65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"26" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3073/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.
розглянувши справу №916/3073/24
За позовом: Заступника керівника Херсонської обласної прокуратури (65082, м.Одеса, вул. Софіївська, 19, код ЄДРПОУ 04851120)
До відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю “ВК ІНТЕГРАЛ» (82200, Львівська обл., м.Трускавець, вул.Стебницька, 51, код ЄДРПОУ 41193313); Генічеської міської військової адміністрації (75023, Херсонська обл., Херсонський р-н, с.Музиківка, вул. 40 років Пекремоги, буд.33); Генічеської міської ради (75500, Херсонська обл., Херсонський р-н, м.Генічеськ, вул.Міська, буд.8, код ЄДРПОУ 35248359)
про: визнання незаконним рішення, визнання договору недійсним, скасування державної реєстрації, зобов'язання вчинити певні дії
Представники:
Від прокуратури: Кущ В.Г., посвідчення
Від Товариства з обмеженою відповідальністю “ВК ІНТЕГРАЛ»: не з'явився
Від Генічеської міської військової адміністрації: Станчук А.Ю., самопредставництво
Від Генічеської міської ради: Станчук А.Ю., самопредставництво
Встановив: В провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа №916/3073/24 за позовом Заступника керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВК ІНТЕГРАЛ», Генічеської міської військової адміністрації, Генічеської міської ради про: визнання незаконним та скасування п.2 рішення Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області від 22.03.2019р. №938 “Про укладання договору оренди»; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки комунальної власності площею 110,7811 га з кадастровим номером 6522185200:11:012:0147, яка розташована по вул.Берегова, земельна ділянка 3Б в с.Стрілкове Генічеського району Херсонської області , укладеного 22.03.2019р. з ТОВ “ВК ІНТЕГРАЛ» , який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №31855379 від 30.05.2019р.; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.06.2019р. індексний номер 47196881 та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації речового права оренди номер запису про інше речове право 31855379, з одночасним припиненням ТОВ “ВК ІНТЕГРАЛ» права оренди на земельну ділянку площею 110,7811 га з кадастровим номером 6522185200:11:012:0147 , яка розташована по вул.Берегова, земельна ділянка 3Б в с.Стрілкове Генічеського району Херсонської області; зобовязання ТОВ “ВК ІНТЕГРАЛ» повернути Генічеській міській раді земельну ділянку площею 110,7811 га з кадастровим номером 6522185200:11:012:0147 , яка розташована по вул.Берегова, земельна ділянка 3Б в с.Стрілкове Генічеського району Херсонської області.
Ухвалою Господарського суду Одеської області (суддя Рога Н.В.) від 08.04.2025р. заявлено самовідвід від розгляду справи №916/3073/24 за позовом Заступника керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВК ІНТЕГРАЛ», Генічеської міської військової адміністрації, Генічеської міської ради про визнання незаконним рішень, визнання договору недійсним, скасування державної реєстрації, зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно до статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 32, 40 Господарського процесуального кодексу України, пункту 10.6.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, затверджених рішенням зборів суддів від 20.03.2025 №17-01/2025, призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/3073/24 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2025р. справу №916/3073/24 передано на розгляд судді Д'яченко Т.Г.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.04.2025р. прийнято справу №916/3073/24 до провадження суддею Д'яченко Т.Г. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом сторін. Підготовче засідання у справі призначено на "12" травня 2025 р. о 11:20. Викликано представників учасників справи та прокурора у підготовче засідання, призначене на 12.05.2025р. о 11:20.
12.05.2025р. судом, без оформлення окремого документа, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26 травня 2025р. о 12:00, із викликом учасників справи у судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.05.2025р. повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю “ВК ІНТЕГРАЛ» про судове засідання по розгляду справи по суті, яке відбудеться "26" травня 2025 р. о 12:00. Викликано представників учасників справи у судове засідання, призначене на 26.05.2025р. о 12:00.
Прокуратура підтримує поданий позов та просить суд його задовольнити у повному обсязі.
Товариством з обмеженою відповідальністю “ВК ІНТЕГРАЛ» за час розгляду справи надавались заперечення проти позову.
Генічеська міська військова адміністрація заперечувала проти позову.
Генічеська міська рада заперечувала проти позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників Генічеської міської військової адміністрації та Генічеської міської ради, суд встановив.
В обґрунтування поданого позову, прокурором було зазначено суду, що 18.12.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю “ВК ІНТЕГРАЛ» за договором купівлі-продажу придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна клініка відновного лікування» павільйон загальною площею 11,6 кв.м. та Договір купівлі-продажу зареєстровано в реєстрі за № 1244 від 18.12.2017, посвідчено Скрипченко А.Д. приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу.
У зв'язку із переходом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВК ІНТЕГРАЛ» права власності на будівлю, рішенням сесії Стрілківської сільської ради від 22.03.2019 №937, припинено право користування земельною ділянкою Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна клініка відновного лікування» та укладено угоду про розірвання договору оренди, в частині об'єкта оренди.
Як було зазначено прокурором, пунктом 2 сесії Стрілківської сільської ради від 22.03.2019 № 938 вирішено укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю “ВК ІНТЕГРАЛ» договір оренди землі на ділянку площею 110,7811 га з кадастровим номером 6522185200:11:012:0147, яка розташована по вулиці Берегова, 3 «Б», село Стрілкове Генічеського району Херсонської області на території Стрілківської сільської ради із земель оздоровчого призначення для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів (06.01), строк дії договору 49 років.
На підставі вказаного рішення, 22.03.2019 укладено договір оренди земельної ділянки площею 110,7811 га з кадастровим номером 6522185200:11:012:0147. Пунктом 4 договору визначено, що на земельній ділянці відсутні будинки, будівлі та інші об'єкти.
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором виконавчого комітету Генічеської міської ради Пікуль О.О. 30.05.2019 за номером 31855379 вчинено запис про державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю “ВК ІНТЕГРАЛ» на земельну ділянку площею 110,7811 га з кадастровим номером 6522185200:11:012:0147.
Посилаючись на положення ст. 125, ст. 12, ст. 116, ст. 124, ст. 134, ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, прокурором було зазначено, що земельну ділянку в оренду Товариства з обмеженою відповідальністю “ВК ІНТЕГРАЛ» передано із порушенням вимог земельного законодавства.
За посиланням прокурора, Рішення сесії Стрілківської сільської ради від 22.03.2019 № 938 прийнято на підставі ст. 120 ЗК України, яка не могла застосовуватися до правовідносин землекористування земельною ділянкою площею 110, 7811 га, за умови переходу прав власності на нерухоме майно площею 11,6 кв.м.
Як вказує прокурор, спірним рішенням Стрілківська сільська рада надала Товариству з обмеженою відповідальністю “ВК ІНТЕГРАЛ» земельну ділянку на позаконкурентній основі для будівництва та обслуговування санаторно оздоровчих закладів, а не для використання земельної ділянки безпосередньо під розташованим на ній об'єктом нерухомого майна (павільйону) та необхідної для його обслуговування.
Таким чином, як вказує прокурор, у випадку належного застосування у правовідносинах статті 120 Земельного кодексу України після переходу права власності на об'єкт нерухомого майна мала відбутись зміна чинного договору виключно у вигляді заміни орендаря без зміни інших істотних умов. Водночас, фактичні обставини передачі земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю “ВК ІНТЕГРАЛ» та укладення договору 22.03.2019 свідчать про те, що відбулось укладення нового договору оренди.
Прокурором було зазначено суду, що новий договір від 22.03.2019 укладено не на умовах договору попереднього землекористувача.
Відповідно до п.8, Договір укладено на 49 років з моменту його підписання, відповідно строк дії договору становить до 2068 року, тоді як строк дії первинного договору (від 10.03.2006) до 2055
Про неможливість застосування статті 120 Земельного кодексу України до орендних відносин, що виникли у Товариства з обмеженою відповідальністю “ВК ІНТЕГРАЛ» також вказує і вид використання земельної ділянки. Як пояснює прокурор, попереднім її користувачем, ділянка набувалася у складі цілісного масиву площею 353 га, який передавався відповідно до містобудівної документації для комплексної забудови морського узбережжя Арабатської стрілки рекреаційними закладами (комплексом).
В обґрунтування поданого позову, прокурором було зазначено, що фактична заміна сторони договору не може призвести до погіршення умов передачі земель комунальної власності не для цілей визначених законом і індивідуально-правовим актом, та не може призвести до збільшення строку оренди, а укладення нового договору від 22.03.2019, в порушення приписів законодавства, призвело до таких наслідків чим порушило інтереси держави
Одночасно, Товариство з обмеженою відповідальністю “ВК ІНТЕГРАЛ» після придбання у власність нерухомого майна площею 11,6 кв.м мало право на отримання у власність або у користування ділянку, на якій знаходиться нерухоме майно, та ділянку, яка є необхідною для обслуговування цього майна. Сільська рада надала в оренду земельну ділянку площею 110 га у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно загальною площею 11,6 кв.м, тобто площа земельної ділянки в 410 разів перевищує площу майна, водночас, враховуючи, що з Товариством з обмеженою відповідальністю “ВК ІНТЕГРАЛ» укладено новий договір оренди земельної ділянки, в порушення вищевказаних норм, на час передачі ділянки у користування нормативна грошова оцінка ділянки не проведена.
За посиланням прокурора, для визначення розміру орендної плати Стрілківською сільською радою застосовано нормативну грошову оцінку, виготовлену за 13 років до укладення договору оренди, та вищевказане є порушенням вимог Закону України «Про оцінку земель» та внаслідок застосування для визначення розміру орендної плати заниженої нормативної грошової оцінки місцевий бюджет може недоотримувати значні кошти.
Ґрунтуючи поданий позов, прокурор зазначав, що право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю “ВК ІНТЕГРАЛ» на ділянку з реєстраційним номером 31855379 зареєстровано на підставі договору оренди від 22.03.2019, підлягає визнанню недійсним, право оренди на вказаний об'єкт нерухомості має бути припинено шляхом скасування державної реєстрації права оренди та з наведеного вбачається, що рішення державного реєстратора індексний номер 47196881 від 04.06.2019 про реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю “ВК ІНТЕГРАЛ» також підлягає скасуванню, з одночасним припиненням речового права, зареєстрованого на об'єкт нерухомості.
Також, прокурором було зазначено суду, що встановлено порушення вимог земельного законодавства та інтересів Генічеської об'єднаної територіальної громади, внаслідок прийняття рішення № 938 від 22.03.2019 Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області про укладення договору оренди з Товариством з обмеженою відповідальністю “ВК ІНТЕГРАЛ».
Стрілківська сільська рада (код ЄДРПОУ 26283863) є реорганізованою відповідно до територіальної реформи, шляхом приєднання до Генічеської міської ради у 2021 році та на сьогодні село Стрілкове та відповідна територіальна громада входить до складу Генічеської об'єднаної територіальної громади, від імені якої діє Генічеська міська рада, яка є правонаступником Стрілківської сільської ради, таким чином, на переконання прокурора, спірна земельна ділянка є комунальною власністю Генічеської об'єднаної територіальної громади в особі Генічеської міської ради.
Надаючи відзив, Генічеською міською військовою адміністрацією було зазначено суду, що Генічеська міська військова адміністрація є тимчасовим державним органом, який здійснює свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування (ч.1 та 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»), не є та не може вважатися правонаступником а ні Стрілківської сільської ради, а ні Генічеської міської ради.
Враховуючи, що Генічеська міська військова адміністрація була створена через декілька років після виникнення правових підстав (прийняття оскаржуваного рішення сільської ради та укладення оспорюваного договору оренди) для звернення до суду із зазначеним позовом та безумовно буде припинена без створення правонаступників згідно ч.8 ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» - позиція прокурора, на думку цього відповідача, щодо залучення Генічеської міської військової адміністрації у справу № 916/3073/24 як окремої сторони - є необґрунтованою.
Надаючи відзив, Генічеська міська рада зазначала, що вона як юридична особа публічного права та її виконавчі органи з моменту як повноваження ради став виконувати начальник Генічеської МВА здійснює свою діяльність виключно на території, підконтрольній ЗСУ, отже з об'єктивних підстав не мала та не може мати доступу як до місця розташування спірної земельної ділянки, так і до документації щодо її відведення та передачі в оренду, які перебувають та території тимчасово окупованої Генічеської громади.
Генічеська міська рада (код ЄДРПОУ 35248359), як юридична особа публічного права не припиняла та не призупиняла своєї діяльності, а лише (відповідно Постанови ВРУ 03.11.2022 р. № 2706-ІХ та ч. 2 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану») змінила свого керівника - ним став начальник Генічеської міської військової адміністрації.
За посиланням відповідача, прокурором у позовній заяві не надано належного із посиланням на норми законодавства обґрунтування підстав його звернення із позовом до Генічеської міської ради щодо спору про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, яка згідно даних реєстру прав власності належить Стрілківській сільській раді, яка також є стороною оспорюваного договору та автором оскаржуваного рішення сесії сільської ради, а лише констатовано, що «Стрілківська сільська рада, код ЄДРПОУ 26283863, є реорганізованою відповідно до територіальної реформи шляхом приєднання до Генічеської міської ради у 2021 році.
