адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
04.06.2025 Справа № 917/633/25
м. Полтава
Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І.,
розглянувши матеріали за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УНАСОЛАР СЕРВІС», вул. Тарасівська, 10 А, оф 1, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 44180768
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АБРІС РЕЙ», просп. Свободи, 2, кв. (офіс) 14, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 45058773
про стягнення 192 862,50 грн
без виклику представників сторін
СУТЬ СПОРУ: 28.03.2025 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «УНАСОЛАР СЕРВІС» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АБРІС РЕЙ» про стягнення коштів за договором субпідряду від 26.11.2024 № 2024/2611-11.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач не приступив до виконання обумовлених договором робіт, вартість яких була частково сплачена позивачем в якості попередньої оплати, чим порушив умови договору, а після розірвання цього договору одержані кошти не повернув.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2025 для розгляду даної справи визначено суддю Пушка І.І.
Згідно з ухвалою від 02.04.2025 суд залишив позовну заяву без руху відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України. Позивачеві надано строк для усунення недоліків позовної заяви не пізніше трьох днів з моменту вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
07.04.2025 суд отримав від позивача заяву про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог.
Згідно з ухвалою від 10.04.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/633/25, вирішив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвала про відкриття провадження у справі сторонам була доставлена в електронному вигляді до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» 10.04.2025 о 19:04 год., що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа.
Таким чином, судом було вчинено всі можливі за даних обставин дії щодо належного повідомлення учасників справи про спір, що розглядається. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про відкриття судового провадження у даній справі.
Як встановлено судом, позивач і відповідач мають зареєстровані електронні кабінети у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, відповідно ухвала суду від 10.04.2025 про відкриття провадження у справі була доставлена в електронному вигляді до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» 10.04.2025 о 19:04 год., що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа, залученими до матеріалів справи.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи вважається днем вручення судового рішення. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З огляду на приписи ч. 6 ст. 242 ГПК України вважається, що сторони ухвалу про відкриття провадження у справі отримали 11.04.2025.
В ухвалі від 10.04.2025 суд запропонував відповідачу не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі надати суду відзив на позов. У встановлений судом строк відповідач відзиву на позов не подав. Строк на подання відзиву на позовну заяву закінчився 29.04.2025.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки необхідних для вирішення спору доказів у справі достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Суд, розглянувши матеріали справи, ВСТАНОВИВ:
26 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УНАСОЛАР СЕРВІС» (далі - Позивач, Генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АБРІС РЕЙ» (далі - Відповідач, Субпідрядник) був укладений Договір субпідряду № 2024/2611-11 (далі - Договір).
Сторони в Договорі, зокрема, погодились, про такі умови:
Відповідно до умов п. 1.1. Договору Субпідрядник приймає на себе зобов'язання в строки і на умовах, передбачених Договором, виконати роботи по встановленню комплекту обладнання дахової сонячної електростанції на будівлю ЛІЦЕЮ № 141 ОСВІТНІ РЕСУРСИ ТА ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ТРЕНІНГ ДНІПРОВСЬКОГО РАЙОНУ м. Києва за адресою : м. Київ, б-р Ігоря Шамо, 5, а Генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити згідно з умовами Договору належним чином виконані Роботи.
Згідно з п. 1.3. Договору роботи виконуються з використанням обладнання та матеріалів Генпідрядника та Субпідрядника. Обладнання Генпідрядника передається Субпідряднику згідно з Актом приймання-передачі обладнання в монтаж.
П. 2.1. Договору передбачає, що вартість Робіт за Договором складає 385 725,00 грн. (триста вісімдесят п'ять тисяч грн. 00 коп.), без ПДВ, згідно Додатку № 1 до цього Договору.
Відповідно до п. 2.2 Договору, оплата за Договором проводиться Генпідрядником в національній валюті України у формі безготівкового розрахунку, шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок Субпідрядника в наступному порядку:
2.2.1. Попередня оплата у розмірі 50 % (п'ятдесят відсотків) від вартості Робіт оплачується Позивачем протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання Сторонами Договору;
2.2.2. Остаточний розрахунок проводиться Генпідрядником (Позивачем) виходячи з фактичної вартості Робіт за Актом, підписаним Сторонами згідно з підпунктом 1.4.1. Договору, або за всіма Актами, підписаними Сторонами згідно з підпунктом 1.4.2. Договору, зменшеної на суму оплаченої Генпідрядником попередньої оплати. Строк остаточного розрахунку - протягом 5 (п'яти) банківських днів здати виконання Робіт в повному обсязі, визначеної згідно з підпунктами 14,1. -1,4.2. Договору;
Строк виконання Робіт, протягом якого Субпідрядник повинен виконати та здати Генпідряднику всі Роботи, передбачені умовами Договору, становить 30 (тридцять) робочих днів з дати передачі Генпідрядником Субпідряднику проектної документації в обсязі, необхідному для виконання Робіт, оплати авансового платежу та отримання Субпідрядником Обладнання від Генпідрядника в повному обсязі (п.3.1.).
Відповідно п. 3.2. Договору при виникненні обставин, що не залежать від Субпідрядника, але перешкоджають виконанню Робіт у встановлений строк, Субпідрядник може ставити перед Генпідрядником питання про перегляд цього строку шляхом укладання додаткової угоди до Договору. Обставинами, які перешкоджають виконанню Робіт у встановлений строк і дають Субпідряднику право пропонувати Генпідряднику перегляд цього строку, є:
- дія обставин непереборної сили (форс-мажору);
- зміна обсягів і складу Робіт за угодою Сторін;
- несвоєчасна та не в повному обсязі (комплектації) обладнання від Генпідрядника;
- несвоєчасна передача затвердженої в установленому порядку проектної документації.
Пункт 3.3. Договору передбачає, що Субпідрядник повинен негайно, письмово сповістити Генпідрядника про неможливість дотримання строку виконання Робіт у зв'язку з обставинами, вказаними у пункті 3.2. Договору.
Пункт 7.3. Договору передбачає, що при порушенні з вини Субпідрядника строку виконання Робіт більш, ніж на 15 (п'ятнадцять) календарних днів, Генпідрядник має право відмовитися від Договору та вимагати відшкодування збитків і повернення попередньої оплати. В цьому випадку Субпідрядник зобов'язаний протягом 3(трьох) банківських днів, які відлічуються від дати отримання відповідної вимоги від Генпідрядника, повернути Генпідряднику в повному обсязі всі грошові кошти, які були сплачені Генпідрядником за Договором в якості попередньої оплати, а також сплатити Генпідряднику штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від вартості Робіт, проценти за користування чужими коштами у розмірі 30% (тридцять відсотків) річних від суми сплачених Генпідрядником в якості попередньої оплати грошових коштів та відшкодувати Генпідряднику нанесені у зв'язку з порушенням Договору збитків.
Дострокове розірвання Договору може мати місце за згодою Сторін або на підставах, передбачених Договором та/або чинним законодавством України, з відшкодуванням збитків винною Стороною, безумовним поверненням Субпідрядником Генпідряднику грошових коштів, отриманих Субпідрядником за невиконані Роботи, та оплатою Генпідрядником фактично виконаних Робіт (п.9.2.).
П.9.3.2. Договору передбачено право Генпідрядника без укладення додаткової угоди до Договору розірвати Договір в односторонньому порядку, зокрема, у випадку порушення субпідрядником з його вини строку виконання робіт більше, ніж на 15 робочих днів.
Сторона, яка прийняла рішення про розірвання Договору в односторонньому порядку, повідомляє про це письмово іншу Сторону не менше, ніж за 10 (десять) календарних дня до дати розірвання Договору (п.9.5.).
На виконання умов договору позивач сплатив відповідачу аванс у розмірі 50% від вартості робіт в розмірі 192 862,50 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №2208 від 13.12.2024. Факт отримання зазначених коштів відповідачем не заперечується.
Як зазначає позивач, станом на момент подання цього позову, роботи так і не були розпочаті, що є порушенням умов договору.
03.02.2025 року позивач направив відповідачу повідомлення № 03-02/25 від 03.02.20225 про розірвання Договору субпідряду № 2024/2611-11 від 26 листопада 2024 року ТОВ «АБРІС РЕЙ» та вимогу про повернення суми авансу. Опис вкладення в цінний лист від 03.02.2025 та накладна № 0103285078931 від 03.02.2025, видані відділенням поштового зв'язку, свідчать про відправлення відповідачу зазначених документів, копії залучені до матеріалів справи. Повідомлення про розірвання Договору та вимога про повернення суми авансу отримані відповідачем 11.02.2025, що підтверджується інформацією з сайту Укрпошта за номером накладної №0103285078931.
Ухвалюючи рішення за заявленими позовними вимогами суд приймає до уваги такі обставини.
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного Договору субпідряду № 2024/2611-1 від 26.11.2024.
Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник (ч1 ст. 838 ЦК України).
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).
Таким чином зі змісту вказаної норми випливає, що замовник має оплатити підряднику лише ту роботу, яка була виконана підрядником належним чином та в строк, визначений договором.
Зі змісту вказаних вище норм ЦК України також випливає, що обов'язок замовника оплатити виконану підрядником роботу кореспондується з обов'язком прийняти таку роботу після її фактичного виконання та пред'явлення підрядником для прийняття в установленому порядку.
На виконання договору сторонами узгоджено конкретний перелік робіт, місце проведення робіт, строки їх виконання, вартість.
Загальні умови виконання зобов'язання викладені в ч. 1 ст. 526 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Згідно статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Відповідач не надав будь-яких доказів, які б свідчили про фактичне виконання ним робіт, визначених Договором в установлений Договором строк, а також те, що він приступив до виконання робіт.
