21 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 913/333/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. (головуючого), Багай Н.О., Берднік І.С.
секретаря судового засідання - Дерлі І.І.
за участю представників сторін:
позивача - Бумба О.А. (адвокат)
відповідача - Бардін І.С. (адвокат), Колісниченко А.С. (адвокат)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит"
на постанови Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 (у складі колегії суддів: Лакіза В.В. (головуючий), Здоровко Л.М., Мартюхіна Н.О.)
та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 (у складі колегії суддів: Лакіза В.В. (головуючий), Білоусова Я.О., Здоровко Л.М.)
касаційні скарги Фермерського господарства "Криничне"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 (у складі колегії суддів: Лакіза В.В. (головуючий), Здоровко Л.М., Мартюхіна Н.О.)
та додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 28.11.2024 (суддя Злепко Н.І.)
та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 (у складі колегії суддів: Лакіза В.В. (головуючий), Білоусова Я.О., Здоровко Л.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит"
до Фермерського господарства "Криничне"
про стягнення збитків,
1.Короткий зміст та підстави позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сателлит" (надалі - ТОВ "Сателлит", Позивач) звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Криничне" (надалі - ФГ "Криничне", Відповідач), в якій, з урахуванням заяви про часткову відмову від позову, просило стягнути з Відповідача збитки у розмірі 9 970 506,03 грн за договором поставки №Р90028 від 30.07.2020 (надалі - договір поставки).
1.2. Позовна заява обґрунтована тим, що Відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо поставки товару в повному обсязі в строк, установлений договором поставки (з 01.09.2020 до 15.10.2020), у кількості 1 743,02 тонн зерна.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Луганської області від 14.11.2024 у справі № 913/333/24 позов задоволено та стягнуто з ФГ "Криничне" на користь ТОВ "Сателлит" 9 970 506,03 грн.
2.2. Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, Господарський суд Луганської області дійшов висновків, що договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором зобов'язань відповідно до статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України та статей 173, 174 Господарського кодексу України та є обов'язковим для виконання його сторонами.
Місцевий господарський суд встановив факт невиконання Відповідачем договірних зобов'язань щодо поставки товару в строк, установлений договором поставки у кількості 1 743,02 тонн, та укладення Позивачем договорів із третіми особами на заміщення непоставленого товару.
Ураховуючи положення пункту 8.5. договору поставки, суд констатував наявність повного складу цивільного правопорушення, зокрема: 1) протиправної поведінки (Відповідачем порушено строк виконання зобов'язання за договором поставки та у встановлений строк поставка насіння соняшника на умовах, визначених договором не відбулась, що мало наслідком завдання позивачу збитків); 2) наявності вини Відповідача у порушенні умов виконання договору, яке безпосередньо пов'язано із самостійною його господарською діяльністю, за відсутності доведення з боку останнього наявності дії форс-мажорних обставин, що унеможливило вчасне виконання взятих на себе договірних зобов'язань; 3) наявністю причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками (у разі належного виконання ФГ "Криничне" зобов'язань за договором поставки та здійснення поставки у встановлений договором поставки строк та у повному обсязі не виникало б необхідності у здійсненні заміщення товару в інших контрагентів); 4) обґрунтованості заявленого до стягнення розміру збитків, що становить різницю в ціні закупленого у третіх осіб та непоставленого постачальником товару.
2.3. Додатковим рішенням Господарського суду Луганської області від 28.11.2024 відмовлено в задоволенні заяви ФГ "Криничне" про покладання судових витрат у справі № 913/333/24 на ТОВ "Сателлит".
2.4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 рішення Господарського суду Луганської області від 14.11.2024 у справі № 913/333/24 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Луганської області від 09.08.2024 у справі № 913/333/24, а також перерозподілено витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
2.5. Східний апеляційний господарський суд, надаючи оцінку встановленим у справі обставинам та умовам укладеного між сторонами договору поставки, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення збитків.
Апеляційний господарський суд виходив із того, що Позивач, реалізувавши своє договірне право на односторонню відмову від подальшого виконання договору, припинив дію останнього з 22.10.2020. У зв'язку з цим колегія суддів зазначила, що з моменту припинення зобов'язань між сторонами положення пункту 8.5 договору поставки, який встановлює відповідальність Постачальника за порушення строків поставки у вигляді компенсації збитків Покупцеві, не може бути застосованим до правовідносин, що припинилися.
Аналізуючи наявність підстав для стягнення збитків відповідно до положень статті 22 Цивільного кодексу України суд вказав на недоведеність Позивачем як самого факту понесення збитків, так і їх розміру та причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) Відповідача та понесеними витратами.
2.6. Також іншою постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 скасовано додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 28.11.2024 у справі № 913/333/24 в частині відмови у стягненні з позивача на користь відповідача 82 000,00 грн витрат, понесених Відповідачем на професійну правничу допомогу, в іншій частині додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 28.11.2024 залишено без змін.
2.7. Ухвалюючи відповідну постанову, колегія суддів виходила з того, що додаткова постанова є складовою рішення Господарського суду Луганської області від 14.11.2024 у справі № 913/333/24 яке було скасовано постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2025. У зв'язку з цим додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 28.11.2024 у справі № 913/333/24 було скасовано в частині відмови у стягненні з ТОВ "Сателлит" на користь ФГ "Криничне" 82 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення відповідної заяви, з урахуванням положень статей 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.
2.8. Крім того, додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 заяву ФГ "Криничне" про прийняття додаткового рішення задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Сателлит" на користь ФГ "Криничне" 74 000,00 грн витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
2.9. Ураховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що, відповідно до положень статей 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованими є витрати Відповідача на професійну допомогу в розмірі 74 000,00 грн.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Сателлит" просить постанови Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції. Також позивач просить скасувати додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у справі №913/333/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ФГ "Криничне" про покладення витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги на стадії апеляційного перегляду рішення суду.
3.2. ФГ "Криничне" просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 та додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 28.11.2024 в частині відмови у стягненні з ТОВ "Сателлит" на користь ФГ "Криничне" 248 000,00 грн понесених витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції, прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити заяву, в іншій частині оскаржувані рішення відповідач просить залишити без змін.
Також ФГ "Криничне" просить скасувати додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 в частині відмови у стягненні з ТОВ "Сателлит" 152 000,00 грн понесених витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити заяву, в іншій частині оскаржуване рішення відповідач просить залишити без змін.
3.3. Ухвалою Суду від 17.04.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Сателлит" на постанови Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у справі № 913/333/24 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Одночасно відповідною ухвалою зупинено виконання постанов Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 та додаткової постанови Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у справі № 913/333/24 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
3.4. Ухвалою Суду від 17.04.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФГ "Криничне" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 та додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 28.11.2024 у справі № 913/333/24 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.5. Ухвалою Суду від 17.04.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФГ "Криничне" на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у справі № 913/333/24 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.6. У касаційній скарзі ТОВ "Сателлит" вказує про:
- неправильне застосування статей 615, 651 Цивільного кодексу України без урахування висновку щодо застосування цих норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.03.2023 у справі № 909/1199/21
- неправильне застосування статті 22 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України без урахування висновку щодо застосування цих норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 911/683/21.
3.7. У касаційних скаргах ФГ "Криничне" вказує про:
- неправильне застосування судом апеляційної інстанції повною мірою статті 129 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків, щодо застосування даної норми, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21; від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18; Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19; від 22.08.2023 у справі № 910/5612/22, від 19.09.2023 у справі № 911/1115/22, від 19.09.2023 у справі № 910/6870/21; від 25.07.2023 у справі № 910/5151/22, від 24.11.2020 у справі № 911/4242/115, від 20.11.2020 у справі № 910/130071/19, від 15.05.2020 у справі № 910/5410/19, від 17.01.2023 у справі № 910/20309/21, від 02.12.2020 у справі № 317/1209/19, від 13.06.2023 у справі № 910/17213/21, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 у справі № 753/12-3/18, від 15.06.2020 у справі № 159/5837/19.
3.8. 29.04.2025 від ФГ "Криничне" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Відповідач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги ТОВ "Сателлит" та задовольнити його касаційні скарги.
3.9. Також 29.04.2025 від ФГ "Криничне" надійшли заперечення на пояснення позивача, наведені у заяві про зупинення виконання судових рішень.
