65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"02" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1365/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.
розглянувши справу №916/1365/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зімертал" (30602, Хмельницька область, Хмельницький район, селище Теофіполь, вул. Заводська 15; ЄДРПОУ 37896337)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “КОЛО ІНВЕСТ» (65069, місто Одеса, вул. Жоліо-Кюрі, будинок 60, квартира 77; ЄДРПОУ 44443576)
Про стягнення 785312,00 грн.
Представники:
від позивача: Семченко Г.С., ордер
від відповідача: не з'явився
Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Зімертал" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “КОЛО ІНВЕСТ» про стягнення грошових коштів згідно Договору №2509/24 оренди техніки з екіпажем від 25.09.2024, в сумі 785312,00 грн, з яких: 600000,00грн. - основний борг; 33166,41 грн. - інфляційні втрати; 8387,94 грн. - 3% річних; 77757,65грн. - пеня; 66000,00 грн. - штраф.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.04.2025р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Зімертал" до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1365/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "12" травня 2025 р. о 10:15. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 12.05.2025р. 10:15.
12.05.2025р. судом, без оформлення окремого документа, було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02 червня 2025р. о 12:30, із викликом учасників справи у судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.05.2025р. повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю “КОЛО ІНВЕСТ» про судове засідання по розгляду справи по суті, яке відбудеться "02" червня 2025 р. о 12:30. Викликано представників учасників справи у судове засідання, призначене на 02.06.2025р. о 12:30.
Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду, шляхом скерування на його адресу ухвал суду.
Однак кореспонденція суду повернулась без вручення із зазначенням поштової організації, що адресат відсутній за вказаною адресою.
Відповідно до п.п.4, 5 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Господарський суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі №910/1487/20, згідно з якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку “відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки. Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження №12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17, провадження №14-507цс18.
У судовому засіданні 02.06.2025 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 04.06.2025 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача справи, суд встановив.
В обґрунтування поданого позову, позивачем було зазначено суду, що 25 вересня 2024 року між сторонами було укладено Договір № 2509/24 оренди техніки з екіпажем від 25.09.2024.
Згідно п. 1.1. Договору, Орендодавець зобов'язується передати Орендарю техніку (далі - «об'єкт оренди») для здійснення господарській діяльності Орендарем.
За поясненнями позивача, на виконання умов Договору Товариства з обмеженою відповідальністю "Зімертал" власними силами та за власний рахунок доставив техніку для Товариства з обмеженою відповідальністю “КОЛО ІНВЕСТ» в с. Кагарлик Одеської області, що підтверджується Актом передачі техніки від 26.09.2024.
Як зазначає позивач, 10 жовтня 2024 року відповідачем повернуло техніку з оренди, що підтверджується Актом повернення техніки.
Між сторонами Договору підписано Акт наданих послуг №196 від 10.10.2024 на суму 660000, 00 грн., у тому числі ПДВ 110 000,00 грн.
Умовами Договору визначено, що плата за користування технікою становить 4400,00грн за одну машино-годину оренди (з ПДВ). (п.3.1 Договору). Орендар здійснює оплату за цим Договором шляхом перерахування грошових коштів у безготівковому порядку Орендодавцеві на підставі виставлених рахунків на оплату протягом 10 (десяти) календарних днів з дня підписання Сторонами Акту (-ів) наданих послуг (п.3.2 Договору).
За поясненнями позивача, враховуючи наведене, термін сплати орендної плати згідно Акту наданих послуг №196 від 10.10.2024 - до 20 жовтня 2024 року включно.
13 грудня 2024 року відповідачем здійснено часткову оплату згідно Договору №2509/24 оренди техніки з екіпажем від 25.09.2024 на суму 60000, 00 грн. та прострочення заборгованості з орендної плати згідно Акту наданих послуг №196 від 10.10.2024 становить - 165 днів.
В обґрунтування вказаного, позивачем було зазначено суду, що відповідач порушив умови Договору та не здійснив повну орендну плату у встановлені строки, у зв'язку з чим 13 січня 2025 року позивач направив для відповідача вимогу №5 від 13.01.2025 та рахунок №1 від 13.01.2025 з вимогою не пізніше 31.01.2025 оплатити заборгованість у розмірі 600000,00грн. Однак, 03.02.2025 лист було повернуто на адресу позивача.
03 березня 2025 року на електронну адресу відповідача була направлена вимога №27 від 03.03.2025 з вимогою негайно, але не пізніше 07 березня 2025 року оплатити заборгованість в сумі 600000,00 грн. та даний лист залишився без відповіді.
Як вказує позивач, станом на 04 квітня 2025 року зобов'язання з орендної плати виконано частково та заборгованість складає 600000 ,00 грн з ПДВ.
У випадку прострочення оплати за цим Договором Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. У випадку прострочення здійснення оплати понад двадцять днів, Орендар сплачує на користь Орендодавця штраф в розмірі 10% від суми заборгованості (п. 6.1 Договору).
З урахуванням наведеного, позивачем, враховуючи умови договору, нараховано на основну суму заборгованості: 33166,41 грн - інфляційні втрати, 77757,65 грн - пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 8387,94 грн - 3% річних, 66000,00 грн - штраф.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як з'ясовано судом, 25 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зімертал" та Товариством з обмеженою відповідальністю “КОЛО ІНВЕСТ» було укладено Договір № 2509/24 оренди техніки з екіпажем від 25.09.2024.