Судом встановлено, що листом від 03.02.2025 року № 03-02/25 позивач повідомив відповідача про відмову від Договору в односторонньому порядку.
Отримання вказаного повідомлення відповідачем підтверджується наданою позивачем інформацією з офіційного сайту акціонерного товариства «Укрпошта».
Договір може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.
Відповідна правова позиція була викладена, зокрема, в п. 8.5 - 8.7 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2021 у справі № 910/10233/20.
Ст. 204 ЦК України встановлює презумпцію дійсності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Докази визнання недійсним здійсненого позивачем правочину (односторонньої відмови від Договору субпідряду) надані суду не були.
За таких обставин, Договір субпідряду №2024/2611-1 від 26.11.2024 є припиненим з моменту отримання відповідачем повідомлення від 03.02.2025 року №03-02/25 (11.02.2025), в зв'язку з реалізацією позивачем свого права на односторонню відмову від договору.
Частинами 2, 3 ст. 653 ЦК України визначено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Відповідно до положень ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч.1). Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2). Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Враховуючи правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20 (з посиланням на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №910/17235/20), відмова замовника від договору підряду є підставою для задоволення вимоги про повернення невикористаної частини авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов'язанні) відповідно до вимог ст.1212 ЦК Кодексу.
За таких обставин, після розірвання сторонами договору правова підстава для утримання відповідачем суми попередньої оплати відпадала, у зв'язку з чим вимога про повернення грошових коштів у розмірі 192 862,25,00 грн є правомірною.
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В зв'язку з викладеним суд дійшов висновку, що в даному випадку позивач довів, що відповідач не приступив до виконання обумовлених договором робіт, вартість яких була частково сплачена позивачем, чим порушив умови договору, вподальшому, в зв'язку з односторонньою відмовою від договору підстава внесення авансу відпала, тому позовні вимоги слід задовольнити повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить із наступного.
Між Адвокатом Ткачук Юлією Віталіївною та ТОВ «УНАСОЛАР СЕРВІС» укладено Договір про надання правової допомоги № 17/02-25 від 17.02.2025року.
Відповідно до п. 1.1. Договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати правову (правничу, юридичну) допомогу щодо стягнення заборгованості з ТОВ «АРБІС РЕЙ» в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а клієнт зобов'язується сплатити адвокату гонорар з надання правової допомоги.
Згідно з п. 4.2. Договору гонорар за цим договором складається з суми вартості всієї наданої правової допомоги (послуг) клієнту з розрахунку 5000,00 грн за одну годину надання правової (правничої) допомоги.
Позивачем видано ордер адвокату Ткачук Ю.В. від 17.02.2025 серія АА № 1183221.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу позивачем наданий акт надання правової допомоги від 24.02.25.
Як вбачається з акту (детальний опис наданих послуг) адвокат надав клієнту такі юридичні послуги: консультування клієнта, підготовка, складання та подання до суду позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ «АРБІС РЕЙ»; кількість годин - 4; вартість послуг 20 000,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).
Згідно зі ст.26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині 4 статті 129 ГПК України, згідно приписів якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим, у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Разом з цим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Така правова позиція викладена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 908/2348/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Аналіз наведених норм статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Верховний Суд вказав, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Поряд з тим, суд зазначає, що, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
При визначені розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу суд виходив з конкретних обставин справи, зокрема ціни позову, також взяв до уваги ту обставину, що спір у цій справі для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми. Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які належать дослідженню адвокатом, і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.
В контексті викладеного, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який відповідає вищевказаним критеріям, у даній справі, за представництво інтересів позивача, складає 20000 грн, які відповідно до приписів п.3 ч. 4 ст. 129 ГПК України належить покласти на відповідача.
Сплачений позивачем судовий збір в силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладається на відповідача в розмірі 2422,40 з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 в зв'язку з поданням позовної заяви в електронному вигляді через систему «Електронний суд».
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні з позовною заявою до суду, позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 3789,91 грн, що підтверджується наявною у справі платіжною інструкцією, а також випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, сформованою за допомогою механізму централізованого отримання виписок з Державної казначейської служби України щодо сплати судового збору у комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду». Таким чином, різниця між сплаченим, та належним до сплати судовим збору складає 1367,51 грн.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
За таких обставин, питання про повернення надлишково сплаченої суми судового збору (1367,51 грн) буде вирішено судом після звернення позивача з відповідним клопотанням, в порядку приписів ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 73-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247, 252 ГПК України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АБРІС РЕЙ», просп. Свободи, 2, кв. (офіс) 14, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 45058773 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УНАСОЛАР СЕРВІС», вул. Тарасівська, 10 А, оф 1, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 44180768: 192 862,50 грн авансового платежу; 2422,40 грн - витрат на сплату судового збору; 20 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Пушко І.І.