3.10. 13.05.2025 від ТОВ "Сателлит" надійшли додаткові пояснення.
4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
4.1. 30.07.2020 між ТОВ "Сателлит" як покупцем та ФГ "Криничне" як постачальником укладено договір поставки.
4.2. За умовами пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти й оплатити насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року (товар) на умовах FCA (Завантажено у транспортний засіб, Міловський район (Журавське).
4.3. У пункті 2.1 договору поставки сторони узгодили, що загальна кількість товару в заліковій вазі становить 3 000 тонн +/-5% за вибором покупця.
4.4. Відповідно до пункту 2.2 договору поставки якість товару, що постачається постачальником, має відповідати вимогам діючого в Україні ДСТУ 4694:2006, а саме: вологість - не більше 8%, сміттєва домішка - не більше 3%, масляна домішка - не більше 7%, олійність на абсолютно суху речовину (АСР) - не менше ніж 45%.
4.5. Згідно з пунктом 3.1 договору поставки ціна товару згідно з даним договором становить 8 306,01 грн без ПДВ за 1 тонну, крім того ПДВ 20% - 1 661,20 грн, що еквівалентно 359,96 доларів США за 1 тонну згідно з курсом НБУ на момент укладення договору 27,6867 за долар США.
4.6. У підпункті 3.1.1 пункту 3.1 договору поставки визначено, що оплата товару здійснюється виключно у гривні згідно з курсом НБУ на момент укладення договору, за винятком оплати фінального рахунку. У разі збільшення чи зменшення курсу Нацбанку USD до гривні на день виставлення фінального рахунку за товар у відношенні до курсу на дату укладення договору сума оплати визначається шляхом перерахунку валютного еквівалента в гривню за курсом НБУ, встановленого на дату виставлення фінального рахунку.
4.7. У пункті 3.5 договору поставки узгоджено, що загальна вартість товару, що постачається, на дату укладення цього договору становить 29 901 636,00 грн +/-5%, в тому числі ПДВ 20% - 4 983 606,00 грн з урахуванням пункту 2.1 договору поставки.
4.8. Положеннями пункту 4.1 договору поставки встановлено, що поставка товару здійснюється партіями автомобільним транспортом у строк з 01.09.2020 до 15.10.2020 в суворій відповідності до письмових дозволів експедитора покупця.
4.9. Положеннями пункту 8.2 договору поставки визначено, що в разі, якщо поставка товару покупцеві була здійснена пізніше строків, вказаних в підпункті 4.1 пункту 4 цього договору, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого (непоставленого) товару. В разі, якщо прострочення поставки перевищує 6 календарних днів, покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання цього договору, при цьому постачальник зобов'язується сплатити штраф у розмірі 20 % від вартості непоставленого товару.
4.10. Також у пункті 8.5 договору поставки сторони дійшли згоди, що в разі, якщо постачальник не поставить покупцеві товар у кількості, вказаній в підпункті 2.1 даного договору, покупець має право укласти договір із третьою особою, на умовах, аналогічних цьому договору. Постачальник в цьому випадку зобов'язаний відшкодувати покупцеві витрати по укладенню договору з третьою особою та різницю між ціною товару, яка була передбачена цим договором, і ціною товару, який був придбаний у третьої особи. В разі, якщо постачальник не поставить покупцю товар протягом 10 календарних днів після закінчення строку поставки, покупець має право розірвати договір.
4.11. Пунктом 9.1 договору поставки узгоджено, що жодна із сторін не відповідає за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором у разі настання таких подій як повінь, пожежа, землетрус чи інших стихійних лих, а також воєнних дій, заколотів, державних заборонних актів чи інших обставин, якщо ці обставини настали після підписання сторонами даного договору і не залежать від їх волі. Якщо яка-небудь із обставин форс-мажору перешкоджає виконанню однією із сторін своїх зобов'язань в період дії договору, то даний договір може бути продовжений на строк протягом якого діяла така обставина.
4.12. За змістом пункту 9.2 договору поставки сторона, для якої виконання зобов'язань згідного договору стало неможливим внаслідок настання обставин форс-мажору, повинна негайно, але не пізніше ніж через 10 днів після початку їх виникнення, письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий строк дії і очікуваний час припинення цих обставин.
4.13. Відповідно до пункту 9.3 договору поставки інформація про дію обставин форс-мажору повинна бути підтверджена Торгово-промисловою Палатою України. Відсутність письмового повідомлення, а також несвоєчасне сповіщення про настання обставин форс-мажору позбавляє відповідну сторону права посилатись на ці обставини в якості причини невиконання зобов'язань за договором.
4.14. Згідно з пунктом 9.4 договору поставки сторони зобов'язуються докласти всі необхідні зусилля по зведенню до мінімуму всіх можливих несприятливих наслідків обставин форс-мажору. Якщо обставини форс-мажору перешкоджають виконанню якоюсь із сторін її зобов'язань згідного договору протягом більш ніж 15 днів, то даний договір може бути розірваний за вимогою однієї із сторін без відшкодування збитків іншій стороні.
4.15. У пункті 13.4 договору поставки передбачено, що цей договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, визначених даним договором. Цей договір, додатки, додаткові угоди до даного договору, а також будь-які пов'язані з його виконанням документи (довіреності, акти, розрахункові документи тощо) мають бути завірені печатками кожної зі сторін.
4.16. Пунктом 13.8 договору поставки передбачено, що постачальник підтверджує, що є безпосереднім сільськогосподарським виробником товару, що поставляється вперше, та є платником єдиного податку, гр. IV в розумінні пункту 291.4 Податкового кодексу України, та є платником ПДВ.
4.17. Договір підписано сторонами та скріплено печатками.
4.18. За видатковими накладними № 1 від 13.09.2020, № 2 від 14.09.2020, № 3 від 15.09.2020, № 4 від 24.09.2020, № 5 від 25.09.2020, № 6 від 28.09.2020, № 7 від 29.09.2020, № 8 від 30.09.2020, № 1 від 01.10.2020, № 2 від 02.10.2020 та податковими накладними № 1 від 13.09.2020, № 2 від 14.09.2020, № 3 від 15.09.2020, № 4 від 24.09.2020, № 5 від 25.09.2020, № 6 від 28.09.2020, № 7 від 29.09.2020, № 8 від 30.09.2020, № 1 від 01.10.2020, № 2 від 02.10.2020, на виконання умов договору поставки ФГ "Криничне" здійснило поставку товару в загальному обсязі 1 256,980 тонн.
4.19. ТОВ "Сателлит" здійснило оплату за поставлений товар, що підтверджується платіжними інструкціями № 2020091518210054 від 15.09.2020, № 2020091518210055 від 15.09.2020, № 2020091618210033 від 16.09.2020, № 2020091818210065 від 18.09.2020, № 2020091818210066 від 18.09.2020, № 2020092218210100 від 22.09.2020, № 2020092818210023 від 28.09.2020, № 2020092818210032 від 28.09.2020, № 2020092918210035 від 29.09.2020, № 2020092918210041 від 29.09.2020, № 2020093018210031 від 30.09.2020, № 2020100118210006 від 01.10.2020, № 2020100218210104 від 02.10.2020, № 2020100518210042 від 05.10.2020, № 2020100718210087 від 07.10.2020, № 2020101518210097 від 15.10.2020, № 2020101518210107 від 15.10.2020, № 2020102018210061 від 20.10.2020, № 2020102718210065 від 27.10.2020, № 2020102718210066 від 27.10.2020.
4.20. Також у рішенні у справі № 913/769/21 за позовом ТОВ "Сателлит" до ФГ "Криничне" про стягнення неустойки (штрафу) за договором поставки від 30.07.2020 №Р90028 у сумі 3 474 609,27 грн встановлено, що поставка товару здійснювалась партіями автомобільним транспортом у строк з 01.09.2020 до 15.10.2020 в суворій відповідності до письмових дозволів експедитора покупця.
У період з 13.09.2020 по 02.10.2020 ФГ "Криничне" поставило ТОВ "Сателлит" насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року в загальній кількості 1 256,98 тонн, що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами. Позивач отриманий товар оплатив на загальну суму 12 520 596,09 грн з урахуванням проведених коригувань курсу долара США.
4.21. ФГ "Криничне" вказує, що листом від 22.09.2020 №356 повідомило Позивача про неможливість відвантажити кількість продукції, яка передбачена договором, у зв'язку з виникненням непередбачуваних обставин, зокрема порушення кримінальних проваджень, в межах яких накладено арешт на врожай сільськогосподарських культур 2020 року на земельних ділянках, які знаходяться в користуванні філій ДП "Конярство України", відсутністю опадів, а також судові процеси щодо скасування накладеного арешту тощо. Зазначило про відсутність можливості збору врожаю соняшника 2020 року, розташованого на землях філій кінних заводів, а також про низьку врожайність, повідомило, що не має змоги виконати поставку сільськогосподарської продукції по контрактах з ТОВ "Сателлит" в повному обсязі та просив зменшити об'єм поставки соняшника до 1500 тонн.
Також Відповідач наголошує, що листом № 387 від 15.10.2020 на адресу ТОВ "Сателлит", у якому зазначено, що ФГ "Криничне" розпочало збір соняшника врожаю 2020 року, але у зв'язку із відсутністю опадів, недостатньою кількістю вологи, врожайність соняшника значено нижче, ніж у попередні роки; товариством зібрано врожай з 807,468 га товарного соняшника, валовий збір соняшника склав 1258 тонн.
Однак докази направлення Відповідачем вказаних листів позивачу в матеріалах справи відсутні.
4.22. 23.10.2020 Позивач надіслав Відповідачу претензію № 22102020.24/010 від 22.10.2020, у якій зазначив, що з метою отримання належної (запланованої до отримання) кількості товару та розуміння необхідності здійснення компенсаторної закупівлі насіння соняшника у кількості 1743,020 тонн, просить повідомити Відповідача про намір виконати договір, а у випадку ігнорування заявлених вимог ФГ "Криничне" буде зобов'язано компенсувати ТОВ "Сателлит" різницю в ціні закупленого у третіх осіб та непоставленого постачальником товару.
4.23. Наказом № 60/2-од від 15.10.2020 Генерального директора ТОВ "Сателлит" Зуб С.О. з метою забезпечення безперервного процесу та досягнення запланованих показників виробництва, зважаючи на не поставку в повному обсязі насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року зі сторони ФГ "Криничне", зокрема за договором № Р90028 від 30.07.2020 наказано торгівельним працівника Комерційного відділу ТОВ "Сателлит" невідкладно, але не пізніше 16.11.2020, укласти нові, поновити або продовжити існуючі договори з іншими постачальниками на поставку відсутнього (не поставленого) обсягу насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року.
4.24. Позивач зазначає, що задля заміщення не поставлених відповідачем 1 743, 02 тонн товару, ТОВ "Сателлит" уклало договори поставки насіння соняшнику з іншими контрагентами.
Зокрема договір №Р90349 від 22.10.2020, за яким ТОВ "Сателлит" придбало у ТОВ "Сингента" насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року у кількості 250,000 тонн (+/- 5%) за ціною 12 750,00 грн без ПДВ за 1 тонну.
За цим договором було здійснено поставку об'ємом 258,10 тонн насіння соняшнику. Зазначене Позивач підтверджує видатковими накладними №РН-0000656 від 23.10.2020, №РН-0000671 від 26.10.2020, №РН-0000677 від 27.10.2020, №РН-0000700 від 28.10.2020, а також платіжними інструкціями №2020102718210064 від 27.10.2020, №2020102818210084 від 28.10.2020, №2020102918210067 від 29.10.2020, №2020110318210016 від 03.11.2020, №2020111618210071 від 16.11.2020, №2020111618210073 від 16.11.2020, №2020111618210074 від 16.11.2020, №2020111618210072 від 16.11.2020, на загальну суму 3 909 569,43 грн з ПДВ.
Договором поставки №Р90365 від 27.10.2020, що укладений позивачем з ПП "АГРО ДАР 2010", ТОВ "Сателлит" досягнуто згоди сторонами про придбання насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року у кількості 500,000 тонн (+/- 5%) за ціною 13 054,17 грн без ПДВ за 1 тонну.
За договором придбано 508,560 тонн насіння соняшнику, на суму 7 828 100,80 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №18 від 28.10.2020, №19 від 29.10.2020, №20 від 02.10.2020, №21 від 03.11.2020, №22 від 04.11.2020, №23 від 10.11.2020, а також платіжними інструкціями №2020103018210073 від 30.10.2020, №2020103018210072 від 30.10.2020, №2020110518210055 від 05.11.2020, №2020110518210006 від 05.11.2020, №2020110518210005 від 05.11.2020, №2020111018210005 від 10.11.2020, №2020111018210006 від 10.11.2020, №2020111218210016 від 12.11.2020, №2020111218210080 від 12.11.2020, №2020111218210013 від 12.11.2020, №2020112718210096 від 27.11.2020, №2020120218210044 від 02.12.2020.
Також відповідно до договору поставки № Р90384 від 29.10.2020, що укладений між Позивачем та ТОВ "Агродобробут", ТОВ "Сателлит" придбало насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року у кількості 500,000 тонн (+/- 5%) за ціною 13 333,33 грн без ПДВ за 1 тонну.
На виконання цього договору було поставлено 510,80 тонн насіння соняшнику на суму 8 175 607,27 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №01/112020 від 03.11.2020, 02/112020 від 04.11.2020, №03/112020 від 05.11.2020, №04/11/2020 від 06.11.2020, а також платіжними інструкціями №2020110218210011 від 02.11.2020, №2020111118210096 від 11.11.2020.
Згідно з договором поставки №Р90385 від 29.10.2020, що укладений між Позивачем та ТОВ "АГРОФІРМА "СВІТАНОК", ТОВ "Сателлит" придбало насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року у кількості 200,000 тонн (+/- 5%) за ціною 13 333,33 грн без ПДВ за 1 тонну.
На виконання договору Позивачу було поставлено 216,62 тонн насіння соняшнику на суму 3 435 637,23 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №1131 від 02.11.2020, №1133 від 03.11.2020, а також платіжними інструкціями №2020110418210019 від 04.11.2020, №2020110418210008 від 04.11.2020, №2020110418210060 від 04.11.2020, №2020110918210009 від 09.11.2020.
Відповідно до договору поставки №Р90380 від 29.10.2020, що укладений між Позивачем та ТОВ "ЛАН", ТОВ "САТЕЛЛИТ" придбало насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року у кількості 300,000 тонн (+/- 5%) за ціною 12 875,00 грн без ПДВ за 1 тонну.
На виконання договору Позивачу було поставлено 287,400 тонн насіння соняшнику на суму 4 377 976,61 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № 113 від 03.11.2020, №114 від 07.11.2020, №115 від 08.11.2020, а також платіжними інструкціями №2020110218210010 від 02.11.2020 та №2020111718210062 від 17.11.2020.
4.25. У зв'язку з зазначеним, Позивач звернувся з позовом до Відповідача з вимогою про стягнення збитків у розмірі 10 325 050,80 грн, як суми різниці в ціні закупленого у третіх осіб та непоставленого постачальником товару, нарахованої відповідно до пункту 8.5 договору поставки.
4.26. Надалі Позивачем було виявлено помилку у розрахунку суми, що підлягає стягненню з Відповідача та надано новий розрахунок цієї суми. Зважаючи, що сума за остаточним розрахунком є меншою, ніж заявлена до стягнення у позовній заяві, Позивач відмовився від позову в частині суми стягнення, що становить відповідну різницю. Розмір збитків за уточненим розрахунком складає 9 970 506, 03 грн.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги ФГ "Криничне" не підлягають задоволенню, а касаційна скарга ТОВ "Сателлит" підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.3. Предметом спору у цій справі є вимога ТОВ "Сателлит" про стягнення з ФГ "Криничне" збитків, понесених у зв'язку із неналежним виконанням останнім зобов'язання щодо постачання товару, а саме - різниці між вартістю товару, що мав бути поставлений Відповідачем, та фактично придбаного Позивачем у третіх осіб з метою заміщення недопоставленої продукції.
5.4. Досліджуючи обґрунтованість позовних вимог, судом першої інстанції установлено факт порушення Відповідачем умов договору в частині поставки товару у визначений строк, а також відсутність належних доказів, які б свідчили про наявність передбачених законом або договором підстав для звільнення від відповідальності. Водночас судом підтверджено обставину придбання Позивачем відповідного товару у третіх осіб з метою заміщення невиконаного зобов'язання.
Ураховуючи наведене, а також положення пункту 8.5 договору поставки, яким передбачено відповідальність Постачальника за порушення строків виконання зобов'язання, суд дійшов висновку про наявність у діях Відповідача усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення - порушення зобов'язання, завдання збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та негативними наслідками, а також вини як форми суб'єктивного ставлення до вчиненого порушення.
5.5. Натомість суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку встановленим у справі обставинам та умовам договору поставки, дійшов протилежного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення збитків. Зокрема, Східний апеляційний господарський суд виходив з того, що Позивач реалізував своє право на односторонню відмову від договору, унаслідок чого останній припинив свою дію з 22.10.2020.
Апеляційний суд дійшов висновку, що припинення зобов'язань між сторонами виключає можливість застосування до спірних правовідносин умов пункту 8.5 договору поставки, який передбачає право покупця на відшкодування збитків та стягнення штрафних санкцій у випадку порушення постачальником строків поставки. З огляду на це, доводи Позивача щодо наявності збитків у вигляді різниці між договірною ціною та фактичною вартістю придбаного у третіх осіб товару відповідно до пункту 8.5 були визнані необґрунтованими.
Окрім цього, аналізуючи наявність підстав для стягнення збитків відповідно до положень статті 22 Цивільного кодексу України суд апеляційної інстанції вказав на недоведеність Позивачем як самого факту понесення збитків, так і їх розміру та причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) Відповідача та понесеними витратами.
5.6. Заперечуючи обґрунтованість висновків апеляційного суду, ТОВ "Сателлит" посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема статей 615, 651 Цивільного кодексу України, без урахування правових позицій, сформульованих Верховним Судом у постанові від 07.03.2023 у справі № 909/1199/21, а також статті 22 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України - без врахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 911/683/21.
На думку заявника, направлення ТОВ "Сателлит" повідомлення від 22.10.2020 (вих. №22102020.25/010) та претензії (вих. №22102020.24/010), в яких Позивач висловив волевиявлення про відмову від подальшого виконання договору, не є відмовою від договору або його розірванням в розумінні частини другої статті 651 Цивільного кодексу України. Такі дії, на переконання Позивача, є реалізацією передбаченого законом і договором способу захисту, обумовленого попереднім порушенням зобов'язання з боку постачальника, і призвели виключно до припинення обов'язків покупця з приймання та оплати товару, але не зумовили припинення всього договору в цілому.
ТОВ "Сателлит" вважає, що реалізація ним права на відмову від договору поставки та стягнення неустойки відповідно до пункту 8.2 договору поставки не виключає можливість застосування пункту 8.5 договору поставки, який передбачає відповідальність постачальника у вигляді відшкодування збитків, які виникли до моменту надсилання зазначеного повідомлення.
5.7. Аналізуючи зазначене Суд зазначає про таке.
Щодо правових наслідків неналежного виконання стороною договірних зобов'язань за договором поставки.
5.8. Згідно з положеннями статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
5.9. Статтею 669 Цивільного кодексу України встановлено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.
5.10. Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
5.11. Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
5.12. Оскільки з узгоджених сторонами 3000 тонн, які мали бути поставлені до 15.10.2020, фактично Відповідачем поставлено 1 256,98 тонн насіння соняшника врожаю 2020 року, суди попередніх інстанцій дійшли підставного висновку, що Відповідач є таким, що порушив умови договору поставки щодо кількості та строків поставки товару в обсязі 1 743,02 тонн, обумовленому договором поставки.
5.13. Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків, а згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
5.14. За положеннями статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
5.15. Відповідно до частин першої, другої статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
5.16. У межах розгляду справи судом першої інстанції Відповідач заперечував наявність підстав для покладення на нього цивільно-правової відповідальності за порушення умов договору поставки, зокрема - у частині несвоєчасної поставки продукції. Свою правову позицію Відповідач обґрунтовував наявністю обставин, які, на його переконання, виключають вину у невиконанні зобов'язання.
5.17. Так, Відповідач зазначав, що об'єктивно був позбавлений можливості здійснити збирання врожаю, необхідного для виконання договору, з причин, які не залежали від його волі, а саме - у зв'язку з накладенням судовими рішеннями арештів на посіви та врожай сільськогосподарських культур, а також із заборонами здійснювати відповідні агротехнічні заходи. Ці обставини, за твердженням Відповідача, унеможливили виконання ним обов'язку з передання продукції у встановлений строк.
З метою підтвердження дії обставин непереборної сили ФГ "Криничне" звернулося до Торгово-промислової палати України, яка видала відповідний сертифікат про настання форс-мажорних обставин. У цьому документі зафіксовано наявність дій державних органів (накладення арештів, заборона доступу до полів, обмеження на пересування техніки тощо), що унеможливили збирання врожаю та виконання договірного зобов'язання.
Крім того, Відповідач посилався на несприятливі погодні умови - зокрема, тривалу посуху на території Луганської області у 2020 році, яка істотно вплинула на якісні та кількісні характеристики сільськогосподарської продукції, а відтак - і на фізичну можливість здійснення поставки.
За такої правової позиції Відповідач стверджував, що порушення умов договору відбулося не з його вини, а за наявності об'єктивних, документально підтверджених обставин непереборної сили, які відповідно до частини першої статті 617 та частини першої статті 218 Цивільного кодексу України можуть бути підставою для звільнення боржника від відповідальності у разі доведення причинно-наслідкового зв'язку між настанням таких обставин і неможливістю виконання зобов'язання.
5.18. Суд враховує, що за своєю позицією у справі Відповідач не тільки не заперечував порушення ним умов договору поставки, а й фактично погоджувався з наявністю правових підстав щодо відповідальності за ці порушення. Водночас Відповідач посилався на обставини, які, на його переконання, виключають відповідальність ФГ "Криничне", обґрунтовуючи такі доводи положеннями норм Цивільного кодексу України.
5.19. За змістом статей 617 Цивільного кодексу України та 218 Господарського кодексу України для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.
5.20. Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин, навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (постанова Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).
5.21. Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
5.22. Оцінивши докази, надані Відповідачем для обґрунтування наявності обставин, що, на його думку, виключають відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором поставки, суд першої інстанції, з позицією якого погодилася і колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення його від відповідальності.
Суд виходив з того, що сам по собі факт накладення арештів на активи сільськогосподарського підприємства, яке веде господарську діяльність у публічній сфері, не може вважатися обставиною, яка є непередбачуваною або надзвичайною в розумінні статті 617 Цивільного кодексу України. Такі ризики об'єктивно належать до сфери дії самого суб'єкта господарювання, і з урахуванням звичайного обігу є частиною його підприємницької діяльності.
Крім того, суд врахував, що матеріали справи не містять належних доказів своєчасного повідомлення Позивача про настання форс-мажорних обставин, а також належного направлення йому сертифіката Торгово-промислової палати України від 30.11.2021 №3100-21-0935, позаяк умови розділу 9 договору поставки прямо передбачають такий обов'язок сторони, яка посилається на дію форс-мажору, а недотримання цього порядку, за відсутності доведених причин його порушення, виключає можливість врахування відповідного сертифіката як належного доказу.
5.23. З огляду на викладене, а також установлені у межах справи № 913/769/21 обставини, суди дійшли висновку, що порушення Відповідачем умов договору поставки було безпосередньо зумовлене особливостями здійснення ним власної господарської діяльності, що, своєю чергою, виключає наявність об'єктивних підстав для звільнення від відповідальності відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України.
Щодо правових наслідків надсилання покупцем повідомлення про відмову від подальшого виконання договору. Наслідки вчинення покупцем дій із реалізації припинення договірних правовідносин на можливість застосування договірного механізму відповідальності за вже допущене порушення зобов'язання у вигляді стягнення збитків.
5.24. У межах розгляду даної справи судами попередніх інстанцій по-різному оцінено правові наслідки направлення ТОВ "Сателлит" повідомлення від 22.10.2020 (вих. №22102020.25/010) та претензії від тієї ж дати (вих. №22102020.24/010), у яких Позивач висловив одностороннє волевиявлення про відмову від подальшого виконання договору поставки.
Суд першої інстанції, враховуючи зміст положень договору поставки, виходив із того, що юридичне значення має не сам факт розірвання договору чи його підтвердження, а момент виникнення права вимоги на відшкодування збитків. За цією позицією, право покупця на стягнення шкоди, передбачене пунктом 8.5 договору, виникло з моменту порушення постачальником строку виконання зобов'язання - тобто з 16.10.2020, тоді як обчислення розміру збитків стало можливим лише після укладення позивачем відповідних договорів із третіми особами. Отже, за позицією суду першої інстанції, направлення заяви про відмову від подальшого виконання договору поставки вже після порушення зобов'язання не впливає на наявність у покупця права на відшкодування збитків.
Натомість суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, вважаючи, що вчинення Позивачем дій, спрямованих на одностороннє припинення виконання договору, має наслідком припинення зобов'язань між сторонами в цілому. Згідно з цим підходом, після настання юридичного припинення договірних зобов'язань положення договору поставки, зокрема пункт 8.5, який передбачає право покупця на відшкодування збитків у разі порушення строків поставки, не можуть бути застосовані.
Таким чином, суди дійшли протилежних висновків з того, чи впливає вчинення покупцем дій із реалізації права на відмову від виконання договору на можливість застосування договірного механізму відповідальності за вже допущене порушення зобов'язання.
5.25. Поряд з цим ТОВ "Сателлит" вказує, що у цьому випадку, шляхом направлення повідомлення від 22.10.2020 (вих. №22102020.25/010) та претензії від тієї ж дати (вих. №22102020.24/010), у яких Позивач висловив одностороннє волевиявлення про відмову від подальшого виконання договору поставки, ним реалізовано право саме на односторонню відмову від зобов'язання, що не передбачає припинення договірних правовідносин та свідчить про чинність договору поставки.
5.26. З приводу наведеного Суд зазначає таке.
5.27. Відповідно до пункту 8.2 договору поставки сторони визначили, що в разі, якщо поставка товару покупцеві була здійснена пізніше строків, вказаних у підпунктах 4.1 пункту 4 цього договору, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого (непоставленого) товару. В разі, якщо прострочення поставки перевищує 6 календарних днів, покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання цього договору, при цьому постачальник зобов'язується сплатити штраф у розмірі 20 % від вартості непоставленого товару.
5.28. У пункті 8.5 договору поставки передбачено, що в разі, якщо постачальник не поставить покупцеві товар у кількості, вказаній в підпункті 2.1 даного договору, покупець має право укласти договір із третьою особою, на умовах, аналогічних цьому договору. Постачальник в цьому випадку зобов'язаний відшкодувати покупцеві витрати по укладенню договору з третьою особою та різницю між ціною товару, яка була передбачена цим договором, і ціною товару, який був придбаний у третьої особи. В разі, якщо постачальник не поставить покупцю товар протягом 10 календарних днів після закінчення строку поставки, покупець має право розірвати договір.
5.29. З огляду на викладене, суд зазначає, що положення договору поставки передбачають за покупцем право на припинення договірних правовідносин шляхом односторонньої відмови від виконання договору в разі прострочення поставки понад 6 календарних днів, а також право на розірвання договору в разі, якщо постачальник не здійснить поставку товару впродовж 10 календарних днів після завершення визначеного договором строку поставки.
5.30. Відповідно до частини другої статті 214 Цивільного кодексу України особи, які вчинили дво-або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.
5.31. Частина третя статті 651 Цивільного кодексу України визначає, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
5.32. У наведеній ТОВ "Сателлит" постанові Верховного Суду від 07.03.2023 у справі № 909/1199/21 надано тлумачення статті 651 Цивільного кодексу України в контексті розмежування понять відмови від зобов'язання, розірвання договору в односторонньому порядку та односторонньої відмови від договору.
Зокрема Верховний Суд зазначив про існування різниці між відповідними поняттями, яка полягає у тому, що:
- одностороння відмова від зобов'язання - означає, що сторона відмовляється від виконання свого зобов'язання за договором, але договір залишається чинним. Сторона зобов'язання управомочена договором або законом здійснити односторонню відмову від зобов'язання за цей вид порушення;
- одностороння відмова від договору - це односторонній правочин направлений припинити дію договору в цілому, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом. Для реалізації права на відмову від договору стороні не потрібно звертатися до суду;
- розірвання договору в односторонньому порядку (розірвання договору на вимогу однієї із сторін) - це можливість однієї зі сторін припинити дію договору в разі порушення іншою стороною договору та в інших випадках, встановлених договором або законом. Заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді.
5.33. Суд зазначає, що одностороння відмова від зобов'язання є визнаним у договірному праві механізмом самозахисту, який полягає у реалізації стороною зобов'язання свого суб'єктивного права припинити виконання певного зобов'язання у відповідь на порушення зобов'язання контрагентом, без обов'язкового припинення всього договору.
Втім, колегія суддів враховує, що за встановлених судами обставин, зокрема з урахуванням змісту договору поставки в цілому, обсягу зобов'язань покупця та правової природи взаємних обов'язків сторін, пункт 8.2 договору поставки не передбачає право покупця лише на припинення виконання окремого зобов'язання у відповідь на порушення строків поставки. Натомість зазначене положення договору закріплює за покупцем право на відмову від подальшого виконання договору як єдиного зобов'язального правовідношення, що охоплюється поняттям односторонньої відмови від договору.
5.34. Таким чином, зміст відповідної договірної умови свідчить про домовленість сторін щодо можливості повного припинення договірних відносин у разі порушення постачальником передбачених строків поставки, а не про тимчасове зупинення чи часткове невиконання зобов'язання.
5.35. У такий спосіб, суди попередніх інстанцій дійшли підставного висновку, що направлення Позивачем відповідного письмового повідомлення є реалізацією одностороннього волевиявлення на припинення договірних правовідносин, сформульованого у спосіб, що передбачає намір сторони саме припинити подальше виконання договору поставки, і яке відповідає змісту пункту 8.2 договору та погодженій сторонами моделі реагування на порушення умов договору.
5.36. Верховний Суд у постанові від 08.09.2021 у справі № 727/898/19 наголосив, що у цивільному законодавстві закріплено конструкцію "розірвання договору" (статті 651 - 654 Цивільного кодексу України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах Цивільного кодексу України досить часто використовується формулювання "відмова від договору" (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782 Цивільного кодексу України). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов'язків.
5.37. Слід звернути увагу на те, що інститути розірвання та відмови від виконання договорів мають єдину правову природу - припинення договірних відносин, проте відрізняються за способами їх здійснення. Якщо розірвання договору - це спосіб припинення договірних відносин шляхом звернення правомочної особи до зобов'язаної, то відмова від договору - це спосіб припинення договірних зобов'язань правомочною особою в односторонньому порядку.
5.38. З огляду на викладене Суд погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, та позицією Відповідача, викладеною у відзиві на касаційну скаргу, що направлення ТОВ "Сателлит" повідомлення від 22.10.2020 (вих. № 22102020.25/010) та претензії від тієї ж дати (вих. № 22102020.24/010), у яких Позивач висловив одностороннє волевиявлення про відмову від подальшого виконання договору поставки, є одностороннім припиненням виконання договору відповідно до пункту 8.2 договору поставки, та має наслідком припинення зобов'язань між сторонами з відповідною угодою.
5.39. Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що зазначене у рішенні місцевого господарського суду посилання на розірвання договору не є свідченням неправильної правової кваліфікації характеру спірних правовідносин. Таке посилання зроблено не з метою юридичного визначення способу припинення договірних правовідносин, а в контексті висновку про те, що сам факт їх припинення між сторонами не впливає на можливість реалізації погодженого сторонами механізму відповідальності за порушення зобов'язань, яке мало місце під час дії договору, у вигляді стягнення збитків.
5.40. Поряд з цим Суд не погоджується з висновками Східного апеляційного господарського суду щодо наслідків вчинення покупцем дій із реалізації припинення договірних правовідносин на можливість застосування договірного механізму відповідальності за вже допущене порушення зобов'язання.
5.41. Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
5.42. Отже, передбачене статтею 611 Цивільного кодексу України право на відшкодування збитків є самостійним наслідком порушення зобов'язання, яке реалізується незалежно від інших правових наслідків, що настали у зв'язку з порушенням, зокрема - незалежно від факту припинення договору шляхом відмови від його виконання або його розірвання.
5.43. Вказаний підхід знайшов відображення і в положеннях пунктів 8.2 та 8.5 договору поставки, які регламентують право покупця як на односторонню відмову від договору, так і на стягнення передбаченої договором неустойки та збитків у разі порушення зобов'язань з боку постачальника.
При цьому, варто зазначити, що зміст пунктів 8.2, 8.5 договору поставки, як і договору в цілому, не містить положень, які б встановлювали обмеження щодо реалізації покупцем права на стягнення збитків виключно у разі розірвання договору. Договір поставки не передбачає, що у випадку односторонньої відмови від договору покупець має право виключно на неустойку, а не на інші форми відповідальності, передбачені законом.
Відповідні положення договору передбачають лише альтернативність способів припинення договірних зобов'язань, які можуть відбуватися як шляхом відмови від договору, так і шляхом його розірвання, однак не вливають на питання можливості реалізації покупцем права на стягнення неустойки та збитків у договірному порядку.
5.44. Суд зазначає, що з моменту припинення дії договірних правовідносин припиняється лише подальше існування зобов'язання, однак уже набуте на момент дії договору право на відшкодування збитків, зокрема, передбачених договором, не припиняється, а зберігається за стороною, яка зазнала шкоди. Це право є наслідком допущеного порушення умов договору і реалізується незалежно від факту припинення договору шляхом відмови від договору або розірвання договору.
5.45. Крім того, відповідно до частини другої статті 552 Цивільного кодексу України сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
5.46. У такий спосіб, з огляду на приписи статті 611 Цивільного кодексу України, яка встановлює можливість застосування наслідків порушення зобов'язання незалежно від форми припинення договірних правовідносин, обраний покупцем спосіб припинення договору не обмежує його права на захист, зокрема шляхом стягнення як неустойки, так і збитків у порядку, визначеному договором поставки.
5.47. Розмежуванням судом апеляційної інстанції можливості реалізації покупцем наслідків відповідальності постачальника внаслідок порушення ним зобов'язання залежно від способу припинення договірних зобов'язань як не відповідає умовам договору поставки в цілому, так і не узгоджується з положеннями статей 522, 611 Цивільного кодексу України.
5.48. Отже, саме суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що припинення договірних зобов'язань внаслідок відмови Позивач від договору та заявлення вимоги про стягнення неустойки відповідно до пункту 8.2 договору поставки не позбавляє ТОВ "Сателлит" права на компенсацію наслідків неналежного виконання зобов'язання постачальником у вигляді стягнення збитків відповідно до пункту 8.5 договору поставки, та не може бути підставою для відмови в задоволенні таких вимог у судовому порядку.
5.49. Колегія суддів наголошує, що зазначені умови договору поставки були погоджені сторонами та за своєю правовою природою не є взаємовиключними. Так, відповідальність за пунктом 8.2 договору передбачає можливість нарахування та стягнення штрафу у випадку непоставки товару повністю або частково.
Натомість відповідальність, передбачена пунктом 8.5 договору, має іншу правову природу та може бути покладена на сторону виключно за умови доведення факту укладення нею договорів із третіми особами з метою компенсації вартості товару, не поставленого за умовами основного договору поставки, за ціною, що перевищує погоджену сторонами. При цьому саме перевищення ціни закупівлі над договірною є необхідною передумовою для виникнення права на відповідне відшкодування.
Щодо обґрунтованості стягнення збитків у вигляді додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром.
5.50. За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
5.51. Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
5.52. Положеннями частин першої та другої статті 623 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
5.53. Відповідно до частин другої та третьої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
5.54. За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
5.55. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 зроблено висновок, що збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
5.56. Відповідно до частини першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
5.57. Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду, яка відрізняється від реальних збитків тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном (постанова Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).
5.58. Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
5.59. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц зроблено висновок, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини.
5.60. Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
5.61. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
5.62. Таким чином, твердження Позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме ТОВ "Сателлит".
5.63. Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення збитків, Позивач стверджує, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором, позивач вимушений був придбати відповідний товар за вищою ціною у третіх осіб.
5.64. Верховний Суд у постанові від 14.06.2023 у справі № 911/683/21, на яку посилається Позивач при зверненні з касаційною скаргою, аналізував питання застосування статті 22 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України з підстав недотримання постачальником договірних зобов'язань в частині своєчасної поставки продукції та в контексті узгодження між сторонами договору зобов'язання постачальника про відшкодування збитків як додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром як результату неналежного виконання ним своїх зобов'язань.
У справі № 911/683/21 предметом судового розгляду була позовна вимога товариства - покупця до фермерського господарства - постачальника про стягнення збитків, понесених у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки. Заявлені вимоги стосувалися, зокрема, компенсації додаткових витрат, які виникли внаслідок необхідності придбання аналогічного товару у стороннього контрагента для заміщення товару, що не був поставлений відповідачем у погоджені строки.
Правова позиція позивача ґрунтувалася на умовах договору, укладеного між сторонами, який прямо передбачав, що в разі невиконання постачальником зобов'язань щодо поставки продукції, покупець має право самостійно придбати необхідний товар в іншого постачальника, а витрати, понесені при цьому, підлягають компенсації у формі збитків.
Судами було встановлено, що сторони узгодили порядок визначення збитків у договорі: як різницю між фактичною ціною придбаного у третіх осіб товару та вартістю товару, передбаченою договором, з урахуванням надбавок, доплат та інших супутніх витрат.
У ході розгляду справи встановлено факт порушення постачальником договірного зобов'язання щодо своєчасної та повної поставки продукції, що, своєю чергою, зумовило дії покупця, спрямовані на оперативне забезпечення своєї господарської діяльності шляхом придбання відповідного товару за вищою ринковою ціною в інших постачальників.
Верховний Суд визначив, що вимоги про стягнення з фермерського господарства збитків у вигляді додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром на підставі пунктів договору, які передбачають відповідне стягнення, є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Досліджуючи обґрунтованість позовних вимог про стягнення з постачальника збитків, завданих унаслідок неналежного виконання договірного зобов'язання щодо поставки продукції, Верховний Суд виходив із того, що у разі наявності в договорі положень про компенсацію витрат покупця, пов'язаних із реалізацією права на заміщення недопоставленого товару, такі витрати набувають характеру збитків у розумінні частини першої статті 22 Цивільного кодексу України.
Суд касаційної інстанції виходив із такого:
- сума витрат, понесених покупцем на придбання аналогічного товару в іншого постачальника, є збитками у розумінні положень договору та частини першої статті 22 Цивільного кодексу України;
- причинно-наслідковий зв'язок між порушенням умов договору щодо строків та обсягів поставки й витратами на заміщення вважається встановленим, якщо підтверджено факт порушення та відповідне придбання покупцем товару з метою заміщення відповідної продукції;
- протиправність поведінки постачальника та його вина полягають у невиконанні договірного зобов'язання щодо поставки продукції у строки та обсягах, передбачених договором, за відсутності доказів наявності обставин, що виключають вину (зокрема, дії непереборної сили або інші об'єктивні причини, незалежні від волі сторони).
5.65. Відтак, за наявності передбаченої договором моделі відповідальності, яка включає покладення на постачальника обов'язку з компенсації витрат, понесених покупцем у зв'язку з неналежним виконанням договірного зобов'язання, сукупність відповідних обставин передбачає правомірність заявлених вимог про стягнення відповідних сум як збитків у розумінні положень договору та статті 22 Цивільного кодексу України.
Разом із тим, дослідження зазначених обставин охоплює предмет доказування у справі цієї категорії, який включає, зокрема, підтвердження факту порушення умов договору, понесення покупцем додаткових витрат, причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та такими витратами, а також відсутності у постачальника правових підстав для звільнення від відповідальності.
5.66. Ураховуючи зазначене та положення пункту 8.5 договору поставки, Суд погоджується з правовою позицією ТОВ "Сателлит" про те, що додаткові витрати, понесені покупцем у зв'язку із заміщенням недопоставленого товару аналогічним товаром, придбаним у іншого постачальника, за своєю правовою природою є збитками, які підлягають компенсації. Зазначені витрати прямо випливають із узгодженого сторонами механізму договірної відповідальності, передбаченого пунктом 8.5 договору поставки, та мають ознаки шкоди у формі реальних втрат, спричинених порушенням умов договору з боку постачальника відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України.
5.67. З огляду на це, та з урахуванням висловлених під час розгляду спору заперечень ФГ "Криничне" про придбання Позивачем неаналогічної продукції, одним із ключових аспектів при вирішенні питання про обґрунтованість позовних вимог є оцінка наданих Позивачем доказів, які підтверджують як факт понесення витрат у зв'язку із заміщенням недопоставленого товару, так і відповідність такого заміщення умовам договору поставки, зокрема щодо критеріїв аналогічності товару.