За матеріалами справи судом встановлено, що відповідно до Акту передачі техніки від 26.09.2024р. відповідачу було передано об'єкт оренди, а 10 жовтня 2024 року відповідачем повернуло техніку з оренди, що підтверджується Актом повернення техніки від 10.10.2024р.
Матеріали справи містять підписаний між сторонами Акт наданих послуг №196 від 10.10.2024 на суму 660000, 00 грн.
В порушення п. 3.2. Договору, за яким термін сплати орендної плати згідно Акту наданих послуг №196 від 10.10.2024 - до 20 жовтня 2024 року включно, 04.04.2025р. відповідачем здійснено часткову оплату згідно Договору на суму 60000, 00 грн.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, визнано відповідачем, у зв'язку з чим вимоги по сплаті боргу у розмірі 600000,00 грн. підлягають задоволенню.
Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції.
Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 6.1. Договору, позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 77757,65 грн. та завлено до стягнення 66000,00 грн -штрафу.
Суд, перевіривши розрахунки пені та штрафу, вважає вірним, а вимоги про стягнення - правомірними.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів й отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем було здійснено нарахування 33166,41 грн - інфляційних втрат та 8387,94 грн - 3% річних.
Суд, переривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, вважає такі розрахунки вірним, а вимоги про стягнення - правомірними.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 9423,74 грн. покладаються на відповідача.
Також позивачем було заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями ч. 1-3 ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч.1 ст.26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
В підтвердження розміру понесених судових витрат, позивачем до суду надано Договір про надання правничої допомоги від 31.03.2025р., Додаткову угоду №1 від 31.03.2025р. до Договору про надання правничої допомоги від 31.03.2025р., рахунок №12 від 26.05.2025р. та платіжну інструкцію №4959 від 28.05.2025р.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зазначені положення кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Крім того, суд зазначає, що обов'язок доведення неспівмірності витрат на правничу допомогу, в силу приписів ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України покладений саме на відповідача. Однак, відповідачем будь-якої незгоди щодо розміру витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, не надано.
За таких обставин, господарський суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката, у сумі 15000,00грн.
Щодо клопотання позивача про зазначення в рішенні суду щодо нарахування, відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України, на суму боргу 600000, 00 грн.: пені, за кожен день прострочення, протягом періоду з 04.04.2025 року до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу за Договором №2509/24 оренди техніки з екіпажем від 25 вересня 2024 року та 3% річних, за кожен день прострочення, протягом періоду з 04.04.2025 року до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу за Договором №2509/24 оренди техніки з екіпажем від 25 вересня 2024 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України визначено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Відповідне нарахування суд може здійснити лише на підставі процесуального клопотання позивача та питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.
Використовуючи в абз. 1 ч. 10 ст. 238 ГПК України сполучник «або» під час формулювання вимог до змісту судового рішення, законодавець прямо виключив (через імперативну альтернативність нарахування або відсотків, або пені) одночасність стягнення відсотків і пені. У такий спосіб гарантується справедливість відповідальності, що покладатиметься на відповідача за судовим рішенням на майбутнє.
Вказівка в судовому рішенні про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, про їх одночасне нарахування за весь період до виконання відповідного судового рішення є недопустимою, оскільки це прямо суперечить імперативним приписам зазначених норм ГПК України, принципу верховенства права в частині правової визначеності та унеможливлює гарантування реалізації засади справедливості в будь-який момент під час фактичного виконання судового рішення. (Правовий висновок викладено у Постанову ВП ВС від 5 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24).
З огляду на викладене, на переконання суду, зазначення в рішенні про одночасне нарахування пені та відсотків до моменту виконання рішення суду - є таким, що не відповідає приписам ч. 10 ст. 238 ГПК України, у зв'язку з чим клопотання позивача залишається судом без задоволення.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Зімертал" - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “КОЛО ІНВЕСТ» (65069, місто Одеса, вул. Жоліо-Кюрі, будинок 60, квартира 77; ЄДРПОУ 44443576) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зімертал" (30602, Хмельницька область, Хмельницький район, селище Теофіполь, вул. Заводська 15; ЄДРПОУ 37896337) грошові кошти згідно Договору №2509/24 оренди техніки з екіпажем від 25.09.2024, в сумі 785312,00 грн (сімсот вісімдесят п'ять тисяч триста дванадцять) грн. 00 коп., з яких: 600000 (шістсот тисяч) грн. 00 коп. - основний борг; 33166 (тридцять три тисячі сто шістдесят шість) грн. 41 коп. - інфляційні втрати, 8387 (вісім тисяч триста вісімдесят сім) грн. 94 коп. - 3% річних, 77757 (сімдесят сім тисяч сімсот п'ятдесят сім) грн. 65 коп. - пеня, 66000 (шістдесят шість тисяч) грн. 00 коп. - штраф, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 9423 (дев'ять тисяч чотириста двадцять три) грн. 74 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.
Повне рішення складено 04 червня 2025 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко