного Суду із виокремленням окремих абзаців із них не підтверджує неправильне застосування судом норм права, які були ухвалені за відмінних фактичних обставин.
4.66 Відповідно до частини 1 статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
4.67 Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржених позивачем постанов та залишення в силі рішення суду та додаткового рішення. При цьому оскільки додаткова постанова є невід'ємною частиною основної, вона також підлягає скасуванню із відмовленням відповідачу у покладенні його витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції на позивача. За таких обставин касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, а касаційні скарги відповідача - залишенню без задоволення.
4.68 Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати позивача належить покласти на відповідача.
4.69 Згідно із положеннями статті 327 ГПК України видача наказу має здійснити Господарський суд Луганської області.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 309, 312, 315, 317 ГПК України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит" задовольнити.
Постанови Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 скасувати, а рішення Господарського суду Луганської області від 15.10.2024 та додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 31.10.2024 залишити в силі.
Додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 скасувати, в задоволенні заяви Фермерського господарства "Криничне" про розподіл витрат - відмовити.
Касаційні скарги Фермерського господарства "Криничне" залишити без задоволення.
Стягнути з Фермерського господарства "Криничне" (код ЄДРПОУ 32064945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит" (код ЄДРПОУ 13501985) 105 584 (сто п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) грн 21 коп. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді С. К. Могил
Н. О. Волковицька