5.68. Суд першої інстанції, досліджуючи обставини справи у їх сукупності, проаналізував як відповідність придбаного Позивачем товару у інших осіб критеріям аналогічності з тим, який не був поставлений, у розумінні пункту 8.5 договору поставки, так і наявність реальних збитків, завданих у результаті непоставки обумовленої договором продукції.
5.69. Так, Господарський суд Луганської області, аналізуючи положення пунктів 2.2 та 2.3 договору поставки встановив, що якість товару мала відповідати ДСТУ 4694:2006, зокрема: вологість - не більше 8%, сміттєва домішка - не більше 3%, масляна домішка - не більше 7%, олійність на абсолютно суху речовину (АСР) - не менше ніж 45%. Водночас, як гранично допустимі показники приймання товару були передбачені межі вологості від 5% до 13%, сміттєвої домішки - до 8%, масляної - до 15%.
Суд врахував, що зазначені вимоги до якості продукції були відтворені і в договорах на заміщення недопоставленого товару (зокрема, №Р90349 від 22.10.2020, №Р90365 від 27.10.2020, №Р90384, №Р90385, №Р90380 від 29.10.2020), за винятком олійності, для якої в договорах на заміщення була передбачена нижча межа - не менше 39% АСР.
Водночас суд дійшов висновку, що така відмінність не є суттєвою у контексті оцінки аналогічності товару, оскільки і за первинним договором, і за договорами заміщення поставлявся один і той самий вид товару - насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року. Погодження позивачем зниженого показника олійності (до 39% АСР) розцінюється як реалізація його права на прийняття товару дещо нижчої якості, що потенційно навіть зменшує розмір збитків, а не їх збільшує.
Крім того, було звернуто увагу на те, що в договорах на заміщення містилися додаткові вимоги щодо показників залишків хлорпірифосу та хлорпірифос-метилу, які, хоча й не були передбачені у договорі з Відповідачем, відповідають чинному в Україні стандарту ДСТУ 4694:2006, на який сторони посилалися у всіх укладених договорах. Ці показники є типовими для контролю залишкових кількостей інсектицидів, які застосовуються в аграрному виробництві, й не змінюють суті товару як такого.
Таким чином, на підставі системної оцінки усіх зазначених характеристик товару господарський суд дійшов висновку про те, що Позивачем було придбано саме аналогічний товар з метою заміщення, що виключає обґрунтованість доводів Відповідача про закупівлю іншої продукції.
При вирішенні питання про наявність та розмір завданих позивачу збитків, суд першої інстанції врахував зміст пунктів 1.1 та 2.1 договору поставки № Р90028, відповідно до яких Відповідач зобов'язався поставити та передати у власність покупця, а Позивач - прийняти та оплатити насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року в кількості 3 000,000 тонн із допустимим відхиленням ±5% за вибором покупця. Таким чином, обсяг, на який позивач мав право очікувати постачання, коливався у межах від 2 850,000 до 3 150,000 тонн, що узгоджується з фактичним обсягом закупівлі товару з метою заміщення недопоставленої продукції.
Також суд проаналізував уточнений розрахунок збитків, поданий Позивачем, який здійснено за такою формулою:
З = (С) - (К * Ц1), де
З - сума понесених збитків у вигляді понесених додаткових витрат;
С - сума коштів, сплачена Позивачем на користь ТОВ "Сингента", ПП "АГРО ДАР 2010", ТОВ "Агродобробут", ТОВ "АГРОФІРМА "СВІТАНОК", ТОВ "ЛАН" внаслідок заміщення непоставленої Відповідачем продукції;
К - кількість законтрактованого залишку не поставленого Відповідачем товару за Договором поставки № Р90028;
Ц1 - законтрактована ціна товару з ПДВ за Договором поставки № Р90028.
З урахуванням наданих Позивачем доказів, зокрема первинних бухгалтерських документів, договорів з третіми особами та платіжних доручень, суд визнав, що 9 970 506,03 грн = 27 726 891,30 грн - (9 967,21 грн Ч 1 781,48 тонн) є належною сумою збитків.
5.70. Суд звертає увагу, що у межах апеляційного перегляду справи висновки суду першої інстанції щодо доведеності факту понесення Позивачем витрат у зв'язку із заміщенням недопоставленого товару, а також відповідності такого заміщення умовам договору поставки, зокрема у частині критеріїв аналогічності товару, не були спростовані. Апеляційний господарський суд, заперечуючи правову кваліфікацію вказаних витрат як збитків, не виснував про помилковість оцінки доказів судом першої інстанції або про порушення останнім вимог процесуального закону.
5.71. При цьому колегія суддів враховує, що Відповідач не скористався передбаченим процесуальним законом правом на оскарження мотивувальної частини судових рішень у частині встановлення обставин, які стосуються відповідності придбаного Позивачем товару критеріям аналогічності, визначеним умовами договору поставки.
5.72. Відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд звертає увагу на те, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16- ц, Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).
5.73. Одночасно Господарський суд Луганської області надав оцінку кожному з елементів складу цивільного правопорушення - протиправній поведінці Відповідача, наявності шкоди, причинному зв'язку між діями Відповідача та негативними наслідками, а також формі вини, виявленій у недобросовісному невиконанні договірного зобов'язання.
5.74. Аналізуючи обставини справи у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, що утворюють підставу для покладення на відповідача обов'язку відшкодування завданих збитків.
Зокрема, судом встановлено:
1) протиправність поведінки з боку Відповідача, яка проявилася у порушенні строку виконання зобов'язання за договором: поставка насіння соняшника у строки, визначені умовами договору, не відбулася, що спричинило виникнення негативних наслідків для Позивача у формі майнових втрат;
2) наявність вини Відповідача, оскільки невиконання зобов'язання безпосередньо пов'язане з його самостійною господарською діяльністю. Водночас ФГ "Криничне" не надало належних і допустимих доказів існування обставин непереборної сили (форс-мажору), які б об'єктивно унеможливили своєчасне виконання ним договірних обов'язків;
3) існування причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю Відповідача та завданими збитками, оскільки у разі належного виконання ним зобов'язань у повному обсязі та в установлений строк, об'єктивна необхідність у здійсненні Позивачем закупівлі товару у третіх осіб з метою заміщення не виникла б;
4) обґрунтованість та документальне підтвердження розміру збитків, що полягає у різниці між договірною вартістю непоставленого товару та фактичною вартістю аналогічного товару, придбаного Позивачем у інших постачальників для задоволення потреб, які мали бути забезпечені виконанням договору Відповідачем.
5.75. У цьому контексті Суд не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про недоведеність реальності збитків та відсутність причинно-наслідкового зв'язку між порушенням умов договору з боку постачальника та витратами, понесеними Позивачем з огляду на таке.
5.76. Як зазначено Судом вище у пункті 5.49. цієї постанови, стягнення відповідальності, передбаченої пунктом 8.5 договору поставки, є можливим виключно за умови доведення факту укладення покупцем договорів із третіми особами з метою компенсації вартості товару, не поставленого за умовами основного договору поставки, за ціною, що перевищує погоджену сторонами. При цьому придбання товару за аналогічною або нижчою ціною позбавляє особу права на стягнення відповідних сум як збитків.
5.77. Суд зазначає, що частиною третьою статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до частини другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
За приписами частини першою статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
За змістом даної норми кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Також, колегія суддів зазначає, що у статті 79 Господарського процесуального кодексу України встановлений стандарт доказування "вірогідності доказів", який, на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, відповідно до наведеного стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
У силу вказаної норми процесуального права наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить про те, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, аніж протилежний.
Подібні за змістом висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 908/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
5.78. Натомість суд апеляційної інстанції, формально підійшовши до оцінки наданих доказів, обмежився констатацією того, що Позивач не довів факту придбання товару за найменшою можливою ціною та вжиття заходів для мінімізації збитків. Такий підхід призвів до необґрунтованого перекладення тягаря доказування обставин, що мають значення для справи, на Позивача. У такий спосіб суд апеляційної інстанції фактично вдався до концепції "негативного доказу".
5.79. У постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що концепція негативного доказу сама по собі порушує принцип змагальності, оскільки допускає можливість вважати доведеним твердження позивача через відсутність спростування цього твердження відповідачем.
5.80. З огляду на викладене, Суд відхиляє доводи Відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, щодо покладення саме на Позивача обов'язку доведення факту придбання товару за найменшою можливою ціною та вжиття заходів для мінімізації збитків. Така позиція суперечить підходу щодо розподілу тягаря доказування, за яким саме сторона, що посилається на обставини, які виключають чи обмежують її відповідальність, зобов'язана їх довести. При цьому, відповідно до принципу добросовісності, саме Відповідач має доводити наявність підстав для звільнення від відповідальності чи зменшення її обсягу.
5.81. Також Східний апеляційний господарський суд наголосив на необхідності доведення існування обставин, які фактично виходять за межі предмета доказування, обумовленого змістом пункту 8.5 договору поставки.
Так, суд апеляційної інстанції вказав на необхідності доведення: 1) підтвердження вимушеності укладення Позивачем у кінці жовтня 2020 року договорів поставки з іншими контрагентами, 2) наявності у Позивача зобов'язань перед третіми особами щодо постачання придбаного у ФГ "Криничне" товару, 3) впливу недопоставки на загальну господарську діяльність підприємства (зупинки виробництва, застосування штрафів, неефективності завантаженості виробничих ліній, складів тощо), а також 4) економічного зіставлення шкоди від закупівлі товару за вищою ціною та можливих негативних наслідків від відсутності такої закупівлі.
5.82. Втім такий підхід не відповідає погодженому сторонами договору способу визначення причинно-наслідкового зв'язку та складу збитків.
5.83. Суд наголошує, що пункт 8.5 договору поставки прямо встановлює, що у разі неналежного виконання постачальником своїх зобов'язань щодо поставки продукції, покупець має право здійснити закупівлю аналогічного товару в іншого постачальника, а понесені витрати у зв'язку з такою заміною підлягають компенсації як збитки.
Отже, з огляду на положення договору та висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14.06.2023 у справі № 911/683/21, юридично значущим у межах даного спору є доведення саме того, що витрати на заміщення товару були безпосередньо зумовлені порушенням умов договору постачальником, а не оцінка комерційної ефективності або господарської поведінки Позивача.
5.84. Крім того, ТОВ "Сателлит" у позовній заяві прямо зазначало, що придбання ним соняшнику було обумовлено необхідністю забезпечення виключно власного виробництва - як підприємства, що займається переробкою сировини для виробництва олії. Така обставина виключає необхідність доведення наявності в нього зобов'язань перед іншими суб'єктами господарювання щодо постачання відповідного зерна, а також підтвердження негативних наслідків у вигляді зупинки підприємства, простоїв чи штрафних санкцій.
У цьому випадку саме по собі зростання витрат на закупівлю сировини внаслідок порушення зобов'язання постачальником прямо впливає на економічні результати господарської діяльності підприємства Позивача, в тому числі на показники рентабельності та збитковості, та становить належну правову основу для розгляду вимоги про відшкодування відповідних збитків відповідно до положень статті 22 Цивільного кодексу України.
5.85. Таким чином, у межах розгляду даного спору про наявність підстав для відшкодування збитків, Суд виходить із того, що для встановлення їх реальності та причинного зв'язку у цій справі є достатнім доведення того, що порушення з боку постачальника призвело до необхідності здійснення Позивачем витрат на придбання аналогічного товару в інших контрагентів, а понесені витрати відповідають погодженому сторонами у пункті 8.5 договору поставки порядку визначення збитків.
Інші обставини, на які посилається апеляційний господарський суд як на умови доведеності збитків, зокрема наявність у Позивача зобов'язань перед третіми особами, застосування до нього штрафних санкцій чи припинення господарської діяльності, не випливають з умов пункту 8.5 договору поставки та не передбачені законодавством як обов'язкові для підтвердження збитків у подібній ситуації та, як наслідок, не мають юридичного значення для вирішення цього спору по суті.
5.86. Ураховуючи викладене, Суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо доведеності Позивачем наявності передбачених пунктом 8.5 договору поставки правових підстав для стягнення збитків у заявленому розмірі.
Натомість висновки суду апеляційної інстанції, якими вказано про недоведеність реальності збитків та наявності причинно-наслідкового зв'язку, є помилковими, оскільки не враховують погодженого сторонами механізму визначення відповідальності, а також підходу, сформульованого у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 14.06.2023 у справі № 911/683/21.
5.87. З огляду на викладене, Суд визнає необґрунтованими доводи Відповідача, наведені у відзиві на касаційну скаргу із посиланням на практику Верховного Суду, оскільки такі доводи не спростовують установлених судом першої інстанції обставин щодо наявності складу цивільного правопорушення, правильності застосованого до них норм матеріального права та не узгоджуються з положеннями чинного законодавства щодо розподілу тягаря доказування, природи відшкодування шкоди та принципу добросовісності, який є складовою засад приватного права, закріплених у статті 3 Цивільного кодексу України.
5.88. Це свідчить про обґрунтованість доводів ТОВ "Сателлит", заявлених на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.89. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального права та без урахування правових підходів, сформульованих судом касаційної інстанції, що є підставою для її скасування та залишення в силі рішення місцевого господарського суду.
Щодо аргументів про неправильне застосування судами статей 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України при розгляді заяв про відшкодування витрат на правничу допомогу.
5.90. Відповідно до частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
5.91. За змістом частини першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною другою цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
5.92. Згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
5.93. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
5.94. З огляду на встановлення касаційним судом наявності підстав для скасування постанови Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 та залишення в силі рішення Господарського суду Луганської області від 14.11.2024 у справі № 913/333/24, яким позовні вимоги було задоволено, відсутні правові підстави для відшкодування відповідачу витрат на правничу допомогу, понесених ним у судах першої та апеляційної інстанцій.
5.95. У зв'язку з цим Суд вважає обґрунтованим скасування постанови Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 в частині вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, а також залишення в силі додаткового рішення Господарського суду Луганської області від 28.11.2024, яким у задоволенні відповідної заяви Відповідача було відмовлено.
Також підлягає скасуванню додаткова постанова Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у цій же справі, якою частково задоволено заяву про відшкодування витрат Відповідача на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, а в задоволенні такої заяви слід відмовити, оскільки у Відповідача відсутнє право на компенсацію витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.
5.96. За таких обставин доводи ФГ "Криничне,викладені у касаційних скаргах щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а також про наявність підстав для задоволення поданих ним заяв про відшкодування витрат на правничу допомогу в повному обсязі, є необґрунтованими, і Суд відмовляє в задоволенні відповідних скарг.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
6.2. Так відповідно до частин першої-п'ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.3. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.4. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.5. Частина перша статті 309 Господарського процесуального кодексу України надає суду касаційної інстанції право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.6. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
6.7. За приписами статті 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
6.8. За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційні скарги ФГ "Криничне" не підлягають задоволенню, а касаційні скарги "Сателлит" слід задовольнити, підлягає скасуванню: 1) постанова Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2025, з залишенням в силі рішення Господарського суду Луганської області від 14.11.2024 у справі № 913/333/24; 2) постанова Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2025, з залишенням в силі додаткового рішення Господарського суду Луганської області від 28.11.2024 у справі № 913/333/24; 3) додаткова постанова Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у справі № 913/333/24.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
7.2. З огляду на задоволення касаційної скарги, сплачений ТОВ "Сателлит" судовий збір за подання касаційних скарг підлягає стягненню з ФГ "Криничне" на користь ТОВ "Сателлит".
Керуючись статтями 129, 240, 300, 301, 308, 309, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
1. Касаційні скарги Фермерського господарства "Криничне" залишити без задоволення.
2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит" задовольнити.
3. Скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2025, залишивши в силі рішення Господарського суду Луганської області від 14.11.2024 у справі № 913/333/24.
4. Скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2025, залишивши в силі додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 28.11.2024 у справі № 913/333/24.
5. Скасувати додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у справі № 913/333/24.
6. Стягнути з Фермерського господарства "Криничне" (вул. Міловська, буд. 68-А, смт. Мілове, Старобільський район Луганської області, 92500, ідентифікаційний код 32064945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит" (вул. Євгена Коновальця, буд. 32-Б, офіс 1019, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код 13501985) витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 239 292,20 грн.
7. Доручити Господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді Н. Багай
І. Берднік