На сьогодні село Стрілкове та відповідна територіальна громада входить до складу Генічеської об'єднаної територіальної громади від імені якої діє Генічеська міська рада, яка є правонаступником Стрілківської сільської ради. Таким чином, спірна земельна ділянка є комунальною власністю Генічеської об'єднаної територіальної громади в особі Генічеської міської ради».
Надаючи відзив на позовну заяву, Товариством з обмеженою відповідальністю “ВК ІНТЕГРАЛ» було зазначено суду, що спірна земельна ділянка була сформована та перебувала на праві оренди у попереднього землекористувача до виникнення права власності на об'єкт нерухомого майна.
Попереднє орендне використання спірної земельної ділянки зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю «МКВЛ» тривало впродовж проміжку часу з 10.03.2006 року до 22.03.2019 року, при цьому, у 2017 році Товариство з обмеженою відповідальністю «МКВЛ» відчужило павільйон, що розташовувався на такій спірній земельній ділянці.
За твердженням цього відповідача, фактично на момент набуття у власність павільйону (18.12.2017 року) земельна ділянка-0147, на якій він розташовувався внаслідок розширення меж села Стрілкове, Генічеського району Херсонської області, перейшла з державної форми власності у комунальну.
Таким чином, як вказує відповідач, з урахуванням зазначених об'єктивних складнощів, які пов'язувалися із обставиною неможливості автоматичного переходу права орендного використання спірної земельної ділянки у 2017 році від Товариства з обмеженою відповідальністю «МКВЛ» до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВК ІНТЕГРАЛ» за Договором оренди від 10.03.2006 року при практичній реалізації положень ст. 120 ЗК України, з огляду на необхідність узгодження волі як попереднього орендаря, так і волі дійсного власника земельної ділянки як орендодавця в особі Стрілківської сільської ради, направленої на внесення змін до існуючого договору оренди, а також враховуючи обставину значної мінливості на той період часу чинного земельного законодавства, пов'язаного, в тому числі, із проведенням адміністративно-територіальної реформи, за наслідком якої змінилася форма власності земельної ділянки та і законний розпорядник, для відповідача було об'єктивно неможливим здійснити оперативне оформлення свого права землекористування у вигляді оренди щодо спірної земельної ділянки на якій розташовувався павільйон, одразу після набуття у власність останнього.
Відповідно до Договору оренди землі № 4 від 22.03.2019р., який був укладений за наслідком волевиявлення належного розпорядника відповідної спірної земельної ділянки, остання надавалася в оренду для її використання за цільовим призначенням, для визначеної у договорі мети у вигляді розміщення реабілітаційно-оздоровчого комплексу та об'єктів його інфраструктури (оздоровчі комплекси, термальні та питні свердловини), на строк 49 років, із встановленням розміру щорічної орендної плати у розмірі 1 % нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що дорівнював сумі 166581,94 грн., з урахуванням щорічної індексації розміру нормативно-грошової як базису для визначення розміру орендної плати.
За поясненнями відповідача, правовий правопорядок в України діє на основоположному принципі верховенства права узгодженого із правовою максимою, що ніхто не може бути примушений робити те, що прямо не передбачено законодавством (ст.19 Конституції України). Іншими словами, відповідне положення встановлює основу правового правопорядку в Україні за яким для фізичних та юридичних осіб приватного права при реалізації своїх законних прав дозволено все, що прямо не заборонено.
Спосіб, який використовував відповідач для набуття земельних прав на спірну земельну ділянку, земельним законодавством не був заборонений. До того ж розірвання Договору оренди між попередніми сторонами Договору оренди відбулось без участі Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Інтеграл».
За посиланням відповідача, доводи та твердження сторони про те, що набуття прав на спірну земельну ділянку було здійснено із порушенням вимог земельного законодавства, оскільки товариство набувало такі права не у формі внесення змін до Договору оренди від 10.03.2006 року, а шляхом нового надання такої землі за рішенням уповноваженого органу місцевого самоврядування, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на положеннях земельного законодавства України, оскільки по своїй суті заперечують свободу волевиявлення суб'єкта суспільних правовідносин в розрізі вільного набуття власних прав на землю у спосіб не заборонений законом, та є такими, що в кінцевому результаті підривають усталений правовий порядок. А тому в такому разі, відсутні об'єктивні підстави для задоволення позовних вимог у справі.
За твердженнями відповідача, доводи, що внаслідок розрахунку розміру орендної плати за договором на основі нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що була проведена за 13 років до укладання договору оренди, місцевий бюджет недоотримав суми грошових коштів за передачу в орендне використання спірної земельної ділянки, об'єктивно спростовуються вищезазначеним та не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства у цій сфері.
Також відповідачем надавались заперечення щодо відсутності підстав для представництва інтересів держави прокурором як самостійним учасником справи.
Надаючи відповідь на відзив, прокурором було зазначено суду, що підстави для представництва прокурором інтересів держави та участі у справі без визначення позивача обґрунтовано у позовній заяві та наведене позиція цілком відповідає вимогам Закону України «Про прокуратуру», ГПК та узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, зокрема викладеним у справі №925/1133/18 від 11.06.2024, якими визначено можливість участі прокурора у господарській справі в інтересах держави за відсутності позивача, у разі коли до відповідного уповноваженого на захист інтересів держави органу заявлено позовні вимоги.
Також прокурором було зазначено суду, що до власника земельної ділянки - Генічеської міської ради (правонаступника Стрілківської сільської ради) заявлено вимогу про скасування рішення органу місцевого самоврядування, відтак, остання не може бути залучена у процесуальному статусі позивача. Безпосередньо до Генічеської міської військової адміністрації, як юридичної особи, вимог не заявлено.
Також, прокурор вказував, що зміст відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК «Інтерграл» свідчить, що відповідачем визнаються наступні фактичні обставини: у 2017 році при відчуженні прав власності на павільйон ТОВ «Міжнародна клініка відновного лікування» не відчужувала право на земельну ділянку площею 110 га та наміру припиняти право користування нею не мала (окрім 823 кв.м); після придбання нерухомого майна право на землю від попереднього його власника не перейшло; у 2019 році землю набуто не у зв'язку з перебуванням на ній об'єкту нерухомого майна (під майном та для його обслуговування), а для нового будівництва на ній об'єктів не пов'язаних з існуючим павільйоном.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників Генічеської міської військової адміністрації та Генічеської міської ради, дійшов таких висновків.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
У розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).
Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Зважаючи на викладене, охоронюваний законом інтерес характеризується такими ознаками: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов'язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним, у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб'єктивним), тобто належить конкретній особі (позивачу); суб'єктом порушення позивач вважає відповідача.
Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Тобто, інтерес позивачів має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право особи на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Захист цивільних прав - це застосування компетентним органом передбачених законом способів захисту цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Як способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від 4 червня 2019 року у справі №916/3156/17.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19.
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі №372/2238/17.
Надаючи оцінку доводам Заступника керівника Херсонської обласної прокуратури, покладеним в основу позовних вимог та оцінюючи позовні вимоги, суд зазначає таке.
Згідно зі ст.1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Згідно зі ст.80 Земельного кодексу України, суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України “Про оренду землі», орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Згідно зі ст.13 Закону України “Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Як встановлено судом, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором виконавчого комітету Генічеської міської ради Пікуль О.О. 30.05.2019 за номером 31855379 вчинено запис про державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю “ВК ІНТЕГРАЛ» на земельну ділянку площею 110,7811 га з кадастровим номером 6522185200:11:012:0147.
Поміж з цим, судом встановлено, що 18.12.2017р. Товариством з обмеженою відповідальністю “ВК ІНТЕГРАЛ» за договором купівлі-продажу було придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна клініка відновного лікування» павільйон загальною площею 11,6 кв.м, на підставі Договору купівлі-продажу зареєстровано в реєстрі за № 1244 від 18.12.2017, посвідчено Скрипченко А.Д. приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу.
Судом враховано, що рішенням сесії Стрілківської сільської ради від 22.03.2019 №937, припинено право користування земельною ділянкою Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна клініка відновного лікування» та укладено угоду про розірвання договору оренди, в частині об'єкта оренди, у зв'язку із переходом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВК ІНТЕГРАЛ» права власності на будівлю,
Як з'ясовано судом, пунктом 2 сесії Стрілківської сільської ради від 22.03.2019 № 938 вирішено укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю “ВК ІНТЕГРАЛ» договір оренди землі на ділянку площею 110,7811 га з кадастровим номером 6522185200:11:012:0147, яка розташована по вулиці Берегова, 3 «Б», село Стрілкове Генічеського району Херсонської області на території Стрілківської сільської ради із земель оздоровчого призначення для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів (06.01), строк дії договору 49 років.
За матеріалами справи встановлено, що 22.03.2019 укладено договір оренди земельної ділянки площею 110,7811 га з кадастровим номером 6522185200:11:012:0147.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.134 Земельного кодексу України, не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі, зокрема, будівництва, обслуговування об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, мультимодальних терміналів, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
За статтею 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, як у статті 120 ЗК України та статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована. (Постанова ВП ВС від 03.04.2019р. №921/158/18).
Судом з'ясовано, що перехід права власності відбувся на нерухоме майно площею 11,6 кв.м, тоді як спірним рішенням Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області від 22.03.2019р. №938 “Про укладання договору оренди» було передано у землекористування земельну ділянку площею 110,7811 га.
Також судом враховано, що спірним рішенням Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області від 22.03.2019р. №938 “Про укладання договору оренди», було надано земельну ділянку не для використання такої ділянки під розташованим на ній об'єктом нерухомого майна, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “ВК ІНТЕГРАЛ», а для будівництва та обслуговування санаторно оздоровчих закладів.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.
Судом враховано доводи прокурора, що укладаючи новий договір оренди земельної ділянки з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВК ІНТЕГРАЛ» та на час передачі ділянки у користування - нормативна грошова оцінка ділянки не проведена, дані обставини встановлено судом, та відповідачем цього факту спростовано не було.
Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 07.04.2020 року у справі №372/1684/14-ц).
За таких обставин, враховуючи, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки комунальної власності площею 110,7811 га з кадастровим номером 6522185200:11:012:0147, яка розташована по вул. Берегова, земельна ділянка 3Б в с.Стрілкове Генічеського району Херсонської області, укладений 22.03.2019р., який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №31855379 від 30.05.2019р., укладено на підставі рішення Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області від 22.03.2019р. №938 “Про укладання договору оренди» з порушенням вимог Земельного кодексу України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання такого договору недійсним, як такого, що не відповідає вимогам ч.1 ст.203 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
За таких обставин, враховуючи визнання господарським судом недійсним договору оренди земельної ділянки від 22.03.2019р. щодо оренди земельної ділянки комунальної власності площею 110,7811 га з кадастровим номером 6522185200:11:012:0147, яка розташована по вул. Берегова, земельна ділянка 3Б в с.Стрілкове Генічеського району Херсонської області, такі земельні ділянки підлягають поверненню Генічеській міській раді.
Щодо позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.06.2019 індексний номер 47196881, та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію речового права оренди номер запису про інше речове право 31855379, з одночасним припиненням у Товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 41193313) права оренди на земельну ділянку площею 110,7811 га з кадастровим номером 6522185200:11:012:0147, яка розташована по вулиці Берегова, земельна ділянка 3Б в с. Стрілкове Генічеського району Херсонської області, судом зазначається таке.
Статтею 5 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.
Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації підлягають виключно заявлені права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Згідно з ч.1 ст.26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.
За таких обставин, враховуючи, що право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю “ВК ІНТЕГРАЛ» на спірну земельну ділянку зареєстровано на підставі договору оренди від 22.03.2019р., який визнано судом недійсним, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог і в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.06.2019 індексний номер 47196881, та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію речового права оренди номер запису про інше речове право 31855379, з одночасним припиненням у Товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 41193313) права оренди на земельну ділянку площею 110,7811 га з кадастровим номером 6522185200:11:012:0147, яка розташована по вулиці Берегова, земельна ділянка 3Б в с. Стрілкове Генічеського району Херсонської області.
Також суд зазначає, що статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно з ч.10 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Водночас, вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору оренди, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 05.07.2023 у справі №912/2797/21, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 11.02.2020 року у справі №922/614/19, від 28.09.2022 у справі №483/448/20).
Таким чином, господарським судом враховується, що рішення Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області від 22.03.2019р. №938 “Про укладання договору оренди» на даний час вже виконано, та на підставі вказаного рішення між укладено відповідний договір, що не потребує визнання недійсним рішення Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області від 22.03.2019р., як такого, що вичерпало свою дію.
За статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Результатом процесу мотивування судового рішення є формування обґрунтованих висновків у справі та прийняття одного з встановлених процесуальним законом рішень (повне або часткове задоволення позову, відмова у задоволенні позову).
В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Суд наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №911/2243/18, від 18.05.2021 у справі №916/2255/18, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 26.02.2019 у справі №914/385/18 та від 05.02.2019 у справі №914/1131/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За таких обставин, оцінивши в сукупності всі подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог Заступника керівника Херсонської обласної прокуратури до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВК ІНТЕГРАЛ» та Генічеської міської ради про визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 4844,80 грн. покладаються Товариство з обмеженою відповідальністю “ВК ІНТЕГРАЛ» ( з урахуванням позовних вимог про визнання недійсним договору, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії) та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. покладаються на Генічеську міську раду (з урахуванням позовних вимог про визнання недійсним договору та скасування рішення ради).
Стосовно позовних вимог Заступника керівника Херсонської обласної прокуратури до Генічеської міської військової адміністрації, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно із ч. 3 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Положеннями ст. 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
У ст. 53 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №483/448/20 у кожному випадку звернення до суду в інтересах держави, перед тим, як визначити коло відповідачів, прокурор має встановити, насамперед: (а) суб'єкта, якому належать повноваження звертатися до суду за захистом відповідного права або інтересу; (б) ефективний спосіб захисту такого права чи інтересу; (в) залежно від установленого - коло відповідачів.
У даному випадку прокурор зазначає, що порушення інтересів держави полягає в недотриманні вимог чинного законодавства під час прийняття рішення Стрілківською сільською радою від 22.03.2019 №938 “Про укладання договору оренди», а також в недотриманні чинного законодавства сторонами Договору під час укладання Договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 6522185200:11:012:0147) від 22.03.2019, що призвело до незаконної передачі у користування Товариству з обмеженою відповідальністю “ВК ІНТЕГРАЛ» земельної ділянки комунальної власності, загальною площею 110,7811 га, чим порушено права держави, в особі Генічеської об'єднаної територіальної громади, яка на даний час є правонаступником майна, прав та обов'язків Стрілківської сільської ради і є власником спірної земельної ділянки та уповноважена на розпорядження нею.
На спростування доводів відповідача, суд зазначає, що з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, від 28.09.2022 у справі №483/448/20, від 15.01.2020 у справі №698/119/18, від 05.07.2023 у справі №912/2797/21 - в даному випадку прокурором вірно визначено у якості відповідача Генічеську міську раду, яка набула статусу орендодавця в оспорюваному Договорі оренди за принципом правонаступництва.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Відповідний висновок щодо застосування вказаної вище норми права наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
З урахуванням реорганізації Стрілківської сільської ради та приєднання її території до території Генічеської об'єднаної територіальної громади, яка є правонаступником усього майна, прав та обов'язків розформованої територіальної громади, Генічеська міська рада з 16.12.2020, відповідно до інформації з ЄДРПОУ, є правонаступником майна, прав та обов'язків припиненої Стрілківської сільської ради.
У даній справі органом уповноваженим захищати законні інтереси держави та територіальної громади у спірних правовідносинах залишається Генічеська міська рада. Водночас, саме від цього органу місцевого самоврядування виходить правопорушення, наслідком чого є незаконність рішення та договір оренди земельної ділянки комунальної власності, тому, має місце співпадіння позивача й відповідача в одній особі, а відтак, прокурор самостійно звертається до суду за захистом інтересів держави.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.01.2020 у справі №698/119/18, в якій прокурор виступав як самостійний позивач у зв'язку з тим, що ним оскаржувались рішення самого органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, погодилася з доводами касаційної скарги прокурора та визнала, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду як самостійний позивач.
Поряд з цим, звертаючись до суду з позовом у даній справі, прокурор посилається на те, що з дня набрання чинності Указом Президента України №387/2022 від 03.06.2022 від Генічеської міської ради тимчасово перейшли повноваження до Генічеської міської військової адміністрації.
На переконання прокурора, оскільки Генічеська міська військова адміністрація здійснює повноваження Генічеської міської ради, то відповідно, вона також є уповноваженим державою органом, який сам є учасником спірних відносин і порушником інтересів держави, а відтак, має бути відповідачем у даній справі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц зазначила, що “…процесуальне законодавство вимагає вказувати у позовній заяві докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог (на підтвердження обставин, якими обґрунтовані ці вимоги). Незгода суду з наведеним у позовній заяві обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва, як і неподання прокурором доказів відсутності органів влади, які мають повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, не є підставою для залишення позову без розгляду, як помилково вважали суди у цій справі».
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі №912/2797/21 за позовом прокурора до міської ради та ТОВ про визнання недійсним рішення сільської ради у частині, що стосується надання ТОВ в оренду земельної ділянки; визнання недійсним цього; зобов'язання ТОВ повернути міській раді земельну ділянку. Прокурор у цій справі стверджував, що порушення інтересів держави полягає в недотриманні вимог чинного законодавства як під час прийняття рішення сільською радою, так під час укладення договору оренди, що призвело до незаконної передачі в користування земельної ділянки комунальної власності, чим порушено права держави в особі міської територіальної громади, як правонаступника майна, прав та обов'язків сільської ради та власника спірної земельної ділянки, уповноваженого розпоряджатися нею.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.02.2024 у справі №917/623/22, від 12.03.2024 у справі №918/7/23.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у його задоволенні (див. постанови Верховного Суду від 05.12.2023 у справі №927/84/19, від 14.07.2022 у справі №904/6902/20).
При цьому, частиною 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.
За змістом наведених норм сторони - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які захищають своїх інтереси і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник). При цьому, відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, можливо було би задовольнити позовні вимоги. В судовому порядку підлягають захисту порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.
Отже, належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача належить іншій особі - належному відповідачеві. Таким чином, належним відповідачем є особа, яка дійсно є суб'єктом відповідного матеріального правовідношення.
Тож, визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Приймаючи до уваги, що за спірними заявленими позовними вимогами Заступника керівника Херсонської обласної прокуратури про визнання незаконним рішення, визнання договору недійсним, скасування державної реєстрації, зобов'язання вчинити певні дії компетентним органом є Генічеська міська рада, яка набула статусу орендодавця в оспорюваному Договорі оренди за принципом правонаступництва, тоді як Генічеська міська військова адміністрація виконує свої повноваження відповідно ст. 4, 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану та була утворена Указом Президента України № 387/2022 від 03.06.2022 р., судом у задоволенні позовних вимог Заступника керівника Херсонської обласної прокуратури до відповідача - Генічеської міської військової адміністрації про визнання незаконним рішення, визнання договору недійсним, скасування державної реєстрації, зобов'язання вчинити певні дії - відмовляється.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2422,40 грн., сплачені за позовні вимоги про визнання незаконним рішення покладаються на прокуратуру.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовну заяву Заступника керівника Херсонської обласної прокуратури до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВК ІНТЕГРАЛ» та Генічеської міської ради про визнання незаконним рішення, визнання договору недійсним, скасування державної реєстрації, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2.Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки комунальної власності площею 110,7811 га з кадастровим номером 6522185200:11:012:0147, яка розташована по вулиці Берегова, земельна ділянка 3Б в с. Стрілкове Генічеського району Херсонської області, укладений 22.03.2019 з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВК ІНТЕГРАЛ» (код ЄДРПОУ 41193313), який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 31855379 від 30.05.2019.
3.Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.06.2019 індексний номер 47196881, та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію речового права оренди номер запису про інше речове право 31855379, з одночасним припиненням Товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 41193313) права оренди на земельну ділянку площею 110,7811 га з кадастровим номером 6522185200:11:012:0147, яка розташована по вулиці Берегова, земельна ділянка 3Б в с. Стрілкове Генічеського району Херсонської області.
4.Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “ВК ІНТЕГРАЛ» 82200, Львівська обл., м.Трускавець, вул.Стебницька, 51, код ЄДРПОУ 41193313) повернути Генічеській міській раді (75500, Херсонська обл., Херсонський р-н, м.Генічеськ, вул.Міська, буд.8, код ЄДРПОУ 35248359) земельну ділянку площею 110,7811 га з кадастровим номером 6522185200:11:012:0147, яка розташована по вулиці Берегова, земельна ділянка 3Б в с. Стрілкове Генічеського району Херсонської області.
5.В іншій частині позову - відмовити.
6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВК ІНТЕГРАЛ» (82200, Львівська обл., м.Трускавець, вул.Стебницька, 51, код ЄДРПОУ 41193313) на користь Херсонської обласної прокуратури (65082, м. Одеса, вул. Софіївська, 19, код ЄДРПОУ 04851120) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 80 коп.
7.Стягнути з Генічеської міської ради (75500, Херсонська обл., Херсонський р-н, м.Генічеськ, вул.Міська, буд.8, код ЄДРПОУ 35248359) на користь Херсонської обласної прокуратури (65082, м. Одеса, вул. Софіївська, 19, код ЄДРПОУ 04851120) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
8.У задоволенні позовних вимог Заступника керівника Херсонської обласної прокуратури до Генічеської міської військової адміністрації про визнання незаконним рішення, визнання договору недійсним, скасування державної реєстрації, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
9.Витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. покладаються на прокуратуру.
Повне рішення складено 04 червня 2025 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко